23 лютого 2026 року Справа №915/1368/23(487/5968/25)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СВЕА ФІНАНС» (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 6, ЄДРПОУ 37616221)
до відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ),
про: стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю “СВЕА ФІНАНС» звернулось до Заводського районного суду м. Миколаєва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7392381 від 14.02.2023 в сумі 40000,00 грн та судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за кредитним договором щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.09.2025 справу №487/5968/25 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Корабельного районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.10.2025 відкрито провадження у цивільній справі №487/5968/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25.11.2025 цивільну справу №487/5968/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Господарського суду Миколаївської області, у провадженні якого перебуває справа №915/1368/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.12.2025 справу №487/5968/25 передано на розгляд судді Адаховській В.С. Підстави передачі: ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, п.3.3.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області.
Згідно положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2024 відкрито провадження у справі № 915/1368/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою від 25.12.2025 справу №915/1368/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) прийнято до свого провадження суддею Адаховською В.С.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2025 суд постановив прийняти справу №487/5968/25 до розгляду в межах справи №915/1368/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та присвоїти їй номер №915/1368/23(487/5968/25), розгляд справи почати спочатку, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Судом також встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
04.02.2026 відповідачем подано до господарського суду заяву про закриття провадження у справі №915/1368/23(487/5968/25) за позовом ТОВ “СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку із тим, що кредитор повинен заявити свої грошові вимоги в межах справи про неплатоспроможність боржника, а не звернутись до Господарського суду із заявою про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04.02.2026 про закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 1, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Враховуючи, що відповідач жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
14.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - позикодавець, кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (далі - позичальник, боржник, відповідач) укладено Договір позики № 7392381 з фіксованою диференційованою процентною ставкою(надалі - Договір позики).
Згідно п. 1 Договору позики за цим Договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі - “Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - “Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.
Пунктом 2 Договору позики сторони погодили параметри та умови Позики, параметри, порядок і графік повернення Позики та сплати Процентів:
- п. 2.1. Сума позики 10000,00 грн;
- п. 2.2. Строк позики 30 днів;
- п. 2.3. Базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) 22,21 %;
- п. 2.4. Базова процентна ставка з другого дня користування Позикою до дати повернення Позики (фіксована) 2,50 %;
- дата надання Позики 14.02.2023;
- дата повернення Позики (останній день) 16.03.2023;
- знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0,01%;
- процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день 2,70% (не застосовується в період карантину);
- пеня 2,70% в день (не застосовується в період карантину);
- орієнтовна реальна річна процентна ставка 1081,20 %;
- орієнтовна загальна вартість позики 12250,00 грн.
Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього строку Позики та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між Позикодавцем та Позичальником додаткової угоди до Договору.
Відповідно до п.3 Договору позики, Позикодавець надає Позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики (п. 4 Договору позики).
Відповідно до п.5.1. Позичальник ознайомився на Сайті Позикодавця з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно правовими актами Національного банку України.
Пунктом 5.3. Договору позики погоджено, що Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку “Click Credit» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті Позикодавця (надалі Правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.
Згідно п. 18 Договору позики якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України “Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період карантинних обмежень).
Відповідно до п. 20 Договору позики, технологія (порядок) укладення Договору. Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України “Про електронну комерцію».
Пунктом 21 Договору позики визначено порядок створення та накладення електронних підписів сторонами Договору. Договір підписується електронним підписом Позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов Позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним.
Договір містить накладену кваліфіковану електронну печатку Позикодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу.
Підписаний таким чином Договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі.
Згідно п. 22 Договору позики Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ.
Позичальником під час укладення Договору позики №7392381 від 14.02.2023, пройдено ідентифікацію, шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку України. Далі, за допомогою одноразового ідентифікатора g2FWHro4eO, який відповідач отримав на зазначений номер телефону, підписано (акцептовано) пропозицію про укладення Договору позики №7392381 від 14.02.2023 та Додаток №1 до Договору позики “Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит».
Отже, Договір позики №7392381 від 14.02.2023 укладено відповідно до Закону України “Про електронну комерцію». Істотні умови договору такі як сума кредиту, строк, процентна ставка, комісія та відповідальність за невиконання/неналежне виконання зобов'язання погоджено в Договорі позики, який містить електронний підпис відповідача з одноразовим ідентифікатором.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією Договору позики №7392381 від 14.02.2023, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Паспортом споживчого кредиту (позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою), Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартна форма), підписаного електронним ідентифікатором позичальника 24pr2cmfbC, Правилами надання грошових коштів у позику, Довідкою ТОВ “Фінансова компанія “ФІНЕКСПРЕС» за вих. №КД-000012822/ТНПП від 24.02.2025 про підтвердження прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфійсу ініціатором платіжної операції ТОВ “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та завершення наступної платіжної операції: 1) дата 14.02.2023, 2) номер платежу 640fc82e-c6ca-4de4-aa00-5fad7f16dbc1; 3) сума 10000,00 грн; 4) отримувач Калюжний Віталій ЕПЗ номер НОМЕР_2 .
28.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - клієнт, первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю “СВЕА ФІНАНС» (далі - фактор, новий кредитор, позивач) було укладено Договір факторингу №01.02-47/23 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора за Договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором (п. 2.1. Договору факторингу).
Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу, загальний розмір заборгованості складає 38091653,82 грн, згідно з Реєстром боржників, який складається сторонами в паперовому вигляді та у формі електронного документа.
Реєстр боржників на паперовому носії (з основною інформацією за Договорами позики) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. Реєстр боржників у формі електронного документа передається Клієнтом Фактору на електронному носії (з додатковою інформацією за Договорами позики) і повинен повністю відповідати Реєстру боржників на паперовому носії, підписаному Сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі боржників на паперовому носії та Реєстру боржників на електронному носії, перевагу має інформація Реєстру боржників на паперовому носії (п. 2.3. Договору факторингу).
Згідно п. 4.1., 4.2. Договору факторингу сторони домовились, що фінансування (ціна Договору) складає 918879,93 грн. Фактор сплачує Клієнту Фінансування, шляхом перерахування Клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена у п. 4.1. цього Договору, на рахунок Клієнта, вказаного в Розділі 14 цього Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами цього Договору.
На виконання п. п. 4.1., 4.2. Договору факторингу ТОВ “РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» здійснено оплату фінансування у сумі 918879,93 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9273 від 29.08.2023.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-47/23 від 28.08.2023, заборгованість ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за Договором позики №7392381 (запис №2570) становить 40000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за тілом, 30000,00 грн - сума заборгованості по процентам за користування.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України).
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України “Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З Договору позики № 7392381 від 14.02.2023 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Відповідачем факт укладення Договору позики та отримання позики в сумі 10000,00 грн не заперечено та не спростовано.
Відповідно до Закону України “Про електронну комерцію», такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення Договору позики №7392381 від 14.02.2023 та отримання ОСОБА_1 позики в сумі 10000,00 грн.
Позикодавець, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови договорів, відповідач свої зобов'язання з повернення коштів за договором не виконав.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10000,00 грн заборгованості за Договором позики №7392381 від 14.02.2023.
Згідно зі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 30000,00 грн заборгованості за процентами за Договором позики №7392381 від 14.02.2023 є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 2 422,40 грн судового збору.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позовні вимоги.
2. Стягнути з Калюжного Віталія Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СВЕА ФІНАНС» (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 6, ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за Договором позики № 7392381 від 14.02.2023 у загальному розмірі 40000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - основний борг, 30000,00 грн - заборгованість по відсотках; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська