11 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 912/788/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Офісу Генерального прокурора - Набок Ю. В.,
Знам'янської міської ради - Кривенка М. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Знам'янської міської ради
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2025
(суддя Тимошевська В. В.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2025
(судді Іванов О. Г., Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.)
у справі за позовом першого заступника керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, - Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області)
до Знам'янської міської ради
про скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права комунальної власності,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Перший заступник керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернувся до суду з позовом до Знам'янської міської ради Кіровоградської області (далі - відповідач, скаржник, Знам'янська міськрада) про:
- скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3510600000:50:050:0006;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права комунальної власності Знам'янської міськради на земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:050:0006 площею 4,2241 га, припинивши право комунальної власності Знам'янської міськради.
1.2. Прокурор вказав, що при формуванні та реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:050:0006 порушено законодавчо визначений порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки земельна ділянка входить в межі об'єкта природно-заповідного фонду ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Дуби-велетні" та має особливий статус цільового призначення особливо цінних земель природно-заповідного фонду.
1.3. За доводами прокурора при формуванні, реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3510600000:50:050:0006 площею 4,2241 га, як землі житлової та громадської забудови, не враховано, що земельна ділянка належить до природно-заповідного фонду та знаходиться у межах ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Дуби-велетні", тому порушено, зокрема, статті 19, 20, 43-45, 122, 150 Земельного кодексу України, а також статті 6-7, 9, 26, 53-54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
1.4. Для відновлення та захисту порушених прав та інтересів держави необхідно скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510600000:50:050:0006 в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинивши право комунальної власності на неї.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
2.1. Рішенням виконкому Кіровоградської обласної ради №233 від 09.06.1971 оголошено пам'яткою природи місцевого значення дуби в парку залізничників, м. Знам'янка, площею 6,6 га, розташовано на території м. Знам'янка Кіровоградської області між стадіоном та лікарнею, з заходу примикає до провулку Станційного, південна сторона - до вул. Михайла Грушевського.
2.2. Згідно з рішеннями виконкому Кіровоградської обласної ради №233 від 09.06.1971, №490 від 26.10.1984 та рішень Кіровоградської обласної ради №214 від 17.12.1993, №92 від 29.07.1997, №600 від 19.12.2008 Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації видано охоронне зобов'язання №МПб 7-564 від 10.04.2023, яким передано під охорону ботанічну пам'ятку природи місцевого значення "Дуби - велетні" площею 6,6 га Знам'янській міській раді Кропивницького району Кіровоградської області.
2.3. Розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №308-р від 31.03.2023 затверджено Положення про ботанічну пам'ятку природи місцевого значення "Дуби - велетні" (міський парк відпочинку) (далі - Положення).
2.4. Відповідно до пункту 2 Положення пам'ятка природи входить до складу природно-заповідного фонду Кіровоградської області, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.
2.5. Згідно з пунктом 3 Положення пам'ятка природи, загальною площею 6,6 га, розташована в місті м. Знам'янка між стадіоном та лікарнею в зеленій зоні "Міський парк відпочинку" та перебуває у користуванні Знам'янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області (далі - Землекористувач) і передається їй під охорону з оформленням охоронного зобов'язання.
2.6. У зв'язку з невжиттям Знам'янською міською радою належних заходів щодо забезпечення охорони території ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Дуби - велетні" перший заступник керівника Знам'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Кіровоградської обласної державної адміністрації звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Знам'янської міської ради Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2.7. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 у справі №340/3100/22, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Знам'янської міської ради Кіровоградської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Дуби-велетні" площею 6,6 га, що знаходиться в адміністративних межах Знам'янської міської ради Кіровоградської області. Зобов'язано Знам'янську міську ради Кіровоградської області забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Дуби-велетні" площею 6,6 га, що знаходиться в адміністративних межах Знам'янської міської ради Кіровоградської області (а.с. 145-151).
2.8. За твердженням Прокурора межі ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Дуби-велетні" в натурі на місцевості не винесені.
2.9. На підставі рішення Знам'янської міської ради №1337 від 19.02.2018 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки за адресою м. Знам'янка, вул. Михайла Грушевського (зелена зона по вул. М. Грушевського (центральний парк).
2.10. Рішенням Знам'янської міської ради №1943 від 25.04.2019 уточнено площу та затверджено технічну документацію щодо інвентаризації земель Знам'янської міської ради Кіровоградської області на земельну ділянку площею 42241,0 кв.м, з кадастровим номером 3510600000:50:050:0006, по вул. Михайла Грушевського (зелена зона по вул. Михайла Грушевського), землі загального користування Знам'янської міської ради, у тому числі по угіддях - землі під соціально-культурними об'єктами, код КВЦПЗ - 18.00.
2.11. Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру станом на 02.01.2025 зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 3510600000:50:050:0006, площа - 4,2241, категорія - землі житлової та громадської забудови.
2.12. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:050:0006 за Знам'янською міською радою (номер запису про право 31812715, да державної реєстрації 20.05.2019).
2.13. Прокурор стверджує, і це не заперечує відповідач, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510600000:50:050:0006 входить в межі об'єкту природно-заповідного фонду ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Дуби-велетні".
2.14. Отже за доводами прокурора відповідач при формуванні, реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3510600000:50:050:0006 площею 4,2241 га як землі житлової та громадської забудови не врахував, що земельна ділянка належить до природно-заповідного фонду та знаходиться у межах ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Дуби-велетні", чим порушено, зокрема, статті 19, 20, 43-45, 122, 150 Земельного кодексу України, а також статті 6-7, 9, 26, 53-54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 12.06.2025, залишеним без змін Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 01.12.2025, позов задовольнив.
3.2. Суди виходили з того, що порушення порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки є підставою для визнання реєстрації такої земельної ділянки недійсною, що передбачає скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3510600000:50:050:0006. У свою чергу скасування державної реєстрації земельної ділянки передбачає одночасне припинення усіх наявних речових прав щодо такої земельної ділянки, що здійснюється, у тому числі, на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації прав. Внесення ж до Державного земельного кадастру відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3510600000:50:050:0006 площею 4,2241 га з віднесенням її до категорії земель житлової та громадської забудови не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на те, що земельна ділянка розташована в межах ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Дуби-велетні", що в силу статей 43, 44 Земельного кодексу України свідчить про її належність в частині накладення/перетину меж до категорії земель природно-заповідного фонду.
3.3. Суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що при зверненні до суду із позовом у цій справі прокурор обрав такий спосіб захисту, який може відновити попередній правовий стан спірної земельної ділянки шляхом повернення такої земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду з відповідним режимом використання.
3.4. Водночас суди встановили наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) з огляду на те, що прокурор правильно визначив повноваження територіального органу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), до компетенції якого віднесено забезпечення захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, у галузі охорони об'єктів природно-заповідного фонду, та виступати позивачем у суді.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. Знам'янська міськрада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2025, в якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі.
4.2. Зазначає, що, вирішуючи питання про наявність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для представництва прокурором інтересів держави у суді у спірних правовідносинах, суди попередніх інстанцій помилково визначили Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), як орган, уповноважений звертатися до господарського суду з позовом до органу місцевого самоврядування про скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення права комунальної власності на неї.
4.3. Скаржник звертає увагу, що прокурор не оспорює факт комунальної власності на майно, а тому, враховуючи вимоги статті 20 ГПК України та відсутність ознак відносин господарсько-цивільного характеру між сторонами, виключається можливість розгляду в порядку господарського судочинства самостійної вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав. Разом з тим в контексті спору у цій справі, з урахуванням його предмета (скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та права комунальної власності в ДРРП) та підстав (порушення порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки), прокурор намагається перевести порядок виконання власне взаємних управлінських повноважень одного органу державної влади та іншого органу місцевого самоврядування у сферу приватно-правових відносин шляхом створення штучної конструкції господарського спору.
4.4. Вказане, на думку скаржника, призвело до помилкового ухвалення судових рішень без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме:
- у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №818/3764/15 щодо того, що передбачене у Положенні про Державну екологічну інспекцію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, повноваження виступати позивачем та відповідачем у судах не є тотожним поняттю (положенню) мати право (повноваження) на звернення до суду за захистом конкретного права, оскільки бути позивачем чи відповідачем у суді для органу державної влади означає насамперед мати право (повноваження) на здійснення дозволених йому нормативно визначених (приписаних) дій та рішень;
- постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 820/6416/16 в контексті того, що звернення до суду державного органу є способом здійснення повноважень відповідного суб'єкта владних повноважень, а за відсутності прямо визначених у Конституції або законах України для органу державної влади права на звернення до суду - розгляд таких спорів не належить до юрисдикції жодного суду;
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 в контексті того, що у цій справі суди попередніх інстанції залишили поза увагою відсутність усіх ознак спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду.
4.5. Також скаржник зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, щодо наявності у визначеного на здійснення функцій у спірних правовідносинах прокурором органу - Державної екологічної інспекції України в особі її територіального органу, звертатися з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права комунальної власності на неї, а у разі наявності такої процесуальної дієздатності у державного органу - в порядку якого судочинства має бути розглянуто спір за відсутності майнових прав та інтересів держави на спірну земельну ділянку.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу прокуратура просить судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані. Зазначає, що скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки має наслідком припинення всіх прав саме щодо сформованої земельної ділянки, однак зазначене не припиняє наявних прав власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду в її відповідних межах та не обмежує орган місцевого самоврядування розпоряджатися цієї землею відповідно до вимог земельного та природоохоронного законодавства.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
6.2. З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
6.3. Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
6.4. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
6.5. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародне і національне законодавство передбачає принцип спеціалізації судів.
6.6. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).
6.7. Критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
6.8. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
6.9. Частиною другої статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
6.10. Згідно із закріпленими в пункті 6 частини першої статті 20 зазначеного Кодексу правилами господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
6.11. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
6.12. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно ж до пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
6.13. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
6.14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
6.15. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
6.16. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог. Подібні правові висновки сформовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 210/5659/18, від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18, від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/41966/21 та інших.
6.17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
6.18. Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
6.19. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
6.20. Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач.
6.21. Так, за пунктом 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
6.22. Тобто наведена норма ГПК України визначає, що вимоги щодо реєстраційних дій можуть розглядатися господарськими судами за певних умов. Такі вимоги повинні бути, зокрема, похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.
6.23. Водночас у справі, що розглядається, ані прокурор, ані Держекоінспекція як орган, уповноважений державою у спірних правовідносинах, не заявляють будь-які речові права на спірну земельну ділянку, право комунальної власності ніким не спростовується. Тобто спірні правовідносини у справі не пов'язані з необхідністю захисту речового права на земельну ділянку, що свідчить про відсутність приватноправового характеру спірних правовідносин та наявність публічно-правового спору.
6.24. Тож у цьому випадку позов прокурора звернуто з метою захисту суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо збереження охорони об'єктів природно-заповідного фонду (ботанічної пам'ятки природи місцевого значення), а не з метою захисту права комунальної власності, а тому ця справи підсудна адміністративним судам.
6.25. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 804/3091/18, від 06.06.2018 у справі № 811/289/16, від 17.10.2018 у справі № 822/1544/16, постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 806/1592/16, від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а, від 11.06.2019 у справі № 820/2639/18, від 26.09.2019 у справі № 804/2272/17, від 21.11.2019 у справі №325/283/16-а (2-а/325/3/2016), від 05.12.2019 у справі № 400/2509/18, від 17.12.2019 у справі № 816/844/18 неодноразово висловлювався правовий висновок стосовно права органу місцевого самоврядування на звернення до адміністративного суду з позовом до іншого органу місцевого самоврядування або органу державної влади, іншого суб'єкта публічно-владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з метою захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади чи належного виконання своїх функцій.
6.26. Враховуючи мотиви, наведені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні правовідносини у справі не пов'язані з наявністю приватноправових відносин, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому провадження у справі слід закрити з огляду на приписи статті 231 ГПК України.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, а також скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
7.2. За частинами першою-другою статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
7.3. Відповідно до частини другої статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
7.4. Враховуючи мотиви, наведені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити.
7.5. При цьому, слід роз'яснити прокурору, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.
7.6. У разі ж закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи (частина четверта статті 313 ГПК України).
8. Судові витрати
8.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Знам'янської міської ради задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у справі № 912/788/25 скасувати.
3. Провадження у справі № 912/788/25 закрити.
4. Роз'яснити, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою позивача (прокурора) вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський