Провадження № 11-сс/821/51/26 Справа № 694/2158/25 Категорія: ст.170 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 лютого 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючої ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 липня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025250360000857 від 19 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,-
Старший слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області з клопотанням, погодженим прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025250360000857 від 19 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, яке було вилучене під час під час проведення огляду місця події за правилами обшуку ділянки місцевості - узбіччя дороги Н-16 сполученням м. Золотоноша - м. Умань поруч із домоволодінням №79 по вул. Садовій в с.Вільховець Звенигородського району Черкаської області, а саме: вантажний спеціалізований автомобіль із платформою та краном навантажувачем марки ЗІЛ моделі 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_1 та який перебував у користуванні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 та вісім колод деревини породи дуб, з яких: №1 довжина 3,1 м діаметр 56 см, №2 довжина 3,1 м діаметр 50 см, №3 довжина 3,1 м діаметр 58 см, №4 довжина 3,1 м діаметр 52 см, №5 довжина 3,1 м діаметр 52 см, №6 довжина 3,1 м діаметр 42 см, №7 довжина 3,1 м діаметр 58 см, №8 довжина 3,1 м діаметр 54 см, та визначення місця зберігання - майданчик тимчасово вилучених транспортних засобів Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, за адресою: вул. Благовісна, 50, м. Звенигородка, Черкаської області.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250360000857, відомості про яке внесені до ЄРДР 19 липня 2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18 липня 2025 року на лінію 102 надійшло повідомлення від інспектора сектору №2 відділу №7 ДП "Ліси України" про те, що 18 липня 2025 року близько 14:55 год. ним на автодорозі в с. Вільховець Звенигородського району Черкаської області було виявлено автомобіль ЗІЛ 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , на вантажній платформі якого наявні 8 колод деревини схожої на дуб, довжиною близько 3 метрів кожна, без відповідних дозвільних документів на перевезення вказаної деревини.
Відомості за даним фактом 19 липня 2025 року слідчим Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаські області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025250360000857 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 246 КК України.
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду від 23 липня 2025 року клопотання старшого слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні, № 12025250360000857 від 19.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - задоволено.
Накладено арешт у вигляді заборони розпоряджатися будь-яким чином цим майном, використовувати його та вчиняти будь-які дії по відчуженню і зміні власників цього майна на вилучені 18 липня 2025 року в ході проведення огляду місця події ділянки місцевості - узбіччя дороги Н-16 сполученням м. Золотоноша - м. Умань поруч із домоволодінням №79 по вул. Садовій в с.Вільховець, Звенигородського району, Черкаської області:
- вантажний спеціалізований автомобіль із платформою та краном навантажувачем марки ЗІЛ моделі 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_1 та який перебував у користуванні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;
- вісім колод деревини породи дуб, з яких: №1 довжина 3,1 метра діаметр 56 см, №2 довжина 3,1 метра діаметр 50 см, №3 довжина 3,1 метра діаметр 58 см, №4 довжина 3,1 метра діаметр 52 см, №5 довжина 3,1 метра діаметр 52 см, №6 довжина 3,1 метра діаметр 42 см, №7 довжина 3,1 метра діаметр 58 см, №8 довжина 3,1 метра діаметр 54 см.
В апеляційній скарзі власник майна ОСОБА_7 вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, грубо порушує його конституційні права, як особи, що не має відношення до кримінального правопорушення, у зв'язку із чим просить ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 липня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на належне йому майно, а саме вантажний спеціалізований автомобіль із платформою та краном навантажувачем марки ЗІЛ моделі 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2
належить скаржнику ОСОБА_7 .
Мотивуючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею не було досліджено всіх обставин справи, що призвело до істотного порушення кримінального процесульного закону та належних йому, як власнику майна, прав, адже суддею при розгляді клопотання не було звернуто увагу, що йому, як власнику автомобіля, підозра не оголошувалась, не було враховано наслідків накладення арешту на належне йому майно, як третьої особи та, відповідно до ст.171 КПК України, не зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку із якими необхідно було здійснити арешт майна.
Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 липня 2025 року. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику власника майна, про існування ухвали він дізнався лише після її отримання 21 січня 2026 року.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який частково заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу слідчого судді від 23 липня 2025 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, ОСОБА_7 , як власник арештованого майна, взагалі не був обізнаний про наявність оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закона, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий повною мірою не дотрималися.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, в провадженні СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного 19 липня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250360000857 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Постановою старшого слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 від 19 липня 2025 року у даному кримінальному провадженні було визнано речовими доказами вилучені в ході огляду місця події речі, а саме: колоди дров породи дуб та вантажний спеціалізований автомобіль із платформою та краном навантажувачем марки ЗІЛ моделі 131 д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_9 .
Ухвалою слідчого судді від 23 липня 2025 року клопотання старшого слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області про арешт майна у вказаному кримінальному провадженні задоволено та накладено арешт на зазначене в клопотанні майно.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України (в редакції від 27.02.2016 р.) арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Виходячи з встановлених органом досудового розслідування обставин кримінального провадження, слідчий суддя дійшла помилкового висновку про необхідність арешту майна, а саме вантажного спеціалізованого автомобіля із платформою та краном навантажувачем марки ЗІЛ моделі 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить скаржнику ОСОБА_7 , а не ОСОБА_9 , як про це зазначено в ухвалі слідчого судді.
Як вбачається із матеріалів справи, власник арештованого майна ОСОБА_7 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12025250360000857 від 19 липня 2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Належність саме вказаній особі арештованого майна підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вантажний спеціалізований автомобіль із платформою та краном навантажувачем марки ЗІЛ моделі 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Накладення арешту на майно ОСОБА_7 фактично змушує особу зазнавати невиправданих обмежень у реалізації належних йому правомочностей власника.
ОСОБА_7 не є суб'єктом в розумінні ст. 170 КПК України, тобто третьою особою, відносно майна якого може бути застосований такий захід забезпечення кримінального провадження; зворотнього органом досудового розслідування не доведено, тому правових підстав для накладення арешту на майно, яке перебуває у його приватній власності немає, про що обґрунтовано вказує власник майна в поданій ним апеляційній скарзі.
Крім того, слід зазначити, що упродовж строку досудового розслідування сторона обвинувачення була зобов'язана реалізувати цілі, задля яких здійснювалося накладення арешту на майно , а також досягти інших цілей кримінального провадження, в іншому випадку, втрачається принцип розумності і співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді місцевого суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_7 - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, суд,-
Клопотання власника майна ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити власнику майна ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 липня 2025 року в частині задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вантажний спеціалізований автомобіль із платформою та краном навантажувачем марки ЗІЛ моделі 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_7 - скасувати та відмовити в цій частині в задоволенні клопотання слідчого.
В іншій частині ухвала слідчого судді не переглядалася.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й окремому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4