65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4583/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/4583/25
За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ЄДРПОУ 14360570)
До відповідачів: Фермерського господарства "АГРО-ВЛАД" (74332, Херсонська обл., р-н Бериславський, с. Ольгiвка, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 37; ЄДРПОУ 33335397) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про солідарне стягнення 3318132,27 грн.
Представники:
Від позивача: Калашнікова М.О., довіреність
Від відповідачів: не з'явились
Встановив: Акціонерне товариство Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою Фермерського господарства "АГРО-ВЛАД" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 377018,76 грн, з яких 179200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 197818,76 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2025р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4583/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "15" грудня 2025 р. о 11:15. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 15.12.2025р. о 11:15.
15.12.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 26.01.2026р. об 11:15, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2025р. повідомлено Фермерське господарство "АГРО-ВЛАД" та ОСОБА_1 про підготовче засідання, яке відбудеться (з урахуванням перебування судді у відпустці з 24.12.2025р. по 16.01.2026р.) "26" січня 2026 р. об 11:15.
26.01.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 лютого 2026р. о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2026р. повідомлено Фермерське господарство "АГРО-ВЛАД" та ОСОБА_1 про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "16" лютого 2026 р. о 12:00. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 16.02.2026р. о 12:00.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб- 1. Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Господарським судом за час розгляду справи, на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону №2217-IX від 21.04.2022 року та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, повідомлено відповідачів про постановлення ухвал по справі №916/4583/25, шляхом розміщення тексту ухвали на веб-порталі судової влади.
Відповідачами відзиву на позовну заяву не надано, відповідачі свого права на захист не використав, хоча відповідачів було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду.
Суд зазначає, що матеріали справи містять Акт Господарського суду Одеської області від 01.12.2025р. №01-11/385/2025, відповідно до якого зазначено, що під час повернення поштових відправлень - трекінгові номери №R 067046350240 ОСОБА_1 , № R 06746355684 ФГ "Агро-Влад" по справі №916/4583/25 встановлено, що через відсутність технічної можливості направлення рекомендованих повідомлень (судова повістка), АТ "Укрпошта" відділення 119 повернула відправлення з підстав зазначених на офіційному сайті, а саме: "Вручено відправнику (Відсутня технічна можливість доставки згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2022 № 305)".(а.с. 177. т.1).
У судовому засіданні 16.02.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 23.02.2026 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що 15.09.2021р. між Акціонерним товариством Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» та Фермерським господарством "АГРО-ВЛАД" було укладено кредитний договір № 33335397-КД-1, який було підписана сторонами 16.09.2021р. з використанням кваліфікованих електронних підписів, відповідно до умов якого було надано кредит у розмірі 457333.32 грн. (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.11.2025р. (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).
Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
За поясненнями позивача, 17.09.2021р. на поточний рахунок Фермерського господарства "АГРО-ВЛАД" було перераховано кредитні кошти у розмірі 448000,00 грн
15.09.2021 між позивачем та Фермерським господарством "АГРО-ВЛАД" була укладена додаткова угода № 1 до Кредитного договору, яка була підписана сторонами 16.09.2021 з використанням кваліфікованих електронних підписів, відповідно до підпункту “а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13.93 % річних. Індекс UIRD (3 місяці) + 7%; Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Пунктом 2.7. Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди. Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором Відповідачу було відкрито рахунок НОМЕР_2 (п. А.4. Кредитного договору).
Згідно із п. 2.10. Додаткової угоди, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.
Як було зазначено позивачем, 15.09.2021р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 33335397-ДП-1/1, який було підписана сторонами 16.09.2021р. з використанням кваліфікованих електронних підписів, предметом якого є надання поруки за виконання зобов'язань, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).
Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки, предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов'язань Фермерським господарством "АГРО-ВЛАД" зобов'язань за Кредитним договором №33335397-КД-1 від 15.09.2021 року далі - «Кредитний договір», Невідновлювальної кредитної лінії на суму 457333.32 грн з терміном дії до 01.11.2025р., в тому числі на наступні цілі: у розмірі 448000,00 грн, на придбання трактора Беларус 892.2, у розмірі 9333,32 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.
Відповідно до пункту А.3. Договору, термін повернення кредиту 01.11.2025 (перше листопада двi тисячі двадцять п'ятого року) року.
Відповідно до пункту 1.2. Договору поруки , Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів.
Також позивачем було зазначено суду, що рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/2493/23 від 19.02.2024 позов позивача було задоволено частково. Суд стягнув солідарно з Фермерського господарства "АГРО-ВЛАД" та ОСОБА_1 заборгованість, що була прострочена на момент подання того позову, а саме: 180958,88 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 41580,10 грн. - заборгованість за процентами.
Водночас, як вказує позивач, вказаним рішенням суду було відмовлено у стягненні 179200,00 грн заборгованості за тілом кредиту. Підставою для відмови стало те, що на момент розгляду справи №916/2493/23 строк виконання зобов'язання щодо сплати цієї частини боргу ще не настав, а Банк не надав доказів дотримання процедури дострокового повернення кредиту. Рішення суду від 19.02.2024р. не припинило договірних зобов'язань відповідачів та не звільнило їх від обов'язку повного погашення кредиту в майбутньому.
Згідно з п. А.3 Кредитного договору №33335397-КД-1, кінцевий термін повернення всіх кредитних коштів, визначений сторонами 01.11.2025р. Оскільки цей термін настав, та частина тіла кредиту у розмірі 179200,00 грн, у стягненні якої достроково було відмовлено, наразі стала простроченою і підлягає стягненню на підставі п. А.3 Договору.
Також позивачем було зазначено суду, що після винесення рішення Господарським судом Одеської області по справі №916/2493/23 від 19.02.2024 від Фермерського господарства "АГРО-ВЛАД" надійшло одне часткове погашення заборгованості.
Згідно з випискою по рахунку НОМЕР_3 та розрахунком заборгованості 16.05.2024р., як пояснює суду позивач, відбулося погашення заборгованості за відсотками у розмірі 5198,19 грн.
Позивач звертає увагу суду на те, що часткове погашення заборгованості, здійснене 16.05.2024р., було враховане при формуванні кінцевого залишку боргу.
За посиланням позивача, за період з 02.05.2024р. по 16.05.2024р. було нараховано відсотки: 1489,94 грн. на залишок поточної заборгованості та 1504,57 грн. на залишок простроченої заборгованості, а разом 2994,51 грн.
Позивач підтверджує, що загальний залишок заборгованості за процентами станом на 05.11.2025р. у розмірі 239398,86 грн сформований з урахуванням усіх здійснених платежів. Зокрема, часткове погашення, здійснене 16.05.2024р. у розмірі 5198,19 грн, було належним чином враховано (віднято) при формуванні кінцевого балансу. Таким чином, зазначена сума 239398,86 грн є фактичним залишком заборгованості за процентами.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов наступних висновків.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» направлено на стягнення з Фермерського господарства "АГРО-ВЛАД" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 377018,76грн, з яких 179200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 197818,76 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч.2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України,).
Згідно з ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як з'ясовано судом, 15.09.2021р. між Акціонерним товариством Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» та Фермерським господарством "АГРО-ВЛАД" було укладено кредитний договір № 33335397-КД-1, який було підписана сторонами 16.09.2021р. з використанням кваліфікованих електронних підписів.
Також, 15.09.2021р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №33335397-ДП-1/1, який було підписано сторонами 16.09.2021р. з використанням кваліфікованих електронних підписів, предметом якого є надання поруки за виконання зобов'язань, які випливають з Кредитного договору.
За час розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем було виконано зобов'язання за Договором кредитної лінії щодо перерахування кредитних коштів позичальнику в передбаченому договорами розміру, проте, в порушення договірних зобов'язань, Фермерським господарством "АГРО-ВЛАД" не було виконання належним чином та в повному обсязі зобов'язання за договором та заборгованість не була сплачена.
Дослідивши обставини справи судом з'ясовано, що Фермерським господарством "АГРО-ВЛАД" взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів належним чином не виконано, у зв'язку з чим у Фермерського господарства "АГРО-ВЛАД" виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 179200,00грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 197818,76грн.
Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя.
За своєю юридичною природою порука є договірним зобов'язанням, адже виникає на підставі договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає кілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є. Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).
Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
Схожа правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц, а також аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.03.2017 у справі №6-923цс16, у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №905/2475/15, від 24.01.2018 у справі №907/425/16.
Якщо боржник має декілька поручителів, і укладено окремі договори поруки, то кредитор стягує борг з кожного поручителя окремо враховуючи правосуб'єктність за відповідним видом судочинства (постанова Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі №6-923цс16).
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, із солідарним стягненням з Фермерського господарства "АГРО-ВЛАД" та ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 179200,00 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 197818,76грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються відповідачів.
При цьому, враховуючи висновки пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", викладені у абз.3 п.4.1 постанови від 21.02.2013 р. № 7 (із змінами) стосовно того, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено, судовий збір у сумі 4524,22грн., покладається на відповідачів в рівних частинах на кожного.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» - задовольнити повністю.
2.Стягнути в солідарному порядку з Фермерського господарства "АГРО-ВЛАД" (74332, Херсонська обл., р-н Бериславський, с. Ольгiвка, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 37; ЄДРПОУ 33335397) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в розмірі 377018 (триста сімдесят сім тисяч вісімнадцять) грн. 76 коп., з яких 179200 (сто сімдесят дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 197818 (сто дев'яносто сім тисяч вісімсот вісімнадцять)грн. 76 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
3.Стягнути з Фермерського господарства "АГРО-ВЛАД" (74332, Херсонська обл., р-н Бериславський, с. Ольгiвка, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 37; ЄДРПОУ 33335397) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ЄДРПОУ 14360570) 2262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.
4.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ЄДРПОУ 14360570) 2262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 23 лютого 2026р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко