79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
13.02.2026 Справа № 914/3183/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, у справі
за позовом Львівської міської ради,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскело»,
про стягнення пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат,
представник сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Гуменюк Т.М.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскело» про стягнення пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
12.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 13.02.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача
Львівською міською радою встановлено, що всупереч вимогам законодавства замовником ТзОВ «Аскело» здійснено будівництво багатоквартирних житлових будинків (№3,4,5 на генплані) з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського обслуговування та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих споруд у м. Львові (І- ша черга - житловий будинок №3, №4; ІІ-га черга-житловий будинок №5, підземний паркінг), однак не сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі.
Заявлений до стягнення розмір пайової участі становить 3 923 816,47 грн. На основну суму заборгованості нараховано інфляційні втрати і три проценти річних.
Позиція відповідача
ТзОВ «АСКЕЛО» у питаннях сплати пайового внеску по об'єктах будівництва, керувалося виключно нормами чинного законодавства та роз'ясненням Міністерства розвитку громад та територій України (що додається), згідно з яким у разі, коли будівництво було розпочате до 01.01.2020, а договір про пайову участь не укладався і здача об'єкта в експлуатацію відбулася після 01.01.2021 - підстав для сплати пайових внесків немає, тому немає правових підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що замовником ТзОВ «Аскело» (код ЄДРПОУ 34768593) здійснено будівництво багатоквартирних житлових будинків (№3,4,5 на генплані) з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського обслуговування та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих споруд у м. Львові (І- ша черга - житловий будинок №3, №4; ІІ-га черга-житловий будинок №5, підземний паркінг) не сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі.
Так, згідно з Сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ123220326507, виданого Державною Інспекцією Архітектури та Містобудування України та зареєстрованого в ЄДЕССБ вищевказаний об'єкт нерухомості (замовник об'єкта ТзОВ «Аскело» дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113182921488 (1-ша черга) виданий Державною Інспекцією Архітектури та Містобудування України та зареєстрований 19.10.2018) прийнято в експлуатацію 18.04.2022.
Відповідно до Сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ123210331775, виданого Державною Інспекцією Архітектури та Містобудування України та зареєстрованого в ЄДЕССБ вищевказаний об'єкт нерухомості (замовник об'єкта ТзОВ «Аскело» дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113182921488 виданий Державною Інспекцією Архітектури та Містобудування України та зареєстрований 19.10.2018) прийнято в експлуатацію 19.04.2021.
При цьому, ТзОВ «Аскело» не звертався до департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, як уповноваженого органу на проведення розрахунків розміру пайових внесків, із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку (№3,4,5 на генплані) з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського обслуговування та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих споруд у м. Львові (І- ша черга - житловий будинок №3, №4; ІІ-га черга-житловий будинок №5, підземний паркінг) та не подавав документи, що підтверджують вартість будівництва даного об'єкту, техніко-економічні показники об'єкта.
Попередньо, рішенням виконавчого комітету від 22.06.2018 № 660 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на будівництво ТзОВ “Аскело“ багатоквартирних житлових будинків (№№ 3, 4, 5 на генплані) з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського обслуговування та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих споруд» затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на будівництво ТзОВ “Аскело“ багатоквартирних житлових будинків (№№ 3, 4, 5 на генплані) з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського обслуговування та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих споруд.
Зазначено, що замовник - ТзОВ «Аскело» (п.1.2 розділу 1 Містобудівних умов та обмежень). Цільове призначення земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво площею 0,4630 га з кадастровим номером 4610137200:05:002:0053 - 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (п.1.3 розділу 1 Містобудівних умов та обмежень).
Державною Інспекцією Архітектури та Містобудування України 24.03.2020 надано дозвіл ТзОВ «Аскело» (код ЄДРПОУ: 34768593) на виконання будівельних робіт № ІУ 113182921488 на будівництво багатоквартирних житлових будинків (№3,4,5 на генплані) з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського обслуговування та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих споруд у м. Львові (І- ша черга - житловий будинок №3, №4; ІІ-га черга-житловий будинок №5, підземний паркінг)
Згідно з Сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів №ІУ123220326507, виданого Державною Інспекцією Архітектури та Містобудування України та зареєстрованого в ЄДЕССБ 18.04.2022 прийнято в експлуатацію об'єкт, найменування якого будівництва «Будівництво багатоквартирних житлових будинків (№3,4,5 на генплані) з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського обслуговування та підземним паркінгом на вул. Жасминовій, 5 зі знесенням існуючих споруд у м. Львові (І- ша черга - житловий будинок №3, №4).
Згідно з Сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів №ІУ123210331775, виданого Державною Інспекцією Архітектури та Містобудування України та зареєстрованого в ЄДЕССБ 19.04.2021 прийнято в експлуатацію об'єкт, найменування якого будівництво «Будівництво багатоквартирних житлових будинків (№3,4,5 на генплані) з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського обслуговування та підземним паркінгом на вул. Жасминовій, 5 зі знесенням існуючих споруд у м. Львові (ІІ-га черга-житловий будинок №5, підземний паркінг).
Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради проведено розрахунок пайового внеску у розмірі 2 відсотків вартості будівництва об'єкта, що розрахований відповідно до основних показників опосередкованої вартості житла за регіонами України (лист №4-2301-46282 від 20.08.2025).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Господарський суд зазначає, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що була чинною станом на дату початку будівництва об'єкту), замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:
1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;
2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
Частиною дев'ятою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що була чинною станом на дату початку будівництва об'єкту), було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Між тим, як було встановлено судом, договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Львова укладено не було.
Разом із тим, за змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинно бути виконано до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23.
01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон №3038-VI), яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За змістом Закону №132-IX та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Також установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в чинній редакції до 01.01.2020 року) визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, зазначила таке "разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають."
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі №643/21744/19, також зауважила, що:
"- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов'язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов'язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об'єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов'язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов'язати укласти договір або визнати договір укладеним;
- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов'язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону № 3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин;
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов'язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена;
-зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;
- у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України;
- у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування".
Отже, у даному випадку, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX.
У постанові від 23.05.2024 у справі №915/149/23 (п.62-66) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
(1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
(2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №903/314/25 та №916/1339/25, які враховуються судом в порядку ст. 236 ГПК України.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі №910/20216/21.
Враховуючи, що у цій справі будівництво об'єкту розпочате у 2018 році, при цьому, станом на 01.01.2020 об'єкт не був введений в експлуатацію, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Водночас, як встановлено судом, відповідачем не було виконано обов'язку з перерахування до бюджету міста пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Разом з тим, господарський суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до правових висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, замовник будівництва зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6098 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року», а саме п.2 (пп.2.1.,2.2.,2.2.2.) встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у м. Львові перераховують до міського бюджету м. Львова кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Львова. Розмір пайової участі для житлових будинків становить - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Згідно п.2.3.1. замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками. Департамент економічного розвитку протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (п.2.4.). Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (п.2.6-2.8).
У зв'язку із прийняттям вищевказаної ухвали, втратила чинність ухвала ЛМР від 03.04.2008 р. №1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» (із змінами внесеними ухвалою ЛМР від 09.07.2009 р. №2779 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 03.04.2008 р. №1697»), якою, аналогічно, було передбачено сплату замовника будівництва пайових внесків.
Відповідно також втратила чинність затверджена вказаною ухвалою Методика розрахунку розміру пайового внеску замовників у створення і розвиток інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, у розділі 2 якої було визначено особливості розрахунку розміру пайового внеску при окремих видах будівництва, а саме при будівництві житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземними паркінгами.
Отже, враховуючи вищенаведене, замовник будівництва ТзОВ «Аскело» розпочавши у 2018 році будівництво багатоквартирних житлових будинків (№3,4,5 на генплані) з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського обслуговування та підземним паркінгом на вул. Жасминовій, 5 зі знесенням існуючих споруд у м. Львові (І- ша черга - житловий будинок №3, №4; ІІ-га черга-житловий будинок №5, підземний паркінг) зобов'язаний був до прийняття об'єкта в експлуатацію сплатити на рахунок Львівської міської ради грошові кошти пайового внеску у розмірі 2 відсотків вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, однак замовник цього не зробив, внаслідок чого без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які повинен був заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Враховуючи, що за даними Держстату в IV кварталі 2019 року не відбулось зростання цін на будівельно-монтажні роботи для житлових будівель (без урахування об'єктів - представників Автономної Республіки Крим і м. Севастополя), показники опосередкованої вартості будівництва житла за регіонами України, визначені на рівні, встановленому на 1 жовтня 2019 року (наказ Мінрегіону від 02.12.2019 № 286 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України"), є чинними станом на 1 січня 2020 року (лист Управління ціноутворення, економіки, та договірних відносин у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України від 24.02.2020 р. № 7/157/15.3/3089-20).
Опосередкованої вартості житла станом на січень 2020 становила 12 504,00 грн.
Таким чином, розрахунок розміру пайової участі ТОВ "АСКЕЛО" повинен бути здійснений за формулою:
- перша черга - 12 504,00 грн * 8 604,90 кв.м. * 0,02 = 2 151 913,39 грн;
- друга черга - 12 504,00 грн * 4 242,30 кв.м. * 0,02 = 1 060 914,38 грн.
Господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у частині стягнення з відповідача на користь Львівської міської ради грошових коштів пайової участі у сумі 3 212 827,77 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наведеного міською радою розрахунку інфляційних втрат і 3% річних, суд дійшов висновку про помилковість останнього з огляду на нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 3 923 816,47 грн замість 3 212 827,77 грн, про що зазначено судом вище.
З урахуванням вищенаведених висновків суду, за допомогою системи "Ліга-закон", в межах наведеного прокурором строку, було зроблено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.
Розрахунок інфляційних втрат:
- перша черга - 2 151 913,39 x 1.42751550 - 2 151 913,39 = 919 976,33 грн;
- друга черга - 1 060 914,38 x 1.66199962 - 1 060 914,38 = 702 324,91 грн.
Розрахунок 3% річних
- перша черга - з 19/04/2022 до 31/12/2023 2 151 913,39 грн x 3 % x 622 : 365 : 100 = 110 012,89 грн; з 01/01/2024 до 31/12/2024 2 151 913,39 грн x 3 % x 366 : 366 : 100 = 64 557,40 грн; з 01/01/2025 до 14/08/2025 2 151 913,39 грн x 3 % x 226 : 365 : 100 = 39 972,53 грн.
- друга черга - з 20/04/2021 до 31/12/2023 1 060 914,38 грн x 3 % x 986 : 365 : 100 = 85 977,66 грн; з 01/01/2024 до 31/12/2024 1 060 914,38 грн x 3 % x 366 : 366 : 100 = 31 827,43 грн; з 01/01/2025 до 14/08/2025 1 060 914,38 грн x 3 % x 226 : 365 : 100 = 19 706,85 грн.
Таким чином, сума інфляційних втрат за спірний період становить 1 622 301,24 грн, сума 3% річних 352 054,76 грн, з огляду на що позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ТзОВ «Аскело» (79026, м. Львів, вул. Лазаренка,4, код ЄДРПОУ: 34768593) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, Площа Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 04055896) кошти в сумі 3 212 827,77 грн основного боргу, 1 134 519,15 грн інфляційних втрат, 839 836,85 грн - 3% річних та 77 807,75 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Горецька З.В.