17 лютого 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/14523/25
Провадження № 22-ц/4815/148/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2025 року у складі судді Бучко Т. М., ухвалене в м. Рівне, повний текст якого складено 30 вересня 2025 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача заборгованість за договором позики на умовах фінансового кредиту № 000191114746 від 26.11.2019 року в розмірі 18186,24 грн., сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 26.11.2019 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191114746. Кредитодавець свої зобов'язання за договором позики виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору позики. Відповідач не виконав свої зобов'язання та припинив вносити платежі, передбачені умовами договору позики, як повернення отриманих коштів, а також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із припиненням здійснення платежів на виконання договору позики у відповідача утворилася заборгованість за договором позики, яка станом на 12.09.2025 року становила 18186,24 грн., а саме: залишок заборгованості за тілом - 4800 грн.; залишок заборгованості по процентах за користування кредитом (нарахованих згідно ст.1048 ЦК України та умов договору позики) - 1506,57 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитом згідно ч.2 ст.625 ЦК України та умов договору позики за період з 01.07.2021 року по 28.09.2021 року) - 10800 грн.; інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором згідно ч.2 ст.625 ЦК України за період з 25.04.2020 року по 23.02.2022 року) - 1079,67 грн. Зазначало, що 30.06.2021 року ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу № 20210630-Ф/2, за умовами якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «ФК «Форза», включно і до ОСОБА_1 ..
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191114746 від 26.11.2019 року в розмірі 7386 грн. 24 коп., а також 1813 грн. 18 коп. у відшкодування судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов'язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов'язок відповідачем як позичальником дотриманий не був. Часткове задоволення позовних вимог зумовлене положеннями ст. 1048 ЦК України, яка передбачає право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто в даному випадку нарахування відсотків здійснене поза межами цього строку, у зв'язку з чим такі вимоги залишені без задоволення.
Вважаючи рішення суду незаконним ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду, в частині незадоволених позовних вимог, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, виключно з власної ініціативи, оскільки відповідна заява чи клопотання зі сторони відповідача до суду не надходила. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Судом не враховано умов договору про надання правової допомоги щодо фіксованого розміру гонорару сторони у справі. У випадку фіксованого розміру гонорару саме сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. В оскаржуваному рішенні судом взагалі не дано оцінку фіксованому розміру адвокатського гонорару Бачинського О. М., натомість наведено формальну аргументацію. Вважає, що судом не об'єктивно оцінено розмір правничої допомоги у даній справі по відношенню до виконаних робіт (наданих юридичних послуг). У договорі сторони встановили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 7000 грн., який не залежить, ні від ціни позову, ні від кількості документів, ні від кількості судових засідань, ні від затраченого часу. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом. Саме такий розмір гонорару, зважаючи на розмір позовних вимог, складність справи та можливі репутаційні втрати, сторони погодили як справедливий і достатній. Суд безпідставно провів зменшення призначених до стягнення таких витрат. Вказує, що документально підтверджені витрати на професійну правову допомогу, які скаржник несе у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 4000 грн. (розрахунок додано). Із цих підстав просить змінити оскаржуване рішення суду, а саме збільшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» з 820 грн. до 3500 грн. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судові витрати в ході апеляційного розгляду справи, що складаються із витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4000 грн..
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог по суті не оскаржене в апеляційному порядку, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.
Предметом апеляційного перегляду є розмір стягнутої місцевим судом правничої допомоги, понесеної позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 820 грн. - пропорційно до задоволених позовних вимог.
За правилами ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору , пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги № 20250623-10К від 23 червня 2025 року, укладений між адвокатом Бачинським О.М. та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого загальна вартість послуг становить 7 000,00 грн..
Судом першої інстанції враховано положення ч.3 ст.141 ЦПК України, яка передбачає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом взято до уваги незначну складність справи, сталу судову практику щодо розгляду таких справ, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, а також принципи справедливості та розумності, пропорційності до предмета спору, з огляду на що визначено суму витрат позивача на професійну правничу допомогу як обґрунтовану в сумі 2 000,00 грн..
Покликання апелянта на те, що суд не вправі самостійно зменшувати заявлений розмір правничої допомоги апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать вище переліченими нормам закону, який чітко регламентує право і обов'язок суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу враховувати їх співмірність зі складністю справи, пропорційність до предмету спору тощо, а тому вони судом відхиляються.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» залишити без задоволення.
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Хилевич С. В.