Справа № 303/6252/25
Провадження № 2/303/2272/25
11 лютого 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клай інвест» (представник Саруханян Артем Самвелович) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
ТОВ «Клай інвест» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 13.09.2023 відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства №13/09/2023 ТОВ «Займер» змінило назву на ТОВ «Клай інвест». ТОВ «Клай інвест» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги, шляхом надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту згідно ліценції Нацкомфінпослуг. На підставі заповненої відповідачем заявки, між товариством та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту від 04.11.2021 за № 212300. Товариство та ТОВ «Профітгід» 30.09.2020 уклали договір про надання послуг з переказу коштів, тому за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання фінансового кредиту від 04.11.2021 за № 212300, позивач 04.11.2021 перерахував відповідачу через платіжний сервіс «Platon» на банківську картку, видану АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 і зазначену відповідачем при подачі заявки на отримання фінансового кредиту, грошові кошти в сумі 3000 гривень. Протягом усього періоду користування кредитними коштами з 04.11.2021 і до теперішнього часу відповідач не здійснив жодного платежу на виконання основних умов кредитного договору. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10 290 грн, яка складається з: тіла кредиту в розмірі 3000,00 грн, комісії за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту в розмірі 450,00 грн та процентів за користування кредитом в розмірі 6840,00 грн.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.08.2025 відкрито провадження у даній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто за відсутності представника позивача, оскільки він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився без поважних причин.
Відповідач у судове засідання не з'явився, без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про визнання позовних вимог в частині тіла кредиту в розмірі 3000 грн, позовні вимоги про стягнення відсотків визнав частково і просив їх зменшити, оскільки він особа з інвалідністю і не має можливості оплатити заявлений розмір відсотків.
Згідно з пп. 15.3 п. 1 розділу ХІІІ ЦПК України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі.
Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Позовна заява з додатками ТОВ «Клай інвест» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів надійшла до суду в електронній формі. Після чого позовна заява та платіжна інструкція роздруковані в паперовій формі, а електронні копії інших додатків до позовної заяви зберігаються в централізованому файловому сховищі АСДС.
У такому випадку, з урахуванням наявних технічних можливостей, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в змішаній формі.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 04.11.2021 між ТОВ «Клай інвест» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 212300.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що кредит надається строком на 21 день, тобто до 24.11.2021. Строк дії договору 21 день. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.
Згідно п. 1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1110 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (пункт 1. 4 договору). За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов'язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15 % від суми фінансового кредиту (пункт 1. 5 договору).
Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (пункт 1.6 договору).
Згідно п. 1.7. невід'ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.cly.com.ua.
Цеи? договір складении? украі?нською мовою, підписании? з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» (пункт 6.1).
З боку товариства договір підписаний директором за допомогою електронного підпису, ОСОБА_1 договір підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора CL6428.
ТОВ «Профітгід» надано підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, що підтверджується платіжною інструкцією № A507126B242778CLY212300T1502155, дата переказу 04.11.2021, сума переказу 3000,00 грн, на карту НОМЕР_1 .
Позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 12.08.2025, згідно з яким за період з 04.11.2021 по 18.01.2022 розмірі заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 212300 від 04.11.2021 складає 10 290,00 грн, з яких: 3000,00 грн - тіло кредиту, 450,00 грн комісія за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту, 6840,00 грн - проценти за користування кредитом. Крім того, товариство у вказаному розрахунку зазначило, що позивач припинив нарахування з 19.01.2022.
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Частиною 1 ст. 520 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Враховуючи вищенаведене, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
За змістом положень статей 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.
Частинами 5 та 7 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею ( стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Частина 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що між сторонами 04.11.2021 укладено договір про надання фінансового кредиту № 212300.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання, перерахувавши відповідачу суму кредиту, але відповідач зобов'язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними не виконав.
Щодо розміру заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача суд вважає необхідним зазначити наступне.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1947 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо повернення позивачу тіла кредиту в розмірі 3000 грн., тому зазначені грошові кошті підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17 та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі №176/3645/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 висловила наступну правову позицію.
«Користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Позивач не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України
За змістом пункту 1.2 договору кредит надається строком на 21 день, тобто до 24.11.2021. Строк дії договору 21 день.
З урахуванням викладеного розмір заборгованості по процентам за користування кредитом складає 1890,00грн, згідно наступного розрахунку: 3000,00 х 3% х 21 = 1890,00 грн.
Зазначений розмір відсотків також визначено і додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №212300 від 04.11.2021, тому на користь позивача підлягає стягненню 1890 грн. відсотків за користування кредитом.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії в розмірі 450 грн, суд вважає, що такі вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки умовами договору, а саме п. 1.5 кредитного договору №212300 від 04.11.2021 передбачено, що за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов'язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту і зазначені умови договору не суперечать ЗУ «Про споживче кредитування».
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 5340,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000,00грн, заборгованості за користуванням кредитом у розмірі 1890,00 грн, комісії за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту у розмірі 450,00 грн.
Сплачений позивачем судовий збір відповідно до. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1257,23 грн (2422,40 х 51,9% = 1257,23 грн).
Керуючись ст. 11, 141, 258-259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 207, 509, 520, 524-526, 530, 533-535, 623, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1056-1, ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клай інвест» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 1-3 А, секція С, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42146903) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клай інвест» заборгованість у розмірі 5340,00 грн (п'ять тисяч триста сорок гривень 00 копійок), а також 1257,23 гривень (одна тисяча двісті п'ятдесят сім гривень 23 копійки) витрат позивача по сплаті судового збору.
У задоволення решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя