Справа № 344/22414/25
Провадження № 2/353/199/26
23 лютого 2026 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,
з участю: секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
13.12.2025 ТзОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулось в Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6864225 від 22.03.2023 року, що становить 20950,0 грн., та складається з: 5000,0 грн. заборгованості за тілом кредиту, 15000,0 грн. заборгованості за відсотками, 950,0 грн. заборгованості за комісією. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.03.2023 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 6864225. 26.07.2023 року на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ ТзОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним договором позики на користь ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ». Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором позики не виконував, у зв'язку з чим допустив заборгованість по вищевказаному договору в загальній сумі 20950,0 грн., яку представник позивача просить стягнути на користь товариства. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.
Також представник позивача подав клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, в т.ч. інформацію про надходження на рахунок № НОМЕР_1 , коштів в розміір 5000,0 грн. у період з 22.03.2023 року по 27.03.2023 року.
17.12.2025 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняк Т.М. цивільну справу за позовом ТзОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вирішено передати на розгляд за підсудністю до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.
19.01.2026 року до Тлумацького районного суду Івано-Франкіської області надійшла цивільна справа за позовом ТзОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цього ж дня передана для розгляду судді Тлумацького районного суду Івано-Франкіської області Луковкіній У.Ю.
Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19.01.2026 року вирішено прийняти до розгляду позовну заяву, відкрити провадження у справі та справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання ним заперечення, а позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Також вказаною ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду належним чином посвідчені документи, які містять інформацію про видачу та належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та рух коштів по ній у період з 22.03.2023 року по 27.03.2023 року з відображенням часу зарахування коштів на суму 5000,0 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
03.02.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду направило на адресу суду витребувану інформацію.
Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив позов задовольнити та розгляд справи провести без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.
Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надала, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 22.03.2023 року ОСОБА_1 (відповідач) заповнив анкету-заяву на кредит № 6864225 (а.с. 17 зворот - 18), за результатами розгляду якої 22.03.2023 року між первісним кредитором - ТзОВ «МІЛОАН» та позичальником - ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір про споживчий кредит № 6864225 (далі - Кредитний договір). Відповідно до його умов кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 1.4 Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума кредиту становить 5000,0 грн. Кредит надається строком на 105 днів з 22.03.2023 року (дата надання кредиту в складається з пільгового (15 днів) та поточного (90 днів) періодів. Позичальник має повернути кредит, сплати комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 06.04.2023 року, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 05.07.2023 року. Комісія за надання кредиту становить 950,0 грн., яка нараховується за ставкою 19,0% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1500,0 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 13500,0 грн., які нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (Розділ 1 Кредитного договору) (а.с. 10-15).
Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби та підписується позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (СМС) на мобільний номер телефону позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання цього кредитного договору (Розділ 6 Кредитного договору).
Також до матеріалів позовної заяви позивачем долучено Графік платежів (Додаток № 1 до кредитного договору) та паспорт споживчого кредиту (Додаток № 2 до кредитного договору), який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, та у зазначеному паспорті споживчого кредиту міститься інформація щодо умов договору про споживчий кредит (а.с. 15 зворот - 16 зворот).
Згідно п. 2.1 Кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
22.03.2023 року ТзОВ «МІЛОАН» перерахувало кредитні кошти в розмірі 5000,0 грн. на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що підтверджується копією платіжного доручення № 96336472 від 22.03.2023 року (а.с. 18 зворот) та випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 (відповідач) № НОМЕР_3 у АТ КБ «ПриватБанк» за період з 22.03.2023 року по 27.03.2023 року (а.с. 68-69).
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Так відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Оскільки у наявних в матеріалах справи: копії Договору про споживчий кредит № 6864225 від 22.03.2023 року з Додатками до нього зазначені всі істотні умови кредитного договору, зокрема: сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, графік платежів; вказаний Кредитний договір, підписаний власноручним електронним підписом відповідача (одноразовим ідентифікатором - Z29548), що також підтверджується довідкою про ідентифікацію особи позичальника (а.с. 17), суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідач не підписував кредитний договір та не був проінформована про всі істотні умови кредитного договору.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».
За змістом положень ст.ст. 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Нормами ст.ст. 1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Положеннями ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.
26.07.2023 року між ТзОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (новий кредитор/позивач) було укладено Договір відступлення прав вимоги № 101-МЛ (а.с. 20 зворот - 27 зворот). Також 04.02.2025 року між ТзОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (новий кредитор/позивач) було укладено Додаткову угоду № 1 до вказаного договору.
З копії витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023 року, переданого актом приймання-передачі від 26.07.2023 року, вбачається, що ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (позивач) передано, зокрема, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 6864225 від 22.03.2023 року на сумарну заборгованість 20950,0 грн., яка складається з: 5000,0 грн. заборгованості за тілом кредиту, 15000,0 грн. заборгованості за відсотками, 950,0 грн. заборгованості по комісії (а.с. 29, 30). Порядок нарахувань та погашень заборгованості по вказаному кредиту відображено у розрахунку заборгованості, складеному первісним кредитором ТзОВ «Мілоан» за період з 22.03.2023 року по 05.07.2023 року, з якого вбачається, що заборгованість нарахована в межах строку кредитування (а.с. 19-19 зворот).
Відповідно до 1.1. Договору відступлення прав вимоги кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Відповідно до п. 7 Договору відступлення прав вимоги в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1213581,70 грн.
Платіжною інструкцією № 72130 від 26.07.2023 року ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (позивач) здійснило повну оплату на рахунок ТзОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023 року на загальну суму 1213581,70 грн. (а.с. 29 зворот).
Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Договором про споживчий кредит № 6864225 від 22.03.2023 року щодо боржника ОСОБА_1 новому кредитору - ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (позивач).
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач належним чином не виконав своїх договірних зобов'язань за Договором про споживчий кредит № 6864225 від 22.03.2023 року та станом на дату подання позову допустив перед позивачем заборгованість, яка згідно розрахунку становить 20950,0 грн. та складається з: 5000,0 грн. заборгованості за тілом кредиту, 15000,0 грн. заборгованості за відсотками, 950,0 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту (а.с. 20).
04.11.2025 року позивач направив відповідачу досудову вимогу, в якій просив негайно погасити заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 20950,0 грн. (а.с. 30 зворот). Однак, як зазначає позивач, вказана заборгованість погашена не була.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачем по справі суду не представлено.
Згідно ст. 16 ЦК України однією з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з наведеного, дослідивши всі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання Договору про споживчий кредит № 6864225 від 22.03.2023 року. Через порушення умов Договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов'язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку не погасив, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 6864225 від 22.03.2023 року, загальний розмір якої становить 20950,0 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
При такому вирішенні позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (платіжна інструкція № 36508 від 03.12.2025 року, а.с. 40).
В ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Також відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,0 грн. представником позивача було проведено відповідний розрахунок суми судових витрат та додано копії ордеру серії ВС № 1408806, договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладеного між ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Адвокатським об'єднанням «Апологет», акт № Д/9728 надання послуг від 12.11.2025 року та детальний опис наданих послуг до акту № Д/9728 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, відповідно до яких загальна сума гонорару за надання правничої допомоги складає 8000,0 грн. (а.с. 33 зворот - 35).
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що позивачем не надано платіжних документів, що свідчать про оплату гонорару адвокату в сумі 8000,0 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Однак Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 року справа № 757/29103/20-ц).
В свою чергу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Суд зазначив, що Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, яка є незначною. Справа є малозначною в силу закону і не є складною. Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,0 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 19, 43, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-282 354-355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 16, 202, 205, 207, 512-517, 525, 526, 530, 610-612, 626, 629, 639, 1049, 1050, 1054, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», заборгованість за Договором про споживчий кредит № 6864225 від 22.03.2023 року, яка станом на 13.12.2025 року становить 20950,0 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок) та складається з: 5000,0 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) заборгованості за тілом кредиту, 15000,0 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) заборгованості за процентами нарахованими за період з 22.03.2023 року по 05.07.2023 року, 950,0 грн. (дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок) заборгованості за комісією за видачу кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», - 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та 3000,0 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти вимог в частині стягнення судових витрат - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА