Житомирський апеляційний суд
Справа №288/300/25 Головуючий у 1-й інст. Поліщук Р. М.
Категорія 82 Доповідач Коломієць О. С.
16 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №288/300/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про захист прав споживача шляхом визнання недійсними положень договору про надання кредиту та зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Яковенко Анатолій Вікторович
на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Поліщука Р.М.
У лютому 2025 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 11.04.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 493154-КС-002 про надання кредиту.
За умовами договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно п.2.4 договору кредиту, сторони визначили, що стандартна процента ставка за Кредитом є фіксованою та становить 2,00000000% в день, знижена процента ставка становить 1,15013259% за кожен день користування кредитом та є фіксованою. Крім того, умовами договору передбачена комісія за вдачу кредиту в розмірі 4 500,00 грн.
ТакТОВ «Бізнес Позика» подало до районного суду позов про стягнення з позивача заборгованості за Договором про надання кредиту № 493154-КС-002 від 11 квітня 2024 року, яка згідно поданого розрахунку станом на 14 листопада 2024 року становить: 26 172,00 грн - прострочені платежі по тілу кредиту; 46 626,30 грн - прострочені платежі по процентам. Крім того, згідно поданого розрахунку вбачається, що товариством нараховано, а відповідачем сплачено 4 500,00 грн комісії, яка передбачена п.2.5 Договору.
Позивач вважає нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 4 500.00 грн несправедливою умовою договору, яка є недійсною з тих підстав, що зміст кредитного договору не визначає необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитора, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, також кредитором у договорі про надання кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які позивачем визначено плату, як комісію за надання кредиту в розмірі 4 500,00 грн, які було включено товариством в періодичні платежі та сплачено позивачем.
Враховуючи, що такі умови надання споживчого кредиту є несправедливими та повинні бути визнані недійсними, тому розмір заборгованості за кредитним договором підлягає до перерахунку, за умови виплачених відповідачем сум, як комісії за надання кредиту, зарахувавши їх здійснення виплат за тілом кредиту.
Також позивач зазначає, що не згоден із розміром процентів за користування кредитними коштам, оскільки за умовами договору плата за користування кредитом є фіксованою та становить 2.00000000 процентів за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка за кредитом в день складає 1,15013259, фіксована. При цьому умовами договору передбачено різне нарахування денної процентної ставки, як 2.00000000 процента за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка за кредитом в день складає 1,15013259, фіксована, так і денна процентна ставка в розмірі 0,95 %. Розрахунку та обґрунтування процентної ставки в розмірі 1,15013259 % та 2,00000000 в договорі не передбачено, в той час, як існує розрахунок денної процентної ставки 0,95 %. Враховуючи двозначні положення договору в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами, потрібно тлумачити на користь позивача, як споживача послуг відповідача, і розраховувати проценти за користування коштами в розмірі денної процентної ставки 0,95%, а тому розрахунок заборгованості за кредитним договором також повинен бути перерахований.
Окрім того, позивач зазначає, що оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану застосовано змінювану процентну ставку у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит та здійснено розрахунок заборгованості зі сплати процентів, на підставі збільшеної процентної ставки, пункт 3.2.2. договору в цій частині є несправедливим та повинен бути визнаний недійсним, а розрахунок заборгованості підлягає перерахунку.
Звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Відповідно до п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких закону України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%. Закон України «Про внесення змін до деяких законі України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», набрав чинності 24.12.2023.
Таким чином перші 120 днів, протягом яких застосовується денна процента ставка не більше 2,5% закінчується 22.04.2024 року, наступні 120 днів - 20.08.2024. Тобто з 21.08.2024 року денна процентна ставка не може перевищувати 1%. Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Бізнес Позика» з 11.07.2024 здійснено рахування заборгованості за процентами в розмірі 2% в день, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, позивач просить визнати порушеними права позивача, як споживача послуг за Договором про надання кредиту № 493154-КС-002 від 11 квітня 2024 року, укладеного між ним та відповідачем; визнати недійсним п.2.5 Договору про надання кредиту № 493154-КС-002 від 11 квітня 2024 року; визнати недійсним п.3.2.2 Договору про надання кредиту № 493154-КС-002 від 11 квітня 2024 року, в частині можливості зміни умов нарахування процентів за користування кредитними коштами шляхом збільшення процентної ставки за користування кредитом, у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п.3.2.3. та додатку № 1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним Договором про надання кредиту № 493154-КС-002 від 11 квітня 2024 року, зарахувавши здійснені виплати за умовами п. 2.5 Договору в заборгованість за тілом кредиту та здійснивши розрахунок заборгованості за процентами встановленими п. 2.11 Договору.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку, що заявлена вимога про визнання недійсним п.2.5 Договору, яким встановлена комісія за надання кредиту в розмірі 4 500,00 грн є безпідставною та задоволенню не піддягає. При цьому суд не звернув у вагу, що в самому кредитному договорі не зазначено, що саме входить в структуру плати за обслуговування кредиту, в тому числі не зазначено, чи включає в себе обслуговування кредиту плату за послуги банку, безоплатність яких передбачена Законом України «Про споживче кредитування».
Аналізуючи зміст кредитного договору, необхідно дійти висновку, що такий правочин не визначає необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитора, пов'язані і розрахунково-касовим обслуговуванням, також кредитором у договорі про надання кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які позивачем визначено плачу, як комісію за надання кредиту в розмірі 4 500,00 грн, які було включено Позивачем в періодичні платежі та виплачено Відповідачем. Отже такі умови надання споживчого кредиту є несправедливими та повинні бути визнані недійсними, а розмір заборгованості за кредитним договором підлягає до перерахунку.
Також районний суд безпідставно відмовив позивачу у визнанні недійсним п. 3.2.2 Договору про надання кредиту №493154-КС-002 від 11.04.2024 року, оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану застосовано змінювану процентну ставку у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит та здійснено розрахунок заборгованості зі сплати процентів, на підставі збільшеної процентної ставки, тому пункт 3.2.2 договору в цій часині є несправедливим та повинен бути визнаний також недійсним, а розрахунок заборгованості з даних підстав підлягає перерахунку.
Звертає також увагу, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», який передбачає, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких закону України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%. Закон України «Про внесення змін до деяких законі України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», набрав чинності 24.12.2023. Отже перші 120 днів, протягом яких застосовується денна процента ставка не більше 2,5% закінчується 22.04.2024 року, наступні 120 днів - 20.08.2024. Тобто з 21.08.2024 року денна процентна ставка не може перевищувати 1%. Разом з тим, з розрахунку заборгованості ТОВ «Бізнес Позика» вбачається, що з 11.07.2024 відповідачем здійснено нарахування заборгованості за процентами в розмірі 2% в день, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, звертає увагу, що двозначні положення договору в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами, потрібно тлумачити на користь позивача, як споживача послуг відповідача і розраховувати проценти за користування коштами в розмірі денної процентної ставки 0,95%, а не в розмірі денної процентної ставки 2,00000000 процентів за кожен день користування кредитом або зниженої процентної ставки в розмірі 1,15013259 процентів. Однак на вказані обставини районний суд належної уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Представник відповідача подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. Так включення до тексту Кредитного договору умов про сплату Позивачем комісії за надання кредиту (пункт 2.5. Кредитного договору), а рівно й подальше нарахування зазначеної комісії, є законним та обґрунтованим, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право відповідача (як кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за кредитним договором. Крім того, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті кредитного договору (пункт 2.5.), який був підписаний позивачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором. Також спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості відповідача (як небанківської фінансової установи), як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і позивач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від позивача.
Також звертає увагу на безпідставність доводів апеляційної скарги щодо встановленого розміру відсотків за користування кредитними коштами виходячи з наступного.
Так Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, Розділ IV Закону про споживче кредитування було доповнено пунктом 17 наступного змісту: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % і лише починаючи з 20 серпня 2024 року по кредитних договорах, укладених після настання зазначеної дати, розмір максимальної процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% в день (як це передбачено частиною п'ятою статті 8 Закону про споживче кредитування). Зважаючи на вищезазначене, а також враховуючи ту обставину, що Кредитний договір було укладено 11 квітня 2024 року, а строк його дії в пункті 2.7. було визначено 26 вересня 2024 року, то встановлення в пункті 2.4. Договору фіксованої денної процентної ставки за користування кредитом в розмірі 1,15013259% (знижена ставка) та 2,00000000% (стандартна ставка) повністю узгоджується з вищезазначеними нормами Закону про споживче кредитування.
Крім того, при укладенні кредитного договору, позивач підтвердив факт його ознайомлення із змістом кредитного договору та правилами, внаслідок чого та тільки після цього відповідач в тому числі і уклав з позивачем кредитний договір - адже без наявності такого правдивого (з точки зору позивача) запевнення, на яке добросовісно покладався відповідач, останній вочевидь що взагалі не уклав би кредитний договір. Під час укладення кредитного договору, позивача ознайомився з усіма його умовами та прийняв усвідомлене рішення про укладення кредитного договору. За зазначених обставин в жодному випадку з боку відповідача не мало та не могло мати місце введення в оману позивача, а рівно й для визначення процентної ставки за Кредитним договором на рівні денної процентної ставки, зазначеної в пункті 2.11. Кредитного договору (0,95 процентів). Підтвердження тієї обставини, що позивачу були достеменно відомі умови кредитування в частині визначення процентної ставки за Кредитним договором саме у розмірі, зазначеному в пункті 2.4. Кредитного договору, що знайшло своє відображення в Графіку платежів, зазначеному в пункті 3.2.3 Кредитного договору, свідчить і той факт, що Позивачем самостійно і без будь-якого стороннього примусу були здійснені п'ять платежів в рахунок виконання його грошових зобов'язань за Кредитним договором, сума яких дорівнює або ж наближена до суми загального платежу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 11 квітня 2024 рокуОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання кредиту №509922-КС-001 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», який підписаний одноразовим ідентифікатором UA-0326, на наступних умовах: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Тип кредиту: кредит; строк, на який надається кредит 24 тижні /п.2.3./; - стандартна процентна ставка за кредитом в день 2.00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом в день 1.15013259, фіксована /п.2.4/; - комісія за надання кредиту 4500.00 гривень /п.2.5./; - загальний розмір наданого кредиту 30000.00 гривень /п.2.6./; - термін дії Договору до 26 вересня 2024 року /п.2.7./; - орієнтована загальна вартість наданого кредиту - 78000.00 гривень /п.2.8./; - загальні витрати за кредитом - 48000.00 гривень /п.2.9./; - орієнтована реальна річна процентна ставка - 9168.16 процентів /п.2.10./; - денна процентна ставка - 0.95 процентів /п.2.11/; - дата видачі кредиту 11 квітня 2024 року /п.2.12/; - дата повернення кредиту 26 вересня 2024 року /п.2.13/. (а.с.7-11, 61-65).
Пунктом 2.5 Договору встановлено, що комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 4500,00 гривень. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі - Додаткова угода).
Відповідно до пункту 3.2.2. Договору, сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитом , позичальник - ОСОБА_1 , кредитний договір № 493154-КС-002 від 11 квітня 2024 року, станом на 14 листопада 2024 року: - період кредитування з 11 квітня 2024 року по 26 вересня 2024 року: - всього видано кредиту 30000.00 гривень, всього нараховано відсотків 70305.63 гривень, всього нараховано комісії 4500 гривень, всього нараховано штрафів 0 гривень; - всього сплачено 32007.13 гривень: - за кредитом 3827.80 гривень, по відсотках 23679.33 гривень, по комісії 4500.00 гривень, по штрафам 0 гривень; - залишок заборгованість згідно кредитного договору станом на 14 листопада 2024 року 19:00:27 складає 72798.50 гривень, а саме: - за кредитом 26172.20 гривень; - по відсотках - 46626.30 гривень; - по комісії 0 гривень; - по штрафам 0 гривень. (а.с.12-13).
В паспорті споживчого кредиту, який підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8202, ТОВ «Бізнес Позика» зазначено: - інформацію та контактні дані кредитодавця; - основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника; - інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника; - порядок повернення кредиту; - інші обставини, які повідомляються позичальнику (а.с.69-71).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» надано візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 та товариства щодо укладення електронного договору про надання кредиту 493154-КС-002 від 11 квітня 2024 року в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, в якій відображено дії клієнта та товариства (а.с.72).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітгід» направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів: - номер платіжної інструкції c9bc8651-f7fd-11ee-b90a-000c29d57ed2 1; - надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід»; - платник товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»; - номер транзакції 41283-80093-89153; - дата/час здійснення переказу коштів - 2024-04-11 15:20:10; - сума переказу 30000.00 гривень; - номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 ; - емітент платіжної картки отримувача OSCHAD BANK; - код авторизації 552150; - код RR 410215528345; - призначення переказу перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. № 493154-КС-002 від 11.04.2024 Без ПДВ. (а.с.84, 85-91)
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду справи не доведено ті обставини, що укладений між сторонами договір, а саме оспорювані ним пункти 2.5 та 3.2.2. договору суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а тому відсутні підстави для визнання вказаних пунктів договору недійсним та визнання порушеними прав позивача, як споживача послуг за договором про надання кредиту та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за договором.
Однак повністю з такими висновками суду погодитись неможливо виходячи з наступного.
За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Статтями 205, 207 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі -Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
Договір № 493154-КС-002 про надання кредиту від 11 квітня 2024 року, укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позичальника на укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто підписанням договору позивач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до положень частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Відповідачем здійснено нарахування процентів у розмірі та в межах строку, визначених кредитним договором, що відображено у розрахунку заборгованості.
Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Однак, дана норма стосується вимог щодо нарахування пені, яку позивач не нараховував.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Так звертаючись до суду з позовом позивач просить визнати недійсним п.3.2.2 Договору про надання кредиту, в частині можливості зміни умов нарахування процентів за користування кредитними коштами шляхом збільшення процентної ставки за користування кредитом, у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п.3.2.3. та додатку № 1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів.
Так відповідно до пункту 3.2.2. Договору, сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору (а.с.7).
Позивач вказує, що вищезазначений пункт договору не відповідає вимогам частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, а тому встановлення даної процентної ставки є протиправним.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та додано пункт 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Окрім того, вищевказаний Закон було доповнено пунктом 17 такого змісту: «17.Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».
Таким чином, протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ (тобто, по 21 квітня 2024 року включно) розмір максимальної процентної ставки по кредитних договорах, укладених в зазначений період часу, не може перевищувати 2,5 % в день, а протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно), не може перевищувати 1,5 % в день, і лише починаючи з 20 серпня 2024 року по кредитних договорах, укладених після настання зазначеної дати, розмір максимальної процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% в день (як це передбачено частиною п'ятою статті 8 Закону про споживче кредитування).
Враховуючи те, Договір № 493154-КС-002 про надання кредиту, був укладений між сторонами - 11 квітня 2024 року та строк дії договору визначено до - 26 вересня 2024 року, а тому встановлення в пункті 2.4. Договору стандартної процентної ставки за кредитом в день 2.00000000 %, фіксована та зниженої процентної ставки за кредитом в день 1.15013259 % фіксована, не суперечить положенням частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», які на час укладення договору не застосовуються.
Судом встановлено, що пунктами 7.3.1, 7.4.4, 7.4.6 Договору № 493154-КС-002 про надання кредиту визначено, що підписуючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що до укладання Договору Позичальник отримав від Кредитодавця (в т.ч. кредитного посередника) інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови Договору і Правила, що розміщені на сайті Кредитодавця; - Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням; Позичальник отримав від Кредитодавця всі документи та інформацію, які Позичальник запросив у Кредитодавця до моменту укладення Договору.
Таким чином, позивач перед укладенням кредитного договору в електронній формі, мав можливість у особистому електронному кабінеті ознайомитись з усіма його умовами та прийняти усвідомлене рішення про укладення кредитного договору, додані до матеріалів позовної заяви договір, додатки до договору та паспорт споживчого кредиту містять істотні умови кредитування, крім того умови Договору і Правила надання кредитних коштів, розміщені на сайті Кредитодавця, а тому позивач, як дієздатна особа усвідомлював наслідки укладення договору.
За наведених обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що посилання позивача на невідповідність нарахування заборгованості за процентами в розмірі 2 % в день положенням законодавства, а саме статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» є безпідставними.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживача», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що: - у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені.
В пункті 7.3.1. укладеного між сторонами Договору позивач (Позичальник) підтвердив, що до укладання Договору ним була отримана, в т.ч. і щодо встановлення та обрахування процентної ставки за договором.
Відтак, уклавши Договір з відповідачем, в пункті 2.4. якого було відображено фіксований розмір процентів за користування кредитом протягом його дії (знижена - в розмірі 1,15013259 % в день, а при порушенні Графіку платежів, наведеного в пункті 3.2.3. та на підставі положень пункту 3.2.2. Кредитного договору - стандартна - в розмірі 2,00000000% в день), позивач таким чином погодив саме зазначений фіксований розмір процентів, зазначений саме в пункті 2.4. Кредитного договору як такий, що підлягає сплаті ним протягом строку кредитування (до 26 вересня 2024 року).
При цьому, в тексті Договору жодним чином не зазначається, що проценти за користування кредитом нараховуються саме виходячи денної процентної ставки, зазначеної в пункті 2.11. Договору, а не фіксованої денної процентної ставки, зазначеної в пункті 2.4. Договору. Більш того, положення пунктів 3.2., 3.2.1., 3.2.2. та 3.2.3. однозначно вказують на те, що за користування кредитом Відповідач має сплачувати проценти в розмірі, зазначеному в пункті 2.4. Кредитного договору тобто, за 15 днів.
Таким чином, посилання позивача на те, що положення договору є двозначними в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами, а тому їх потрібно тлумачити на користь позивача, як споживача послуг відповідача і розраховувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі денної процентної ставки 0.95 % є безпідставними.
За приписами статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на час нарахування відсотків за кредитним договором) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Як зазначалося вище, при укладенні 11 квітня 2024 року договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, строки повернення коштів, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, а підписавши договір, позивач засвідчив, що погодився з його умовами.
При цьому пунктом 2.4 договору встановлено фіксовану процентну ставку, яка застосовується в межах дії строку кредитування, яка відповідачем при розрахунку заборгованості по відсоткам не змінювалася.
В свою чергу пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме - від відповідальності (сплати штрафу, пені) за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування в період дії карантинних обмежень та дії воєнного стану.
Близький за змістом правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/8741/22, від 12 квітня 2017 року у справі №913/869/14.
Таким чином, посилання позивача на ту обставину, що відповідачем у період дії в Україні воєнного стану було застосовано змінювану процентну ставку у разі невиконання зобов'язань за договором є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У відповідності до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено під час розгляду справи того, що укладений між ним та відповідачем договір, а саме оспорюваний ним пункт 3.2.2 (щодо нарахування відсотків) договору суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а тому відсутні підстави для визнання вказаного пункту договору недійсним та визнання порушеними прав позивача, як споживача послуг за договором про надання кредиту та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за договором в цій частині.
Однак колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог в частині оспорювання договору про встановлення комісії та застосування наслідків виконання недійсного правочину виходячи з наступного.
Пунктом 2.5 Договору № 493154-КС-002 про надання кредиту від 11.04.2024 передбачена комісія за надання кредиту - 4 500,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього (терміну) Договору.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Також колегія суддів звертає увагу, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок узгоджується з викладеним висновком Верховного Суду України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 №6-1746цс16, згідно якої зроблено висновок, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення винагороди, у тому числі за надання фінансового інструмента та за резервування ресурсів, а нарахування платежів за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача є незаконним.
Крім того, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, відповідно, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі за №520/2614/17).
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У постанові ВС від 31.07.2025 у справа № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.
Так в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з наданням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.
Враховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору, то умова укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору №493154-КС-002 від 11.04.2024 (п.2.5)щодо сплати комісії є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що: «33.5. […] якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину, обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Таким чином позовні вимоги про визнання недійсними положень пунктів 1.4 та 6 кредитного договору не підлягають задоволенню саме у зв'язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.
З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов'язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 червня 2018 року № Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності».
За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним п.2.5 Договору №493154-КС-002 від 11.04.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» не підлягають задоволенню саме у зв'язку із обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права, а не через безпідставність заявлених вимог, тому рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні цієї вимог з вищевказаних підстав.
Однак з огляду на вказані обставини, а також встановлення у цій справі нікчемності пункту 2.5 кредитного договору щодо встановлення комісії за надання кредиту, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов'язати ТОВ «Бізнес Позика» здійснити перерахунок заборгованості за Договором №493154-КС-002 про надання кредиту від 11.04.2024, зарахувавши здійснені виплати за умовами п.2.5 Договору в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в порядку, передбаченому умовами Договору про надання кредиту №493154-КС-002 від 11.04.2024.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правничої допомоги, представником відповідача - адвокатом Шкромида Ю.В. надано акт № Р-00000256-18-09/25 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.09.2025 на суму 5 000,00 грн, договір про надання правової допомоги (правничої) допомоги від 01.10.2024, платіжна інструкція кредитного переказу коштів від 19.09.2025 на суму 5 000,00 грн.
За таких обставин, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягають стягненню понесені та документально підтверджені витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Крім того, враховуючи ту обставину, що позивач за подачу апеляційної скарги був звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення вимог, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Яковенко Анатолій Вікторович, задовольнити частково.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним п.2.5 Договору про надання кредиту №493154-КС-002 від 11.04.2024 та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» здійснити перерахунок заборгованості за Договором №493154-КС-002 про надання кредиту від 11.04.2024, зарахувавши здійснені виплати за умовами п.2.5 Договору в заборгованість за кредитним договором, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» здійснити перерахунок заборгованості за Договором №493154-КС-002 про надання кредиту від 11.04.2024, зарахувавши здійснені виплати за умовами п.2.5 Договору в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в порядку, передбаченому умовами Договору про надання кредиту №493154-КС-002 від 11.04.2024.
У задоволенні вимог про визнання недійсним п.2.5 Договору про надання кредиту №493154-КС-002 від 11.04.2024 відмовити з інших підстав.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь держави судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року.
Головуючий Судді