12 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 911/2618/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025
у складі колегії суддів: Шапран В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
та на ухвалу господарського суду Київської області від 14.10.2025
суддя: Антонова В.М.
у справі № 911/2618/25
за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"
про стягнення заборгованості
за участю представників:
від позивача: Приходько Я.М.,
від відповідача: Дубравська Ю.В.
Короткий зміст позовних вимог та обставини, які передували прийняттю оскаржуваних рішень
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення 5 009 587, 04 грн, з яких: 2 091 992, 38 грн основний борг, 250 300, 00 грн штраф, 683 238, 22 грн інфляційні втрати, 156 052, 29 грн 3% річних та 1 828 004, 15 грн пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014 (далі Договір) в частині повної та своєчасної плати за користування інфраструктурою аеропорту.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2618/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.10.2025.
03.09.2025 товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв'язку з тим, що сторонами укладено арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження до договору, відповідно до якого будь-який спір, розбіжність або претензія, що виникають з договору або у зв'язку з ним, у тому числі, що стосуються його дійсності, недійсності, порушення, зміни чи розірвання, підлягають розгляду та вирішенню в арбітражі м. Стокгольма (Швеція) згідно з Регламентом арбітражу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма.
14.10.2025 від державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшли доповнення до позовної заяви, в яких містилося клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та поновлення строку на подання доказів.
Короткий зміст оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025, клопотання ТОВ «Аерохендлінг» задоволено та залишено без розгляду позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Судові рішення мотивовані тим, що сторони у п. 8.1 договору погодили розгляд спорів в арбітражі м. Стокгольма (Швеція) згідно з Регламентом арбітражу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма. Вказане арбітражне застереження є окремою угодою, включеною сторонами у договір про надання послуг. Тому, оскільки від відповідача у встановлений процесуальний строк надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, а судом не встановлено обставин недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання арбітражного застереження, наявні підстави для застосування положень п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 та на ухвалу господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі № 911/2618/25, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, а справу направити до господарського суду Київської області для продовження розгляду.
Скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема: ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 80, 86, п. 7 ч. 1 ст. 226, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 236, ст. 269 ГПК України, та неправильне застосування до спірних правовідносин ст. ст. 16, 615, 651, 901, 907 ЦК України, ч. 3 ст. 2 Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 та ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції в порушення ст. 269 ГПК України, вийшов за межі апеляційного перегляду справи, безпідставно дослідивши обставини щодо відсутності у ДП МА «Бориспіль» підстав і права в односторонньому порядку відмовлятися від Договору, які не були предметом розгляду даної справи та підлягали дослідженню виключно в окремому провадженні в порядку встановленому ст. 16 ЦК України. Також, суд внаслідок порушення ст. ст. 86, 236 ГПК України надав помилкову оцінку цим обставинам, та як наслідок у постанові виклав помилкові висновки, які порушують права позивача. Зокрема, суд апеляційної інстанції в межах даної справи не мав права досліджувати та встановлювати обставини (викладати висновки) щодо відсутності у ДП МА «Бориспіль» права розривати Договір в односторонньому порядку.
Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що Договір є чинним та продовжує діяти до 01.12.2034 включно.
Також зазначає, що суди попередніх інстанцій внаслідок порушення процесуального законодавства дійшли помилкових висновків про наявність правових підстав для не долучення до матеріалів справи доказів поданих представником ДП МА «Бориспіль» 13.10.2025, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
На думку скаржника, оскільки Договір припинив свою дію, то й арбітражна угода між сторонами є нечинною, а тому позивач просить Суд на підставі висновків Верховного Суду викладених у постанові від 28.08.2018 по справі № 906/493/16 відмовити позивачу у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та продовжити розгляд даної справи.
У скарзі зазначається, що жодна із сторін Договору не знаходиться за кордоном, Позивач та Відповідач є юридичними особами, створеними та зареєстрованими за законодавством України, не є підприємствами з іноземними інвестиціями, тому спір який виник внаслідок правовідносин між Позивачем та Відповідачем за Договором відповідно до ст. 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не підлягає розгляду в міжнародному комерційному арбітражу, внаслідок чого арбітражне застереження, викладене у п. 8.1 Договору є недійсним, так як на правовідносини сторін вказаних договорів поширюється виключно національне законодавство України, а тому дана справа підлягала розгляду господарським судом Київської області.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами позивача, викладеними в касаційній скарзі, вважає оскаржувані ухвалу та постанову обґрунтованими і такими, що мають бути залишеними без змін.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції
Частиною 6 ст. 4 ГПК України встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.
Стаття 22 ГПК України передбачає право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України; а також спори між адміністратором за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями, якщо принаймні одна зі сторін спору є підприємством з іноземними інвестиціями.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
За змістом ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача, що обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати за користування інфраструктурою аеропорту.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у п. 8.1 договору про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014 погодили, що будь-який спір, розбіжність або претензія, що виникають з договору або у зв'язку з ним, у тому числі, що стосуються його дійсності, недійсності, порушення, зміни чи розірвання, підлягають розгляду та вирішенню в арбітражі м. Стокгольма (Швеція) згідно з Регламентом арбітражу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма. Арбітраж складається з трьох арбітрів, мова засідання - англійська, право, що застосовується до договору - матеріальне право України.
Суд звертає увагу, що наявність арбітражної угоди (застереження) сама по собі не виключає можливість розгляду судом спору, що підсудний судам України у випадках, передбачених законом.
Укладання угоди про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу до відкриття провадження у справі може бути підставою для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України та частини першої статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», але лише за наявності таких умов: арбітражна угода укладена до відкриття провадження у справі; від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; такі заперечення висловлено не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору; суд не встановив, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.06.2023 у справі №926/4889/22.
Господарські суди попередніх інстанцій, залишаючи без розгляду позов на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, виходили з того, що арбітражне застереження укладене до відкриття провадження у справі; від відповідача 03.09.2025 надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; такі заперечення висловлено до початку розгляду справи по суті та до подання відповідачем відзиву на позовну заяву; суд не встановив, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Оскаржуючи судові рішення у даній справі позивач, зокрема, стверджує, що оскільки договір про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014 припинив свою дію внаслідок односторонньої відмови позивача, то й арбітражна угода між сторонами є нечинною.
Такі доводи скаржника є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до національного законодавства та правил міжнародного договору національний суд здійснює перевірку того, чи є арбітражна угода недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, перш за все на етапі, коли до нього надійшов позов із питання, з якого сторони уклали угоду (тобто спір по суті зовнішньоекономічного договору, який містить арбітражне застереження або щодо якого укладена окрема арбітражна угода), і суд за заявою відповідача вирішує питання про залишення позову без розгляду та направлення сторін до арбітражу для вирішення позову у питанні, що є предметом арбітражної угоди.
Арбітражна угода має позитивний і негативний ефекти: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.
За змістом Нью-Йоркської Конвенції (конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.58) кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.11.2020 у справі №910/13366/18.
Верховний Суд констатує, що незалежно від того, яким чином була укладена арбітражна угода (у вигляді арбітражної угоди в основному договорі, у вигляді окремої угоди або шляхом обміну повідомленнями), така арбітражна угода є автономною (відокремленою) від основного договору, з якого виникає спір між сторонами. Отже, коли сторони укладають договір, який містить арбітражне застереження, вони фактично укладають дві угоди, дійсність та виконуваність яких не залежать одна від одної.
Принцип автономності арбітражної угоди (separability) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем.
Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2025 зі справи №922/4206/24 та від 01.04.2025 зі справи №910/1152/24.
Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди.
Верховний Суд звертає увагу, що арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Арбітражна угода це по суті - процесуальний договір, хоча й може міститися в приватному-правовому договорі. Отже, на відміну від звичайного цивільного чи господарського договору як угоди, що має матеріально-правову природу, третейська/арбітражна угода є домовленістю сторін процесуального характеру.
З огляду на викладене, як вірно зазначено господарськими судами попередніх інстанцій, арбітражне застереження є окремою угодою, включеною сторонами у договір про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014.
Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що арбітражне застереження є окремим договором, термін дії та існування якого не залежить від матеріального договору.
Викладеними вище висновками спростовуються доводи скаржника про те, арбітражна угода втратила чинність внаслідок односторонньої відмови позивача від договору про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014. З огляду на це відхиляються і доводи скаржника про безпідставне не долучення до матеріалів справи поданих позивачем доказів щодо розірвання основного договору, оскільки їх долучення не впливає на дійсність арбітражного застереження.
Водночас, апеляційний господарський суд помилково надав оцінку обставинам розірвання договору про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014 під час перевірки наявності підстав для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України та частини першої статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», оскільки як уже зазначалось вище арбітражна угода є автономною (відокремленою) від основного договору, з якого виникає спір між сторонами, і її дійсність, чинність та виконуваність не залежить від дійсності та чинності основного договору.
З огляду на наведене, здійснюючи перегляд судових рішень у межах доводів касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 300 ГПК України, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 слід змінити в її мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові.
Крім того, Суд звертає увагу скаржника, що за встановленими обставинами відповідач є підприємством з іноземними інвестиціями, а тому передача спорів до міжнародного комерційного арбітражу за договором відповідно до викладеного в ньому арбітражного застереження є правомірною та такою, що відповідає приписам Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Враховуючи те, що від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді у встановлений законодавством строк, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання арбітражної угоди, в даному випадку у суду першої інстанції були наявні підстави для застосування п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України та залишення позову без розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводами касаційної скарги не спростовано висновків господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для застосування п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України та залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 311 зазначеного Кодексу).
Господарські суди попередніх інстанцій вірно зазначили, арбітражне застереження, включене сторонами у договір про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014, є окремою угодою. Разом з тим суд апеляційної інстанції помилково надав оцінку обставинам розірвання договору про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014, що не підлягало дослідженню в межах питання чинності та дійсності арбітражної угоди у даній справі.
З огляду на наведене, здійснюючи перегляд судових рішень у межах доводів касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 300 ГПК України, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 слід змінити в мотивувальній частині з урахуванням аргументації, яка викладена у цій постанові.
Враховуючи зміну мотивувальної частини судового рішення та залишення без змін його резолютивної частини, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Касаційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі №911/2618/25 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
В решті ухвалу господарського суду Київської області від 14.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі №911/2618/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець