16.02.2026м. СумиСправа № 920/999/25(577/4480/25)
Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у місті Суми матеріали справи № 920/999/25(577/4480/25)
за позовом: ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА»
(вул. Зарічна, буд. 78, селище Шевченківське (колишня назва
Заводи), Конотопський район, Сумська область, 41668,
код ЄДРПОУ 41986033)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: арбітражний керуючий Косякевич Сергій Олексійович (а/с 5, м. Київ, 04211, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 40 від 31.01.2013)
про розірвання договору оренди земельної ділянки,
За участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Соляник Д.О.
від відповідача - не прибув,
від 3-ї особи - не прибув.
Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА», відповідно до змісту якої просить суд розірвати Договір оренди землі від 15 липня 2019 року № 9, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою з відповідальністю “ЛЕРОНІКА» (ЄДРПОУ 41986033), зареєстрований Виконавчим комітетом Конотопської міської ради, Сумської області, 16.08.2019 р. номер запису про інше речове право: 32908261, щодо земельної ділянки площею 1,4 га, кадастровий номер 5910490500:04:003:0008, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Підлипенської сільської ради м. Конотоп Сумської області; також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2025 постановлено цивільну справу з єдиним унікальним номером № 577/4480/25 (провадження № 2/577/1583/25) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА» про розірвання договору оренди земельної ділянки - передати до Господарського суду Сумської області для розгляду в межах справи № 920/999/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА».
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.10.2025 справу № 920/999/25(577/4480/25) призначено судді Ковтуну В.М.
У провадженні судді Ковтуна В.М. знаходиться справа № 920/999/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА».
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.10.2025 постановлено: прийняти матеріали справи №920/999/25(577/4480/25) до розгляду; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи № 577/4480/25 здійснювати в межах справи № 920/999/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА», в окремому позовному провадженні; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича (а/с 5, м. Київ, 04211, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 40 від 31.01.2013); зобов'язано позивача надіслати на адресу третьої особи - арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича (а/с 5, м. Київ, 04211, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 40 від 31.01.2013) копію позову та доданих до нього документів, докази такого надсилання подати суду для долучення до матеріалів справи; встановлено сторонам строки для надання процесуальних документів по суті спору.
31.10.2025 арбітражним керуючим Косякевич С.О. надано Пояснення по справі (вх. № 5225 від 31.10.2025), відповідно до змісту якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на норми ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 93 Земельного кодексу України, відповідно до яких право оренди на земельні ділянки може бути реалізоване в процедурі банкрутства відповідача - ТОВ “ЛЕРОНІКА».
07.11.2025 відповідач надав Відзив на позовну заяву (вх. № 5354 від 07.11.2025), відповідно до положень якого зазначив, що починаючи з 2022 року після початку збройної агресії РФ проти України ТОВ “ЛЕРОНІКА» зупинило свою діяльність. Через брак коштів орендодавцям не виплачується орендна плата, в тому числі і позивачу. В свою чергу зазначає, що позов визнає.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.01.2025 на підставі ч. 11. ст. 176 ГПК України залишено без руху позовну заяву. Встановлено позивачу строк та спосіб унесення недоліків позовної заяви.
05.01.2026 на виконання ухвали суду від 01.01.2026 позивач надав через систему “Електронний суд» Заяву від 05.01.2026 про усунення недоліків позовної заяви на докази в підтвердження.
Ухвалою від 06.01.2026 суд продовжив розгляд справи.
Ухвалою від 22.01.2026 у справі № 920/999/25(577/4480/25) суд перейшов до розгляду справи № 920/999/25(577/4480/25) в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив розгляд справи на 12.02.2026, 11:30, явку позивача - Симоненка Б.М. в судове засідання визнав обов'язковою. Зобов'язав позивача надати для огляду в судове засідання оригінали доказів, копії яких долучені до позовної заяви та заяви про усунення недоліків, а також надати оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серія СМ № 132335 від 26.03.2003 та Договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №22/07 від 22.07.2025 (оригінал для огляду, копію для долучення до матеріалів справи).
26.01.2026 арбітражний керуючий Косякевич С.О. надав до суду через систему «Електронний суд» Відзив по справі № 920/999/25(577/4480/25) вих № 90-0124/9 від 24.01.2026 (вх. № 417 від 26.01.2026) відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, принципам справедливості та правової визначеності, та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність з боку ТОВ “ЛЕРОНІКА» істотних порушень умов договору оренди землі. Сам по собі факт відкриття провадження у справі про банкрутство, не є і не може бути підставою для припинення або розірвання договірних зобов'язань, зокрема договору оренди землі, що неодноразово підтверджувалося усталеною судовою практикою. Також зазначає, що право оренди земельної ділянки є майновим правом, яке входить до складу ліквідаційної маси банкрута та підлягає захисту з метою максимального задоволення вимог кредиторів. Розірвання договору оренди призведе до безпідставного зменшення активів банкрута, що прямо суперечить завданням та принципам процедур банкрутства, визначеним Кодексом України з процедур банкрутства.
29.01.2026 адвокат Соляник Дмитро Олександрович засобами Електронного суду надіслав до суду заяву про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх. № 397 від 29.01.2026), відповідно до якої просить забезпечити проведення судового засідання яке призначене на 12.02.2026, 11:30 у справі № 920/999/25(577/4480/25) у режимі відеоконференції в приміщенні Конотопського міськрайонного суду Сумської області (вул. Садова, буд. 8, м. Конотоп, Сумська обл. 41600, inbox@kn.su.court.gov.ua).
Ухвалою від 29.01.2026 суд відмовив у задоволенні Клопотання б/н від 28.01.2026 (вх. № 397 від 29.01.2026) адвоката Соляника Дмитра Олександровича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 920/999/25(577/4480/25).
11.02.2026 арбітражний керуючий Косякевич С.О. надав до суду Клопотання про проведення судового засідання без участі представника ТОВ “ЛЕРОНІКА» (вх. № 726 від 11.02.2026).
12.02.2026 представником ОСОБА_1 адвокатом Величко М.Г. надано до суду Клопотання (вх. № 558/26 від 12.02.2026), відповідно до змісту якого просить долучити до матеріалів справи копії документів та дослідити оригінали документів на виконання вимог ухвали, а також надав Заяву ОСОБА_1 від 09.02.2026 про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні 12.02.2026 суд оглянув оригінали наданих документів та повернув після огляду оригінали представнику позивача.
В судовому засіданні 12.02.2026, з урахуванням ухвали суду від 13.02.2026, оголошено перерву до 16.02.2026, 10:00, явку позивача ОСОБА_1 визнано обов'язковою.
В судовому засіданні 16.02.2026 позивач - ОСОБА_1 підтримав позов у повному обсязі.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання 16.02.2026 не прибули, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України є підставою для розгляду справи за відсутності даних представників.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 16.02.2026 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5910490500:04:003:0008, площею 1,4 га, розташована на території Підлипненської сільської ради м. Конотоп Сумської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Право власності позивача на вказану земельну ділянку належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.12.2024, виданого нотаріусом Гавриленко Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 4267, а також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав та не заперечується сторонами у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2019 між ОСОБА_2 (спадкодавцем), як орендодавцем, та відповідачем по справі - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕРОНІКА», як орендарем, було укладено договір оренди землі (далі - Договір) № 9, за змістом якого ОСОБА_2 надала, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5910490500:04:003:0008, розміром 1,4 га, у тому числі 1,4 га ріллі, строком на 10 років.
Державна реєстрація вказаного договору оренди була проведена 16.08.2019 за № 32908261.
Пунктом 3.1 Договору закріплено, що Право оренди земельної ділянки виникає з моменту реєстрації цього права відповідно до законодавства. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами.
Відповідно до пункту 4.1 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі готівкою через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік сплачується у грошовій формі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки.
Згідно з п. 4.2. Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її індексації. Індексація здійснюється шляхом множення розміру орендної плати за поточний рік на величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель розрахованого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності з положеннями Податкового кодексу України.
Відповідно до цього договору жодні інші види індексації та формули індексів для обчислення розміру орендної плати не визначаються та не застосовуються.
Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня кожного року оренди.
Відповідно до п. 4.4. Договору за домовленістю сторін орендна плата може сплачуватися у натуральній формі (зерно, сіно, олія та інше). Передача продукції в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Розрахунок щодо орендної плати за землю у натуральній формі здійснюється згідно з чинним законодавством України.
Розмір орендної плати, а також порядок її обчислення, може переглядатися тільки за взаємною згодою сторін (п. 4.5. Договору).
Згідно з п. 4.7 Договору унормовано, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Таким чином, відповідно до умов договору оренди землі відповідач взяв на себе зобов'язання до 31 грудня кожного року оренди сплачувати орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем умов Договору в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, а саме не сплатою орендної плати за період з 2022 р. по 2024 р. включно у сумі 16692,15 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання укладеного з відповідачем Договору.
Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 15.07.2019 між ОСОБА_2 (Орендодавець), правонаступником якого є ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕРОНІКА» (Орендар) був укладений Договір оренди землі № 9, відповідно до умов якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Підлипненської сільської ради Конотопського району Сумської області. В оренду передається земельна ділянка: кадастровий номер 5910490500:04:003:0008 розміром 1,4 гектарів, у тому числі 1,4 гектарів ріллі.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права зазначений Договір оренди землі №9 від 15.07.2019 був зареєстрований 16.08.2019 за номером 329008261.
ОСОБА_1 , як спадекоємцю ОСОБА_2 04.12.2024, приватним нотаріусом Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Гавриленко Д.В. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом №4267.
Отже, 04.12.2024 ОСОБА_1 (позивач) набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5910490500:04:003:0008 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом №4267.
Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з оренди землі.
Одним із видів використання природних ресурсів є використання земель, зокрема й на підставі права оренди землі.
За правилами частини першої статті 9 Цивільного кодексу України правила цього Кодексу застосовуються до регулювання земельних відносин лише у випадках, коли такі відносини не врегульовані «іншими актами законодавства», до яких відносяться Земельний кодекс України, Закон України «Про оренду землі» та інші законодавчі акти з питань регулювання земельних відносин.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Предметом судового розгляду є вимога ОСОБА_1 до ТОВ «ЛЕРОНІКА» про розірвання договору оренди землі.
У якості підстави заявлених вимог ОСОБА_1 визначено факти несплати орендної плати Орендодавцем за 2022, 2023 та 2024 роки.
Правовим обґрунтуванням заявлених вимог є посилання на приписи п. д) ч.1 ст.141 ЗК України, статтю 651 Цивільного кодексу України.
Зміна власника земельної ділянки (орендодавця) згідно із ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» не є підставою для припинення або розірвання договору, якщо інше не передбачено самим договором. Новий власник автоматично набуває прав та обов'язків попереднього орендодавця, а договір діє до закінчення його строку.
За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі).
Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 141 ЗК України, пункт "д" частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Таким чином, функціональним призначенням ЦК України у врегулюванні спірних відносин є деталізація та диференціація факту систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Ця деталізація та диференціація здійснюється відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Водночас істотним, відповідно до цієї норми права, є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних. (Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23).
Щодо можливості розірвання договору оренди землі на підставі пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати.
Суд звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23, від 05 листопада 2025 у справі № 924/700/24(604/1229/24) та інші).
Щодо можливості розірвання договору оренди землі на підставі частини другої статті 651 ЦК України
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.
У разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною (Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23).
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо несплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки судом враховується, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
За змістом п.п. 4.3 договору орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня кожного року оренди. За домовленістю сторін орендна плата може сплачуватися у натуральній формі (зерно, сіно, олія та інше). Передача продукції за землю у натуральній формі здійснюється згідно з чинним законодавством України.
Окремо суд звертає увага на те, що згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди землі), Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Частиною 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі" (в редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди землі та є діючою дотепер) встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки у визначений договором строк та у визначеному договором розмірі.
Згідно із ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем обов'язку по сплаті орендної плати за земельну ділянку за 2022, 2023 та 2024 роки є істотними порушеннями умов договору та має системний характер.
Зазначені порушення договору, значною мірою, позбавляють Орендодавця того, на що останній розраховував під час укладення договору, з огляду на що, наявні підстави для розірвання договору оренди землі на підставі частини другої статті 651 ЦК України, відповідно, спірний договір оренди землі укладений між сторонами, підлягає розірванню.
Твердження арбітражного керуючого Косякевича С.О. (третя особа) про те, що право оренди земельної ділянки є майновим правом, яке входить до складу ліквідаційної маси банкрута та підлягає захисту з метою максимального задоволення вимог кредиторів, тому необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог, суд оцінює критично та не може покласти в основу даного рішення.
Так, в обґрунтування своєї позиції арбітражний керуючий зазначає, що розірвання договору оренди призведе до безпідставного зменшення активів банкрута, що прямо суперечить завданням та принципам процедур банкрутства, визначеним Кодексом України з процедур банкрутства. Відповідно до положень статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства, поверненню власнику підлягає лише те майно, право користування яким не може бути відчужене згідно із законом або договором. Натомість, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України, може бути відчужене, у тому числі реалізоване в межах ліквідаційної процедури, що свідчить про наявність у нього економічної цінності та можливість належного виконання зобов'язань новим орендарем.
Однак, арбітражним керуючим Косякевичем С.О. ні до відзиву на позовну заяву ні станом на день постановлення рішення не було надано доказів в підтвердження включення права оренди спірної земельної ділянки до ліквідаційної маси банкрута - ТОВ «ЛЕРОНІКА», а також виставлення її на торги (подальшої реалізації права оренди).
Також суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, наявна усталена практика щодо розірвання договорів оренди землі під час процедури банкрутства орендаря у зв'язку з несплатою орендної плати протягом тривалого строку, відповідно до якої визначальним є не перебування орендаря в процедурі банкрутства, а встановлення факту істотності порушення договору та "системності" несплати оренди (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.11.2025 по справі № 924/700/24 (604/1229/24).
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано, підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
У зв'язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕРОНІКА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача арбітражного керуючого Косякевича С.О. про розірвання договору оренди землі задовольнити.
2. Розірвати Договір оренди землі від 15 липня 2019 року № 9, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою з відповідальністю “ЛЕРОНІКА» (ЄДРПОУ 41986033), зареєстрований Виконавчим комітетом Конотопської міської ради, Сумської області, 16.08.2019 р. номер запису про інше речове право: 32908261, щодо земельної ділянки площею 1,4 га, кадастровий номер 5910490500:04:003:0008, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Підлипненської сільської ради м. Конотоп Сумської області.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА» (вул. Зарічна, буд. 78, селище Шевченківське (колишня назва Заводи), Конотопський район, Сумська область, 41668, код ЄДРПОУ 41986033) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складене та підписане суддею 23.02.2026.
СуддяВ.М. Ковтун