Справа № 703/7914/25
2-о/703/40/26
12 лютого 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Волосовського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ротмістрівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, Ротмістрівський будинок-інтернат громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, Смілянська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чепурний В.П., звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вказаною заявою, в якій просить суд встановити факт його постійного проживання на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Куцівка Черкаського (раніше - Смілянського) району Черкаської області.
Заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Куцівка Черкаського (раніше - Смілянського) району Черкаської області померла рідна сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Після смерті останньої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 3,8220 га, кадастровий номер 7123783500:02:001:0155, яка знаходиться в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (на теперішній час - в межах Ротмістрівської територіальної громади Черкаського району) та належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 019351, виданого на підставі рішення Куцівської сільської ради від 18.10.2002 року № 3-1 зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 380 від 04.09.2003 року.
Вказує, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців немає, його сестра дітей не мала, а батьки померли раніше ніж вона. Відтак, відповідно до ст. 1262 ЦК України ОСОБА_1 являється спадкоємцем другої черги за законом і тому звернувся до державного нотаріуса Смілянської нотаріальної контори щодо оформлення спадщини, однак нотаріус йому повідомила про те, що ОСОБА_2 за життя залишила заповіт на земельну ділянку. Права на обов'язкову долю у спадщині він не має. Але постанову про відмову у здійсненні нотаріальних дій нотаріус не виносила.
Представник заявника також зазначив, що його довіритель після смерті їх із ОСОБА_2 матері - ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв спадщину і користується будинком розташованим по АДРЕСА_1 . Окрім того, починаючи з 2008 року заявник ОСОБА_1 користується земельною ділянкою 7123783500:02:001:0155, що належала його сестрі ОСОБА_2 і претензій з боку Ротмістрівської сільської ради та Ротмістрівського будинку-інтернату до нього ніколи не було. Ротмістрівська сільська рада після смерті спадкодавця ОСОБА_2 спадщину не прийняла і згідно відповіді наданої на звернення заявника, вважає, що буде справедливим щоб спадщину отримав заявник ОСОБА_1 . На підставі наведеного, стверджує, що дані органи ніколи не ставили питання про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 .
Заявник ОСОБА_1 вимушений був знову звернувся до державного нотаріуса у м. Сміла з заявою щодо наданого йому свідоцтва про право на спадкове майно.
Нотаріус у м. Сміла надала йому роз'яснення, про необхідність звернення з цього питання до суду з позовною заявою про встановлення факту спільного проживання з сестрою до дня відкриття спадщини, оскільки місце зареєстрованого проживання заявника є відмінним від його фактичного місця проживання та, відповідно від місця проживання спадкодавця.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса і тільки тоді дізнався про те, що ніхто з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори не звертався та свідоцтво про право на спадщину не видавалося, спадкова справа не заводилась.
24 жовтня 2024 року від нотаріуса Бондар В.П. отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сестри ОСОБА_2 на земельну ділянку, у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Однак, представник заявника стверджує, що його довіритель ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті сестри ОСОБА_2 , оскільки з літа 2006 року він фактично проживав без реєстрації у належному йому домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 разом із сестрою ОСОБА_2 .
Зауважує, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 , їй було 66 років, інших родичів у неї крім брата ОСОБА_1 не було, вона дуже боялась самотності, тому брат та сестра допомагали один одному, разом готували їжу, турбувалися один про одного. Після смерті останньої заявник її поховав. До проживання з ним, ОСОБА_2 дійсно проживала в Ротмістрівському будинку-інтернаті і хоч там до неї дуже гарно відносилися, вона бажала проживати разом з братом та допомагати йому як єдиній рідній для неї людині. Тому вона переїхала жити до нього.
Вказує, що встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно заявнику для отримання спадщини після смерті сестри ОСОБА_2 .
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 звернувся до суду з означеною заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Ухвалою судді від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку окремого провадження.
В судове засідання, призначене на 12 лютого 2026 року сторони не з'явились.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак, від його представника - адвоката Чепурного В.П. до суду надійшла заява в якій останній заявлені вимоги підтримує і просить їх задовольнити, а справу розглянути у відсутність заявника та його уповноваженого представника.
Представники заінтересованих осіб Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Ротмістрівського будинку-інтернату громадян похилого віку та осіб з інвалідністю та Смілянської державної нотаріальної контори в судове засідання також не з'явилася, однак направили до суду заяви, в яких просили розглядати справу у відсутність їх уповноважених представників, заперечень щодо заявлених вимог не висловили.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Із роз'яснень викладених у абз. 1,3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Куцівка Черкаського (раніше - Смілянського) району Черкаської області померла ОСОБА_2 , вказане підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 14 серпня 2008 року Ротмістрівською сільською радою Смілянського району Черкаської області (а.с. 5).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 доводилась рідною сестрою заявника по справі - ОСОБА_1 (а.с.6,7,8).
Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.3)
Відповідно до довідки виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради № 231 від 26 квітня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Водночас, з довідки виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради № 116/2-15 від 13 листопада 2023 року, виданої старостою Куцівського старостинського округу Ротмістрівської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав без реєстрації у власному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 2-1319/2008 від 12 червня 2008 року домоволодіння за вищевказаною адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт спільного проживання без реєстрації заявника та спадкодавця ОСОБА_2 , у домоволодінні, що належить заявнику на праві власності на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 2-1319/2008 від 12 червня 2008 року.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину. Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
При цьому прийняття спадщини на підставі цієї норми вимагає наявність саме фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий висновок щодо застосування ч.3 ст. 1268 ЦК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц, від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19, від 21 вересня 2021 року в справі №352/313/18.
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із Законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування", виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Пунктом 23 зазначеної постанови встановлено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Тобто, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявником доведено, що останній дійсно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 з 2006 року до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Водночас, судом встановлено, що в порядку, передбаченому с.1 ст. 1269 ЦК України, спадщину ніхто не прийняв та не подав до нотаріуса у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини.
Відтак, з метою усунення обставин, які перешкоджають заявнику отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину по закону та оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. 1268 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ротмістрівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, Ротмістрівський будинок-інтернат громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, Смілянська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем - задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , постійно проживав на час відкриття спадщини зі своєю сестрою - спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Куцівка Черкаського (раніше - Смілянського) району Черкаської області.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 23 лютого 2026 року.
Учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа - Ротмістрівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, ЄДРПОУ 26359075, адреса місцязнаходження: вул. Михайлівська, буд. 18, с. Ротмістрівка Черкаського району Черкаської області;
заінтересована особа - Ротмістрівський будинок-інтернат громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, ЄДРПОУ 21376755, адреса місцязнаходження: вул. Максима Рильського, буд. 2, с. Ротмістрівка Черкаського району Черкаської області;
заінтересована особа - Смілянська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 35057113, адреса місцязнаходження: пров. Бобринського, буд. 2, м. Сміла Черкаського району Черкаської області.
Головуючий: В. В. Волосовський