Справа № 536/2512/25
18 лютого 2026 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кременчуці матеріали кримінального провадження № 12025170540000342 від 15.10.2025 року, які надійшли з Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області з обвинувальним актом за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Недогарки, Кременчуцького району Полтавської області, українця, громадянина України, не працюючого, має на утриманні дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого -
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та іх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Забороняється керування транспортними засобами особам, до якого застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Однак, не дивлячись на наведені вимоги положень Конституції України та зазначених вище нормативно-правових актів громадянин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти правосуддя за наступних обставин:
Так, постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06.08.2025 року по справі № 536/2318/24, яка набрала законної сили: 18.08.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
В подальшому, ОСОБА_4 , будучи позбавленим у праві керування транспортними засобами внаслідок застосованого до нього адміністративного стягнення та не маючи посвідчення водія, яке було вилучене у нього внаслідок притягнення до адміністративної відповідальності, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», достовірно знаючи про факт притягнення його до адміністративної відповідальності та наявність вказаної вище постанови суду, що набрала законної сили та яка вручена ОСОБА_4 в установлений законом спосіб, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, всупереч рішенню суду, ігноруючи заборону керування транспортними засобами, продовжив протиправно керувати транспортним засобом, що перебував в його користуванні, при цьому своїми діями вчиняючи адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 5 ст. 126 КУпАП а саме:
- 14.10.2025 року о 12 год. 56 хв., ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, здійснював керування транспортним засобом Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 будучи не пристебнутий паском безпеки, рухаючись по вул. Жовтневій в с. Максимівка Кременчуцького району, Полтавської області, де був зупинений поліцейськими СРПП відділення поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, визнав себе винуватим, щиро розкаявся, просив суворо не карати.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, роз'яснивши зміст ч. 3 ст. 349 КПК України та оскільки проти такого розгляду сторони кримінального провадження не заперечували, суд вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Аналізуючи пояснення обвинуваченого, суд вважає, що його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. Так, обвинувачений давав чіткі та послідовні пояснення стосовно обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, вказуючи на спосіб його вчинення. Надані обвинуваченим пояснення повністю узгоджуються зі встановленими судом фактичними обставинами справи.
Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд доходить висновку, що оскільки ОСОБА_4 умисно не виконував постанову суду, що набрала законної сили то його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що він вчинив нетяжкий злочин.
Відповідно до Довідки КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування від 17.10.2025 року на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває.
Згідно характеристики за місцем проживання на території сільської ради скарг від жителів села та будь-яких інших компрометуючих матеріалів не надходило.
Перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 26.02.2018 року, на військову службу до лав ЗСУ під час мобілізації не призивався.
Пом'якшуюча покарання обставина обвинуваченого - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючих покарання обставин обвинуваченого - не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, тяжкість вчинених ним кримінального правопорушення, суд приходить висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі.
Водночас, суд зважає, що обвинувачений щиро розкаявся, засуджує свою протиправну поведінку, тому вважає за можливе виправлення особи без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне призначити покарання із застосуванням ст. ст. 75-76 КК України
Таке покарання на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і повністю відповідає вимогам статей 65 - 67 КК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, ст.ст. 50, 65, 75, 76, ч. 1 ст. 382 КК України, суд,-
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Судове рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1