Справа № 349/1219/25
Провадження № 2/349/48/26
іменем України
23 лютого 2026 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
у складі судді Могили Р.Г.
за участю секретаря судового засідання Мартиновської І.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії,
учасники судового провадження:
представник позивачки адвокат Паньківський В.М.
представник відповідача адвокат Яцків О.М.
(у режимі відеоконференції),
Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Паньківський В.М., звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» ( далі - ТОВ «Прикарпатенерготрейд») про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії .
Позов обґрунтовано тим, що 29 грудня 2023 року між позивачкою та ТОВ «Прикарпатенерготрейд» укладено договір №2023/1808/-з/31011227 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог договору позивачка в період з серпня 2024 року по вересень 2024 року, та в липні 2025 року продала відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики приватного домогосподарства.
Всупереч умовам договору та вимог законодавства відповідач не виконав своїх зобов'язань та допустив заборгованість за придбану електричну енергію, а саме: за серпень 2024 року - 16 657,16 грн; за вересень 2024 року - 20 165,74 грн та за липень 2025 року - 10 424,36 грн, всього на загальну суму 47 247,26 грн.
26 січня 2026 року представник позивачки подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій зазначив, що відповідачем добровільно виплачена заборгованість за спірний період, а саме: серпень - вересень 2024 року та липень 2025 року .
Таким чином, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив на підставі ч.2 ст.625 ЦК України стягнути з відповідача на користь позивачки 3% річних у розмірі 2 410,24 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 880,47 грн та пеню в розмірі 21 927,99 грн, всього на загальну суму 33 218,70, а також понесені судові витрати.
Відповідач ТОВ «Прикарпатенерготрейд» подав відзив на позов, в якому спочатку не погодився з позовними вимогами, оскільки вважав, що представником позивачки не надано розрахунок заборгованості, а лише акти купівлі-продажу електроенергії без підпису сторін, які є неналежними доказами по справі.
Представник позивачки адвокат Паньківський В.М. подав відповідь на відзив, де зазначив, що в позовній заяві наведений розрахунок заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за періоди: серпень 2024 року, вересень 2024 року та липень 2025 року на загальну суму 47 247,26 грн, та додано до позовної заяви розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені за порушення зобов'язання .
Відповідач ТОВ «Прикарпатенерготрейд» подав пояснення, в яких визнав позов в частині інфляційного нарахування в розмірі 8 880,47 грн та 3 % річних в розмірі 2 410,24 грн.
Щодо стягнення пені в розмірі 21 927,99 грн просив суд зменшити її розмір до суми 2 192,80 грн, з врахуванням положень ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки ПрАТ «НЕК « Укренерго» неналежно виконало умови договору в частині повної оплати послуг ТОВ «Прикарпатенерготрейд», а відповідно відповідач був позбавлений можливості своєчасно виконувати свої зобов'язання перед позивачкою.
Щодо витрат на правову допомогу в розмірі 17 500,00 грн, то вказана сума не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.
Так, з огляду на наведену представником позивачки вартість наданих ним юридичних послуг, до відшкодування підлягає 3 200,00 грн - за складання позовної заяви та 3 200,00 грн - за участь у двох судових засіданнях, всього - 6 400,00 грн.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у судове засідання.
10 листопада 2025 року представник відповідача адвокат Мороз О.М. ( після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 ) подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою судді від 10 листопада 2025 року.
05 січня 2026 року представник позивачки адвокат Паньківський В.М. подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки.
08 січня 2026 року представник відповідача подала клопотання про долучення доказів про добровільну сплату заборгованості за договором в частині заборгованості за придбану електричну енергію за спірний період: серпень - вересень 2024 року та липень 2025 року.
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 09 січня 2026 року визнано потрібним, щоб представник позивачки адвокат Паньківський В.М. дав особисті пояснення.
26 січня 2026 року представник позивачки подав заяву в якій зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 21 927,99 грн, 3% річних в розмірі 2 410,24 грн, 8 880,47 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаним договором та понесені судові витрати . Також просив справу розглядати за його відсутності.
28 січня 2026 року представник відповідача подала пояснення на заяву від 26 січня 2026 року.
06 лютого 2026 року та 16 лютого 2026 року представник позивачки подав заяви, які за змістом аналогічні заяві від 26 січня 2026 року.
На підставі ст.223 ЦПК України судовий розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема: двічі, за клопотанням представника відповідача у зв'язку з сімейними обставинами та зайнятістю в іншому судовому процесі в касаційній інстанції; через виникнення технічних проблем, що унеможливлювало участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції; поданням представником відповідача доказів про добровільне часткове задоволення позовних вимог, а також визнанням судом потрібним, щоб представник позивачки дав особисті пояснення.
В судовому засіданні 17 лютого 2026 року представник відповідача ТОВ «Прикарпатенерготрейд» адвокат Яцків О.М. просила зменшені позовні вимоги задовольнити частково з підстав наведених в поясненнях від 28 січня 2026 року.
Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та призначив час його проголошення 23 лютого 2026 року о 14:15 год.
18 лютого 2026 року представник позивачки адвокат Паньківський В.М. подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою судді від 18 лютого 2026 року.
Фактичні обставини справи
29 грудня 2023 року між ТОВ «Прикарпатенерготрейд» та ОСОБА_1 був укладений договір №2023/1808/-з/ НОМЕР_1 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством ( далі - Договір ), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 20-21).
За умовами договору споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов'язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник універсальних послуг має право: тимчасово припиняти купівлю виробленої генеруючою електроустановкою приватного домогосподарства електричної енергії у разі виявлення постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором системи пошкодження засобу вимірювальної техніки або його неправильної роботи, пошкодження або відсутності пломб на ньому з вини споживача; надавати інформацію про послуги, пов'язані з купівлею електричної енергії; сплачувати споживачу неустойку (пеню) у разі прострочення платежів за отриману електричну енергію; розглядати звернення та претензії споживача щодо надання послуг, пов'язаних з купівлею електричної енергії, та приймати з цього приводу рішення у строки, передбачені чинним законодавством.
Згідно п. 2.2 Договору постачальник універсальних послуг зобов'язаний: купувати у споживача за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, електричку енергію в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, підставі звітів про покази засобів обліку та актів приймання-передавання товару (електричний енергії); сплачувати споживачу неустойку (пеню) у разі прострочення платежів за отриману електричну енергію; здійснювати отриманих та обробку даних вузла обліку споживача, отриманих від постачальника послуг комерційного обліку та/або оператора системи; надавати споживачу оформлені платіжні документи.
Відповідно до п. 2.3 Договору споживач має право: продавати електричну енергію, вироблену генеруючою електроустановкою приватного домогосподарства понад власне споживання протягом розрахункового періоду, постачальнику універсальних послуг за «зеленим» тарифом; на отримання плати за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, за "зеленим" тарифом, відпущеної постачальнику універсальних послуг, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством; на оплату неустойки (пені) у разі прострочення платежів за отриману постачальником універсальних послуг електричну енергію відповідно до умов та порядку оплати, визначених цим Договором; на здійснення контролю за правильністю оформлення постачальником універсальних послуг платіжних документів.
Згідно п. 2.4 Договору споживач зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та цього Договору; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію електроустановок приватного домогосподарства, у тому числі генеруючих установок; забезпечувати збереження засобів вимірювальної техніки і пломб на них у разі розміщення вузла обліку на території приватного домогосподарства; допускати оператора системи розподілу для виконання заміни непрацюючого засобу обліку .
15 вересня 2025 року відповідач сплатив позивачці 10 424,36 грн заборгованості за придбану електричну енергію в липні 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №20533 ( а.с. 93 ).
23 жовтня 2025 року - 16 657,16 грн заборгованості за придбану електричну енергію в серпні 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією №211770 ( а.с. 94 ).
15 грудня 2025 року - 20 165,74 грн заборгованості за придбану електричну енергію у вересні 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією №217265 ( а.с.92 ).
Відповідно до розрахунку, наданого представником позивачки загальна сума 3% річних складає 2 410,24 грн, інфляційних втрат - 8 880,47 грн, пені - 21 927,99 грн ( а.с. 22-35).
Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи
Частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою, другою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до частини 1 статті 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, серед яких і договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії ( далі - Правил ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ( далі - НКРЕКП ) № 312 від 14 березня 2018 року, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом - домовленість між індивідуальним побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг, яка спрямована на врегулювання цивільних прав та обов'язків під час купівлі-продажу за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства (пункт 1.1.2. глави 1.1. розділу І).
Згідно з пунктом 3.3.4. глави 3.3. розділу III Правил договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством укладається між постачальником універсальних послуг та власником (одним із власників за згодою інших співвласників) цього приватного домогосподарства і є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил).
Відповідно до пункту 11.3.18. глави 11.3. розділу ХІ Правил умови та порядок оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, передбачені цими Правилами, зазначаються в договорі про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством. Відповідальність за порушення умов та порядку оплати встановлюється договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до законодавства. Спори, які виникають між побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг під час укладення договору та купівлі-продажу електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, вирішуються в установленому законодавством порядку.
Плату за придбану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, постачальник універсальних послуг має перераховувати на рахунок побутового споживача відповідно до договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.
Розрахунковим періодом для встановлення постачальнику універсальних послуг розміру оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, є календарний місяць (пункти 11.3.19., 11.3.20. глави 11.3. розділу ХІ Правил).
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вказано, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц зазначено, що «стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань «.
Оскільки відповідачем ТОВ «Прикарпатенерготрейд» порушено було строки виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №2023/1808/-з/31011227 від 29 грудня 2023 року, окрім того відповідач визнав позов в цій частині та погодився із наведеним представником позивачки розрахунком інфляційного нарахування в розмірі 8 880,47 грн та 3 % річних в розмірі 2 410,24 грн, а тому вказані суми підлягають стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 .
Щодо стягнення пені в розмірі 21 927,99 грн, то суд зазначає таке.
Представник позивачки просив стягнути вказану суму пені на підставі п.4.10 Договору.
Представник відповідача просила зменшити розмір пені до суми 2 192,80 грн, з врахуванням положень ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки ПрАТ «НЕК « Укренерго» неналежно виконало умови договору в частині повної оплати послуг ТОВ «Прикарпатенерготрейд», а відповідно відповідач був позбавлений можливості своєчасно виконувати свої зобов'язання перед позивачкою.
Згідно п.4.10 Договору у разі несплати обсягу придбаної електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунком, постачальник універсальних послуг зобов'язаний сплатити споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
В частинах першій та третій статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 921/580/19 зазначено: «згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки».
У постанові Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 607/20776/14 зазначено, що «тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення».
Вказані ТОВ «Прикарпатенерготрейд» обставини, а саме: неналежне виконання ПрАТ «НЕК «Укренерго» умов договору в частині повної оплати послуг ТОВ «Прикарпатенерготрейд», не є тією обставиною, яка звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №2023/1808/-з/31011227 від 29 грудня 2023 року, і з якою частина третя статті 551 ЦК України пов'язує право суду зменшити розмір неустойки.
Разом з тим суд зазначає, що згідно підпункту 14 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25 лютого 2022 року ( в редакції постанови № 1231 від 28 червня 2024 року) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Пунктом 96 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно із пунктом 98 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор установки зберігання енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа (крім гідроакумулюючих електростанцій), яка здійснює діяльність із зберігання енергії з метою продажу електричної енергії, що відпускається з установки зберігання енергії, та/або з метою надання допоміжних послуг чи надання послуг з балансування за допомогою установки зберігання енергії.
Постановою НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії. Розділом 11.3 указаної постанови регулює особливості продажу та обліку електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, а також розрахунків за неї.
Відповідно до пункту 11.3.1 індивідуальний побутовий споживач, що встановив у межах свого приватного(-их) домогосподарства(-в) генеруючу(-і) установку(-ки), призначену(-і) для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру з можливістю відпуску електричної енергії в мережу оператора системи або інших власників мережі, має право у межах сумарної встановленої потужності генеруючих установок (яка визначається на підставі паспортів точок розподілу як сумарна потужність встановлених генеруючих установок за всіма площадками вимірювання приватного(-их) домогосподарства(-в), які належать індивідуальному побутовому споживачу на території України, у тому числі на праві спільної власності (спільне майно), і не має перевищувати рівень встановленої потужності для відповідної категорії генеруючої установки, визначеної законом), здійснювати продаж виробленої електричної енергії, в обсязі, що перевищує місячне споживання приватного(-их) домогосподарства(-в) відповідно до цих Правил, та на підставі договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, що є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до умов якого побутовий споживач приєднався відповідно до цих Правил.
Згідно із абзацом 2 пункту 11.3.2 власник приватного домогосподарства має право на встановлення установки зберігання енергії. Відпуск власником приватного домогосподарства обсягів електричної енергії в мережу ОЕС України або в мережі інших власників електричних мереж, виробленої власною(-ими) генеруючою(-ими) установкою(-ами) та які накопичені в установці зберігання енергії від власної(-их) генеруючої(-их) установки(-ок), допускається за умови дотримання вимоги, що в будь-який час потужність, з якою здійснюється відпуск електричної енергії, не перевищує встановлену потужність генеруючих установок такого споживача, а також за наявності окремого комерційного обліку електричної енергії, перетікання якої здійснено як до, так і з установки зберігання енергії відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позивачі, як фізичні особи, які у своєму приватному домогосподарстві мають генеруючі установки, призначені для виробництва електричної енергії для власних потреб, невикористану вироблену електроенергію зберігають та продають на підставі укладених договорів купівлі-продажу, тобто вони є операторами установки зберігання енергії, на яких, як на учасників ринку електричної енергії, поширюється підпункт 14 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25 лютого 2022 року ( в редакції постанови № 1231 від 28 червня 2024 року).
З огляду на вищенаведене у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені у зв'язку з її нарахуванням у період дії в Україні воєнного стану.
Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2024 року в справі № 911/1359/22 .
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 1 211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15 вересня 2025 року (а.с. 38).
Позовні вимоги задоволено на 72,75 % ( 11 290,71 + 47 247,26 грн ( добровільно сплачених ) ) х 100% : 80 465,96 грн ).
Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 881,15 грн судового збору ( 1 211,20 грн х 72,75 % : 100 %).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
"40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони".
Так, позивачкою на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу надано суду такі документи: договір №25-ПВ про надання правової допомоги від 01 вересня 2025 року, ордер на надання правничої допомоги Паньківській В.З., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Паньківським В.М, акт приймання наданих послуг №09/25 від 15 вересня 2025 року за договором №25-ПВ про надання правової допомоги від 01 вересня 2025 року ( а.с. 5 - 8 ).
Із змісту акта приймання наданих послуг №09/25 від 15 вересня 2025 року встановлено, що сторони погодили надання юридичних послуг, де загальна сума послуг складає 17 500,00 грн, з яких: надання попередньої усної консультації - 1 000,00 грн; вивчення та аналіз договору, актів купівлі-продажу електричної енергії, законодавства і складання позовної заяви - 3 200,00 грн; аналіз договору та законодавства щодо нарахування та проведення обчислення штрафних санкцій у зв'язку з недотриманням відповідачем умов договору - 4 000,00 грн; подання позовної заяви через ЄСІТС «Електронний суд» - 1 300,00 грн ; представництво інтересів замовника у суді під час судових засідань , де вартість в одному засіданні - 1 600,00 грн, попередня вартість даної послуги - 8 000,00 грн ( а.с. 16 ).
Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, обсяг виконаних адвокатом робіт ( складання позовної заяви, проведення обчислення штрафних санкцій, участь у двох судових засіданнях), заперечення сторони відповідача щодо такого розміру витрат та визнання понесених таких витрат в сумі 6 400,00 грн, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, суд зменшує витрати позивачки на правничу допомогу до суми 10 000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 7 275,00 грн судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою , які розраховано в такий спосіб: 10 000,00 грн х 72,75 % : 100 %.
Керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» на користь ОСОБА_1 - 3 % річних в розмірі 2 410,24 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 880,47 грн, всього на загальну суму 11 290,71 грн.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені відмовити .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 881,15 грн судового збору та 7 275,00 грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, всього на загальну суму 8 156,15 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд», місцезнаходження: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м.Івано-Франківськ, вул. Надрічна,4Б, ЄДРПОУ 42129720.
Суддя Р.Г. Могила