Справа № 387/1893/25
Номер провадження по справі 3/387/4/26
20 лютого 2026 року селище Добровеличківка
Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Солоненко Т. В. розглянувши справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з ВП № 2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Миколо-Бабанка Бобринецького району Кіровоградської області, жителька АДРЕСА_1 , громадянки України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
за ст. 122-4, ст.124 КУпАП,
На розгляд Добровеличківського суду Кіровоградської області з ВП №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а саме:
- на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 524020 від 26.11.2025 за ст. 122-4 КУпАП. В результаті реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду справі присвоєно єдиний унікальний номер 387/1893/25, номер провадження 3/387/4/26;
- на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 524009 від 26.11.2025 за ст. 124 КУпАП. В результаті реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду справі присвоєно єдиний унікальний номер 387/1894/25, номер провадження 3/387/5/26;
Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне об'єднати зазначені вище адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП в одне провадження, присвоївши єдиний номер 387/1893/25, номер провадження 3/387/4/26.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 524009 від 26.11.2025, ОСОБА_1 23.11.2025 об 11 годині 39 хвилин в м. Помічній по вул. Осипенка, 1, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_2 та під час зустрічного роз'їзду не дотрималася безпечного інтервалу та допустила зіткнення з іншим транспортним засобом марки Renault Megane Scenic д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортним засобам завдано механічні пошкодження, чим порушила п. 13.3 ПДР України.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 524020 від 26.11.2025, ОСОБА_1 23.11.2025 об 11 годині 39 хвилин в м. Помічній по вул. Осипенка, 1, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_2 вчинила дорожньо-транспортну пригоду та після чого залишила місце вчинення ДТП, чим порушила п.2.10 "А" ПДР України.
ОСОБА_1 та її представник Галайчук Г.С. у судове засідання не з'явилися. Про день, час та місце слухання справи повідомлялися вчасно та належним чином.
Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Трух проти України» від 14.10.2003, особа у розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
З огляду на те, що судом вжито всіх заходів щодо забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення та про місце, час і дату судового засідання, не дивлячись на достатність часу для того щоб з'явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень щодо протоколу, а тому суд вважає, що наведена поведінка ОСОБА_1 свідчить про затягування розгляду справи, з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до змісту вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП характеризується наявністю вини у формі умислу.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: "ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
Встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, керувала транспортним засобом на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Так, відповідно до змісту протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №524009 від 26.11.2026 та серії ЕПР1 №524020 від 26.11.2025, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Водночас згідно з рапортом інспектора СРПП ВП № 2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградської області Кольцова М.І. від 23.11.2025, складеним безпосередньо в день дорожньо-транспортної пригоди, водія транспортного засобу ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_2 , встановлено не було. Факт відсутності встановленого водія підтверджується зазначеним рапортом, схемою місця ДТП, а також письмовими поясненнями потерпілого, які містяться в матеріалах справи.
Разом з тим, будь-яких інших доказів того, що під час дорожньо-транспортної пригоди за кермом автомобіля ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебувала саме ОСОБА_1 суду не надано. Матеріали справи не містять пояснень свідків, результати впізнання, відеозаписів, фотоматеріалів або інших об'єктивних даних, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме цією особою.
Таким чином, між відомостями, викладеними у протоколах про адміністративне правопорушення та даними рапорту працівника поліції наявні істотні суперечності щодо встановлення особи, яка керувала транспортним засобом на момент ДТП, що виключає можливість визнання вини особи доведеною.
Крім того, протоколи серії ЕПР1 №524009 від 26.11.2025 та серії ЕПР1 №524020 від 26.11.2025 складено із порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 254 КУпАП протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода мала місце 23.11.2025. У день події водія транспортного засобу ВАЗ 2109 встановлено не було. Разом з тим, протокол серії ЕПР1 №524009 було складено 26.11.2025 о 11 годині 24 хвилин, а протокол серії ЕПР1 №524020 було складено 26.11.2025 о 11 годині 31 хвилин, тобто після спливу встановленого ст. 254 КУпАП 24-годинного строку з моменту виявлення особи, яка нібито вчинила правопорушення. Доказів того, коли саме було встановлено особу водія, матеріали справи не містять.
Також у протоколах зазначено, що транспортний засіб ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 , що додатково не узгоджується з висновками про керування цим транспортним засобом саме ОСОБА_1 , за відсутності будь-яких доказів передачі їй транспортного засобу чи фактичного перебування за кермом у момент ДТП.
За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні необхідні і достатні докази, які поза розумним сумнівом підтверджують вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а саме, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, керувала транспортним засобом на момент дорожньо-транспортної пригоди, тому, з урахуванням вимог ст.62 Конституції України та ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень належними та допустимими доказами не доведена, а наявні у справі суперечності та процесуальні порушення унеможливлюють ухвалення рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності.
При цьому сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідальних осіб від доведення правомірності свого рішення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також суд вважає за необхідне вказати на принцип правової визначеності. Цей принцип гарантує, що особа повинна бути поінформована про можливі наслідки своїх дій. Якщо особу притягують до відповідальності після закінчення встановленого терміну, це може бути визнано незаконним, і особа має право оскаржувати такі дії.
Суд зазначає, що існують винятки, коли закон може передбачати можливість притягнення до відповідальності за певні види правопорушень, навіть після закінчення загальних термінів (наприклад, за дуже тяжкі злочини).
Зазначені винятки до обставин даної справи не відносяться.
Принцип правової визначеності стосується не лише норм права, але й дій органів влади, які повинні бути передбачуваними, ясними і доступними для громадян. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй практиці часто розглядає справи, що стосуються дій органів влади в контексті цього принципу.
Справа Шіфріна проти Росії (Кейс № 72142/01). У цьому рішенні Суд акцентував на праві особи бути інформованою про дії органів влади, які можуть вплинути на її права. Дії органів повинні бути зрозумілими й не можуть залишати громадянина в стані невизначеності.
Справа Токаєв проти України (Кейс № 42537/09). У цій справі Суд зазначив, що у випадках адміністративних покарань органи влади повинні діяти відповідно до законодавства, яке має чітко регулювати процедури, і що відсутність таких норм створює правову невизначеність.
Отже, наявність істотних порушень при складанні протоколів зумовлюють визнання протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 №524009 від 26.11.2025 та серії ЕПР1 №524020 від 26.11.2025 недопустимим доказом, який не відповідає принципу законності.
При розгляді зазначеної справи, суд не входить в дослідження доведеності наявного адміністративного правопорушення, зважаючи на встановлені процесуальні порушення під час складання адміністративного протоколу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовими позиціями Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ». Зокрема, у рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованих адміністративних правопорушень поза розумним сумнівом, а викладені в протоколах про адміністративні правопорушення обставини вчинених діянь не підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, оскільки до протоколів про адміністративне правопорушення не додано доказів вчинення адміністративних правопорушень, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованих їй діяннях, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 36, 122-4, 124, 247, 252, 266, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суд
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП об'єднати справи про адміністративні правопорушення за № 387/1893/25 провадження № 3/387/4/26, № 387/1894/25 провадження № 3/387/5/26 в одне провадження та присвоїти їм єдиний номер № 387/1893/25 провадження №3/387/4/26.
Провадження в справі про адміністративні правопорушення за статтями 122-4 та 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу вказаних адміністративних правопорушень.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції .
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО