вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" листопада 2025 р. м. Київ Справа №911/1539/25
За позовом Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.В.-Груп» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30)
про визнання недійсними пунктів договору та стягнення 220349,65 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники сторін:
від позивача: Кріль В.О.
від відповідача: Ліщенко Т.М.
Обставини справи:
У травні 2025 Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.В.-Груп» (далі - відповідач, Товариство) про:
- визнання недійсним пункту 3.1 договору будівельного підряду №154-23 від 14.09.2023 в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 176583,41 грн;
- визнання недійсним пункту 3.1 договору будівельного підряду на додаткові роботи №154-23/24 від 07.04.2024 в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 43766,24 грн;
- стягнення з Товариства на користь Департаменту безпідставно отриманих коштів в сумі 220349,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані договори будівельного підряду суперечать положенням пункту 197.15 ст.197 Податкового кодексу України в частині включення до їх договірної ціни податку на додану вартість (ПДВ) за ставкою 20% на вартість постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, в той час, як зазначав позивач, операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла не підлягали оподаткуванню ПДВ відповідно до пункту 197.15 ст.197 Податкового кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у цій справі №911/1539/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для реалізації ними їхніх процесуальних прав на подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 12.06.2025. Ухвала суду від 14.05.2025 про відкриття провадження у справі доставлена обом сторонам в їхні електронні кабінети ЄСІТС.
У підготовче засідання 12.06.2025 сторони не з'явились, ухвалою суду від 12.06.2025 підготовче засідання було відкладено на 10.07.2025.
У підготовче засідання 10.07.2025 з'явився позивач, не з'явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов у встановлений строк не подав. У підготовчому засіданні 10.07.2025 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 21.08.2025. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідачу, який не з'явився в підготовче засідання, направлено ухвалу суду від 10.07.2025.
У судове засідання 21.08.2025 сторони не з'явились, від позивача надійшло клопотання від 20.08.2025 про відкладення розгляду справи, відповідач про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою суду від 21.08.2025 судове засідання було відкладено на 26.09.2025.
У судове засідання 26.09.2025 з'явився позивач, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті справи. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. Протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 23.10.2025. Про перерву в судовому засіданні відповідача, який не з'явився, повідомлено ухвалою суду від 26.09.2025.
21.10.2025 та 18.11.2025 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких відповідач заперечив проти позовних вимог. Відповідач послався на те що: 1) спірний договір будівельного підряду №154-23 від 14.09.2023 був укладений за результатами процедури публічної закупівлі, при цьому тендерна пропозиція відповідача-підрядника відповідала умовам тендерної документації в частині включення ПДВ до договірної ціни. Відповідальним за складання тендерної документації був позивач, і саме він визначав умови, на яких буде укладено відповідний договір. Позивач-замовник не відмінив закупівлю в порядку ст.32 Закону України «Про публічні закупівлі», а відповідно до ст.41 цього ж Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 2) позивач-замовник, діючи всупереч передбаченої договором процедури внесення змін до спірного договору, замість ініціювання процедури внесення змін до спірного договору звернувся до суду із вимогою про визнання недійсним договору у відповідній частині; 3) Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а тому стаття 203 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин; 4) в межах укладених спірних договорів будівельного підряду №154-23 від 14.09.2023 та №154-23/24 від 07.04.2024 підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, які повністю оплачені замовником, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин ст.1212 Цивільного кодексу України; 5) узагальнююча податкова консультація від 09.08.2024 №397 щодо застосування режиму звільнення від оподаткування податку на додану вартість, на яку посилається позивач у справі, набула чинності лише 09.08.2024. Натомість взяті на себе зобов'язання за спірними договорами №154-23 від 14.09.2023 та №154-23/24 від 07.04.2024 позивач та відповідач виконали повністю до затвердження такої Узагальнюючої консультації, а тому позиція позивача у справі про недійсність договорів у відповідних частинах, що стосуються ПДВ, суперечить принципу «належного урядування», відповідно до якого державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб у разі, коли йдеться про питання загального інтересу.
У судове засідання 23.10.2025 та 20.11.2025 з'явились сторони, які надали пояснення по суті справи. У судовому засіданні 23.10.2025 протокольною ухвалою оголошувалась перерва на 20.11.2025. За результатами з'ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у відкритому судовому засіданні 20.11.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у цій справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються такі позовні вимоги та заперечення, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
14.09.2023 між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (позивач, Департамент) в якості замовника та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.В. - Груп» (відповідач, Товариство) в якості підрядника був укладений договір будівельного підряду № 154-23 на виконання робіт по об'єкту «Відновлювальні роботи капітальний ремонт пошкодженого майна багатоквартирний житловий будинок за адресою: вул. Садова, 8 в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області» (надалі - договір №154-23).
Вказаний договір №154-23 укладений між сторонами за результатами проведення процедури публічної закупівлі - відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор закупівлі UA-2023-08-25-011302-a), надалі - закупівля.
Із наявних у публічному доступі в системі закупівель (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2023-08-25-011302-a) протоколу від 02.09.2023 розкриття тендерних пропозицій/пропозицій та звіту від 14.09.2023 про результати проведення закупівлі вбачається, що джерелом фінансування вказаної закупівлі були кошти Державного бюджету України, а сама процедура публічної закупівлі була проведена в досить стислі строки:
- оголошення про проведення процедури закупівлі було оприлюднено 25.08.2023;
- кінцевим строком подання тендерних пропозицій було встановлено 02.09.2023;
- датою проведення електронного аукціону було встановлено 04.09.2023;
- розмір мінімального кроку пониження ціни був визначений в сумі 40452,44 грн;
- у процедурі закупівлі фактично взяв участь лише один учасник - ТОВ «С.В. Груп» (відповідач у справі),
- оскільки була подана лише одна тендерна пропозиція - відповідача, вона автоматично була визнана найбільш економічно вигідною, тобто ціна тендерної пропозиції відповідача як до початку аукціону так і після закінчення аукціону залишились незмінною (не зменшилась) та становила суму 4032126,16 грн з ПДВ.
За умовами укладеного між сторонами договору № 154-23 (пункт 1.1 стаття 1 «Предмет договору») відповідач-підрядник зобов'язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі III цього договору, виконати роботи - капітальний ремонт пошкодженого майна багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Садова, 8 в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області (надалі - Об'єкт) за завданням позивача-замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а позивач-замовник зобов'язався надати відповідачу-підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.
У пункті 2.1 договору №154-23 (у редакції додаткової угоди №1 від 22.12.2023) сторони визначили, що строком виконання робіт є: до 31.12.2024, якщо інше не встановлено Календарним графіком виконання робіт, в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та Об'єкта будівництва в цілому, передбачених цим договором.
У пункті 3.1 договору №154-23 (до внесення змін в договір) сторони визначили, що ціна цього договору становить 4032126,16 грн, у тому числі ПДВ - 672021,03 грн.
В подальшому з підстав, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, сторони додатковими угодами вносили зміни до пункту 3.1 договору №154-23, якими зменшували ціну договору. Так, в пункті 3.1 договору №154-23 (в редакції додаткової угоди №3 від 04.07.2024) визначено, що ціна цього договору становить 2144145,92 грн, у тому числі ПДВ 357357,65 грн.
Відповідно до п. 19.1 договору №154-23 (у редакції додаткової угоди № 1 від 22.12.2023) цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або передачі об'єкта будівництва Замовнику, а у випадку невиконання Сторонами зобов'язання передбачених Договором - діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
У Додатку №3 до договору №154-23 визначено, що джерелом фінансування є субвенція з державного бюджету.
За фактично виконані роботи відповідачем-підрядником на Об'єкті, які оформлені підписаними між сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3 за грудень 2023, квітень 2024 та квітень 2024 (в довідці за квітень 2024, яка датована найбільш пізньою датою серед наявних - 11.04.2024, сукупною вартістю будівельних робіт підрядника з початку будівництва по звітний місяць включно вказана сума 2144,14592 тис. грн, у т.ч. ПДВ 357,52265 тис грн), позивач-замовник сплатив за договором №154-23 відповідачу-підряднику грошові кошти в загальній сумі 2144145,92 грн в тому числі ПДВ у сумі 357357,65 грн.
Факт оплати позивачем-замовником за виконані відповідачем-підрядником роботи за договором №154-23 підтверджується платіжними інструкціями позивача, копії яких містяться в матеріалах справи (платіжні інструкції: № 17 від 18.09.2023 - на суму 1209637,85 грн в т.ч. ПДВ в сумі 201606,31 грн; № 455 від 26.12.2023 - на суму 225443,17 грн в т.ч. ПДВ в сумі 37573,86; № 40 від 15.04.2024 - на суму 506309, 94 грн в т.ч. ПДВ в сумі 84384,99 грн; №42 від 15.04.2024 - на суму 202754,96 грн в т.ч. ПДВ в сумі 33792,49 грн) на загальну суму 2144145,92 грн, в тому числі ПДВ у сумі 357357,65 грн.
По мірі виконання відповідачем-підрядником робіт за договором №154-23 та їх оплати позивачем-замовником відповідач-підрядник, діючи в якості платника ПДВ та вважаючи, що операції з прийому-передачі (постачання) робіт за вказаним договором підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою (20%), склав такі податкові накладні (ПН) в порядку пункту 201.7 Податкового кодексу України:
Дата ПН№ ПНЗагальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ, яка зазначена в ПНЗагальна сума ПДВ за основною ставкою, яка зазначена в ПН
20.09.202391 209 637,85201 606,31
22.12.20238225 443,1737 573,86
10.04.20243506 309,9484 384,99
17.04.20246202 754,9633 792,49
Всього: 2 144 145,92357 357,65
Крім того, 07.04.2024, з підстав необхідності виконання додаткових робіт на Об'єкті, позивач-замовник та відповідач-підрядник, без використання електронної системи закупівель (ідентифікатор закупівлі UA-2024-07-05-008739-a), уклали договір будівельного підряду № 154-23/24 на додаткові роботи по Об'єкту (далі - договір №154- 23/24).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору №154-23/24 відповідач-підрядник зобов'язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі III цього договору, виконати додаткові будівельні роботи з відновлювання робіт капітальний ремонт пошкодженого майна багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Садова, 8 в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області (тут і далі - Об'єкт) за завданням позивача-замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а позивач-замовник зобов'язався надати відповідачу-підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.
У пункті 2.1 договору № 154-23/24 сторони визначили, що строком виконання робіт є - до 31.12.2024, якщо інше не встановлено Календарним графіком виконання робіт, в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та Об'єкта будівництва в цілому, передбачених цим договором.
У пункті 3.1 договору №154-23/24 сторони визначили, що ціна цього договору становить 451206,12 грн, у тому числі ПДВ 75201,02 грн.
Пунктом 19.1 договору №154-23/24 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об'єкта будівництва Замовнику, а у випадку невиконання Сторонами зобов'язань, передбачених договором - діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
У Додатку №3 до договору №154-23/24 визначено, що джерелом фінансування є субвенція з державного бюджету.
Конкретні обсяги додаткових робіт (технічне завдання із зазначенням видів робіт, вартості, обсягів тощо), які не були передбачені в раніше укладеному договорі №154-23 від 14.09.2023 і підлягали виконанню окремо за договором №154-23/24, в тексті вказаного договору №154-23/24 не зазначені.
За фактично виконані роботи відповідачем-підрядником на Об'єкті, які оформлені підписаними між сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3 за липень 2024 (в довідці від 24.07.2024 за липень 2024 сукупна вартість будівельних робіт підрядника з початку будівництва по звітний місяць включно вказана в сумі 450,41192 тис. грн, у т.ч. ПДВ 75,06865 тис грн), позивач-замовник сплатив за договором №154-23/24 відповідачу-підряднику грошові кошти в загальній сумі 450411,92 грн в тому числі ПДВ у сумі 75068,65 грн.
Факт оплати позивачем-замовником за виконані відповідачем-підрядником роботи за договором №154-23/24 підтверджується платіжною інструкцією позивача №277 від 25.07.2024 на суму 450411,92 грн, в т.ч. ПДВ у сумі 75068,65 грн (копія міститься в матеріалах справи).
По мірі виконання відповідачем-підрядником робіт за договором №154-23/24 та їх оплати позивачем-замовником відповідач-підрядник, діючи в якості платника ПДВ та вважаючи, що операції з прийому-передачі (постачання) робіт за вказаним договором підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою (20%), склав таку податкову накладну (ПН) в порядку пункту 201.7 Податкового кодексу України:
Дата ПН№ ПНЗагальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ, яка зазначена в ПНЗагальна сума ПДВ за основною ставкою, яка зазначена в ПН
24.07.20246450411,9275068,65
Всього: 450411,9275068,65
Станом на момент укладання договору №154-23 від 14.09.2023 та договору №154-23/24 від 07.04.2024, рівно як і на момент виконання позивачем-замовником та відповідачем-підрядником вказаних договорів та здійснення господарських операцій оплати (передоплати) та прийому-передачі виконаних робіт, пунктом 197.15 Податкового кодексу України було встановлено звільнення від оподаткування податком на додану вартість (тут і далі - ПДВ) операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти (так звана податкова пільга щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти).
Сторони при укладенні договорів №154-23 від 14.09.2023 та №154-23/24 від 07.04.2024 (умови яких передбачали виконання на Об'єкті за рахунок державних коштів в тому числі будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту житла), проігнорували звільнення від оподаткування ПДВ таких будівельно-монтажних робіт, яке було встановлене вказаним пунктом 197.15 Податкового кодексу України. Натомість сторони в договорах №154-23 від 14.09.2023 та №154-23/24 від 07.04.2024 до всієї вартості усіх робіт за цими договорами (ціни договору) застосували ПДВ за ставкою 20%. Так, в пункті 3.1 договору №154-23 (в редакції додаткової угоди №3 від 04.07.2024) визначено, що ціна цього договору становить 2144145,92 грн, у тому числі ПДВ 357357,65 грн. В пункті 3.1 договору №154-23/24 сторони визначили, що ціна цього договору становить 451206,12 грн, у тому числі ПДВ 75201,02 грн.
Зважаючи на актуальність питання застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, встановленого пунктом 197.15 Податкового кодексу України, Міністерство фінансів України наказом від 09.08.2024 № 397 затвердило Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого цим пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, надалі - Узагальнююча податкова консультація.
Згідно з вказаною Узагальнюючою податковою консультацією (відповідь на питання 3) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції генерального підрядника (платника податку на додану вартість) з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, реконструкції житла, реставрації житла та капітального ремонту житла, якщо оплата таких робіт відбувається за рахунок державних коштів.
Виявивши помилкове застосування ПДВ за ставкою 20% до ціни договору №154-23 та ціни договору №154-23/24 в частині ціни будівельно-монтажних робіт, позивач-замовник листом від 31.10.2024 вих.№4295/34/34.06.01/2024 звернувся до відповідача-підрядника з пропозицією внести зміни до цих договорів в частині виключення з їх ціни відповідних сум ПДВ шляхом укладання відповідних додаткових угод та проведення коригування договірних цін із поверненням суми зайво отриманої суми ПДВ, нарахованого на вартість постачання будівельно-монтажних робіт.
Відповідач відповіді на вказаний лист від 31.10.2024 вих.№4295/34/34.06.01/2024 позивачу не надав, запропоноване позивачем коригування договірних цін в договорах №154-23 та №154-23/24 не здійснив.
Також, рішенням Рахункової палати від 10.12.2024 №55-2 «Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності на тему «Територіальні громади у війну: відновлення соціальної та критичної інфраструктури», позивачу було доручено до 01.04.2025 вжити заходи щодо повернення нарахованої та сплаченої суми ПДВ у розмірі 21 560 000 грн та здійснення її перерахування до державного бюджету, перегляду умов чинних договорів з будівництва/відновлення житла у частині дотримання вимог п.197.15 ст.197 розділу V ПКУ.
Звертаючись в травні 2025 до Господарського суду Київської області із позовною заявою у цій справі №911/1539/25 до відповідача, позивач посилається на недійсність пункту 3.1 договору №154-23 в частині включення до ціни договору ПДВ в сумі 176583,41 грн щодо вартості будівельно-монтажних робіт та недійсність пункту 3.1 договору №154-23/24 від 07.04.2024 в частині включення до ціни договору ПДВ в сумі 43766,24 грн щодо вартості будівельно-монтажних робіт.
Відповідач у цій справі №911/1539/25 у встановлений строк відзив на позов не подав, однак надав суду пояснення під час розгляду справи по суті. Так, в ході розгляду справи відповідач не заперечив, що будівельно-монтажні роботи, які виконувались за договорами №154-23 та №154-23/24, підлягали звільненню від оподаткування ПДВ на підставі пункту 197.15 Податкового кодексу України, тобто не підлягали оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%. Відповідач також не заперечив заявлений позивачем розрахунок сум зайво нарахованого ПДВ за ставкою 20% (в сумі 176583,41 грн на вартість будівельно-монтажних робіт за договором №154-23 та в сумі 43766,24 грн на вартість будівельно-монтажних робіт за договором №154-23/24) та не заперечив факт отримання ним листа позивача від 31.10.2024 вих.№4295/34/34.06.01/2024. Однак відповідач заперечив в цілому проти позовних вимог з підстав, викладених у наданих суду поясненнях, зокрема, з тих підстав, що: тендерна пропозиція відповідача-підрядника відповідала умовам тендерної документації позивача-замовника в частині включення ПДВ до договірної ціни; узагальнююча податкова консультація від 09.08.2024 №397 щодо застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, на яку посилається позивач у справі, набула чинності вже після укладення спірних договорів №154-23 та №154-23/24; Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а тому невідповідність спірних договорів умовам пункту 197.15 Податкового кодексу України не є підставою для визнання їх недійсними; поведінка позивача суперечить принципу «належного урядування».
Предметом спору у цій справі є дійсність частин договорів щодо включення до ціни договору ПДВ, у вказаному розмірі, а також, як наслідок, наявність у відповідача обов'язку повернути позивачу частину отриманого ПДВ у складі вартості робіт за спірними договорами.
Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку встановленим судом обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими та електронними доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій справі, виходячи з наступного.
Укладені між Департаментом як замовником та Товариством як підрядником спірні у цій справі договори (договір договору будівельного підряду №154-23 від 14.09.2023 та договір будівельного підряду на додаткові роботи №154-23/24 від 07.04.2024), тут і далі - спірні договори, за своєю правовою природою є приватноправовими договорами будівельного підряду, які укладені в процедурі публічної закупівлі.
Так, відповідно до частин 1 та 2 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проєктно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на час укладення спірних договорів) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За приписами пункту 3 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України. Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначалось з приводу застосування приписів ст.627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору та автономії волі у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин. Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
За змістом частин 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
У статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За змістом частини 7 ст.179 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних у справі правовідносин, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частин 1 та 3 ст.843 Цивільного кодексу України однією із умов договору будівельного підряду є ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно з частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 ст. 180 Господарського кодексу України).
Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування (частина 1 ст.189 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 11 Закону «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
В пункті 1 частини 2 ст.92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори.
Отже, встановлення податку, його розмір, умови його сплати, встановлення пільг щодо такого податку не є умовою, яка може встановлюватись або змінюватись сторонами господарського договору за їх вільним волевиявленням.
Як зазначено з цього приводу у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 та постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі №914/2176/24 у спорах із подібних правовідносин, хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "б" пункту 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
За змістом пункту 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України ставки ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20%; б) 0%; в) 7 % - за відповідними операціями, перелік яких наведений у вказаному підпункті; г) 14 % - за відповідними операціями, перелік яких наведений у вказаному підпункті.
Відповідно до пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 192.1 ст.192 Податкового кодексу України передбачено можливість складання розрахунку коригування до податкової накладної у разі допущення платником податку помилок при її складанні, у тому числі не пов'язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Відповідно до пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 із змінами і доповненнями, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України, постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.
Водночас пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України встановлено, що звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Як визначено пунктом 1 частини 1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єкта будівництва.
Сторони цієї справи не заперечують та матеріалами справи підтверджується, що будівельно-монтажні роботи, які виконувались Товариством-підрядником за спірними договорами будівельного підряду №154-23 від 14.09.2023 та № 154-23/24 від 07.04.2024, фінансувались за державні кошти, а тому були звільнені від оподаткування ПДВ на підставі пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України (в редакції як на момент укладення спірних договорів, так і на момент здійснення господарських операцій з оплати та виконання цих будівельно-монтажних робіт). Відповідач у цій справі заперечує проти позовних вимог не тому, що він вважає застосованою ставку ПДВ в розмірі 20% до цих будівельно-монтажних робіт, а з інших підстав, наведених у поясненнях відповідача.
Отже, нарахування в спірних договорах на вартість будівельно-монтажних робіт ПДВ за ставкою 20% було помилковим та не відповідало приписам пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України про звільнення операцій з постачання таких будівельно-монтажних робіт від оподаткування податком на додану вартість.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п.8.16 постанови від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 виснувала про те, що приписи ст.217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Отже, нарахування в спірних договорах на вартість будівельно-монтажних робіт ПДВ за ставкою 20% було помилковим та умови спірних договорів в цій частині не відповідають приписам пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання їх недійсними у відповідних частинах відповідно до частини 1 ст.203 та частини 1 ст.215 Цивільного кодексу України.
Доводи відповідача, про те, що Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а тому стаття 203 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд відхиляє як помилкові, оскільки ці доводи не враховують сутність принципу свободи приватноправового договору. Суд погоджується з відповідачем в тому, що Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства. Водночас суд звертає увагу на те, що укладені між сторонами договори №154-23 від 14.09.2023 та № 154-23/24 від 07.04.2024 є приватноправовими договорами і сторони при їх укладенні відповідно до передбаченого статтею 627 Цивільного кодексу України принципу свободи договору могли відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Водночас податок на додану вартість, який включається до ціни товару, не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами у договірному порядку, оскільки ставка ПДВ та порядок його сплати встановлюється актами податкового законодавства. Відтак, включення сторонами в укладені ними договори №154-23 від 14.09.2023 та № 154-23/24 від 07.04.2024 умови про оподаткування ПДВ за ставкою 20% будівельно-монтажних робіт, які відповідно до обставин справи не підлягали оподаткуванню цим податком за такою ставкою (були звільнені від оподаткування), суперечило не лише пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України як акту податкового законодавства, а й передбаченому статтею 627 Цивільного кодексу України принципу свободи договору, відповідно до якого сторони у приватноправовому договорі не можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд, якщо такі відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що спірні договори були укладені за результатами процедури публічної закупівлі і тендерна пропозиція відповідача-підрядника відповідала умовам тендерної документації в частині включення ПДВ до договірної ціни, оскільки такі доводи не спростовують вимог позивача у справі про недійсність спірних договорів у відповідних частинах. Суд погоджується з відповідачем в тому, що Департамент-позивач при підготовці тендерної документації та проведенні процедури публічної закупівлі міг бути більш обачним при вирішенні питання того, чи оподатковуються або не оподатковуються ПДВ за ставкою 20% будівельно-монтажні роботи, які були предметом закупівлі позивачем-замовником. Водночас суд також враховує, що ПДВ з своєю суттю є непрямим податком, платником якого є не позивач-замовник, а сам відповідач-підрядник (постачальник товарів та/або послуг). Відповідач-підрядник нарівні із позивачем-замовником був стороною спірних договорів та також міг і повинен був, укладаючи спірні договори, вирішити питання того, чи оподатковуються або не оподатковуються ПДВ за ставкою 20% будівельно-монтажні роботи, які підлягали виконанню відповідачем-замовником за спірними договорами. За вказаних обставин, відповідач-підрядник є не менш відповідальним, ніж позивач-замовник за відповідність спірних договорів умовам законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість.
Доводи відповідача про те, що узагальнююча податкова консультація від 09.08.2024 №397 щодо застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, на яку посилається позивач у справі, набула чинності вже після укладення спірних договорів №154-23 та №154-23/24, також не спростовують вимог позивач у цій справі. Суд зазначає, що відповідно до обставин цієї справи саме відповідач був платником ПДВ щодо спірних у справі будівельно-монтажних робіт, отже, виходячи із принципів добросовісності та розумності, відповідач як платник цього податку також мав обов'язок з правильного визначення режиму оподаткування спірних операцій та, при необхідності, міг самостійно звернутись до податкового органу за отриманням індивідуальної податкової консультації, не чекаючи появи узагальнюючої податкової консультації від 09.08.2024 №397.
Це означає, що допущену в спірних договорах помилку щодо застосування ПДВ за ставкою 20% до будівельно-монтажних робіт, які відповідно до обставин справи не підлягали оподаткуванню ПДВ, відповідач-платник міг виявити і раніше, ніж її виявив позивач-замовник після набуття чинності узагальнюючої податкової консультації від 09.08.2024 №397.
Суд також відмічає, що податкове законодавство передбачає механізм, який дозволяє платнику самостійно виправити помилку у разі неправильного визначення ним податкового зобов'язання з ПДВ. Так, із пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 із змінами і доповненнями, випливає, що у платника ПДВ є можливість самостійного здійснення ним коригування сум податкових зобов'язань у разі, зокрема, виправлення помилок, шляхом складення відповідного розрахунку коригування до податкових накладних, які були виписані платником-постачальником із помилковим застуванням ставки ПДВ в розмірі 20%.
Доводи відповідача про те, що позивач-замовник не відмінив закупівлю в порядку ст.32 Закону України «Про публічні закупівлі», а відповідно до ст.41 цього ж Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, суд також відхиляє з огляду на таке. Пункт 5 частини 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» прямо допускає (дозволяє) змінювати умови договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі у випадку, зокрема, погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку.
Це вказує на те, що передбачені статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» принципи здійснення публічних закупівель (добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії, ефективності та пропорційність та інші) не будуть порушені, якщо сторони, виявивши після укладення договору помилку у вигляді невірно застосованої ставки ПДВ, в подальшому добровільно переглянуть цей договір (змінять його умови) в бік зменшення (а не збільшення) ціни та виключення зайво нарахованого ПДВ.
При цьому суд також відмічає, що відповідно до обставин цієї справи для участі у закупівлі була подана лише одна тендерна пропозиція - відповідача, яка автоматично була визнана найбільш економічно вигідною, тобто інших учасників закупівлі не було, і відповідачем не доведено, чому, виявивши у спірних договорах помилку щодо застосування ПДВ за ставкою 20% до будівельно-монтажних робіт, які відповідно до обставин справи не підлягали оподаткуванню ПДВ, відповідач-переможець закупівлі та позивач-замовник не могли добровільно, у порядку пункту 5 частини 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», виправити таку помилку самостійно, не скасовуючи процедуру закупівлі, шляхом внесення відповідних змін до спірних договорів про виключення зайво нарахованого ПДВ.
При цьому відповідно до обставин цієї справи сам позивач-замовник звертався до відповідача-підрядника із пропозицією про проведення необхідних корегувань зайво нарахованого ПДВ та внесення необхідних змін у спірні договори (лист позивача від 31.10.2024 вих.№4295/34/34.06.01/2024), однак відповідач вказаний лист позивача проігнорував.
Хоча обов'язок з досудового врегулювання спору у цій справі відсутній, однак цей лист від 31.10.2024 вих.№4295/34/34.06.01/2024 спростовує доводи відповідача про те, що позивач перед зверненням до суду не звертався до відповідача із пропозицією про проведення відповідних корегувань зайво нарахованого ПДВ. У судовому засіданні при розгляді справи по суті відповідач пояснив свою позицію у справі тим, що позивач до позовної заяви формально не надав докази направлення відповідачу вказаного листа від 31.10.2024 вих.№4295/34/34.06.01/2024, однак відповідач при цьому також визнав факт отримання ним вказаного листа позивача від 31.10.2024 вих.№4295/34/34.06.01/2024. У зв'язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в тому, що вказаний лист позивача був фактично направлений відповідачу та ним отриманий. Тому доводи відповідача про відсутність доказів направлення відповідачу вказаного листа від 31.10.2024 вих.№4295/34/34.06.01/2024 не впливають на вирішення спору.
Доводи відповідача про те, що поведінка позивача суперечить принципу «належного урядування» суд також відхиляє, з огляду на таке.
У постанові від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
При цьому суд зауважує, що Департамент-позивач у спірних правовідносинах не діяв як орган публічної влади (державний орган), а діяв як сторона замовника у приватноправових договорах, і правовідносини, які склались між сторонами за цими спірними договорами, є приватноправовими. Також суд повторює, що відповідно до обставин цієї справи відповідач-підрядник як платник ПДВ є не менш відповідальним, ніж позивач-замовник, за відповідність спірних договорів умовам законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість та за допущену помилку у вигляді неправильно застосованої ставки ПДВ до будівельно-монтажних робіт. Суд при цьому не вбачає непослідовної поведінки позивача у спорі, адже позивач, виявивши помилку у вигляді неправильного застосованої ставки ПДВ до будівельно-монтажних робіт, запропонував відповідачу добровільно виправити цю помилку та провести відповідні корегування з дотриманням встановленого законодавством механізму, який дозволяє платнику самостійно виправити таку помилку. Однак відповідач вказану пропозицію позивача проігнорував. У зв'язку з цим суд відхиляє посилання відповідача на принцип "належного урядування" як нерелевантний для даних приватноправових відносин між сторонами та враховуючи самоусунення відповідача від виправлення допущеної помилки.
Отже, пункти 3.1 договорів №154-23 14.09.2023 та №154-23/24 від 07.04.2024 в частині включення до ціни договорів податку на додану вартість на вартість постачання будівельно-монтажних робіт не відповідають чинному законодавству, що зумовлює відсутність обов'язку у позивача сплачувати за відповідні роботи за визначеною у договорах ціною, що включає податок на додану вартість.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до пункту 1 частини 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов'язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. Отже відповідач, як одна із сторін зобов'язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 910/16625/23).
Суд, оцінивши зазначені вище обставини, встановив, що правова підстава для отримання від позивача сум ПДВ за ставкою 20% за будівельно-монтажні роботи, поставка яких податковим законодавством було звільнена від оподаткування цим податком, для відповідача не існувала і мала місце помилка відповідача щодо своїх податкових зобов'язань.
Відповідач при цьому не заперечує заявлений позивачем розрахунок сум зайво нарахованого ПДВ за ставкою 20% в загальній сумі 220349,65 грн (в сумі 176583,41 грн на вартість будівельно-монтажних робіт за договором №154-23 та в сумі 43766,24 грн на вартість будівельно-монтажних робіт за договором №154-23/24), а суд в силу передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності судочинства розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, позовні вимоги про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 220349,65 грн підлягають задоволенню повністю у межах заявлених позивачем вимог.
Враховуючи повне задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в сумі 7488,99 грн відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.2, 4-9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.В.-Груп» про визнання недійсним пункту 3.1 договору будівельного підряду №154-23 від 14.09.2023 в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 176583,41 грн, визнання недійсним пункту 3.1 договору будівельного підряду на додаткові роботи № 154-23/24 від 07.04.2024 в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 43766,24 грн та про стягнення 220349,65 грн безпідставно отриманих коштів задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним пункт 3.1 укладеного між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40, код ЄДРПОУ 21467647) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.В.-Груп» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, код ЄДРПОУ 42647801) договору будівельного підряду №154-23 від 14.09.2023 в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 176583,41 грн.
3. Визнати недійсним пункт 3.1 укладеного між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40, код ЄДРПОУ 21467647) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.В.-Груп» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, код ЄДРПОУ 42647801) договору будівельного підряду на додаткові роботи № 154-23/24 від 07.04.2024 в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 43766,24 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.В.-Груп» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, код ЄДРПОУ 42647801) на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40, код ЄДРПОУ 21467647) 220349 (двісті двадцять тисяч триста сорок дев'ять) грн 65 коп. безпідставно отриманих коштів та 7488 (сім тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 99 коп. судового збору.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2026.
Суддя О.О. Третьякова