вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"23" лютого 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1234/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНСРЕЙЛ»
про стягнення в сумі 339 665,09 грн,
за участю представників:
від позивача: Т.Кунаш, дов. від 30.12.2025 № 08-01-2310/25,
від відповідача: О.Ярославська, ордер Серія ВК № 1178231 від 21.01.2026,
від прокуратури: І.Немкович, посв. від 01.03.2023 № 071608,
У грудні 2025 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНСРЕЙЛ» про стягнення в сумі 339 665,09 грн.
Стислий виклад позиції прокуратури, позивача, заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, відповідач, зареєструвавши повідомлення про початок виконання будівельних робіт на нове будівництво індивідуального житлового будинку, до позивача зі зверненням стосовно визначення розміру пайової участі не звертався, внаслідок чого безпідставно зберіг у себе грошові кошти в розмірі 277 110,34 грн, які прокурор просить стягнути у судовому порядку.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на статтю 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України “Про прокуратуру», статті 11, 1212 ЦК України, Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності», Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» тощо.
21.01.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що відповідач повинен був звернутися з заявою про визначення розміру пайової участі до Рівненської міської ради протягом десяти робочих днів після початку будівництва об'єкта, тобто до 23.08.2020. 11.06.2020 рішенням Рівненської міської ради № 7554 “Про скасування рішення Рівненської міської ради від 27.12.2012 № 2703 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного" визнано таким, що втратило чинність, рішення Рівненської міської ради від 27.12.2012 № 2703 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного". Станом на момент виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати пайового внеску 13.08.2020 (10 днів з початку будівництва 23.10.2020) діяв норматив, встановлений наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 26.06.2020 за № 151 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01.04.2020", згідно з яким опосередкована вартість спорудження житла у Рівненській області становила 12 728 грн/кв.м. За розрахунком відповідача розмір пайової участі становить 183 995,97 грн (722,8 кв.м х 12 728 грн/кв.м) х 2 %), яку відповідач повинен був сплати до дати введення будинку в експлуатацію 20.03.2024 та яка підлягає стягненню з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України. Оскільки сума, заявлена прокурором до стягнення, не є правомірною, відповідно і позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
23.01.2026 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого на момент введення об'єкту в експлуатацію чинним був наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 28.01.2024 № 72 “Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 січня 2024 року)», відповідно до якого вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Рівненської області становить 20 911,00 грн. Отже, здійснюючи розрахунок відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX розмір пайової участі щодо вказаного об'єкту будівництва становив би 302 289,42 грн (722,8 кв.м х 20 911 грн/кв.м)*2 %), Однак, станом на момент набрання чинності Законом № 132-IX діяв Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Рівного, затверджений рішенням Рівненської міської ради від 27.12.2012 № 2703 “Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного». Відповідно до пункту 1.4 Порядку розмір пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту для будівництва житла - 1,5 відсотка від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта. Оскільки рішенням Рівненської міської ради № 2703 визначено менший розмір пайової участі, розрахунок має бути проведений саме згідно з цим рішенням органу місцевого самоврядування. Аналогічна позиція щодо необхідності застосування рішення Рівненської міської ради у спірних правовідносинах наведена у постановах Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2025 у справі № 918/1211/24, від 17.09.2025 у справі № 918/1207/24. Згідно з даними декларації про готовність об'єкта до експлуатації РВ 101240314539 від 20.03.2024, кошторисна вартість об'єкта становить 18 474 022,39 грн. Отже, зважаючи на норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX та рішення Рівненської міської ради від 27.12.2012 № 2703, прокуратурою здійснено правильний розрахунок розміру пайової участі щодо вказаного об'єкту будівництва, який становить 277 110,34 грн (18 474 022,39 грн* 1,5 %).
Процесуальні рішення, заяви і клопотання учасників, результат їх розгляду.
Розпорядженням керівника апарата суду від 06.01.2026 № 03-05/12/2026 у зв'язку з перебуванням судді В. Марача на лікарняному з 05.01.2026, відповідно до підп. 2.3.43- 2.3.48 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39, введеного в дію з 01.04.2025, відповідно до рішення Ради суддів України від 06.03.2025 №7 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/1234/25, за результатами якого справу передано на розгляд судді О. Андрійчук.
Ухвалою суду від 09.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1234/25 у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначене на 23.01.2026.
21.01.2026 від прокуратури надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обґрунтоване тим, що оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також інфляційні втрати та 3 % річних належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування, відтак порушення норм законодавства під час ухилення замовника будівництва від сплати коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Рівне очевидно не відповідає суспільному інтересу. Водночас, забезпечення подальшого стягнення відповідних коштів на користь міської ради на підставі рішення суду сприятиме своєчасному фінансуванню програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази органу місцевого самоврядування. Таким чином, зазначений спір не можна віднести до категорії малозначних справ, а також розгляд цієї справи містить значний суспільний інтерес.
Розглянувши клопотання прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає таке.
Частинами третьою-п'ятою статті 12 ГПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частинами другою-шостою статті 250 ГПК України передбачено, що у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Ураховуючи те, що справа № 918/1234/25 є справою незначної складності з огляду на предмету спору, усталену судову практику в аналогічних спорах, суму, заявлену до стягнення, незначний обсяг доказів, які потребують дослідження, тощо, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання прокуратури про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
У судових засіданнях 23.01.2026, 09.02.2026 оголошено перерви на 09.02.2026 та 23.02.2026 відповідно.
Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
13.08.2020 Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт РВ 051200812618 на об'єкт: “Нове будівництво індивідуального житлового будинку".
Замовником будівництва об'єкту є ТОВ “УКРТРАНСРЕЙЛ».
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований 01.10.2008.
Одним з видів діяльності останнього вказано: 35.11. Виробництво електроенергії, (основний), 35.13 Розподілення електроенергії.
Об'єкт будівництва розташований за адресою: вул. Уласа Самчука, 26, м. Рівне, на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:028:0315, вид будівництва - нове будівництво індивідуального житлового будинку.
У розділі “Основна Інформація» зазначено повідомлення про початок виконання будівельних робіт РВ 051200812618.
У розділі “Пайова участь» підставою для звільнення від сплати пайової участі зазначено п.13 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо нерухомості - адміністративно - складське приміщення площею 695,4203 кв.м, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, м. Костопіль, вудл. Хмизопільська стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132- ІХ від 20.09.2019.
20.03.2024 Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації серії РВ 101240314539.
Як установлено з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 27.03.2024 за відповідачем зареєстровано право власності на закінчений будіництвом об'єкт, житловий будинок садибного типу загальною площею: 722,8 кв.м, житлова площа: 194,1 кв.м, нежитлова площа - 528,7 кв.м, за адресою: м. Рівне, вул. Уласа Самчука, буд. 26.
Як зазначає прокуратура, між Рівненською міською радою та відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" до місцевого бюджету не сплачувалися.
Відповідно до даних декларації про готовність до експлуатації об'єкта РВ 101240314539 від 20.03.2024 кошторисна вартість об'єкта становить 18 474 022,39 грн, відтак розмір пайової участі, який підлягає стягненню з відповідача до місцевого бюджету на користь позивача, становить 277 110,34 грн (18 474 022,39 грн *1,5%).
Крім цього, прокурор нарахував та просить стягнути 13 556,81 грн 3% річних та 48 997,94 грн інфляційних.
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.
Окружною прокуратурою 06.11.2025 за № 50-56-9157ВИХ-25 скеровано до Рівненської міської ради лист щодо вжиття заходів, спрямованих на стягнення з відповідача коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.
Рівненська міська рада листом № 05-01-4558/25-11205/25 від 10.11.2025 повідомила прокуратуру, що заходи реагування за фактом несплати ТОВ “УКРТРАНСРЕЙЛ» коштів пайової участі замовником будівництва будинку на вул. Уласа Самчука в м. Рівному, не вживалися. При цьому Рівненська міська рада не заперечує щодо вжиття прокуратурою заходів претензійно - позовного характеру.
При цьому, як зазначає прокуратура, у вказаному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що полягає в порушенні норм законодавства під час ухилення відповідачем від сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Рівне, а також через нездійснення Рівненською міською радою повноважень по зверненню до суду з позовом.
Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
На момент початку будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва статтю 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» (яка передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) було виключено на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (з 01.01.2020).
Поряд з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Тобто, відповідно до внесених Законом №132-ІХ змін з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 (частина перша пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ).
Суд зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах (від 22.05.2025 у справі № 910/6176/24, від 20.05.2025 у справі № 915/476/24, від 19.02.2025 у справі № 903/468/24, від 17.04.2025 у справі № 911/65/24, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 19.02.2025 у справі № 903/468/24, тощо) неодноразово зазначав про те, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Згідно з матеріалами справи відповідачу 13.08.2020 Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт РВ 101240314539 на об'єкт: “Нове будівництво індивідуального житлового будинку на вул. Уласа Самчука, 26 м. Рівне».
Відповідач звернень стосовно визначення розміру пайової участі по об'єкту: “Нове будівництво індивідуального житлового будинку на вул. Уласа Самчука, 26 м. Рівне» до міської ради не направляв, доказів сплати пайової участі суду не надав.
У постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що у випадку, якщо замовниками вказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України (така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22).
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Як установлено судом, розрахунок розміру безпідставно збережених коштів прокурором проведено на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Рівного, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 27.12.2012 № 2703 “Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного», який був чинним станом на дату набрання чинності Законом № 132-IX (втратив чинність 11.06.2020 згідно з рішенням Рівненської міської ради № 7554 “Про скасування рішення Рівненської міської ради від 27.12.2012 № 2703 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного"), а саме: загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 18 474 022,39 грн, відтак розмір пайової участі, який підлягає стягненню з відповідача до місцевого бюджету на користь позивача, становить 277 110,34 грн (18 474 022,39 грн * 1,5%).
Так, відповідно до пункту 1.4 вказаного Порядку граничний розмір пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) для будівництва житла - 1,5 відсотка від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; 2) для об'єктів реконструкції - нуль відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; 3) для об'єктів реставрації - 2 відсотки від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; 4) для будівництва комерційних та промислових об'єктів - 3 відсотки від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; 5) для будівництва автозаправних станцій, аптек, кафе, ресторанів - 10 відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Заразом, як зазначалося, рішення Рівненської міської ради від 27.12.2012 № 2703 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного" втратило чинність 11.06.2020, тоді як повідомлення про початок виконання будівельних робіт зареєстроване 13.08.2020, тобто станом на дату виникнення спірних правовідносини рішення органу місцевого самоврядування, на яке посилається прокурора в обґрунтування заявлених позовних вимог, втратило чинність.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. При цьому за рішенням від 09.02.1999 № 1-рп/1999 Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. У рішенні Конституційного Суду України від 26.01.2011 № 1-рп/2011 зазначено, що положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Приписами частин першої, другої, шостої статті 11 ГПК України унормовано, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин рішення Рівненської міської ради від 27.12.2012 № 2703 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного", яке хоч і було чинним станом на дату набрання чинності Законом №132-ІХ, однак втратило чинність станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Враховуючи вимоги абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими визначено розмір та порядок сплати замовником будівництва пайової участі, зокрема, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва здійснюється саме на момент початку будівництва (постанова Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 914/169/25).
У свою чергу, станом на дату визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва діяв наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 26.06.2020 № 151 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01.04.2020", згідно з яким опосередкована вартість спорудження житла у Рівненській області становила 12 728 грн/кв.м, відтак розмір пайової участі становить 183 995,97 грн (722,8 кв.м х 12 728 грн/кв.м) х 2 %).
При цьому суд також звертає увагу прокурора на те, що розмір пайової участі визначається на підставі рішення органу місцевого самоврядування лише за умови, що він є меншим за той, що визначається згідно з абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX. У цій справі у будь-якому випадку підлягає до стягнення розмір пайової участі, визначений саме на підставі Закону, оскільки він є меншим ніж той, який розрахований прокурором відповідно до рішення органу місцевого самоврядування.
Щодо посилання прокурора на постанови Верховного Суду від 17.09.2025 у справі № 918/1207/25, від 18.11.2025 у справі № 918/1211/24, то фактичні обставини, викладені в них, не є подібними до тих, що склалися у цій справі, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, покладені в їх основу, були чинними як на дату виникнення спірних правовідносин, так і на дату набрання чинності Законом №132-ІХ, про що в них прямо зазначено.
Приписами частини першої статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу вимог частин першої, шостої, сьомої статті 193 ГК України (який був чинним станом на дату виникнення спірних правовідносин), які кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 183 995,97 грн пайової участі.
Окрім того, прокурором за прострочення виконання зобов'язань зі сплати розміру пайової участі нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 13 556,81 грн та інфляційних в розмірі 48 997,94 грн.
За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/6053/19).
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін “користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Ураховуючи викладене, оскільки відповідач безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі (із 21.03.2024 - день, наступний за днем реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта, по 06.11.2025) зобов'язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019).
Ураховуючи викладене, а також те, що кінцевим строком сплати пайової участі є прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію, відтак у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, проведений позивачем, встановив, що розмір 3% річних становить 9 288,80 грн (при заявленому - 13 556,81 грн) та інфляційних - 32 533,69 грн (при заявленому - 48 997,94 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають частковому задоволенню.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).
У позовній заяві прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 4 075,98 грн (з урахуванням вимог частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 2 709,71 грн покладається на відповідача, а решта - на прокуратуру.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНСРЕЙЛ» про стягнення 339 665,09 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНСРЕЙЛ» (вул. Уласа Самчука, 26, м. Рівне, 33003, ідентифікаційний код 36171036) на користь Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 34847334) в дохід місцевого бюджету Рівненської міської територіальної громади грошові кошти в розмірі 183 995,97 грн, 9 288,80 грн 3% річних та 32 533,69 грн інфляційних.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНСРЕЙЛ» (вул. Уласа Самчука, 26, м. Рівне, 33003, ідентифікаційний код 36171036) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, ідентифікаційний код 02910077) 2 709,71 грн судового збору.
Позивач: Рівненська міська рада (вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 34847334).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНСРЕЙЛ» (вул. Уласа Самчука, 26, м. Рівне, 33003, ідентифікаційний код 36171036).
Стягувач за судовим збором: Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, ідентифікаційний код 02910077).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша, друга статті 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складене та підписане 23.02.2026.
Суддя О.Андрійчук