вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"20" лютого 2026 р. Справа № 918/201/26
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В., розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" про забезпечення позову у справі
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24"
до Рівненської міської ради
до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради
до ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської міської ради, до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та до ОСОБА_1 в якій просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради № 4513 від 14.03.2024 р. "Про приватизацію нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 шляхом продажу на аукціоні" із змінами внесеними рішенням Рівненської міської ради № 5307 від 22.08.2024 р.;
- визнати недійсним, укладений 13.03.2025 року між Управлінням комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради та ОСОБА_1 Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 18,8 кв.м, що розташовані на першому поверсі в чотирнадцятиповерховому житлового будинку на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сергатюк О.В. р. №183 та витребувати у ОСОБА_1 нежитлові приміщення загальною площею 18,8 кв.м, що розташовані на першому поверсі в чотирнадцятиповерховому житловому будинку, зазначені на технічному плані літерою "А-14" на АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Рівненської міської ради є незаконним, а укладений на його підставі договір купівлі-продажу недійсним, як такі що порушують права співвласників житлового будинку на допоміжні приміщення будинку, а також права співвласників будинку на користуваннями місцями загального користування - протирадіаційним укриттям. Спірні приміщення відносились до спільного майна багатоквартирного будинку, вони були спільною сумісною власністю власників квартир та не підлягали включенню до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації та відчужені фізичній особі, оскільки це є втручанням у право власників квартир на мирне володіння спільним майном багатоквартирного будинку. Позивач вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу суперечить суспільним інтересам, оскільки створює перешкоди членам ОСББ "Небесна Сотня-24" у користуванні приміщеннями загального користування - об'єкту цивільного захисту - укриття. Тому договір купівлі-продажу від 13.03.2025 р. не відповідає вимогам ст.ст. 203, 215, 382 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", ст. 32 Кодексу цивільного захисту України і є недійсним.
Одночасно з позовною заявою до господарського суду Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" подано заяву про забезпечення позову відповідно до якої просить суд застосувати забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: нежитлові приміщення загальною площею 18,8 кв.м, що розташовані на першому поверсі в чотирнадцятиповерховому житловому будинку на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2065593056101, які належать ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" вважає, що існує загроза відчуження спірного майна відповідачем, який має документи про право власності на своє ім'я, тому довідавшись про об'єднання звернення до суду, зможе безперешкодно розпорядитися цим майном, що утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. При цьому, Рівненська міська рада не маючи права на відчуження майна, належного співвласникам житлового будинку та незважаючи на звернення ОСББ при припинення відчуження, вже реалізувала це спірне майно, а новий власник вже пропонує його продати власникам сусідніх нежитлових приміщень, що розташовані у будинку.
До вказаної заяви заявником подано суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізимчних осіб - підприємців та громадських формувань Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" та платіжну інструкцію № 643 від 17.02.2026 року про сплату судового збору.
Розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Питання забезпечення позову, підстав його застосування та заходів врегульовано ст. 136-146 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 р. у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 р. у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 р. у справі № 916/2239/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 р. у справі №914/970/18, від 10.11.2020 р. у справі №910/1200/20.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 753/22860/17.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 р. у справі № 921/40/20.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
За змістом ст.ст. 73, 74, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Предметом заявленого позову є вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради № 4513 від 14.03.2024 р. (із змінами внесеними рішенням № 5307 від 22.08.2024 р.); визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений 13.03.2025 року між Управлінням комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради та ОСОБА_1 та витребування у ОСОБА_1 нежитлових приміщень загальною площею 18,8 кв.м.
Проте, заявником не обґрунтовано та не підтверджено жодними належними доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову, а саме, вчинення відповідачем дій спрямованих на реалізацію та відчуження належного відповідачу майна.
Посилання заявника на те, що Рівненська міська рада не маючи права на відчуження майна, належного співвласникам житлового будинку, реалізувала спірне майно, а новий власник вже пропонує його продати власникам сусідніх нежитлових приміщень не є самостійною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
У справі № 910/1040/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 р. зазначила, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Суд зазначає, що застосовуючи заходи забезпечення позову слід враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, та у випадку дійсного порушення права заявника, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 р. у справі № 910/1200/20.
Суд зазначає, що заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову.
Крім того, забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не відповідатиме принципу адеквантості, виходячи з предмету заявленого позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб'єкта можуть призвести до незворотних наслідків.
Заяником - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" не обгрунтовано адекватність обраного заходу забезпечення позову та не доведено наявності реальної загрози можливості невиконання судового рішення у разі невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову.
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що твердження заявника викладені в заяві про забезпечення позову є лише припущеннями, не підтвердженими жодними вірогідними засобами доказування.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку, що необхідність у застосуванні визначених заявником заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
За таких обставин, з урахуванням принципів розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Р.В. Романюк