Житомирський апеляційний суд
Справа №288/699/25 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.
Категорія 60 Доповідач Шевчук А. М.
18 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №289/699/25 за позовом ОСОБА_1 до Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Зайченко Є.О. у с-ще Попільня,
У травні 2025 року ОСОБА_1 через адвоката Яковенка А.В. звернулася до суду з позовом до Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Просила визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її ( ОСОБА_1 ) мати ОСОБА_2 . Позивач є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася. На час смерті ОСОБА_2 ніхто з нею не проживав та не був зареєстрований. Вона (позивач) із 2019 року проживає в м.Гамбурзі Німеччина. Позивачу 05 лютого 2020 року була видана перша віза та неодноразово з нею укладалися трудові договори. Строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері закінчувався 12 червня 2022 року та позивач мала намір приїхати на територію України і подати заяву про прийняття спадщини. Проте, 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне військове вторгнення РФ на територію України та запроваджений воєнний стан. За вказаних обставин виникли складнощі, як приїзду на територію України, так і сумніви щодо подальшого розвитку подій. Звернувшись до нотаріуса 25 березня 2025 року з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, отримала відмову в видачі свідоцтва у зв'язку з тим, що строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері пропущений. Вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин та має право на його поновлення.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Яковенка А.В. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що на підтвердження причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини послалася на те, що з 2019 року проживає в Німеччині. Так як строк для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті матері закінчувався 12 червня 2022 року, то вона мала намір приїхали на територію України та подати заяву. 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне військове вторгнення РФ на територію України та запроваджений воєнний стан. Суд в своєму рішенні не обґрунтував та не надав оцінки такій підставі позову, як запровадження воєнного стану на території України в останній період для подачі заяви про прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна передусім стосуватися періоду часу від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом згаданого шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Майно, яке належало за життя матері ОСОБА_2 , у судовому порядку відумерлим не визнавалося, відповідач позов визнав повністю, позивач є дочкою померлої та єдиним спадкоємцем першої черги за законом. Враховуючи введення на території України з 24 лютого 2022 року і по сьогоднішній день режиму воєнного стану, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, що призвів до складних соціальних, побутових та економічних умов життя, пріоритет захисту особи та її прав, в сукупності із перебуванням в той час на значній віддаленості як від місця прийняття спадщини, так і загалом від України, виходячи з конкретної ситуації наполягає, що обставини пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини є такими, що пропущені з поважних причин.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися. Про розгляд справи повідомлені належним чином (а.с.71-74) Кореспонденція, у тому числі судова повістка, що надсилалася позивачу ОСОБА_1 повернута Укрпоштою з відміткою у поштовому повідомленні «адресат відсутній за вказаною адресою». За положеннями частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. Крім того, за приписами частини п'ятої ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. У разі неповідомлення про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15 грудня 2021 року (а.с.8).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.6).
11 жовтня 2019 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та після державної реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.7).
Із довідки виконавчого комітету Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 18 березня 2025 року №165 убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Бистріївка Ружинського району Житомирської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала та була зареєстрована до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 , одиноко (а.с.9).
Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 26 березня 2025 року, в спадковому реєстрі відсутня інформація щодо реєстрації спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (а.с.24).
Згідно листа приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Житомирської області від 25 березня 2025 року №98/01-16, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, в зв'язку із пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с.23).
ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог до позовної заяви долучила копію посвідки на постійне проживання; копію листа з інформацією місця реєстрації; копію сертифікату про зайняття волонтерською діяльністю; копію візи; копію трудового договору (а.с.10-22).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 цього Кодексу (частина друга ст.1223 ЦК України).
За положеннями частини першої ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом частини третьої ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша ст.1269 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи (ст.ст.1220,1270 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року в справі №6-1320цс17 зроблений висновок, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Із урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі №6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року в справі №198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року в справі №712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року в справі №592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року в справі №381/4482/16-ц.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року в справі №6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі №487/2375/18, від 03 березня 2021 року в справі №145/148/20, від 21 квітня 2022 року в справі № 96/12109/18.
Правозастосовна практика Верховного Суду в подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням військ рф на територію України та запровадженням Указом Президента України від 24 лютого 2022року воєнного стану, 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», яка постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №209 доповнена пунктом 3, яким встановлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 редакцію пункту 3 постанови №164 від 28 лютого 2022 року змінено та викладено в наступній редакції: «Перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року в справі №676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. На підставі постанови Кабінету Міністрів України №469 від 09 травня 2023 року пункт 3 виключено із постанови №164 від 28 лютого 2022 року.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13-ц сформульовані висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
За правилами доказування, визначеними ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За положеннями ст.ст.12 та 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач, як на підставу поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, встановленого законом, послалася на те, що через її перебуванням за кордоном і проживання в Німеччині, а також у зв'язку з повномасштабним вторгненням військ рф на територію України, не змогла своєчасно подати заяву про прийняття спадщини після смерті матері.
Проаналізувавши наведені позивачем причини пропуску строку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Так, посилання позивача на її проживання в м.Гамбурзі у Німеччині, як на поважну причину пропуску строку для прийняття спадщини, колегія суддів оцінює критично. Перебування позивача за кордоном не може вважатися поважною причиною пропуску строку, адже існує спеціальний механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України, встановлений наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України». За зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв'язку. Отже, громадянам України немає необхідності виїжджати з країни свого проживання та повертатися в Україну для прийняття спадщини (підпункт 3.13 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України та пункт 3.23 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства України від 22 лютого 2012 року №296/5).
У екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини (пункт 2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Тобто, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців, яким позивач не скористалася, поважних причин пропуску строку прийняття спадщини не навела.
Отже, позивач не була позбавлена можливості направити заяву про прийняття спадщини засобами міжнародного поштового зв'язку, що виключало необхідність приїзду в Україну.
Саме по собі повномасштабне вторгнення військ рф на територію України ще не є достатньою підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не свідчить про існування для позивача непереборних труднощів навідатися упродовж шести місяців після смерті матері до консула (або уповноваженого секретаря із консульських питань) у Німеччині, щоб засвідчити справжність її підпису на заяві про прийняття спадщини, яку в подальшому можна було направити в Україну засобами міжнародного поштового зв'язку. Приїзд до України для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті матері, не був для позивача обов'язковим. Натомість позивач звернулася до нотаріуса лише у березні 2025 року.
Аргументи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановленими на їх підставі обставинами.
Підсумовуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та додаткового правового обґрунтування, із огляду на викладене вище, не потребують, а ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та переоцінці доказів, яким суд першої інстанції правильно надав оцінку у відповідності до положень ст.89 ЦПК України.
За положеннями ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: