Житомирський апеляційний суд
Справа №277/1343/25 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В.
Номер провадження №33/4805/607/26
Категорія ч.5 ст.126, ч.1 ст.122-2 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.
23 лютого 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участі захисника Мариніної М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Мариніної Марини Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126 КУпАП,
Постановою судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення з урахуванням ст.36 КУпАП у виді у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 03.10.2025 року о 14 год. 51 хв. в с-щі Ємільчине по вул. Миру ОСОБА_1 керував мотоциклом «Mustang» д/н НОМЕР_1 та не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив сигнальним диском з червоним сигналом, чим порушив вимоги п.2.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Крім того, 03.10.2025 року о 14 год. 51 хв. в с-щі Ємільчине по вул. Миру ОСОБА_1 керував мотоциклом «Mustang» д/н НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії та вчинив дане правопорушення повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1 а Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Мариніна М.О., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на відсутність доказів керування ОСОБА_1 мотоциклом, відеозаписи не містять факту вчинення правопорушення, що стало б підставою для зупинки транспортного засобу та в подальшому для законної вимоги пред'явити посвідчення водія, також не містить роз'яснення прав та складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 . Звертає увагу, що долучений відеозапис містить фіксацію, як поліцейський з гілкою дерева намагається збити мотоцикліста, та вказує про недопустимість таких дій працівників поліції та неналежність такого способу зупинки транспортного засобу з огляду на вимоги ПДР. Стверджує про відсутність доказів повторності вчинення правопорушення за ст.126 КУпАП. Також просила застосувати стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у випадку, якщо суд дійде висновку про доведеність вини підзахисного.
Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки повний текст був отриманий захистом лише 18.01.2026.
Розглянувши клопотання про поновлення строку та враховуючи конкретні обставини справи, зокрема, дату отримання повного тексту постанови суду першої інстанції 18.01.2026 і подачу апеляційної скарги 27.01.2026 засобами поштового зв'язку, тобто вкрай незначний пропуск строку апеляційного оскарження, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративні правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126 КУпАП, за порушення ним 2.1а, 2.4 ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №472388 від 03 жовтня 2025 року вбачається, що 03.10.2025 року о 14 год. 51 хв. в с-щі Ємільчине по вул. Миру ОСОБА_1 керував мотоциклом «Mustang» д/н НОМЕР_1 та не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив сигнальним диском з червоним сигналом, чим порушив вимоги п.2.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП. (а.с.2).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №472372 від 03 жовтня 2025 року вбачається, що 03.10.2025 року о 14 год. 51 хв. в с-щі Ємільчине по вул. Миру ОСОБА_1 керував мотоциклом «Mustang» д/н НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії та вчинив дане правопорушення повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1 а Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП. (а.с.3).
За змістом п.2.1а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п.2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, зокрема посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За змістом п.8.9б Правил дорожнього руху вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
За частиною 1 статті 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.п.2.4, 2.1а Правил дорожнього руху України, крім вищевказаних протоколів про адміністративне правопорушення, підтверджується: постановою серії ЕНА №5319086 від 26.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.4); довідкою інспектору сектору реагування патрульної поліції ВП №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області від 03.10.2025 про відсутність у ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортним засобом (а.с.5); наявними в матеріалах справи відеозаписами (а.с.6).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.
Твердження апелянта про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та проведення подальшої перевірки у нього документів як підставу для скасування постанови, апеляційний суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Суддя місцевого суду надав вірну оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зазначивши, що вказане підтверджується відеозаписами з відеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудної камери працівників поліції.
Так, відповідно до наявних відеозаписів з відеореєстратора, службового автомобіля вбачається, що працівники поліції, рухаючись по безлюдній дорозі, без присутності інших транспортних засобів та учасників дорожнього руху, ввімкнувши на службовому автомобілі проблискові маячки, тривалий час (близько 15 хв.) переслідували мотоцикл, на якому перебували дві особи. На вказані дії щодо зупинення транспортного засобу водій не реагував, а навпаки, продовжував рух різними видами місцевостей, в тому числі ґрунтовими, важкодоступними дорогами вздовж лісу, швидкості не збавляв, небезпечно маневрував, намагаючись відірватися від наполегливого переслідування працівників поліції. З боку поліцейських були застосовані численні способи зупинки мотоциклу, в тому числі неодноразові жести руками.
Зрештою даний мотоцикл було зупинено лише тоді, коли поліцейські зрівнялись із ним та притиснули до огорожі, чим примусили водія зупинитися. При спілкуванні із водієм ним виявився ОСОБА_1 , який не заперечував, що саме він керував мотоциклом.
При такій поведінці водія мотоциклу, навмисним діям ОСОБА_1 , вжиті заходи працівників поліції відповідали конкретній дорожній обстановці та приписам пункту 8.9 ПДР, згідно з яким вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: а) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; в) гучномовного пристрою; г) спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу.
Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.
Працівниками поліції вживались всі розумні заходи та застосовувались допустимі сигнали щодо водія, які на думку суду були відкритими та очевидними для ОСОБА_1 , і свідчили про необхідність зупинки. Проте останній свідомо та наполегливо ухилявся від виконання обов'язку зупинись, чим порушив вимоги пункту 2.4 ПДР.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 мотоциклом за обставин, зазначених в протоколах про адміністративне правопорушення, який опосередковано узгоджується із наявними відеозаписами та показами водія після зупинки, а доводи скаржника у цій частині суд вважає необґрунтованими та розцінює їх як намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Також згідно відеозапису ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції, що за кермом була інша особа, або що він не бачив жестів поліцейських про необхідність зупинки.
Апеляційний суд зазначає, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відповідала вимогам Закону України «Про Національну поліцію», оскільки в ході тривалого переслідування працівниками поліції, водій зупинку не здійснював, неодноразово змінював напрямок руху без увімкненого покажчику повороту, тобто рухався з порушенням ПДР, що було однією із причин зупинки водія, тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
За вказаних обставин, апеляційний суд вважає безсумнівним та доведеним достатніми доказами факт виконання функцій водія та керування ОСОБА_1 мотоциклом «Mustang» д/н НОМЕР_1 .
Доводи апелянта про те, що наданий відеозапис не є безперервним (наявності 6 відео) є слушними, однак зміст зафіксованих подій не викликає сумнівів того, що працівники поліції здійснювали тривале переслідування мотоцикла, за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 , після зупинки транспортного засобу, були складені адміністративні матеріали, проти чого не заперечував водій в ході спілкування з працівниками поліції.
В цьому контексті суд звертає увагу на те, що пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов'язків.
Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов'язковості надавання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов'язків. При цьому переривання відеозапису для складання протоколу або інших дій, не пов'язаних із безпосереднім спілкуванням поліцейських із водієм чи іншими учасниками, не є процесуальним порушенням, яке б призвело до беззаперечної неналежності такого відеодоказу.
На думку суду, долучені до протоколу файли відеозаписів, на яких зафіксовані події переслідування транспортного засобу для виконання водієм вимоги про зупинку, подальша зупинка та оголошення водію ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення, роз'яснення водію прав, передбачених законодавством, об'єктивно доводять факт вчинення останнім адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126 КУпАП, та порушення вимог п.п.2.4, 2.1а ПДР. Відтак, зазначені доводи апелянта є безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами.
Доводи апелянта про відсутність повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП, є необґрунтованими, адже спростовуються матеріалами справи.
Так, в матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5319086 від 26.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП за те, що у липні 2025р. водій керував мототранспортом, не маючи посвідчення водія, що також підтверджується довідкою Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, про відсутність у водія права керування транспортним засобом та вчинення ОСОБА_1 правопорушення повторно протягом року (керував транспортним засобом, не маючи такого права), тому дії останнього кваліфіковані вірно за ч. 5 ст.126 КупАП. Доказів оскарження вказаної постанови поліцейського або наявність у водія відповідного посвідчення на право керування транспортним засобом матеріали справи не містять та захистом не представлено.
Прохання апелянта не позбавляти ОСОБА_1 керування транспортними засобами не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника два види стягнення: як у виді штрафу в певному розмірі, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Жодних виключень для водіїв діючий КУпАП в такій категорії правопорушень не передбачає, а стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосуванню судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст. ст. 33, ч. 5 ст.126 КУпАП.
Адміністративне стягнення накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, в межах санкції та строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Наведені захисником доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому правопорушеннях, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
Клопотання адвоката Мариніної Марини Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Мариніної Марини Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: