вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1246/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури (33000, м. Рівне, вул. Гарна, 29, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 195, код ЄДРПОУ 21085816), Рівненської районної ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 195, код ЄДРПОУ 21082752), Західного офісу Державної аудиторської служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 8, код ЄДРПОУ 40479801)
до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Корсуна Андрія Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача 2: Комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вереги" Рівненської обласної ради (35312, Рівненська обл., селище Клевань, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 02000168)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79000, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 20812013)
про визнання недійсним договорів та стягнення 694 866 грн. 32 коп..
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Західного офісу Державної аудиторської служби України - Галицька А.О.; від інших позивачів - не з'явились;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
від прокуратури: Рункевич І.В..
Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, Рівненської районної ради, Західного офісу Державної аудиторської служби України звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Корсуна Андрія Петровича, Комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вереги" Рівненської обласної ради в якому просить:
- визнати недійсним Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 107 від 27.03.2018, укладений між Рівненської центральною районною лікарнею та Фізичною особою-підприємцем Корсуном Андрієм Петровичем;
- визнати недійсним Договір про закупівлю товарів за державні кошти №118 від 27.05.2019, укладений між КНП «Рівненська центральна районна лікарня» Рівненської районної ради та Фізичною особою-підприємцем Корсуном Андрієм Петровичем;
- стягнути з фізичної особи-підириємця Корсуна Андрія Петровича на користь Комунального підприємства «Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги» Рівненської обласної ради кошти в сумі 694 866,32 грн., а з Комунального підприємства «Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги» Рівненської обласної ради, одержані нею за рішенням суду 694 866,32 грн. стягнути в дохід держави.
Позовні вимоги Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури мотивує наступним.
Рівненською окружною прокуратурою, під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено що Рівненською центральною районною лікарнею (на даний час - Комунальне підприємство «Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги» Рівненської обласної ради) проведено закупівлю UА-2018-02-19-002108-с за предметом: «Медичні матеріали», лот № 1 - Засоби медичного призначення очікуваною вартістю 305 000 гривень. Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах за вказаним лотом подано 3 учасниками: ФОП Ковтонюк Юрій Ілліч з ціновою пропозицією 212 000,00 грн; ПП "Фірма Фармікс» з ціновою пропозицією 226 999,99 грн; ФОП Корсун Андрій Петрович з ціновою пропозицією 303 930,37 грн.. Переможцем визначено ФОП Корсуна А.П. та 14.03.2018 в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір. В подальшому, між Лікарнею та ФОП Корсуном А.П. укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 107 від 27.03.2018. 31.12.2018 сторонами підписано додаткову угоду, якою продовжено дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок наступного року. Ціна додаткової угоди складає 20 % від ціни Договору.
Відповідно до оприлюдненого Замовником звіту про виконання договору про закупівлю, сума оплати за Договором №107 від 27.03.2018 становить 364 715,22 грн., що підтверджуються платіжними дорученнями № 212 від 14.08.2018, № 13 від № 14 від 30,04.2018, № 220 від 08.05.2018, № 396 від 14.08.2018, № 250 від № 255 від 21.12.2018, № 253 від 21.12.2018, № 254 від 21.12.2018, № 33 від № 74 від 20.02.2019.
Також прокурор зазначає, що прокуратурою встановлено, що КНП «Рівненська центральна районна лікарня» Рівненської районної ради (на даний час - Комунальне підприємство «Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги» Рівненської обласної ради) проведено закупівлю UА-2019-04-23-001645-b за предметом: «Медичні матеріали (Вироби медичного призначення)» очікуваною вартістю 342 076,24 гривень. Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах за вказаним лотом подано 2 учасниками: ФОП Ковтонюк Юрій Ілліч з ціновою пропозицією 342 017,70 грн; ФОП Корсун Андрій Петрович з ціновою пропозицією 341 783,50 грн.. Переможцем визначено ФОП Корсуна А.П. та 14.05.2019 в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір. В подальшому, між Лікарнею та ФОП Корсуном А.П. укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №118 від 27.05.2019. Відповідно до оприлюдненого Замовником звіту про виконання договору про закупівлю, сума оплати за Договором №118 від 27.05.2019 становить 330 151,10 грн, шо підтверджуються платіжними дорученнями № 106 від 14.06.2019, № 233 від 17.09.1019, №290 від 17.10.2019, №291 від 17.10.2019, №391 від 17.12.2019, №65 від 20.02.2020, №66 від 20.02.2020.
Разом з тим, прокурором встановлено, що рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.12.2023 № 63/140-р/к у справі № 63/9-01-98-2021 визнано, що ФОП Ковтонюк Ю.І. та ФОП Корсун А.П. вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, у тому числі щодо закупівель: UА-2018-02-19-002108-с, "ДК 021:2015: 33140000-3 - Медичні матеріали Лот №1 (Засоби медичного призначення); - ДК 021:2015р. (СРV:2008), 33140000- 3 - «Медичні матеріали» (Вироби медичного призначення).
Правомірність рішення № 63/140-р/к від 21.12.2023 підтверджено рішенням господарського суду Львівської області по справі № 914/591/24 від 17.06.2024, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.09,2024, відповідно до якого у задоволенні позову ФОП Корсуна А.П. до Західного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів - відмовлено.
Прокурор зазначає, що поведінка ФОП Ковтонюка Ю.І. та ФОП Корсуна А.П. під час участі в тендерах вочевидь несумісна з добросовісністю та принципами здійснення державних закупівель. Відтак вважає, що Договір про закупівлю товарів за державні кошти №107 від 27.03.2018, Договір про закупівлю товарів за державні кошти №118 від 27.05.2019, які укладено КНП «Рівненська центральна районна лікарня» Рівненської районної ради (на даний час - Комунальне підприємство «Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги» Рівненської обласної ради) суперечать інтересам держави і суспільства.
З огляду на вищевказане прокурор вказує, що наявні підстави для визнання вказаних договорів недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України із застосуванням наслідків, установлених ч.3 ст. 228 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 04 лютого 2025 року.
09.01.2025 року через систему Електронний суд Західним офісом Державної аудиторської служби України подано письмові пояснення щодо заявленого позову в яких зазначає, що Західний офіс Держаудитслужби як орган державного фінансового контролю належно виконує свої повноваження та не може бути залучений як позивач до розгляду справи, оскільки підставою звернення до суду не є результати державного фінансового контролю.
21.01.2025 року Відповідачем 1 через систему Електронний суд подано відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись при цьому на те, що при участі у відкритих торгах та при укладенні договору про закупівлю крім положень Цивільного кодексу було дотримано положення Закону України "Про публічні закупівлі" та особливостей Постанови КМ України від 12 жовтня 2022 року №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" в яких наведені основні вимоги до договору про закупівлю та порядок внесення змін до нього. Зокрема забороняється укладення договорів про закупівлю, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення відкритих торгів/використання електронного каталогу, крім випадків, передбачених цими особливостями.
Відповідач вважає, що жодного посилання на порушення вказаних норм позов не містить.
24.01.2025 року через систему Електронний суд Заступником керівника Рівненської окружної прокуратури подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Рівненською обласною радою надані письмові пояснення на позов та заява про розгляд справи без її участі.
Ухвалою суду від 04.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
06.03.2025 року Фізичною особою-підприємцем Корсуном Андрієм Петровичем подано клопотання в якому просив зупинити провадження у справі №918/1246/24 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у касаційному порядку судового рішення у справі №922/3456/23, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у даній справі.
Ухвалою суду від 22.04.2025 року вирішено повернутися до стадії підготовчого провадження у даній справі. Клопотання Фізичної особи-підприємця Корсуна Андрія Петровича про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 918/1246/24 до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/3456/23 у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою суду від 13.01.2026 року поновлено провадження у справі №918/1246/24. Розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на "03" лютого 2026 року.
Ухвалою суду від 03.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на "17" лютого 2026 року.
У судове засідання 17.02.2026 року не з'явились представники Рівненської обласної ради, Рівненської районної ради, відповідачів та третьої особи, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку ухвали суду від 03.02.2026 року до Електронного кабінету вказаних учасників, причини неявки в судове засідання не повідомили.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників вищевказаних учасників справи.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, заслухавши присутніх представників учасників справи, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
Рівненською центральною районною лікарнею (на даний час - Комунальне підприємство «Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги» Рівненської обласної ради) проведено закупівлю UА-2018-02-19- 002108-с за предметом: «Медичні матеріали», лот № 1 - Засоби медичного призначення очікуваною вартістю 305 000 гривень.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах за вказаним лотом подано 3 учасниками: ФОП Ковтонюк Юрій Ілліч з ціновою пропозицією 212 000,00 грн; ПП «Фірма Фармікс» з ціновою пропозицією 226 999,99 грн; ФОП Корсун Андрій Петрович з ціновою пропозицією 303 930,37 грн..
Переможцем визначено ФОП Корсуна А.П. та 14.03.2018 в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.
В подальшому, між Лікарнею та ФОП Корсуном А.П. укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 107 від 27.03.2018.
31.12.2018 сторонами підписано додаткову угоду, якою продовжено дію Договору на
строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок наступного року. Ціна додаткової угоди складає 20 % від ціни Договору.
Відповідно до оприлюдненого Замовником звіту про виконання договору про закупівлю, сума оплати за Договором № 107 від 27.03.2018 становить 364 715,22 грн. що підтверджуються платіжними дорученнями № 212 від 14.08.2018, № 13 від 20.04.2018, № 14 від 30.04.2018, № 220 від 08.05.2018, № 396 від 14.08.2018, № 250 від 20.12.2018, №255 від 21.12.2018, № 253 від 21.12.2018, № 254 від 21.12.2018, № 33 від 01.02.2019, №74 від 20.02.2019.
Також встановлено, що КНП «Рівненська центральна районна лікарня» Рівненської районної ради (на даний час - Комунальне підприємство «Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги» Рівненської обласної ради) проведено закупівлю UA2019-04-23-001645-b за предметом: «Медичні матеріали (Вироби медичного призначення)» очікуваною вартістю 342 076,24 гривень.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах за вказаним лотом подано 2 учасниками: ФОП Ковтонюк Юрій Ілліч з ціновою пропозицією 342 017,70 грн; ФОП Корсун Андрій Петрович з ціновою пропозицією 341 783,50 грн..
Переможцем визначено ФОП Корсуна А.П. та 14.05.2019 в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.
В подальшому, між Лікарнею та ФОП Корсуном А.П. укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №118 від 27.05.2019.
Відповідно до оприлюдненого Замовником звіту про виконання договору про закупівлю, сума оплати за Договором №118 від 27.05.2019 становить 330151,10 грн, що підтверджуються платіжними дорученнями № 106 від 14.06.2019, № 233 від 17.09.2019, № 290 від 17.10.2019, № 291 від 17.10.2019, № 391 від 17.12.2019, № 65 від 20.02.2020, № 66 від 20.02.2020.
Разом з тим, встановлено, що рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.12.2023 №63/140-р/к у справі №63/9-01-98-2021 визнано, що ФОП Ковтонюк Ю.І. та ФОП Корсун А.П. вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, у тому числі щодо закупівель:
- UА-2018-02-19-002108-с, «ДК 021:2015: 33140000-3 - Медичні матеріали Лот #1 (Засоби медичного призначення);
- UА-2019-04-23-001645-Ь. ЕК 021:2015р. (СРУ2008), 33140000- 3 - «Медичні матеріали» (Вироби медичного призначення).
У рішенні зазначено, що узгодивши свою поведінку ФОП Ковтонюк Ю.І. та ФОП Корсун А.П. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проdедених Торгів, порушивши право Замовників на отримання найбільш ефективного для них результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».
Узгодженість дій останніх у закупівлі UА-2018-02-19-002108-С підтверджується: їх пов'язаністю через підприємство; використання однієї електронної поштової скриньки до та після проведення Торгів; використанням спільних ІР-адрес у господарській діяльності до, під час та після проведення Торгів; - синхронністю дій у часі під час входу на майданчик - синхронністю дій у часі під час подання тендерних пропозицій; гарантійними листами від одних і тих же виробників; використанням однакових програм для створення «РОБ» файлів (стор. 17, 51 рішення № № 63/140-р/ к).
Узгодженість дій останніх у закупівлі UА-2019-04-23-001645-Ь підтверджується: пов'язаністю через підприємство; використання однієї електронної поштової скриньки до та після проведення Торгів; використанням спільних ІР-адрес у господарській діяльності до, під час та після проведення Торгів; гарантійними листами від одних і тих же виробників; перерахуванням коштів Оператору авторизованого електронного майданчика; використанням однакових програм для створення «РБР» файлів (стор. 32-34, 52 рішення № № 63/140-р/к).
Правомірність Рішення №63/140-р/к від 21.12.2023 підтверджено рішенням господарського суду Львівської області по справі № 914/591/24 від 17.06.2024, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, відповідно до якого у задоволенні позову ФОП Корсуна А.П. до Західного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів - відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку, що оскаржуване рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.12.2023 № 63/140-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» у справі № 63/9-01-98-2021 є законним і скасуванню не підлягає.
Відповідно до Зведених відомостей про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу, оприлюдненого на офіційному сайті Антимонопольного комітету України, вищевказані суб'єкти господарювання включені до даного переліку.
З огляду на вищезазначене Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, Рівненської районної ради, Західного офісу Державної аудиторської служби України звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Корсуна Андрія Петровича, Комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вереги" Рівненської обласної ради в якому просить:
- визнати недійсним Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 107 від 27.03.2018, укладений між Рівненської центральною районною лікарнею та Фізичною особою-підприємцем Корсуном Андрієм Петровичем;
- визнати недійсним Договір про закупівлю товарів за державні кошти №118 від 27.05.2019, укладений між КНП «Рівненська центральна районна лікарня» Рівненської районної ради та Фізичною особою-підприємцем Корсуном Андрієм Петровичем;
- стягнути з фізичної особи-підириємця Корсуна Андрія Петровича на користь Комунального підприємства «Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги» Рівненської обласної ради кошти в сумі 694 866,32 грн., а з Комунального підприємства «Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги» Рівненської обласної ради, одержані нею за рішенням суду 694 866,32 грн. стягнути в дохід держави. При цьому, як на правову підставу позову прокурор посилається на статті 203, 215, 228 ЦК України.
Однак суд зазначає, що наслідком визнання вчинення суб'єктом господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) з накладенням на нього штрафу не може бути застосування до результатів торгів (тендерів) статті 228 Цивільного кодексу України, зокрема її третьої частини.
Так 19 грудня 2025 року Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові у справі №922/3456/23 висловлено правову позицію щодо застосування ч.3 статті 228 Цивільного кодексу України.
Зокрема у вказаній постанові зазначено наступне:
"66. Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 ст.228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
67. Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч.3 ст.228 ЦК неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року - і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23).
68. Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції).
69. За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим.
70. Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.
71. Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно- правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.
72. У ч.3 ст.228 ЦК передбачаються зовсім інші правові наслідки:
- які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину;
- ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину;
- ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових;
- наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна;
- ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків.
73. Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.
74. Вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства."
Також у даній постанові вказано, що:
Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Об'єднанна палата зазначає, що в наведених нею рішеннях ЄСПЛ вказав, що в конкретних обставинах цієї справи заявник мав принаймні законні очікування щодо можливості покладатися на договір і виконати його, а також очікувати повернення своєї гарантії, і це може розглядатися, для цілей ст.1 Першого протоколу, як пов'язане з майновими правами, наданими заявнику за договором.
Враховуючи викладені у постанові висновки ЄСПЛ щодо конфіскації без вироку суду Об'єднана палата повважала, що у справі, яка нею переглядлася, при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, не було дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно.
При цьому у вказаній постанові Об'єднана палата констатувала, що для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК прокурор мав довести, що сам правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, прокурор цього не доводив, стверджував про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення закупівлі. Прокурор не доводив, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Господарський суд зазначає, що у даній справі Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури також не доводить, що оспорювані правочини щодо закупівлі засобів медичного обладнання за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства, а стверджує про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення закупівлі. Також прокурор не довів, що внаслідок укладення оспорюваних правочинів держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 зазначила, що антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК.
Об'єднана палата у вказаній постанові вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Об'єднана палата звернула увагу на невідповідність норми ч.3 ст.228 ЦК загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст.228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м'які наслідки - двосторонню реституцію та ч.3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.
Об'єднана плата констатувала, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22, пункт 70), від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22, пункт 85) та інші).
Водночас санкції, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України, не є компенсаційними, оскільки положеннями зазначених норм передбачено застосування цих санкцій на користь держави незалежно від ступеню негативного впливу виконання правочину на майновий стан держави, та навіть незалежно від того, чи наявний такий вплив взагалі. Отже, санкції, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України, не є способами захисту прав держави, а є конфіскаційними санкціями. Вони спрямовані на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У вказаній постанові Об'єднана палата дійшла висновку, що застосування цих санкцій є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції).
Колегія суддів об'єднаної палати вважає, що норми частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України порушують принцип пропорційності у двох аспектах: як в частині суворості санкцій, так і в частині неврахування факторів, які мають бути взяті до уваги при встановленні санкцій.
Зазначені наведеними вище статтями санкції визначаються в розмірі вартості предмета договору незалежно від того, в чому саме полягає невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, якою мірою порушені інтереси держави і суспільства, його моральні засади. Відтак, не враховується ступінь тяжкості правопорушення та його наслідків.
Санкції застосовуються без урахування будь-яких інших факторів, які мали б бути взяті до уваги. Наприклад, на їх застосування не впливає чи було вчинене правопорушення під впливом погрози, примусу; чи було воно вчинено повторно чи за попередньою змовою тощо.
При цьому суд, застосовуючи такі санкції, позбавлений можливості врахувати зазначені фактори, оскільки закон імперативно встановлює розмір таких санкцій у вигляді всього одержаного за правочином або належного за ним. Тобто у даному випадку закон встановлює абсолютно визначені та безальтернативні санкції, а суд не має розсуду для визначення (корегування) їх розміру.
Крім того, положення частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України передбачають застосування санкцій навіть до сторони правочину, яка не винна у правопорушенні (вчиненому іншою стороною), та є добросовісною. Так, у таких випадках з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного незалежно від того, чи було фактично повернуто такій стороні все одержане іншою стороною, чи ні.
При цьому за висновками ЄСПЛ справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Тому колегія суддів у вищевказаній постанові дійшла висновку про те, що норми частини третьої статті 228 ЦК України та частини першої статті 208 ГК України не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ.
Враховуючи викладене, Об'єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, таким чином:
При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).
Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Крім того, Об'єднана палата вважає, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.
За приписами ч.5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативноправовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону).
Відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палата Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23.
Виходячи з викладеного, дотримуючись висновків щодо застосування норм права, викладених у вищевказаній постанові Верховного Суду, суд вважає, що застосування ч.3 ст.228 ЦК до спірних відносин призвело до порушення визначеного у рішеннях ЄСПЛ принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном (ст.1 Протоколу першого до Конвенції) як щодо відповідача, так і щодо добросовісної сторони правочину.
Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимоги Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури прокурора в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, Рівненської районної ради, Західного офісу Державної аудиторської служби України.
В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене, та те, що ні Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури, ні позивачі не довели наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покладається на Рівненську окружну прокуратуру.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Відмовити у задоволенні позову Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради Рівненської районної ради Західного офісу Державної аудиторської служби України.
2. Судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на Рівненську окружну прокуратуру.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено і підписано 23.02.2026року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.