Рівненський апеляційний суд
Іменем України
19 лютого 2026 року м. Рівне
Справа № 569/1721/26
Провадження № 11-сс/4815/50/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28 січня 2026 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42025182490000609 від 15.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.5 ст.426-1 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28 січня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 26 березня 2026 року без визначення розміру застави.
Не погодившись з рішенням суду захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 28 січня 2026 року та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також просить дослідити наступні докази: Висновок експерта №1171, стенограму допиту свідка ОСОБА_9 від 17.11.2025 року, стенограму допиту свідка ОСОБА_10 від 17.11.2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 03.12.2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 02.12.2025 року, характеристику ОСОБА_6 , довідку ВЛК від 11.12.2025 року, договір безоплатного користування квартири, копії двох повісток ОСОБА_6 ..
Вказує, що слідчим до клопотання про обрання запобіжного заходу не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні саме підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованих йому діянь, а надані до клопотання матеріали не містять прямих доказів причетності підозрюваного до спричинення ним тілесних ушкоджень померлому ОСОБА_13 , оскільки з показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що вони визнали факт застосування насильницьких дій до солдата ОСОБА_13 протягом двох діб перед госпіталізацією. Наголошує, що після нібито «побиття» ОСОБА_6 солдата ОСОБА_13 медпрацівники військової частини оглядали його ввечері 14.11.2025 року та не побачили жодних ознак, які б загрожували його життю, що, на думку захисника, свідчить про те, що травми, несумісні з життям, ОСОБА_13 отримав вже ввечері 14.11.2025 року після прибуття медпрацівників військової частини, які зробили йому укол.
Зазначає також про відсутність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризик уникнення правосуддя, який спростовується тим, що підозрюваний має місце фактичного проживання в м. Рівне, про що свідчить договір безоплатного користування майном - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , має наречену, дає покази та вчасно неодноразово з'являвся за викликами до слідчого. Вважає, що наявність житла та факт спільного проживання з нареченою, добросовісне виконання обов'язків по з'явленню до слідчого за повісткою свідчать про відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду та про можливість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю.
Доводить про безпідставність твердження слідства про незаконний вплив підозрюваного на свідків та потерпілих, оскільки жоден з них ні разу не зверталися із заявами про вжиття відносно них заходів безпеки, не міститься таких документів і в реєстрі матеріалів досудового розслідування, крім того згідно матеріалів справи, всі свідки у даній справі перебувають на службі в ЗСУ, яка пов'язана з певними обмеженнями у спілкуванні та вільному пересуванні військових, постійною зміною дислокації. Зауважує, що слідчим суддею при обранні запобіжного заходу не враховано те, що підозрюваний надає покази по справі, за місцем служби характеризується позитивно, раніше не судимий, має соціальні зв'язки та постійне місце проживання в м. Рівне, з березня 2022 року здійснює захист Батьківщини в зоні бойових дій, має травми та захворювання, пов'язані з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою ВЛК, та відповідно, потребує певного режиму та харчування, що в сукупності, на її думку, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Під час апеляційного розгляду захисник змінила вимоги апеляційної скарги та просила обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисника, на підтримання апеляційної скарги зі змінами, думку прокурора, який просив залишити рішення слідчого судді без зміни, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_6 інкримінується те, що він будучи капітаном ЗСУ, 12-14.11.2025 року (точніше досудовим розслідуванням не встановлено) перебуваючи в наметовому містечку військової частини НОМЕР_1 , що поблизу АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з мотивів порушення військовослужбовцем внутрішнього порядку, наніс старшому солдату ОСОБА_13 кулаками рук, ногами та іншими невстановленими слідством тупими предметами не менше 7 ударів у голову та численні удари руками, ногами та невстановленим слідством тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею в область грудей, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів в речовину головного мозку та під його оболонки, перелому кісток носа, чисельних зовнішніх ушкоджень в ділянці голови з крововиливами в підлягаючі м'які тканини: синець та садно у правій завушній ділянці, синець в лівій скроневій ділянці, синець із садном в лобній ділянці справа, садно в ділянці правої брови, синці на повіках обох очей та в ділянці спинки носа, осаднення у правій підочній ділянці; закритої тупої травми грудей у вигляді забою легень, переломів 7-го лівого та 3-го правого ребер, просторих плямистих синців на правій та лівій передньо-бокових поверхнях грудей, синців на передній поверхні грудей в проекції рукоятки грудини та у лівій підключичній ділянці, які в своєму клінічному перебігу супроводжувалися розвитком загрозливих явищ для життя (набряком і компресією головного мозку з розвитком коматозного стану, важкою дихальною недостатністю) та за критерієм небезпеки для життя є тяжкими тілесними ушкодженнями, що призвели до смерті ОСОБА_13 о 16 год. 55 хв. 22.11.2025 року у реанімаційному відділенні комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка».
Крім того, капітан ОСОБА_6 підозрюється в тому, що обіймаючи посаду командира 1-ї роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , будучи військовою службовою особою та начальником за військовим званням по відношенню до військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 солдатів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , у порушення вимог ст.ст.3, 27, 29 Конституції України, ст.ст.6, 11,16, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 49, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на застосування фізичного та психологічного насильства до підлеглих військовослужбовців, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, близько 23 год. 14.11.2025 року (точніше досудовим розслідування не встановлено), перебуваючи в наметовому містечку військової частини НОМЕР_1 , що поблизу АДРЕСА_2 , з метою примушування солдатів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до надання ними неправдивих показань, що нібито вони спричинили тілесні ушкодження старшому солдату ОСОБА_13 , застосував насильство до підлеглих шляхом завдання ударів кулаками рук та дерев'яною палицею (битою), спричинивши їм тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.
26.01.2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.5 ст.426-1 КК України.
Вимогами ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що рішення про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог зазначених статей.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
А щодо питань, пов'язаних з оцінкою доказів для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, так само і кваліфікація дій підозрюваного, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_6 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і апеляційний суд. З цього приводу колегія суддів, як і слідчий суддя мають у своєму розпорядженні надані до клопотання докази у виді акту службового розслідування, протоколів допитів свідків та інших наданих суду документів.
Сукупність матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. З огляду на викладене доводи захисника про недоведеність підозри, пред'явленої ОСОБА_6 , є невмотивованими.
Також, при розгляді клопотання слідчого на предмет наявності ризиків слідчий суддя встановив, а колегія суддів погоджується, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , конкретні обставини провадження, дані про особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Зокрема колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки у разі доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів останньому загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, на думку апеляційного суду, на даному етапі досудового розслідування доведеним є ризик впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, які є військовими та перебували в підпорядкуванні ОСОБА_6 , шляхом умовлянь та погроз з метою зміни ними свої показань, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Доводи захисника про відсутність цього ризику у зв'язку з перебуванням свідків на службі в ЗСУ та постійною зміною дислокації є необґрунтованими, оскільки в разі обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, він матиме можливість здійснювати такий вплив шляхом використання засобів зв'язку - здійснення телефонних дзвінків чи листування в мережі «Інтернет».
Таким чином слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку на підставі повного та всебічного дослідження наданих органом досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 ..
Посилання захисника про те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем проходження служби, має незадовільний стан здоров'я та потребує певного режиму та харчування, враховуючи характер кримінальних правопорушень, в яких він підозрюється та обставини їх вчинення, а саме вчинення правопорушень проти життя та здоров'я осіб під час перебування на військовій службі з викриванням службового становища, колегія суддів вважає, що в цьому кримінальному провадженні наявний реальний суспільний інтерес, який у даному конкретному випадку превалює над принципом поваги до свободи особистості, що в свою чергу свідчить про виправданість обраного запобіжного заходу.
Крім того, в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували про неможливість утримання його під вартою, а надання медичної допомоги можливе в місцях тимчасового утримання, яке здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 р. №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах слідчого ізолятору (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво слідчого ізолятору забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини слідчого ізолятору закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків слідчого судді, оскільки стороною захисту не наведено фактів та не долучено доказів, які очевидно та об'єктивно спростовували б версію органу досудового розслідування щодо обставин кримінального провадження, викладених в повідомлені про підозру, а остаточна оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення.
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу, які були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття законного судового рішення, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції,а відтак і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28 січня 2026 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42025182490000609 від 15.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.5 ст.426-1 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3