Справа № 159/9532/25
Провадження № 2/159/896/26
(заочне)
20 лютого 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №5212725 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.12.2024 в сумі 31506,30 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.12.2024 ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212725. За умовами договору кредит у розмірі 6300 гривень наданий на строк 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 20 днівза ставкою 0,95 % в день.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед позичальником виконало, перерахувавши за допомогою платіжного провайдера 30.12.2024 на зазначену відповідачем в договорі платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в розмірі 6300 гривень.
На підставі договору факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025 ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», включивши відповідача в реєстр боржників.
Як після укладення кредитного договору, так і після переходу права вимоги до позивача відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості.
У зв'язку із неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 31506,30 гривень, з яких 6300 гривень тіло кредиту, 12807,90 гривень проценти нараховані первісним кредитодавцем, 8618,40 гривень проценти нараховані позивачем, а також 2422,40 гривень судового збору і 10000 грн витрат на правничу допомогу.
16.01.2026суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим, судовий виклик за зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата (рекомендоване повідомлення № R067083419773).
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Окрім того, ухвала про відкриття провадження у справі скерована відповідачу на його електронну пошту, що відображено у системі документообігу суду від 19.01.2026.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).
Керуючись положеннями статті 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України) - 20.02.2026.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
30.12.2024 відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті credit7.ua створив Особистий кабінет позичальника, вказав свої персональні дані, паспорт громадянина України, пройшов перевірку у системі BankID Національного банку і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор 63951 уклав 30.12.2024 з ТОВ «Лінеура Україна» електронний договір №5212725 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
У договорі (а.с.73-87) сторони погодили усі істотні умови кредитування:
кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 6300 гривень (п.1.1) шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу - банківської картки № НОМЕР_1 (п.2.1), на строк 360 днів з періодичністю платежів кожні 20 днівв (п.1.3).
За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 0,95% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного у п.1.3. договору (1.4.1).
Комісія за надання кредиту - 630 гривень, нараховується разово в дату надання кредиту (1.4.).
Умовами договору передбачена пролонгація договору за ініціативою позичальника (п.1.3.1).
У випадку невиконання або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов'язань за договором товариство має право нарахувати штраф, порядок і розмір якого зазначений в пунктах 6.3, 6.4 договору.
Детальна інформація про умови кредитування відображена у Паспорті споживчого кредиту (а.с.89-90).
ТОВ «Лінеура Україна» виконало зобов'язання за договором, 30.12.2024 перерахувало на зазначену відповідачем у договорі платіжну карту № НОМЕР_1 за допомогою системи iPay, що підтверджується листом ТОВ «УПР» №584-0108 від 01.08.2025 (а.с.69) та договором №РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019 (а.с.28-30).
Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором станом 31.07.2025 у відповідача перед ТОВ «Лінеура Україна» рахується заборгованість у сумі 22887,90 грн, з яких тіло кредиту 6300 грн, заборгованість за відсотками 12807,90 грн, штрафні санкції 3150 грн, 630 грн комісія (а.с.93-96).
Між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» 31.07.2025 укладений договір факторингу № 31/07/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило за грошові кошти ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»» право грошової вимоги, строк зобов'язань яких настав або виникне в майбутньому до боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Лінеура Україна». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с.36-46) .
Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №5212725 в сумі 22887,90 грн (а.с.100-101).
ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» після відступлення права вимоги за Кредитним договором до відповідача у межах строку дії договору (з 01.08.2025 до 22.12.2025) за 144 дні нараховані відсотки за користування кредитом у сумі 8618,40 грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості (а.с.87-98).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закону).
Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.
ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію за паспортними даними, ідентифікаційним кодом, номером мобільного телефону, погодився на запропоновані умови кредитування і скористався кредитом.
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.
Позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача надані копія договору факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025, докази оплати за договором, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру, тому суд вважає, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за Договором №5212725 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.12.2024, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Лінеура Україна».
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього право вимоги, позовні вимоги є підставними.
При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з наданими первісним кредитором та позивачем розрахунками за ОСОБА_1 рахується заборгованість за Договором №5212725 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.12.2024 в загальному розмірі 31506,30 гривень.
Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 6300 гривень. Відповідач розмір основного боргу за кредитом не спростував.
Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в загальному розмірі 21426,30 грн, з яких 12807,90 гривень - проценти нараховані первісним кредитодавцем з дати видачі кредиту до відступлення права вимоги, та 8618,40 гривень - проценти нараховані позивачем з дати відступлення права вимоги в межах строку кредитування (до 22.12.2025).
В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша - четверта статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов'язання і природа нарахованих процентів.
У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Перевіряючи розмір заборгованості суд встановив, що проценти були нараховані таким чином:
- у період із 30.12.2024 (дати надання кредиту) по 31.07.2025 (відступлення права вимоги) первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» щодня нараховано по 59,85 грн процентів (0,95 % в день від суми кредиту 6300 грн), що становить 12807,90 грн (59,85х214=12807,90);
- у період з 01.08.2025 (відступлення права вимоги) до 22.12.2025 (в межах строку кредитування) позивачем щодня нараховано по 59,85 грн процентів (0,95 % в день від суми кредиту 6300 грн), що становить 8618,40 грн (59,85х144=8618,40);
- загальна сума заборгованості за процентами складає 21426,30 грн (12807,90+8618,40=21426,30).
Розмір процентів відповідає приписам частини п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023.
Заявлені позивачем до стягнення проценти на суму 21426,30 грн нараховані правильно в межах обумовленого сторонами кредитного договору строку кредитування, із застосуванням погодженої процентної ставки, а тому також підлягають стягненню з відповідача.
Також правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової комісії в розмірі 630 грн, яка передбачена п.1.4 Договору і включена до загальних витрат.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням кредиту. Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.
Сплата комісії передбачена умовами Договору №5212725 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.12.2024,є складовою загальних витрат за кредитом.
Відповідач уклавши кредитний договір погодився сплатити комісію за надання кредиту, відтак вона підлягає сплаті відповідачем.
Щодо нарахування штрафу:
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, штраф в розмірі 3150 гривень стягненню не підлягає.
Відтак, загальна сума заборгованості за Договором №5212725 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.12.2024 складає 28356,30 гривень (6300 грн тіло кредиту+ 21426,30 грн проценти+630 грн комісія за надання кредиту).
Відповідно до вимог частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов'язань чи контррозрахунок заборгованості не надав.
Щодо судових витрат.
У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги суд задовольнив на 90% (28356,30х100:31506,30), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2180,16 гривень (2422,40х90%:100).
Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем заявлено до стягнення 10000 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 укладеного з адвокатом Столітнім М.М., ордер від 22.12.2025, заявку на виконання доручення №14340 від 24.11.2025, копію Акту приймання-передачі виконаних робіт від 22.12.2025, рахунок на оплату послуг.
Перевіряючи зміст поданих документів суд встановив, що за умовами договору (п.4.8) про надання правової допомоги клієнт здійснює оплату гонорару згідно узгодженого та підписаного Акту прийому передачі виконаних робіт протягом 30 днів з моменту набуття рішенням суду по справі законної сили. На час ухвалення рішення витрати на правничу допомогу позивачем не оплачені.
Згідно з Актом прийому-передачі виконаних робіт від 22.12.2025 до складу витрат на правничу допомогу включена позиція «10» - представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства в тому числі в судових засіданнях (вартість 1640 грн), проте розгляд справи проведено за відсутності представника позивача, тому ці витрати не підлягають компенсації.
Також на переконання суду суто технічну функцію виконує підготовка інших документів (крім процесуальних) (позиція «8» вартість 840 грн), а тому ці витрати не підлягають відшкодуванню, що відповідає позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 19.06.2024 у справі № 170/332/22.
Крім того, серед перелічених у позиції «9» робіт позивач оформив лише клопотання про витребування доказів, що вочевидь не вимагало 2 годин роботи.
З урахуванням критерію реальності та необхідності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, суд вважає необхідним компенсувати позивачу за рахунок відповідача 6000 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 256, 257, 267, 263, 512-514, 516, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 5212725 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.12.2024 в розмірі 28356 (двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят шість) гривень 30 копійок, з них: 6300 гривень - тіло кредиту, 12807,90 гривень - заборгованість за нарахованими первісним кредитором процентами; 8618,40 гривень - заборгованість на нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відсотками, 630 гривень - комісія.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2180 (дві тисячі сто вісімдесят) гривень 16 копійок сплаченого судового зборута 6000 (шість тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ: 44559822, адреса: м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 20.02.2026.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК