Справа №348/185/26
Провадження №1-кс/348/134/26
20 лютого 2026 року м. Надвірна
Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого у кримінальному провадженні - слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026091200000012 від 06.01.2026, погоджене з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, с. Перерісль, Надвірнянського району Івано-Франківської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні нікого немає, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
До слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області 19.02.2026 надійшло клопотання слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування у кримінальному провадженні № 12026091200000012 від 06.01.2026 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
В обґрунтування своїх вимог слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 08.12.2025 близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 проходили вул. Чорновола, м. Надвірна, Івано-Франківської області, де поряд із будинком № 19, побачили припаркований автомобіль марки «ВАЗ» модель «21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 , яким вирішили незаконно заволодіти. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, пройшли до автомобіля, який знаходився на вулиці та скориставшись тим, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, не приводячи двигун автомобіля «ВАЗ» модель «21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в робочий стан, шляхом котіння, незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, вартістю 20 679 гривень, із яким направилися в напрямку вул. Чорновола в м. Надвірна, Івано-Франківської області, де залишили його у місці паркування автомобілів. В подальшому 29 грудня 2026 року близько 12 год. 25 хв. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з метою подальшого приховання викраденого транспортного засобу, переконавши у законності своїх дій ОСОБА_9 за допомогою автомобіля марки «Opel» модель «Omega», реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом буксирування перевезли автомобіль марки «ВАЗ» модель «21063», реєстраційний номер НОМЕР_3 до с. Лісна Тарновиця, вул. М. Підгірняки, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, де залишили його неподалік місця проживання ОСОБА_7 . Продовжуючи свої злочинні дії, 29 грудня 2026 року у вечірній час доби ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебуваючи в с. Лісна Тарновиця, вул. М. Підгірянки, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, діючи за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи корисливий мотив, збули автомобіль марки «ВАЗ» модель «21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 за грошів в сумі 2 000 гривень, який доставили за місцем проживання останнього в АДРЕСА_1 . Після вчинення злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покинули місце вчинення злочину, а отриманими грошовими коштами розпорядилися на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 20 679 грн.
Своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 громадянин України, із середньою освітою, не працюючий, не одружений, на утриманні нікого не має, депутатом не обирався, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, обвинувальний акт від 21.03.2025 відносно останнього перебуває на розгляді Надвірнянського районного суду за ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 185, ст. 361 КК України.
31.01.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні, а саме, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколом огляду відеозапису 18.01.2026, протокол огляду речового доказу, протоколами допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , висновком транспортно-товарознавчої експертизи, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Враховуючи всі обставини вчинення злочину у органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення злочинів; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомо про можливе місце їх перебування; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з'являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відносно нього у Надвірнянському районному суді перебуває обвинувальний акт за ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 185, ст. 361 КК України та не дивлячись на це ОСОБА_5 відповідних висновків для себе не зробив і вчинив новий тяжкий злочин, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та дотримуватись суспільних норм та законів України.
З метою забезпечення виконання процесуальних рішень у вказаному провадженні, а також з метою запобігти спробам ОСОБА_5 ухилитися від слідства і суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення, стосовно підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки останній вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до від п?яти до восьми років, вчинив новий умисний злочин, чим проявив неповагу до загальноприйнятих правил поведінки та норм діючого законодавства.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Таким чином, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого і вчинити інше кримінальне правопорушення.
На теперішній час запобігти вищенаведеним ризикам шляхом застосування більш м?якого запобіжного заходу неможливо.
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили його задовольнити, вказали на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення та на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечив обґрунтованості підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, вказав на свою причетність до вчинення кримінального правопорушення, щодо клопотання просив обрати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, оскільки йому необхідно ходити на роботу.
Захисник підозрюваного щодо обґрунтованості підозри не заперечив, вказав, що підозрюваному можливо обрати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Заслухавши пояснення прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч. 1, 2 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті.
Слідчий суддя має право зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 2 та 3 ч. 1 цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Обов'язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. 1 - 5, 7 ст. 194 КПК).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК одним із видів запобіжних заходів є домашній арешт.
Згідно ч. 1, 2, 5, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 КПК України застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.
Електронні засоби контролю можуть застосовуватися: 1) слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду про обрання стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов'язок; 2) працівниками органу Національної поліції на підставі ухвали слідчого судді, суду, якою щодо підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчим відділенням Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12026091200000012, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
30 січня 2026 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке наступного дня йому оголошено та отримано ним.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Підозрюваний в судовому засіданні не заперечував обґрунтованість підозри.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, на переконання слідчого судді, підтверджується дослідженими фактичними даними, які містяться у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколі огляду відеозапису 18.01.2026, протоколі огляду речового доказу, протоколі допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , висновку транспортно-товарознавчої експертизи, протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_7 , а також у інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Письмове повідомлення про підозру вручено відповідно до вимог 278 КПК України.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлена підозра є обґрунтованою (не є явно необґрунтованою) і може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, що визначені у ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Згідно п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п. 58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява №9190/03).
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для тримання під домашнім арештом підозрюваного, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, наступне.
ОСОБА_5 пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Він неодружений, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, хоч зазначив, що має на утриманні батька особу з інвалідністю, однак ним та захисником не надано будь-яких документів, якими підтверджено вказану обставину.
Відносно ОСОБА_5 у Надвірнянському районному суді перебуває обвинувальний акт за ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 185, ст. 361 КК України, що ним не заперечувалося.
Таким чином, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, він може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний знає анкетні дані свідків, що не виключає можливість їх спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь підозрюваного. При оцінці існування цього ризику, суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Також не зважаючи на те, що відносно ОСОБА_5 у Надвірнянському районному суді перебуває обвинувальний акт за ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 185, ст. 361 КК України, він підозрюється у вчиненні нового корисливого злочину, причетність до вчинення якого не заперечує.
В той же час, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначений в клопотанні є неконкретизованим, будь-які обґрунтування існування вказаних обставин відсутні, що на думку слідчого судді носить лише формальний характер.
Наведені вище фактичні дані кримінального провадження та особисті обставини ОСОБА_5 у сукупності дають підстави для висновку про наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та (або) вчинити інше кримінальне правопорушення.
У підсумки слід зазначити, що стороною обвинувачення наведено достатні та переконливі докази про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: що надані докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є вагомими; що покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, є тяжким; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі відсутність в нього утриманців; майновий стан підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
З урахуванням вище зазначених обставин та положень процесуального законодавства слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
На переконання слідчого судді застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді застави чи особистого зобов'язання для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, з огляду на вагомі обставини, що доводять наявність ризиків, про які було зазначено вище.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
При цьому, дані, які характеризують особу ОСОБА_5 , не дають суду підстав дійти висновку, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту зможе запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які встановлені судом.
Слідчий суддя, з урахуванням наведених вище обставин, дійшов висновку, що для забезпечення належної процесуальної поведінки на ОСОБА_5 необхідно покласти обов'язки, передбачені п. 1, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, перелік яких наведено у клопотанні слідчого, оскільки прокурором доведено необхідність покладення таких обов'язків з огляду на встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. 22, 131, 132, 176, 177, 178, 181, 309, 372, 395 КПК України,
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту,заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 38 (тридцять вісім) днів, терміном до 29 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, без застосування електронних засобів контролю.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи місця роботи;
-здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Ці зобов'язання застосовуються з дати винесення ухвали з 20.02.2026 по 29.03.2026 включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою як особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи більш суворого запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала підлягає виконанню Надвірнянським РВП ГУНП в Івано-Франківській області.
Повний текст ухвали оголошено 23.02.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1