Іменем України
19 лютого 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1148/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.
За позовом: Ніжинської окружної прокуратури,
код ЄДРПОУ 0291011423, вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область 16600, в інтересах держави в особі
позивача: Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 04414810, вул. Центральна, 86, с. Високе, Ніжинський район, Чернігівська область, 16412
до відповідача: Фермерського господарства «Вікторія»,
код ЄДРПОУ 31180554, вул. Богдана Хмельницького, 2, с. Головеньки, Ніжинський район, Чернігівська область, 16413
Предмет спору: про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку,
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Лук'яненко Р. В., адвокат;
за участю прокурора: Князева Д. В.,
Ніжинська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Вікторія», у якому просить:
- розірвати договір оренди землі від 18.07.2024 щодо земельної ділянки площею 19,8158 га з кадастровим номером 7420888000:02:003:0086 (номер запису про інше речове право 56652993), укладений між Височанською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області та Фермерським господарством «Вікторія»;
- зобов'язати Фермерське господарство «Вікторія» повернути власнику - Височанській сільській раді Ніжинського району Чернігівської області земельну ділянку площею 19,8158 га з кадастровим номером 7420888000:02:003:0086 (номер запису про інше речове право 56652993), яка знаходиться на території Тростянського старостинського округу Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Фермерське господарство «Вікторія» отримало її в оренду.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 26.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 23.12.2025 на 10:00; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами.
Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 26.11.2025 відповідач отримав 03.12.2025, а отже останнім днем для подання відповідачем відзиву є 18.12.2025.
18.12.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.
22.12.2025 представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шморгуна В. В. підготовче засідання, призначене на 23.12.2025 на 10:00, не відбулось.
Ухвалою суду від 29.12.2025 підготовче засідання призначено на 13.01.2026 на 10:40 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 29.12.2025 стягнуто з ФГ «Вікторія» штраф у розмірі 15 140,00 грн.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Чернігові підготовче засідання, призначене на 13.01.2026 о 10:40, не відбулось.
Ухвалою суду від 14.01.2026 повідомлено сторін про, те що підготовче засідання відбудеться 03.02.2026 об 11:00.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали в Електронний кабінет, але у підготовче засідання 03.02.2026 не з'явився.
До початку судового засідання від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 03.02.2026 проводилось за відсутності позивача (його представника).
У підготовчому засіданні 03.02.2026 суд:
- залишив без розгляду представника відповідача про відкладення судового засідання, призначеного на 23.12.2025, як таке, що втратило свою актуальність;
- прийняв до розгляду відзив відповідача, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з його урахуванням;
- постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.02.2026 на 11:40.
Ухвалою суду від 03.02.2026 повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання 19.02.2026.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали в Електронний кабінет, але у судове засідання 19.02.2026 не з'явився.
До початку судового засідання від позивача електронною поштою надійшло непідписане КЕП клопотання про розгляд підготовчого судового засідання та решти судових засідань без участі його представника. Аналогічне клопотання надійшло від позивача і через підсистему «Електронний суд».
У судовому засіданні суд постановив ухвалу про повернення клопотання позивача, яке надійшло на електронну пошту, без розгляду, оскільки, по-перше, воно не було підписане кваліфікованим електронним підписом (КЕП), а по-друге, його подано електронною поштою, що не відповідає вимогам ст. 6 ГПК України.
Клопотання позивача, яке надійшло до суду через підсистему «Електронний суд», суд прийняв до розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 19.02.2026 проводилось за відсутності позивача (його представника).
У судовому засіданні 19.02.2026 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочене рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, порушуючи умови договору оренди землі від 18.07.2024, змінив вид земельних угідь з сіножаті на ріллю без додержання встановленого чинним законодавством порядку його зміни, що є підставою для дострокового розірвання укладеного з відповідачем договору та повернення спірної земельної ділянки орендодавцю.
Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав:
- договір оренди землі не містить обмежень щодо способів використання сіножатей, в тому числі не забороняє їх поліпшення. Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (Додаток 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051) визначено те, що до ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби. Отже, сам по собі факт розорювання сіножатей не свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а може свідчити про намір поліпшення таких сіножатей;
- позивач вважає неналежними та недопустимими докази прокурора щодо місцезнаходження посіву; доказів використання ділянки не за тим видом угідь прокурор суду не надав;
- відповідно до витягу з ДЗК від 18.12.2025 цільове призначення спірної земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Доказів використання земельної ділянки з порушенням цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва прокурор не надав.
Інших заяв по суті до суду у встановлений строк не надходило.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
У 2021 році сертифікованим інженером-землевпорядником Козішкурт М. В. розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 19,8158 га, яку планується за результатами земельних торгів передати в оренду для ведення сільськогосподарського товарного виробництва (код згідно з КВЦПЗ - 01.01) Височанської сільської ради, яка розташована: Тростянський с.о. Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, відповідно до якого до складу зазначеної земельної ділянки входить 6,8085 га ріллі та 13,0073 га сіножатей.
08.06.2021 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,8158 га та присвоєно їй кадастровий номер 7420888000:02:003:0086, що підтверджується витягом з ДЗК від 27.03.2024. Спірна земельна ділянка є землями сільськогосподарського призначення та має вид цільового призначення - 01.01. - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2025 державним реєстратором Височанської сільської ради 16.06.2021 за територіальною громадою Височанської сільської ради зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянки площею 19,8158, кадастровий номер 7420888000:02:003:0086.
За результатами проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності 18.07.2024 Височанська сільська рада (далі - Орендодавець) та Фермерське господарство «Вікторія» (далі - Орендар) уклали договір оренди землі (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 розділу «Предмет договору» Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7420888000:02:003:0086, яка розташована на території Тростянського старостинського округу Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.
Пунктом 1 розділу «Об'єкт оренди» Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 19,8158 га, у тому числі за земельними угіддями: 6,8085 га - рілля та 13,0073 га - сіножаті.
Договір укладено на 7 років (п. 1 розділу «Строк дії договору» Договору).
За умовами п. 1-3 розділу «Умови використання земельної ділянки» Договору земельна ділянка передається в оренду - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва, код за КВЦПЗ 01.01.
Умови збереження стану об'єкта оренди: використання ділянки згідно з цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно з п. 1 розділу «Умови повернення земельної ділянки» Договору після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, та забезпечує звільнення земельної ділянки на момент закінчення дії договору.
Відповідно до п. 3 розділу «Інші права та обов'язки сторін» Договору Орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватись при цьому вимог земельного, екологічного та санітарно-епідеміологічного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.
Розірвання договору оренди в односторонньому поряду допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є нецільове використання землі (п. 4 розділу «Зміна умов договору і припинення його дії» Договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації права користування відповідно до вимог чинного законодавства (п. 1 розділу «Прикінцеві положення» Договору).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.09.2024 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 19,8158 га, кадастровий номер 7420888000:02:003:0086 за ФГ «Вікторія» (номер запису 56652993).
09.01.2025 комісія Височанської сільської ради, зокрема за участі начальника відділу земельних ресурсів Василенко Л. Л., за участю Чечеля А. Д., який є головою ФГ «Вікторія», та Прокопія Ю. Г. та провела обстеження земельної ділянки площею19,8158 га з кадастровим номером 7420888000:02:003:0086, за результати якого встановлено, що частина земельної ділянки зорана; на земельній ділянці виконуються роботи з видалення дикорослої порослі; для визначення чіткої площі зораної земельної ділянки потрібно залучити інженера-землевпорядника (акт обстеження земельної ділянки від 09.01.2025).
18.06.2025 інженер-землевпорядник ОСОБА_1 , яка має кваліфікаційний сертифікат, виданий Державним земельним агентством земельних ресурсів України, №001125 від 03.01.2013), провела обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 7420888000:02:003:0086, за результатами якого встановлено, що посівами кукурудзи зайнята частина земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва на площі 18,7188 га, з якої 6,8085 га ріллі та 11,9103 га сіножатей, про що складена схема обстеження та додаток до цієї схеми.
28.10.2025 комісія Височанської сільської ради, зокрема за участі начальника відділу земельних ресурсів Василенко Л. Л., провела обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 7420888000:02:003:0086, за результати якого встановлено, що посівами кукурудзи зайнята частина земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва на площі 18,7188 га, з якої 6,8085 га ріллі та 11,9103 га сіножатей, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 28.10.2025.
Використання відповідачем спірної земельної ділянки не за тим видом використання, за яким ця земельна ділянка була передана йому власником, стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Оцінка суду.
Щодо підстав представництва інтересів держави (територіальної громади) прокурором в даній справі.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Височанської сільської ради у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів територіальної громади у суді.
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. «а» ч. 1 статті 12 ЗК України до повноважень місцевих рад належить розпорядження землями територіальних громад.
Частиною ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Виходячи з приписів ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Отже, суб'єктом права комунальної власності є територіальна громада в особі відповідної місцевої ради.
Як встановив суд, спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді в особі Височанської сільської ради.
Таким чином, уповноваженою особою, яка має право вимагати розірвання спірного договору оренди, є саме Височанська сільська рада.
Зміст листів Височанської сільської ради Ніжинського району від 20.06.2025 № 502 та від 08.12.2025 №846, отриманих прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», свідчить, що сільська рада обізнана з порушення відповідачем вимог земельного законодавства, а саме використанням спірної земельної ділянки не за тим видом використання, проте у зв'язку з браком коштів та відсутністю юриста просить прокуратуру звернутись із позовом про розірвання договору оренди землі.
Відтак позивач особисто підтвердив нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави (територіальної громади).
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.
Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Височанську сільську раду позивачем, оскільки вона є компетентним органом, втім не звернулась до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави (територіальної громади).
У порядку ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про звернення до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Височанської сільської ради про розірвання договору оренди землі та зобовязання повернути земельну ділянку.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Височанської сільської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави (територіальної громади) та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Щодо розірвання спірного договору оренди землі.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 24 Закону України «Про оренду землі», зокрема, установлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.
За приписами статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
Аналогічний обов'язок Орендаря передбачений у п. 3 розділу «Інші права та обов'язки сторін» Договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Пунктом 4 розділу «Зміна умов договору і припинення його дії» Договору передбачено розірвання договору в односторонньому порядку у разі нецільового використання землі.
Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «ґ» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Пунктом «а» частини першої статті 143 ЗК України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку в разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Згідно з ч. 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18).
Отже, дострокове розірвання договору оренди можливе, зокрема, на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. При цьому окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Як встановив суд, відповідно до договору оренди землі від 18.07.2024 в оренді у відповідача перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення (цільове призначення - 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) з кадастровим номером 7420888000:02:003:0086 площею 19,8158 га, з якої 6,8085 га ріллі та 13,0073 га сіножатей.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення.
У частині 3 статті 19 ЗК України зазначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
За приписами ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Тобто Земельний кодекс України передбачає поділ земель сільськогосподарського призначення за видами угідь, зокрема, на ріллю та сіножатті.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Частиною 5 статті 20 ЗК України встановлено, що класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.
Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання.
Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 затверджений Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок №1051), додатком №58 до якого є Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування
Згідно з Додатком №58 до Порядку №1051 об'єктами класифікації у Класифікаторі є земельні ділянки з певним видом їх цільового призначення в межах відповідних категорій земель та функціональних зон територій.
Вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій.
Під час встановлення цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення в межах відповідних функціональних зон територій.
Відповідно до Додатку №4 до Порядку №1051 сіножатті (код групи 002, підгрупи 01) включають сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки; рілля (код групи 001, підгрупи 00, 01)) включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці.
Отже, сіножатті, на відміну від ріллі, не підлягають систематичному обробітку ґрунту та вирощуванню на них сільськогосподарських культур, а використовуються виключно для сінокосіння.
У статті 35 Закону України «Про охорону земель» наведено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, за змістом якої вказані особи зобов'язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Статтею 37 Закону України «Про охорону земель» визначені основні вимоги до охорони родючості ґрунтів.
Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про охорону земель»).
Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється (ч. 2 ст. 37 Закону України «Про охорону земель»).
Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» зміна сіножатей, пасовищ та перелогів на інші угіддя в межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, переданих у користування на умовах оренди, емфітевзису, забороняється. Ця вимога не поширюється на зміну угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, право оренди, емфітевзису щодо яких виникло до набрання чинності цією частиною.
Частина 3 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» набрала чинності 10.07.2022, а відтак поширюється на спірні правовідносини.
Отже, аналіз ч. 3 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» дає підстави для висновку, що зміна цільового призначення сіножатей, пасовищ у межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, переданих в оренду, на інші угіддя забороняється.
Водночас за результатами обстежень спірної земельної ділянки, проведених інженером-землевпорядником Козішкурт М. В. та комісією Височанської сільської ради, встановлено, що посівами кукурудзи зайнята частина земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва площею 18,7188 га, з яких 6,8085 га становить рілля та 11,9103 га - сіножатті, про що складена схема обстеження від 18.06.2025 з додатком та акт обстеження земельної ділянки від 28.10.2025.
Крім того, факт розорювання частини спірної земельної ділянки був встановлений комісією Височанської сільської ради у січні 2025 року під час її обстеження, на якому був присутній голова ФГ «Вікторія» Чечель А. Д. При цьому зауважень щодо встановлених комісією фактів з боку ФГ «Вікторія» акт обстеження від 09.01.2025 не містить.
Водночас відповідач вважає, що надані прокурором докази - акти обстеження не є належними доказами, які підтверджують зміну ФГ «Вікторія» цільового призначення спірної земельної ділянки, зокрема зміну угідь із сіножатей на ріллю.
Так, за доводами представника відповідача:
- частина спірної земельної ділянки не була розорена, а на ній проводились роботи з видалення дикорослої порослі - лози та дерев дикої груші, тобто роботи із розчищення земельної ділянки, що не є тотожним проведенню оранки;
- інженер-землевпорядник не має відповідної спеціалізації та сертифікації у сфері ботаніки, що ставить під сумнів правильність визначення виду рослин (кукурудзи), з огляду на те, що у червні вони перебувають на стадії сходів;
- схема обстеження земельної ділянки складена сертифікованим інженером-землевпорядником одноособово, без створення комісії та без участі будь-яких інших представників (зокрема представників сільської ради чи інших осіб);
- комісія Височанської сільської ради 28.10.2025 здійснювала обстеження земельної ділянки без сертифікованого інженера-землевпорядника, що ставить під сумнів правильність визначення місцезнаходження спірної земельної ділянки.
Щодо наданих заперечень суд зазначає наступне.
По-перше, відповідач не надав жодних доказів того, що станом на 09.01.2025 здійснювалось лише очищення земельної ділянки від лози та дерев, і що саме ці рослини мались на увазі як дикоросла поросль. З огляду на вид угідь - сіножаті, вірогіднішим є те, що такою дикорослою порослю є дика кормова трава, а іі видалення відбувається саме розорюванням, що логічно відповідає змісту акта.
По-друге, відповідно до ст. 66 Закону України «Про землеустрій» професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою.
Підготовка інженерів-землевпорядників здійснюється на факультетах землевпорядного профілю у вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації.
Відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.
Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.
Інженеру-землевпоряднику, який склав кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний сертифікат, що підтверджує відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним вимогам та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою.
Отже, наявність у Козішкурт М. В. кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника підтверджує її спроможність проводити геоботанічні обстеження земельних ділянок, що включає в себе визначення виду рослин.
Крім того, суд враховує, що така сільськогосподарська культура, як кукурудза, є широко поширеною на території України, зокрема в Чернігівській області, та має характерні зовнішні ознаки (форму листя, спосіб росту тощо), які відрізняють її від інших рослин, у зв'язку з чим вона є легко впізнаваною для більшості осіб, зокрема після появи сходів, які у середині червня досягають достатньої висоти для їх візуальної ідентифікації, що є загальновідомою обставиною.
За наведених обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що сертифікований інженер-землевпорядник міг неправильно визначити вид рослини (кукурудзи), яка вирощувалась на частині спірної земельної ділянки.
По-третє, щодо одноособового складення схеми обстеження земельної ділянки від 18.06.2025 суд зазначає, що роботи із землеустрою, у тому числі геоботанічні та інші обстеження земель, проводяться сертифікованими інженерами-землевпорядниками та не передбачають залучення інших осіб, які не володіють спеціальними знаннями у цій сфері, зокрема представників сільської ради чи інших осіб, а тому доводи представника відповідача у цій частині є необґрунтованими та відхиляються судом.
Суд також відхиляє доводи представника відповідача щодо неможливості визначення комісією позивача 28.10.2025 правильного місцезнаходження спірної земельної ділянки без участі сертифікованого інженера-землевпорядника. По-перше, під час обстеження у складі комісії брала участь начальник відділу земельних ресурсів, яка за своїми функціональними обов'язками має володіти відомостями щодо точного місцезнаходження спірної земельної ділянки. По-друге, ці ж самі особи вже вдруге обстежували спірну земельну ділянку (09.01.2025 та 28.10.2025) та ще й в присутності керівника ФГ «Вікторія», а тому вже були обізнані про її фактичне місцезнаходження.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що надані прокурором докази підтверджують факт розорення частини площі сіножатей та вирощування на ній сільськогосподарської культури - кукурудзи, натомість відповідач не довів жодними належними та допустимими доказами здійснення ним лише заходів із розчищення спірної земельної ділянки від дикорослої порослі.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що відповідач розорав частину площі сіножатей і, всупереч встановленій законодавцем забороні, фактично змінив вид угідь із сіножатей на ріллю для вирощування кукурудзи.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача з посиланням на Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (Додаток 4 до Порядку №1051) про те, що сам по собі факт розорювання сіножатей не свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а може свідчити про намір поліпшення таких сіножатей, враховуючи таке.
Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (Додаток 4 до Порядку №1051) до ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.
Таким чином, вказана норма пов'язує можливість розорення сіножатей та пасовищ з метою їх докорінного поліпшення, але з умовою використання їх під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби.
Проте за обставинами справи на спірній земельній ділянці встановлено засівання відповідачем сільськогосподарської культури - кукурудзи, а не трав'яних кормових культур, які використовуються для вигодовування сільськогосподарських тварин, заготівлі силосу, сіна.
Розорювання та посів сільськогосподарської культури на сіножаттях свідчить саме про зміну відповідачем такого виду угідь на ріллю та про використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення не відповідно до того виду використання, за яким ця земельна ділянка була передана йому власником. Тобто відповідач фактично використовує земельну ділянку без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.
За змістом ст. 79-1 ЗК України об'єктом цивільних прав є сформована земельна ділянка.
Оскільки предметом Договору є оренда саме сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 7420888000:02:003:0086 площею 19,8158 га, то й розірвання Договору має відбуватися щодо усієї сформованої земельної ділянки як об'єкту цивільних прав у розрізі ст. 79-1 ЗК України, а не лише її частини (розореної).
При цьому доводи прокурора про те, що власник землі втрачає суттєві кошти на розмірі орендної плати, оскільки вартість ріллі є значно вищою за вартість сіножатей, не можуть бути підставою для розірвання спірного договору, оскільки зміна цільового призначення сіножатей, у межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, переданих в оренду, на інші угіддя заборонена законодавчо та жодним чином не впливає на можливість отримання позивачем орендної плати у більшому розмірі.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що діяльність відповідача щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а саме таких угідь як пасовища, є такою, що порушує встановлені законодавством та Договором вимоги використання спірної земельної ділянки та про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди землі.
Щодо вимоги про повернення спірної земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
За умовами п. 1 розділу «Умови повернення земельної ділянки» Договору після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, та забезпечує звільнення земельної ділянки на момент закінчення дії договору.
З викладеного вбачається, що розірвання договору має своїм правовим наслідком припинення дії цього договору, а відтак після припинення договору оренди землі у орендаря відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» виникає зобов'язання повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
При цьому суд зазначає, що повернення орендодавцеві земельної ділянки є наслідком припинення договору оренди землі та може розглядатися як самостійна вимога.
Оскільки суд розірвав спірний договір оренди землі, суд доходить висновку, що відповідач не має правомірних підстав для користування спірною земельною ділянкою, а відтак повинен її повернути.
Отже, позовна вимога прокурора щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку підлягає задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Отже, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 4844,80 грн.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди землі від 18.07.2024 щодо земельної ділянки площею 19,8158 га з кадастровим номером 7420888000:02:003:0086 (номер запису про інше речове право 56652993), укладений між Височанською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області та Фермерським господарством «Вікторія».
3. Зобов'язати Фермерське господарство «Вікторія» (код ЄДРПОУ 31180554, вул. Богдана Хмельницького, 2, с. Головеньки, Ніжинський район, Чернігівська область, 16413) повернути власнику - Височанській сільській раді Ніжинського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04414810, вул. Центральна, 86, с. Високе, Ніжинський район, Чернігівська область, 16412) земельну ділянку площею 19,8158 га з кадастровим номером 7420888000:02:003:0086 (номер запису про інше речове право 56652993), яка знаходиться на території Тростянського старостинського округу Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Фермерське господарство «Вікторія» отримало її в оренду.
4. Стягнути з Фермерського господарства «Вікторія» (код ЄДРПОУ 31180554, вул. Богдана Хмельницького, 2, с. Головеньки, Ніжинський район, Чернігівська область, 16413) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 23.02.2026.
Суддя В. В. Шморгун