Справа № 308/1165/26
23 лютого 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
23.01.2026 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферти) № 24.02.2025-100000218 від 24.02.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №24.02.2025-100000218 від 24.02.2025.
Зазначає, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов'язання, які визначені вказаним кредитним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості у сумі 11 620,00 грн, яка складається з наступного: 3500,00 грн - основний борг; 5 425,00 грн - проценти; 312,00 грн - комісія за надання кредиту; 630,00 грн - додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості);1750,00 грн - неустойка.
Відповідач у відзиві зазначив, що частково визнає позовні вимоги - у частині стягнення основної суми боргу за кредитом у розмірі 3 500,00 грн та відсотків, нарахованих у межах подвійної облікової ставки НБУ, які, за його розрахунком, становлять 642,95 грн. Загальну заборгованість за період користування кредитом визначає у сумі 4 142,95 грн.
Разом із тим відповідач заперечив проти стягнення 315,00 грн комісії за видачу кредиту, 630,00 грн комісії за обслуговування кредиту та 1 750,00 грн неустойки, а також проти нарахування відсотків у розмірі, що перевищує встановлені законом обмеження.
Обґрунтовуючи заперечення щодо комісій, відповідач послався на те, що ні в позові, ні в договорі не визначено, за які саме послуги встановлено комісію, відсутній перелік додаткових та супутніх послуг, їх погодження зі споживачем і докази їх фактичного надання, у зв'язку з чим умови про сплату таких комісій є нікчемними.
Щодо відсотків зазначив, що розмір кредиту не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, тому відповідно до вимог законодавства проценти за прострочення не можуть перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Стосовно неустойки відповідач вказав, що під час дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, та від обов'язку сплати штрафу і пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому підстав для її стягнення немає.
Просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення комісій, неустойки та надмірно нарахованих відсотків.
У відповіді на відзив позивач послався, що відповідно до статей 536, 1048 ЦК України проценти є платою за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування. Верховний Суд у своїй практиці (зокрема постанова від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17) наголосив, що сплив строку кредитування не звільняє позичальника від обов'язку сплатити нараховані у межах цього строку проценти. У даній справі проценти нараховані виключно в межах строку користування кредитом, без застосування положень статті 625 ЦК України. Розмір денної процентної ставки відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення договору.
Щодо розрахунку заборгованості, позивачем надано належний розрахунок боргу. Відповідач не подав власного контррозрахунку та не надав доказів, які б спростовували суму заборгованості, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком. ТОВ як фінансова установа не є банком, а тому відсутність банківських виписок не свідчить про недоведеність боргу; поданий розрахунок є належним і допустимим доказом.
Комісія передбачена умовами договору та входить до складу загальних витрат за споживчим кредитом відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Умова договору щодо сплати комісії відповідачем не оскаржена та не визнана недійсною, а тому підлягає застосуванню.
Щодо неустойки, кредитний договір укладений після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», які дозволяють нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань. Отже, вимога про стягнення неустойки є правомірною та відповідає спеціальному законодавству.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.01.2026 постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви наявне клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання не з'явився, суд розглядає справу за наявними матеріалами у відсутності ОСОБА_1 .
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
24.02.2025 ОСОБА_2 шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора Е246, отриманого на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , на веб-сайті ТОВ «Споживчий центр» акцептував пропозицію про укладення кредитного договору, підписав заявку на отримання кредиту та графік платежів, чим підтвердив укладення кредитного договору № 24.02.2025-100000218 від 24.02.2025 року відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з умовами договору кредит надано 24.02.2025 у сумі 3 500 грн строком на 217 днів із кінцевою датою повернення 28.09.2025. Процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів, а процентна ставка «Економ» - 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних періодах; обидві ставки є фіксованими та не можуть бути збільшені в односторонньому порядку.
Договором передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 315 грн, економічна сутність якої визначена як плата за надання кредиту; вона нараховується в день видачі кредиту та сплачується відповідно до графіка платежів.
Також встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 315 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим. Економічна сутність цієї комісії полягає в оплаті організації та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та у відділеннях, забезпечення можливості здійснення платежів онлайн та у відділеннях, можливості відновлення забутого паролю для входу до особистого кабінету як дистанційно, так і у відділенні, інформування про дати сплати чергових платежів, надання консультаційних та інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості. При цьому до складу цієї комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати безоплатно відповідно до законодавства.
Денна процентна ставка становить 0,84 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2526,92 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 9 870 грн, загальні витрати за кредитом - 6 370 грн.
Договором також передбачено неустойку у розмірі 52,50 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов'язання та проценти відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 547,5 % річних від простроченої суми з урахуванням встановленого законом максимального обмеження.
Між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, відповідно до якого платіжна установа здійснює від імені кредитодавця платіжні операції з переказу коштів позичальникам, а кредитодавець сплачує платіжній установі винагороду за такі операції.
ТОВ «Універсальні платіжні рішення» листом вих. №1-2201 від 22.01.2026 повідомило, що на підставі договору про переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 24.02.2025 о 07:07:09 успішно перерахувало 3 500,00 грн на картку № НОМЕР_2 (транзакція iPay.ua № 662215693) з призначенням платежу «Видача за договором кредиту №24.02.2025-100000218».
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 24.02.2025-100000218 від 24.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 11 620,00 грн, з яких 3 500,00 грн - основний борг, 5 425,00 грн - проценти, 312,00 грн - комісія за надання кредиту, 630,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 1 750,00 грн - неустойка.
Оцінка Суду.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, а згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право кредитодавця на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку, визначених договором.
Статтями 546, 549, 610, 612 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання боржник вважається таким, що прострочив його виконання, та може бути зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню), якщо це встановлено договором або законом.
Судом установлено, що між сторонами укладено кредитний договір № 24.02.2025-100000218 від 24.02.2025 в електронній формі шляхом акцепту оферти одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Позивач виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 3 500 грн, що підтверджується доказами перерахування коштів.
Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу, тобто 3 500 грн, чим підтвердив факт отримання кредитних коштів та наявність обов'язку їх повернення.
За таких обставин вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3 500 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення відсотків за кредитом
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Судом установлено, що кредитним договором № 24.02.2025-100000218 від 24.02.2025 сторони погодили фіксовані процентні ставки: «Стандарт» - 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та «Економ» - 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних періодах. Проценти визначені як плата за користування кредитом, порядок їх нарахування передбачений договором, а розмір ставки не підлягає односторонній зміні.
Відповідно до умов договору проценти нараховуються з дня надання кредиту до дня його фактичного повернення на суму заборгованості. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 3 500 грн та у встановлений договором строк їх не повернув, у зв'язку з чим кредитодавцем здійснено нарахування процентів згідно з погодженими сторонами умовами.
Згідно з наданим позивачем розрахунком сума процентів за користування кредитом становить 5 425 грн. Відповідач належних і допустимих доказів неправильності такого розрахунку суду не надав.
Посилання відповідача на статтю 21 Закону України «Про споживче кредитування» як підставу для обмеження розміру процентів є безпідставним, оскільки зазначена норма встановлює обмеження щодо пені, штрафу та інших санкцій за порушення зобов'язання, а не щодо процентів як плати за користування кредитом. Процентна ставка, визначена договором, не змінювалася у бік погіршення для споживача, що відповідає вимогам частини третьої статті 21 цього Закону.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, умови кредитного договору та відсутність доказів сплати нарахованих сум, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 5 425 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення комісії
Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року, визначає правові та організаційні засади надання споживчих кредитів та регулює права й обов'язки сторін таких правовідносин.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Частиною другою статті 8 Закону передбачено, що до таких витрат належать комісії кредитодавця, пов'язані з наданням кредиту.
Судом установлено, що пунктом 8 Заявки до кредитного договору № 24.02.2025-100000218 від 24.02.2025 передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 315 грн, із визначенням її економічної сутності як плати за надання кредиту. Зазначена комісія прямо передбачена умовами договору, визначена у фіксованому розмірі, включена до структури загальних витрат за кредитом та врахована у розрахунку вартості кредиту.
Крім того, між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року, відповідно до якого платіжна установа здійснює від імені кредитодавця платіжні операції з переказу коштів позичальникам, а кредитодавець сплачує платіжній установі винагороду за такі операції. Отже, надання кредиту супроводжується фактичним здійсненням платіжної операції та витратами кредитодавця, що підтверджує економічну обґрунтованість встановлення плати за надання кредиту.
Частиною шостою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що споживач не зобов'язаний сплачувати платежі, не зазначені в договорі та/або не враховані у розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки. У даному випадку комісія за надання кредиту прямо передбачена договором та врахована у розрахунку вартості кредиту, а тому відповідає вимогам закону.
З огляду на викладене, комісія за надання кредиту у розмірі 315 грн є складовою ціни договору, погодженою сторонами та такою, що не суперечить імперативним нормам законодавства, а отже підлягає стягненню з відповідача.
Водночас щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 630 грн суд дійшов іншого висновку.
Пунктом 9 Заявки до кредитного договору № 24.02.2025-100000218 передбачено встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 315 грн у кожному з двох чергових періодів. Економічна сутність цієї комісії визначена як плата за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника, можливість здійснення платежів, відновлення паролю до особистого кабінету, інформування про дати платежів, консультаційні та інші послуги, пов'язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.
Разом із тим відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов'язаний безоплатно, не частіше одного разу на місяць, надавати споживачу інформацію про стан заборгованості, здійснені та майбутні платежі та іншу передбачену законом інформацію. Отже, інформування про стан кредиту та надання відповідної інформації не може розглядатися як окрема платна послуга.
Крім того, зі змісту договору не вбачається конкретного, індивідуалізованого та чіткого переліку додаткових та супутніх послуг, які фактично надаються позичальнику саме за сплату цієї комісії, а також відсутні докази погодження споживачем таких послуг як окремого об'єкта оплати. Формулювання договору має узагальнений характер («інші послуги, які прямо не вказані»), що не дає можливості встановити їх реальний зміст та обсяг.
Верховний Суд у постановах, зокрема від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, дійшов висновку, що за відсутності визначеного переліку додаткових та супутніх послуг і доказів їх надання умова договору про щомісячну плату за обслуговування кредиту є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Оскільки частина передбачених договором послуг фактично охоплює обов'язки кредитодавця, що мають надаватися безоплатно, а інші послуги не конкретизовані та не доведені, положення договору в частині встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечить імперативним нормам закону.
З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача 630 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають.
Що стосується стягнення неустойки, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи нарахування неустойки в розмірі 1750,00 грн, позивач послався на те, що оскільки кредитний договір укладено після 24.01.2024, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", до відповідача не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит.
Разом з тим, згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до абзаців 1 і 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Конституційний Суд України у Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
З огляду на викладене принцип «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня.
Система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.
Кодекс - єдиний, зведений, внутрішньоузгоджений нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади у процесі нормотворчої діяльності або народом на всеукраїнському референдумі, який на основі загальних принципів регулює певну сферу суспільних відносин. Кодекс є особливим різновидом закону.
За таких обставин застосуванню в даному випадку підлягає п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Оскільки неустойка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач як позичальник на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов'язку сплати на користь позивача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 2 622,40 грн. судового збору.
Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, яка у загальному розмірі складає 11 620,00 грн. Разом з тим, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 9 240,00 грн.
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 2 085,28 грн (2 622,40 грн. * 9 240,00 / 11 620).
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №24.02.2025-100000218 від 24.02.2025 в розмірі 9 240,00 грн, в тому числі тіло кредиту 3 500,00 грн, 5 425,00 грн проценти; 315,00 грн комісія за надання кредиту.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 085,28 грн грн судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя О.В. ГОЛЯНА