Справа № 305/390/26
Провадження по справі № 2-о/305/6/26
20.02.2026. Суддя Рахівського Районного суду Закарпатської області Марусяк М. О. , ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , яка проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , де заінтересована особа: Рахівський відділ Пенсійного фонду України (ПФУ) Сервісний центр №5, код ЄДРПОУ:20449707, що розташований за адресою: м. Рахів, вул. Миру, буд.34, Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, де заінтересована особа Рахівський відділ Пенсійного фонду України (ПФУ) Сервісний центр №5,про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заявниця просить встановити факт того, що вона дійсно працювала на підприємстві Районне об'єднання громадського харчування Оріхівського райпотребсоюза Запорізької області.
Вивчивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за заявою з огляду на наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення'роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом наведеної норми, якщо встановлення юридичного факту пов'язується з подальшим вирішенням спору про право, цивільно-процесуальним законодавством передбачено розгляд вимоги про встановлення факту у порядку позовного, а не окремого провадження одночасно з вирішенням спору про право, оскільки не встановивши факт, особа позбавлена можливості довести наявність у неї права, за захистом якого вона звернулась до суду.
Таким чином, в порядку позовного провадження можуть встановлюватися юридичні факти лише за умови, що від встановлення їх наявності або відсутності у подальшому залежить можливість вирішення спору про суб'єктивне право. У випадку, якщо встановлення наявності чи відсутності юридичного факту ніяким чином не впливає на захист права, яке визначено як об'єкт захисту, суд не має права встановлювати юридичний факт у порядку позовного провадження.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Мотивуючи вимоги заяви, заявниця вказує, що по досягненню нею 60-ти річного віку вона, в грудні 2024 року, звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатській області із заявою про призначення пенсії та надала необхідні документи.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ в Харківській області.
Рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного ління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.12.2024 №/ПС №2350010497 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що до страхового стажу не враховано період її роботи з 01.08.1985 по 10.08.1992, так як запис про звільнення з роботи завірено нечитабельною печаткою.
Встановлення факту, що працювала на підприємстві Районне об'єднання громадського харчування Оріхівського райпотребсоюза Запорізької області, зумовлене, необхідністю підтвердження трудового стажу у період з 01.08.1985 по 10.08.1992, та як наслідок призначення їй пенсії.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18) та від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18).
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є,
по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб'єктами та їх підпорядкованістю.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; а згідно пунктів, 2, 19 частини 1 статті 4 КАС України, дано визначення термінів публічно-правового спору - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Зважаючи на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов'язків у цих правовідносинах та їх суб'єктний склад, суд дійшов до висновку, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 4 ст.315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Враховуючи викладене вище, вважаю за доцільне відмовити у відкритті провадження за поданою заявою, оскільки вимоги заяви слід розглядати в межах позовного адміністративного, а не цивільного судочинства в порядку окремого провадження.
Враховуючи положення п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за можливе повернути заявниці ОСОБА_1 , судовий збір, сплачений у розмірі 680 гривень 60 копійок.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 293, 315, 353-354 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , де заінтересована особа: Рахівський відділ Пенсійного фонду України (ПФУ) Сервісний центр №5про встановлення факту, що має юридичне значення.
Зобов'язати органи Державної казначейської служби України повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 680 (шістсот вісімдесять) гривень 60 копійок, сплачений згідно з квитанцією №6174348843 від 06.02.2026.
Роз'яснити заявниці право звернення до суду за захистом своїх прав у порядку адміністративного судочинства.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі надіслати заявнику разом із заявою та доданими до неї матеріалами. Копія заяви залишається в суді.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Рахівського районного суду: М.О. Марусяк