65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4564/25
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/4564/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9)
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
про стягнення збитків у розмірі 73964,00 грн.
обставини справи:
13.11.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Універсальна» (далі - ПрАТ ,,СК ,,Універсальна»), в якій просить суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) завдані збитки у розмірі 73964,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на здійснення ним виплати страхового відшкодування у розмірі 73964,00 грн згідно з умовами договору добровільного страхування власників наземних транспортних засобів від 22.07.2021 № 3015/215/010494.
Господарський суд Одеської області ухвалою 18.11.2025: залишив позовну заяву без руху; надав позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 26.11.2025: прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/4564/25; залучив ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
Господарський суд Одеської області ухвалою від 19.12.2025: задовольнив клопотання позивача про витребування доказів; витребував у ВЧ НОМЕР_1 інформацію, щодо: приналежності їм транспортного засобу ,,КАМАЗ'', реєстраційний № НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди; проходження служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у складі ВЧ НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди.
04.12.2025 ВЧ НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке:
- позивачем пропущено 3-річний строк позовної давності, оскільки страхові виплати ПрАТ ,,СК ,,Універсальна'' перерахувала ПП ,,Автотранском'' 09.11.2022, а позов подано 13.11.2025, а також відсутні будь-які клопотання про поновлення пропущеного строку з поважних причин;
- матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль ,,DAF FT XF 105'' д/н НОМЕР_3 належав саме АТ ,,Концерн Галнафтогаз'' як страхувальнику, а за заявою невстановленої особи ОСОБА_2 ПрАТ ,,СК ,,Універсальна'' зробило виплату за надані послуги на рахунок ПП ,,Автотранском'' у зв'язку з ДТП, яка сталася 08.07.2022 в Миколаївській області за участю водія ОСОБА_3 без участі другого учасника, що свідчить про наявність у автомобіля ,,DAF FT XF'' 105 д/н НОМЕР_3 декількох ДТП, одне з яких трапилася за участю ,,КАМАЗ 43106'' д/н НОМЕР_2 під управлінням Полякова Ю.М.;
- в цьому випадку мають місце регресні зобов'язання, відтак перебіг позовної давності почався 09.11.2025 з моменту виконання основного зобов'язання, а тому строк позовної давності слід обраховувати з 09.11.2022 по 09.11.2025, який вже є пропущеним.
10.12.2025 від ПрАТ ,,СК ,,Універсальна'' надійшла відповідь на відзив, в якій, спростовуючи аргументи відповідача, просить задовольнити позовні вимоги, адже, по-перше, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до указів Президента України строк дії воєнного стану постійно продовжувався, а відповідно до п.19 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, тому строки позовної давності не можуть вважатися пропущеними, а по-друге, позов пред'явлено до відповідача саме в порядку суброгації, а не регресу.
12.12.2025 від ВЧ НОМЕР_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач повторно наголошує на пропущення позивачем строків позовної давності, адже з 05.09.2025 діють загальні правила застосування позовної давності у зв'язку із прийняттям 14.05.2025 Закону України № 4434-ІХ ,,Про внесення зміни до розділу ,,Прикінцеві та перехідні положення'' Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності.
Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
установив:
Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 30.11.2022 у справі № 469/534/22, встановлено, що: 08.07.2022 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ,,КАМАЗ 43106'', номерний знак ,, НОМЕР_2 '', який належить ВЧ НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не переконався у безпеці руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом ,,DAF'', державний номерний знак ,, НОМЕР_3 '', під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався у попутному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження; ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З матеріалів справи також вбачається, а сторонами не заперечується те, що:
- між ПрАТ ,,СК ,,Універсальна'' (Страховик) та АТ ,,Концерн Галнафтогаз'' (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування власників наземних транспортних засобів № 3015/215/010494 від 22.07.2021 (Договір), забезпеченим транспортним засобом за яким є, зокрема, автомобіль ,,DAF FT XF 150 460'' з номерним знаком ,, НОМЕР_3 '';
- додатковим договором № 1 від 22.07.2021 до Договору викладено п.10.1 в наступній редакції: ,,Розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхових випадків здійснюється на основі: аварійного сертифікату підготовленого уповноваженою Страховиком особою…'';
- додатковим договором № 2 від 27.09.2021 до Договору у зв'язку із зміною власника застрахованого транспортного засобу змінено Страхувальника на ПП ,,Автотранском''.
Зі змісту протоколу огляду транспортного засобу від 18.07.2022 № 07-005 вбачається, що на автомобілі ,,DAF FT XF 150 460'' з номерним знаком ,, НОМЕР_3 '' виявлено низку пошкоджень, на підставі яких ПП ,,Автотранском'' виставлено рахунок від 16.08.2022 № AB000000134 ПрАТ ,,СК ,,Універсальна'' на загальну суму 73964,00 грн.
В Аварійному сертифікаті (Т.1, а.с.47) зазначено, що в підтвердження вимог Страхувальник надав рахунок, складений станцією технічного обслуговування ПП ,,Автотранском'', на якій буде проводитись відновлювальний ремонт на загальну суму 73964,00 грн.
У страховому акті від 22.07.2021 № 116108/1, оформленим між ПрАТ ,,СК ,,Універсальна'' та АТ ,,Концерн Галнафтогаз'', міститься висновок про те, що подію визнано страховим випадком, а збитки, яких зазнав Страхувальник, підлягають відшкодуванню в сумі 73964,00 грн.
На підставі зазначеного страхового акту ПрАТ ,,СК ,,Універсальна'' як Страховик здійснила виплату страхового відшкодування ПП ,,Автотранском'' як Страхувальнику у розмірі 73964,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.11.2022 № 26037.
Посилаючись на те, що Страховик виконав передбачені умовами договору зобов'язання перед Страхувальником, виплативши йому суму страхового відшкодування, а тому ВЧ НОМЕР_1 як власник транспортного засобу, яким завдано шкоду, повинна сплатити відповідну суму коштів в порядку суброгації позивачу, ПрАТ ,,СК ,,Універсальна'' звернулось з позовом до господарського суду в рамках провадження у цій справі.
На виконання ухвали Господарського суд Одеської області від 19.12.2025 ВЧ НОМЕР_1 надала таку інформацію:
- вантажний автомобіль ,,КАМАЗ-43106'' в/н НОМЕР_2 отриманий у ВЧ НОМЕР_1 згідно з нарядом командира ВЧ НОМЕР_4 від 30.07.2004 № 178/04, введений в експлуатацію згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.09.2004 № 3 та експлуатується по теперішній час, що підтверджується довідкою від 22.12.2025 № 6025;
- старший сержант ОСОБА_1 станом на 08.07.2022 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 23.12.2025 № 6040.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов таких висновків.
Господарський суд вказує, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України, відповідно до ч.1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В ч.1 ст.979 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України ,,Про страхування'', інших законодавчих актів.
Згідно з ст.993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п.50 ч.1 ст.1 Закону України ,,Про страхування'' страхова виплата (страхове відшкодування) ? грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Згідно з ст.108 Закону України ,,Про страхування'' страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'' (в редакції, чинній на момент ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'' (в редакції, чинній на момент ДТП) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України…
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Згідно з приписами ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Приймаючи до уваги висновок щодо застосування норм права, викладений у процитованій постанові Великої Палати Верховного Суду, те, що між ПрАТ ,,СК ,,Універсальна'' та ПП ,,Автотранском'' укладено договір добровільного страхування власників наземних транспортних засобів № 3015/215/010494 від 22.07.2021, на виконання якого Страховиком виплачена Страхувальнику сума страхового відшкодування, а ВЧ НОМЕР_1 є володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким керував винний у ДТП водій, що проходив військову службу у відповідача станом на 08.07.2022, господарський суд приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог у зв'язку з чим задовольняє позов про стягнення 73964,00 грн збитків.
Господарський суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до п.19 розділу ,,Прикінцеві та перехідні положення'' Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, були продовжені на строк його дії. Відновлення строків позовної давності відбулося внаслідок набрання чинності Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX ,,Про внесення зміни до розділу ,,Прикінцеві та перехідні положення'' Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності'' з 04.09.2025. З огляду на зазначене, перебіг позовної давності варто вважати продовженим з урахуванням часу, що минув до його зупинення, а тому позивач не порушив строки позовної давності.
Господарський суд також повідомляє, що позов пред'явлено до відповідача саме в порядку суброгації, а не регресу, оскільки суброгація це перехід до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, права вимоги, яку страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за завдані збитки. Це заміна кредитора у зобов'язанні, де винна особа відшкодовує збитки страховику, що і має місце в даному спорі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відтак, господарським судом надано відповіді на ті аргументи сторін, що мають значення для розгляду даної справи в контексті спірних правовідносин.
За правилами п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позов ПрАТ ,,СК ,,Універсальна» задоволено, судовий збір за його подачу слід повністю покласти на відповідача.
Керуючись ст.129,232,233,236-238,240,241 ГПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9, код 20113829) 73964/сімдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири/грн 00 коп. збитків, 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 23 лютого 2026 року.
Суддя Т.І. Демченко