печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4320/26-ц
02 лютого 2026 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Хайнацький Є.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 (далі - боржник, ОСОБА_2 ), в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 , 1986 року народження, на користь ОСОБА_1 , 1977 року народження, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2010 року народження, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 2019 року і до повноліття дитини, за виключенням 148 000 грн., отриманих за період з січня 2023 по січень 2026 року.
Дослідивши матеріали заяви з доданими до неї матеріалами, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження це особливий вид цивільного процесу, спрямований на вирішення безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
В той же час суд зауважує, що за п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Згідно п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК; а також із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Так, заявник просить стягнути аліменти у частці від доходу боржника, починаючи з 2019 року, з урахуванням вже сплачених 148 000 грн. за період з січня 2023 року по січень 2026 року.
Відтак, заявлені вимоги фактично стосуються визначення наявності та розміру заборгованості за минулий період, з'ясування обсягу виконання боржником обов'язку щодо утримання дитини, врахування здійснених платежів та їх правової природи. Вирішення зазначених питань потребує дослідження доказів, встановлення фактичних обставин та надання їм правової оцінки, що свідчить про наявність спору про право, що унеможливлює розгляд справи в наказному провадженні.
Враховуючи наведені норми та викладене судом вмотивування, а також те, що за ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо, то підстави для видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 160, 161, 165, 166, 260-261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 02.02.2026 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ