Справа № 296/9661/24
2/296/1187/26
"05" лютого 2026 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,-
Позивач звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідно до змісту якого просить у рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 164861,47 грн, що складається з: розміру 3% річних - 48101,00 грн., інфляційних втрат - 116760,47 грн.; стягнути з ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" сплачений позивачем судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 січня 2008 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк»» було укладено Кредитний договір №11279178000. Задля забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором із ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Пояснює, що Апеляційним судом Житомирської області від 30 листопада 2010 року у цивільній справі № 22ц-6283 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ухвалено рішення про стягнення заборгованості за Кредитним договором №11279178000 від 09.01.2008 року у розмірі 533971,87 грн.
У подальшому 21 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу № 26, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 11279178000 від 09 січня 2008 року перейшло до Товариства з обмеженого відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (наступне найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»).
Відтак, зважаючи на набуття прав вимоги за кредитним договором та внаслідок невиконання відповідачами рішення суду у період з 23.02.2019 до 23.02.2022, позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати і 3% річних за кожен день місяця з часу порушення грошового зобов'язання, що у загальному розмірі становить 164861,47 грн, з яких: 116760,47грн. інфляційні втрати; 48101,00 грн 3% річних (штрафні санкції).
З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 27.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.
13.01.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Біленького В.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що сторона відповідача ОСОБА_1 вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі, з огляду на відсутність в матеріалах судової справи №296/9661/24 належних і допустимих доказів, якими б було підтверджено існування дійсних прав вимоги, що могли б виникати у нового кредитора з новим найменуванням - ТОВ «ВІН ФІНАНС», - по Договору факторингу №26 укладеному 21 вересня 2015 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Зі змісту ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 13.03.2017 р у справі №296/5084/16-ц не можливо встановити умови та правила укладених між сторонами договорів кредиту і поруки. Тобто неможливо встановити коли настав строк виконання зобов'язань за кредитом. Також за відсутності можливості дослідити сторонам і суду умови Договору факторингу №26 від 21 вересня 2015 р. разом з додатками, це може зумовити прийняття судом передчасного і незаконного рішення, адже позивач має довести належними і допустимими доказами право та обсяг покриття своїх вимог як кредитора в разі невиконання боржниками своїх зобов'язань за договорами кредиту і поруки, тобто такі нарахування виникають в договірному або в позадоговірному порядку. Позивачем додано до позовної заяви розрахунок за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 з нарахованою сумою 3% річних, а також індексу інфляції за період з березня 2019 по лютий 2022 (сум не видно - неякісна копія). З даного розрахунку не вбачається жодних ознак приналежності боргу до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 або до кредитного договору №11279178000 від 09.01.2008 чи договору поруки. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту існування боргу в межах діючого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа. Розрахунок позивача, сам по собі не свідчить про розмір невиконаного зобов'язання з повернення кредиту за відсутності відомостей з поточного рахунку ТОВ «ВІН ФІНАНС» та за відсутності відомостей про відкриття виконавчого провадження, де могло б відбуватись примусове виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 30.11.2010 р. у цивільній справі №22ц-6283 про стягнення заборгованості за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Крім того, такий самостійно сформований позивачем на власний розсуд односторонній документ не відноситься до первинних документів і не містять інформацію про рух коштів та всі операції з повернення кредитних коштів. Наголосив, що кредитор, для охорони інтересів боржника, міг пред'явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги, або після відкриття виконавчого провадження. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23.11.2022 року у справі N285/3536/20 щодо стягнення 3% річних і інфляційних втрат. Крім того, з огляду на те, що предметом позову є стягнення 3 % річних та інфляційних втрат від суми заборгованості за кредитним договором, просить суд застосувати до даних правовідносин строки позовної давності в межах заборгованості нарахованої в період дії COVID-19, адже відповідачі звільнені від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором під час дії карантину (а.с.39-47).
28.11.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хільчевського С.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що зобов'язання, що виникло між боржником ОСОБА_1 та кредитором ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Він Фінанс» з приводу договору №11279178000 від 09.01.2008 року про надання споживчого кредиту було забезпечено порукою ОСОБА_2 . Основне зобов'язання до складу якого входить відповідальність за ч. 2 ст. 625 ЦКУ було забезпеченим порукою ОСОБА_2 починаючи з 09.01.2008 року (дата укладення договору поруки) по 20.01.2014 року (набрання законної сили рішенням Корольовського районного суду про припинення поруки), отже ОСОБА_2 зобов'язана була відповідати за невиконання зобов'язання ОСОБА_1 та могла бути солідарним боржником в період з 09.01.2008 року по 20.01.2014 року. Рішення Апеляційного суду Житомирської області про стягнення заборгованості не змінило та не припинило основне зобов'язання та додаткове зобов'язання поруки, та на його підставі не виникло нове зобов'язання (висновки ВП ВС від 10.09.2025 р. у справі №369/13444/20), це означає що ТОВ «ВІН ФІНАНС)», як новий кредитор міг звернутися з позовом про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за період з 30.11.2011 року по 20.01.2014 року (період невиконання рішення суду) вказаний період не є предметом розгляду цієї справи, отже позовні вимоги до ОСОБА_2 не можуть бути задоволені судом. Крім того, звертаючись до суду позивач просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розмір заборгованості який складає 164 861,47 гривень, з яких: 48 101,00 - 3% річних та 116760,47 (інфляційні витрати), вказана заборгованість нарахована за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року. Як вбачається з розрахунків наданих разом з позовною заявою базою для нарахування стала заборгованість визначена рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 30.11.2025 року у розмірі 533 971,87 гривень. ОСОБА_2 вважає, що визначений в позовній заяві розмір заборгованості є неправильним та не відповідає обставинам справи, оскільки: зобов'язання, що виникло між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було забезпечено двома видами забезпечення, порукою ОСОБА_2 та іпотекою, ОСОБА_1 передано в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу від 09.01.2008 р. Ринкова вартість предмета іпотеки становить 443971,00 грн. Вказані умови передбачені п.п. 1.1. і 1.2. договору іпотеки нерухомого майна від 09.01.2008 р., зареєстрованого в реєстрі під №70, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Товянським С.Я. Після постановления рішення Апеляційного суду Житомирської області від 30.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, вказаний предмет іпотеки було примусово реалізовано з прилюдних торгів в межах примусового виконання зазначеного рішення суду. Відповідно до Свідоцтва виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. від 03.12.2012 року, останній посвідчив, що ОСОБА_3 , належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , яке придбане ОСОБА_3 за 192 604,46 гривень, що раніше належала ОСОБА_1 . З викладеного вбачає примусову реалізацію предмета іпотеки, а відповідно і зменшення суми боргу визначено рішенням апеляційного суду, отже розрахунок здійснений позивачем та долучений до матеріалів справи не відповідає обставинам справи і не може братися судом за основу, а позовна заява є необґрунтованою. Також, відповідач звертає увагу суду на наступне, а саме позивач, нарахував 3 % річних від суми заборгованості за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, а також індекс інфляції за період з березня 2019 по лютий 2022, що є необґрунтованим. Відповідно до положень п.6 розділу IV Закону України "Про споживче кредитування" від 17.03.2020 N 533-ІХ (із змінами) у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023. Отже, в межах заявленого позивачем строку нарахування заборгованості, відповідачі звільняються від відповідальності за період з березня 2020 по лютий 2022, саме за прострочення виконання грошового зобов'язання, а фінансові установи не мають права застосовувати передбачені договором санкції у разі такого порушення (неустойки, збільшення відсотків). З огляду на те, що предметом позову є стягнення 3 % річних та інфляційних втрат від суми заборгованості за кредитним договором, прошу суд застосувати до даних правовідносин строки позовної давності в межах заборгованості нарахованої в період дії COVID-19, адже відповідачі звільнені від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором під час дії карантину. Отже, з вищевикладено вбачається, що позовна заява ТОВ «ВІН ФІНАНС» в частині позовних вимог до ОСОБА_2 не підлягає до задоволення у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю (а.с.117-121).
Представник позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» Міньковська А.В. подала до суду заяву в якій просить справу розглядати без участі представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.167-168).
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Біленький В.В. подав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у відсутність відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача, щодо задоволення позовних вимог заперечує та просить надати оцінку розрахункам позивача в період дії COVID-19 та ведення воєнного стану (а.с.173).
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Хільчевський С.О. подав до суду заяву в якій просить справу розглядати без участі відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача, щодо заявлених позовних вимог заперечує (а.с.174).
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 09.01.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11279178000, згідно якого, банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 65936 доларів США 00 центів, що еквівалентно 332976,80 коп. з виплатою процентної ставки - 12,9 відсотків річних, та з терміном повернення кредиту - до 06.01.2033р.
В забезпечення виконання вищевказаних зобов'язань банк 09.01.2008 року уклав з відповідачкою ОСОБА_1 договір іпотеки, а з відповідачкою ОСОБА_2 договір поруки №11279178000 від 09.01.2008 р., відповідно до умов якого, поручитель взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням позичальника.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 30.11.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 533971,87 грн заборгованості за кредитним договором №11279178000 від 09.01.2008 року.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 24.12.2013 року у справі №296/3901/12-ц визнано припиненим договір поруки №11279178000 укладений 09.01.2008 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" .
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13.03.2017 року замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 30 листопада 2010 року про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 533971 грн. 87 коп. заборгованості за кредитним договором №11279178000 від 9 січня 2008 року.
Листом від 02.12.2025 року АТ «УкрСибббанк» повідомляє, що відповідно до Протоколу №0612125(3) прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 12.06.2012 Філії 06 ПП «НИВА - В.Ш.», ціна продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 , яке було передано ОСОБА_1 в іпотеку Банку в забезпечення виконання останньою кредитних зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту №11279178000 від 09.01.2008 року, становить 192604,46 грн. 20.11.2012 року на транзитний рахунок Банку від Головного управління юстиції у Житомирській області надійшла сума коштів у розмірі 147374,50 грн., з яких 910,00 грн. зараховані Банком в погашення судових витрат, та 146464,50 грн. конвертовані Банком в 18324,10 доларів СИТА (валюту кредитного договору) та зараховані в погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11279178000 від 09.01.2008 року позичальника ОСОБА_1 .
Станом на день звернення до суду рішення суду в повній мірі не виконано, залишок боргу складає 387507,37 грн.
Статтею 625ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Враховуючи, що рішення суду є обов'язковим та з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання з виплати суми заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Право позивача вимагати від відповідача сплатити інфляційні втрати та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Таким чином стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Оскільки відповідачі своїх грошових зобов'язань на час розгляду справи в суді не виконали, тому ці зобов'язання не припинилися, у зв'язку із цим позивач просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 три проценти річних у сумі 48101,00 грн та інфляційні витрати в сумі 116760,47 грн. за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року.
Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат з відповідача ОСОБА_2 , то суд зазначає наступне.
Як вказувалося вище, в забезпечення виконання вищевказаних зобов'язань банк уклав з відповідачкою ОСОБА_2 договір поруки №11279178000 від 09.01.2008 р., відповідно до умов якого, поручитель взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням позичальника.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 24.12.2013 року у справі №296/3901/12-ц визнано припиненим договір поруки №11279178000 укладений 09.01.2008 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" .
В постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду, враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов'язання до основного договору та пряму залежність від його умов, відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа № 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Статтею 559 ЦК України (в редакції, на момент укладання договору поруки та кредитного договору) встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Враховуючи, що рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 24.12.2013 року у справі №296/3901/12-ц договір поруки №11279178000 укладений 09.01.2008 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" визнано припиненим, тому і всі права та обов'язки сторін за цим договором необхідно вважати припиненими на момент набрання рішенням законної сили, що виключає подальшу солідарну відповідальність ОСОБА_2 за зобов'язанням згідно договору про надання споживчого кредиту №11279178000.
Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 слід відмовити.
Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат з відповідача ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.
Згідно з п.15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був встановлений на усій території України з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року (включно).
Отже, з урахуванням наведених норм матеріального права та здійсненого судом розрахунку, слід дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути інфляційні втрати в сумі 9330,44 грн. та 3% річних в сумі 12192,34 грн. за період з 23.02.2019 року до 11.03.2020 року.
Інші доводи позивача, а також заперечення відповідача ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, а тому судом до уваги не беруться.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 395,30 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 625 ЦК України, ст.ст.4,5,10,11-13,76-81,133,141,258,259,263-265,352-355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 21 522,78 грн., що складається з розміру 3% річних 12192,34 грн. та інфляційних втрат 9330,44 грн. за період з 23.02.2019 року до 11.03.2020 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 395,30 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»,адреса: 04112,м.Київ,вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8,код ЄДРПОУ:38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту рішення: 16.02.2026