Справа № 344/3287/26
Провадження № 1-кс/344/1656/26
20 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №12024090000000677 від 12.11.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 190 КК України
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилався на те, що Слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області за процесуального керівництва Івано-Франківської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024090000000677 від 12.11.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 12.01.2026 року № 40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 року №4757-ІХ вступив у злочинну змову з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами щодо заволодіння шахрайським шляхом майном ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , при наступних обставинах.
На початку вересня 2025 року ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами з метою шахрайського заволодіння чужим майном з корисливих мотивів розробили злочинний план, щодо незаконного заволодіння об'єктом нерухомого майна, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних долях та, з метою отримання наживи, подальшому відчуженні вказаної квартири шляхом продажу.
Усвідомлюючи, що законні власники вказаної квартири не зможуть перешкоджати їх злочинному задуму, оскільки ОСОБА_8 є померлою, а ОСОБА_9 відбуває покарання у місцях позбавлення волі, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за попередньою змовою з іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами з метою реалізації свого злочинного задуму підшукали особу для залучення до участі у скоєнні злочину, надаючи при цьому перевагу особі, яка веде антигромадський спосіб життя і діями якої можна керувати.
З цією метою останні до вчинення злочину залучили ОСОБА_10 , на якого запланували незаконно зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 та у подальшому продати вказану квартиру.
У подальшому у точно невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, але не пізніше 18.11.2025 ОСОБА_4 надав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завідомо підроблені документи для проведення незаконної перереєстрації квартири АДРЕСА_1 , а саме: довідку, видану від імені Івано-Франківського ОБТІ від 05.03.2025 за № 000273 про те, що станом на 12.08.2002 квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_10 згідно свідоцтва про право власності від 29.05.1997 та свідоцтво про право власності на житло від 29.05.1997 про те, що власником зазначеної квартири є ОСОБА_10 .
Реалізуючи злочинний задум, спрямований на заволодіння шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, але не пізніше 18.11.2025 з метою виготовлення технічного паспорту на вищевказану квартиру, надали підроблені довідку про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_10 та свідоцтво про право власності на житло на ім'я останнього ФОП ОСОБА_11 .
На підставі наданих підроблених документів 20.11.2025 ОСОБА_11 виготовив технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .
Надалі ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , реалізовуючи злочинний задум, спрямований на шахрайське заволодіння квартирою у невстановлений на даний час досудовим розслідуванням спосіб та час, але не пізніше 24.11.2025 подали державному реєстратору ОСОБА_12 , заяву від імені ОСОБА_10 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та підроблені документи, а саме: довідку, видану від імені Івано-Франківського ОБТІ від 05.03.2025 за № 000273 про те, що станом на 12.08.2002 вищевказана квартира зареєстрована за ОСОБА_10 , свідоцтво про право власності на житло від 29.05.1997 про те, що власником зазначеної квартири є ОСОБА_10 та технічний паспорт на вказану квартиру, який був виготовлений на підставі підроблених документів.
Того ж дня, державним реєстратором Коломийської міської ради ОСОБА_12 , на підставі поданих документів, було зареєстровано за ОСОБА_10 право власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 62504813.
Після незаконної перереєстрації вищевказаної квартири на ОСОБА_10 з метою подальшого її продажу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи розпочали ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1 , залучивши до його проведення осіб, які виконують відповідні роботи.
Діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та інші не встановлені досудовим розслідуванням особи, шахрайським шляхом заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Відповідно до висновку ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 2 354 426,00 (два мільйони триста п'ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять шість) гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення та є особливо великим розміром.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України - у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
19.02.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Залуква, Галицького району Івано-Франківської області, зареєстрованому в АДРЕСА_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , українцю, громадянину України, РНОКПП: НОМЕР_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Цього ж дня, ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Викладені обставини, дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, підтверджуються протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколами проведення обшуків, та іншими зібраними у провадженні доказами.
Повідомлення про підозру ОСОБА_4 повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).
Таким чином, дії ОСОБА_4 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, за яке передбачено максимальне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тобто даний злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна та він усвідомлює про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у разі доведення його вини в суді, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Крім того ОСОБА_4 немає стійких соціальних зв'язків, що могли б свідчити про зменшення ризику переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування і суду;
- п. 3 - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також на особу якій кримінальним правопорушенням завдано матеріальної шкоди, оскільки ОСОБА_4 відомі анкетні дані та місцеперебування вказаних осіб, а тому він, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може здійснювати свій вплив для зміни показань;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин за попередньою змовою групою осіб, а тому з метою уникнення відповідальності, може дійти змови з іншими спільниками вчинення кримінального правопорушення, щодо узгодження своїх показань, а також впливу на свідків, чи знищення доказів.
- п. 5 - вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки слідством здобуто докази що ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб планує вчинення кримінальних правопорушень аналогічного характеру щодо шахрайського заволодіння нерухомим майном мешканців міста Івано-Франківська.
Враховуючи вищенаведені ризики на думку сторони обвинувачення, обрання більш м'якого запобіжного заходу не являється за можливе.
Обставин, які є перешкодою для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з викладених в ньому обставин, просив задоволити.
В судовому засіданні захисник підозрюваного зазначила, що у повідомленні про підозру стороною обвинувачення не зазначено, які саме дії вчинив підозрюваний, доказів що її підзахисний здобув майно чи грошові кошти стороною обвинувачення не наведено. Вважає що стороною обвинувачення не з'ясовано який розмір застави має можливість сплатити підозрюваний, розмір застави мотивовано ціною квартири, яка є об'єктом вчинення протиправних дій.
З урахуванням викладеного просить суд визначити більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою - у вигляді домашнього арешту, у разі якщо суд дійде переконання про застосування запобіжного заходу у виді триманням під вартою, просить зменшити розмір застави.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
19.02.2026 року ОСОБА_4 затримано на підставі п.6 ч. 1 ст.615 КПК України.
19.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Злочин, передбачений ч.5 ст.190 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, зокрема протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 10.02.2026 року « ОСОБА_4 : А чому по Карпатській моя доляха така маленька, тільки 5, це 11%. Ви собі по «Червончику», якщо 40 (ціна квартири). Ну я собі так думав, ти, я ОСОБА_13 , ОСОБА_14 по «червонцу», ну хай буде відняли витрати сюда пятьорка пішла, 35, ну хай буде по 8» та інші матеріали клопотання в їх сукупності, та характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік 51 рік, стан здоров'я, особа з інвалідністю ІІІ групи, майновий стан, міцність соціальних зв'язків.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.
Крім того, у практиці ЄСПЛ відображено критерій визначення судом належного розміру застави. Так, Суд вказує на те, що той факт, що затриманий залишається під вартою після прийняття рішення про можливість звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не виявили необхідної ретельності при встановленні належного розміру застави (рішення у справах «Гафа проти Мальти», «Колакович проти Мальти»).
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, заявляючи вимогу про визначення застави у розмірі 2 350 000 грн., сторона обвинувачення не мотивувала визначену суму майновим станом підозрюваного, та його можливістю сплатити заставу, тільки зазначила, що такою є вартість об'єкту кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене слідчий суддя вважає, що враховуючи особу підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави - 240 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання буде достатньою для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задоволити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 19 квітня 2026 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.
Визначити заставу - 240 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 798 720 (сімсот дев'яносто вісім тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 19 квітня 2026 року включно обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- утриматись від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_4 що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1