61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
11.02.2026 Справа № 908/3137/21
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Лободи Т.О.
при секретарі судового засідання Голуб К.В.,
розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ, код 00032129, в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Краматорськ Донецької області, код 09334702,
до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45752470) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області,
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть", м. Краматорськ Донецької області, код 21951449,
про зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників сторін:
позивача - Снайко Г.О.,
відповідача, третьої особи - не з'явилися,
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" 29.10.2021 звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № 104.20-12/1/8894/69078/2021-04/вих від 26.10.2021) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зобов'язання відповідача видати позивачу протокол, акт про реалізацію предмета іпотеки та інші, передбачені законом документи, для оформлення свідоцтва про залишення за собою майна з прилюдних торгів нерухомого майна (приміщення офісу) загальною площею 442,4 кв.м, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, за початковою ціною 2 409 785,70 грн, шляхом часткового заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 03.11.2021 у справі № 908/3137/21 вказану позовну заяву залишив без руху, надав позивачу строк 10 днів з дня вручення даної ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі, а саме: 1) письмово зазначити місцезнаходження, поштовий індекс юридичної особи Акціонерного товариства Державний ощадний банк України відповідно доданих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 2) письмово зазначити ідентифікаційний код юридичної особи Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 3) письмово зазначити повне найменування, місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи відповідача відповідно доданих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 4) надати докази (оригінали або належним чином засвідчені копії): судові рішення у справах №№ 905/3777/14, 905/1659/17, 905/1673/18; ухвалу від 12.09.2019 у справі № 905/3777/14; постанову від 07.09.2021 у справі № 905/1263/21; докази призначення 16.04.2021, 19.05.2021 22.06.2021 торгів; протокол проведення електронних торгів № 543231; постанову від 22.11.2018 про об'єднання виконавчих проваджень у зведене ВП № 57765385; заяву від 02.07.2021 про придбання предмета іпотеки; заяви від 27.08.2021, 14.09.20921 про придбання предмету іпотеки; 5) письмово обґрунтувати необхідність залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Донремпуть в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, зазначивши, яким саме чином рішення суду може вплинути на права або обов'язки вказаної юридичної особи та щодо якої із сторін; 6) письмово зазначити (конкретизувати), які саме документи позивач просить зобов'язати відповідача видати, зазначити дати та номери (за наявності) протоколу та акту про реалізацію майна, які позивач просить зобов'язати відповідача видати; 7) подати докази надсилання відповідачу та третій особі листом з описом вкладення документів (доказів) на виконання зазначеної ухвали суду.
15.11.2021 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява (вих. № 104.20-12/1/9265/72398/2021-04/вих. від 09.11.2021) про усунення недоліків, в якій позивач вказує про уточнення позовних вимог прохальної частини та просить суд:
1. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винести постанову державного виконавця про передачу нерухомого майна (приміщення офісу) загальною площею 442,4 кв.м, яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, за початковою ціною 2 409 785,70 грн стягувачу в рахунок погашення боргу.
2. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) видати Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" акт про передачу нерухомого майна (приміщення офісу), загальною площею 442,4 кв.м, яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, за початковою ціною 2 409 785,70 грн стягувачу в рахунок погашення боргу.
До вказаної заяви позивачем надано низку документів на виконання вимог ухвали Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 17.11.2021 матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть", про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (справа № 908/3137/21) передав за територіальною юрисдикцією (виключною підсудністю) до Господарського суду Донецької області.
20.12.2021 матеріали справи № 908/3137/21 надійшли до Господарського суду Донецької області, автоматизованим розподілом для розгляду справи призначено суддю Лободу Т.О.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 28.12.2021 позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (справа № 908/3137/21), з урахуванням уточнень позовних вимог прохальної частини, викладених у заяві про усунення недоліків, залишив без руху. Надав позивачу строк 7 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме шляхом надання до суду доказів направлення копій позовної заяви та заяви про усунення недоліків з доданими до неї документами на адресу відповідача - юридичної особи, доказів сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
11.01.2022 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивач додав документи на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2021.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 17.01.2022 прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі № 908/3137/21; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть"; призначив підготовче засідання на 08.02.2022 року об 11:00 год.
04.02.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/3137/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 905/1263/21.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 08.02.2022 зупинив провадження у справі № 908/3137/21 до набрання законної сили рішенням у справі № 905/1263/21.
Господарський суд Донецької області рішенням від 20.01.2022 у справі № 905/1263/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023, позов задовольнив.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 28.06.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 у справі № 905/1263/21 скасував, справу № 905/1263/21 передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Господарський суд Донецької області рішенням від 04.04.2024 у справі № 905/1263/21 у позовних вимогах відмовив повністю, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судовий збір у сумі 15890,00 грн.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 10.10.2024 рішення Господарського суду Донецької області від 04.04.2024 у справі № 905/1263/21 залишив без змін.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 30.07.2025 поновив провадження у справі № 908/3137/21; призначив підготовче засідання на 19.08.2025 о 12:30 год; запропонував учасникам справи надати письмові пояснення з обґрунтуванням своєї позиції по справі на теперішній час.
19.08.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій заявник просить суд змінити назву відповідача з Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області на Східне міжрегіонального управління міністерства юстиції (код 43316700) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області.
Того ж дня через систему "Електронний суд" від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли письмові пояснення по справі. В поясненнях наведено відомості щодо ходу ведення зведеного виконавчого провадження № 57765385, до складу якого входять наступні виконавчі провадження: № 49049691 (відкрито 16.10.2015) з примусового виконання судового наказу № 905/3777/14, виданого Господарським судом Донецької області 19.05.2015; № 55072908 (відкрито 14.11.2017) з примусового виконання судового наказу № 905/1659/17, виданого Господарським судом Донецької області 04.10.2017, № 58948636 (відкрито 18.04.2019) з примусового виконання судового наказу № 905/1673/18, виданого Господарським судом Донецької області 08.01.2019. Вказано, що державним виконавцем вжиті заходи щодо реалізації спірного нерухомого майна, згідно протоколу про проведення електронних торгів Державного підприємства "СЕТАМ" № 543231 від 22.06.2021 треті електронні торги з продажу іпотеки, а саме нерухомого майна - приміщення офісу загальною площею 442,4 кв.м, розташованого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2 не відбулися, у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Також вказано, що на теперішній час існує непогашена заборгованість на користь АТ "Ощадбанк" за зведеним виконавчим провадженням складає 3 963 696,84 грн. Загальна сума заборгованості з урахуванням виконавчого збору складає 4 360 066,51 грн. Крім того, вказано, що 16.06.2021 набрали чинності зміни до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" для відновлення законних прав і свобод громадян щодо управління власним майном та отримання кредитних послуг". Вважає, що у зв'язку з тим, що ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" є відсильною та відсилає до ст. 47, вказаного закону, то дії відповідача підпадають під імперативні вимоги статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). Зазначено, що спірне майно було виставлено на реалізацію на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.09.2019 у справі № 905/3777/14 до змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.08.2025 відклав підготовче засідання по справі на 09.09.2025 об 11:15 год; запропонував позивачу надати обґрунтування свої позиції по справі на теперішній час, а також щодо заяви про зміну назви відповідача.
08.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких банк позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Того ж дня через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить суд здійснити заміну учасника справи № 908/3137/21 відповідача його правонаступником Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, що діє в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 09.09.2025 здійснив заміну в справі № 908/3137/21 відповідача - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код 43315445) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області на його правонаступника - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області. Відклав підготовче засідання по справі на 23.09.2025 о 12:30 год.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 23.09.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 15.10.2025 о 10:00 год.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.10.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 05.11.2025 о 10:00 год.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.11.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.11.2025 року об 11:00 год.
Проте, призначене на 26.11.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з повною відсутністю 26.11.2025 з 09 год. 55 хв. до 11 год. 45 хв. енергопостачання в приміщенні Господарського суду Донецької області, про що складено відповідний Акт від 26.11.2025.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 26.11.2025 призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 09.12.2025 о 12:30 год.
Проте, призначене на 09.12.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Донецької області 09.12.2025 з 08 год. 40 хв. до 13 год. 35 хв., про що складено відповідний Акт від 09.12.2025.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 10.12.2025 призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 22.12.2025 о 14:10 год.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 22.12.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.01.2026 об 11:30 год.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 06.01.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 21.01.2026 об 11:45 год.
19.01.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій заявник просить суд змінити назву відповідача з Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області на Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції (код ЕДРПОУ 45752470) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
21.01.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення по справі. До пояснень позивач додав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 21.01.2026 здійснив заміну в справі № 908/3137/21 відповідача - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (код 43316700) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області на його правонаступника - Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45752470) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області; відклав розгляд справи в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 11.02.2026 о 10:30 год.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд задовольнити позов.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали суду від 21.01.2026 до їх електронних кабінетів в системі "Електронний суд".
Враховуючи, що відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні за їх відсутності.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Щодо підсудності даного спору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд зобов'язати відповідача винести постанову державного виконавця про передачу спірного нерухомого майна в рахунок погашення боргу та видати позивачу акт про передачу такого в рахунок погашення боргу. Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем частини 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку" та пункту 9 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження". Вказує, що позивач звертався до відповідача з заявами про придбання предмета іпотеки, шляхом часткового заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни продажу предмета іпотеки на відповідних торгах, що не відбулися, але виконавчою службою не розглянуті такі заяви банку.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з положеннями частин першої, шостої та восьмої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Отже, Законом України "Про виконавче провадження" передбачено випадки, коли реалізація арештованого майна на торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити виконавець, а саме: повідомити про це стягувача і запропонувати йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев'ята статті 61 цього Закону).
Оскільки реалізація процедури, визначеної наведеними вище приписами законодавства, направлена на перехід права власності на нерухоме майно від боржника до стягувача, наявним є спір про право, а отже, відповідний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства в позовному провадженні. Суд зазначає, що фактично документи, про які заявлено в даному позові є правочином, за яким майно боржника передається стягувачу в рахунок погашення боргу та які є підставою для реєстрації права власності на майно боржника за позивачем, а також створюють правові наслідки безпосередньо для стягувача.
Враховуючи, що спірне нерухоме майно знаходиться в м. Краматорську Донецької області, спір належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Донецької області.
Суд встановив, що між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (теперішня назва - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть" був укладений Договір кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010 (кредитний договір), за яким у третьої особи виникла заборгованість. Банк звертався до суду з відповідними позовними заявами про стягнення з третьої особи такої заборгованості.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 06.05.2015 у справі № 905/3777/14 провадження по справі в частині стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 287 115,58 грн, в частині стягнення поточної заборгованості за відсотками у розмірі 6653,01 грн та в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 39350,16 грн припинив. Решту позовних вимог задовольнив; стягнув з ТОВ "ВФ "Донремпуть" на користь ПАТ "Ощадбанк" в особі ТВБВ №10004/0271 філії Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" заборгованість по кредиту у розмірі 1218651 грн. 93 коп., поточну заборгованість за відсотками у розмірі 24039 грн. 16 коп., прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 49756 грн. 14 коп., заборгованість за комісійними доходами за супроводження кредиту у розмірі 195 грн., пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 99966 грн. 26 коп., пеню за несвоєчасну сплату в строк процентів у розмірі 3941 грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 34592 грн. 65 коп.
Після набрання вказаним рішенням законної сили Господарський суд Запорізької області 19.05.2015 видав наказ про примусове стягнення.
Господарський суд Донецької області рішенням від 21.08.2017 у справі №905/1659/17 стягнув з ТОВ "ВФ "Донремпуть" на користь ПАТ "Ощадбанк" в особі філії Донецького обласного управління ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за договором кредитної лінії № 3/2010 від 19.11.2010, відсотки за користування кредитом в розмірі 291 366,16 грн, інфляційні втрати в загальному розмірі 1 492 955,05 грн, 3% річних в загальному розмірі 164 190,76 грн, пеню в загальному розмірі 3 345,73 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 277,87 грн.
Після набрання вказаним рішенням законної сили Господарський суд Донецької області 04.10.2017 видав наказ про примусове виконання рішення.
Господарський суд Донецької області рішенням від 11.12.2018 у справі №905/1673/18 стягнув з ТОВ "ВФ "Донремпуть" на користь ПАТ "Ощадбанк" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за договором кредитної лінії № 3/2010 від 19.11.2010 за відсотками за користування кредитом в розмірі 341356,10 грн, інфляційні втрати в загальному розмірі 156434,84 грн, 3% річних в загальному розмірі 49247,17 грн, судовий збір в розмірі 9967,58 грн.
Після набрання вказаним рішенням законної сили Господарський суд Донецької області 08.01.2019 видав наказ про примусове виконання рішення.
На виконання рішень суду у вказаних господарських справах на підставі наказів про примусове виконання рішення державним виконавцем відкриті наступні виконавчі провадження: № 49049691 (наказ у справі № 905/3777/14), № 55072908 (наказ у справі № 905/1659/17) та № 58948636 (наказ у справі № 905/1673/18).
Станом на час розгляду даної справи вказані виконавчі провадження об'єднані у зведене виконавче провадження №57765385 на загальну суму 3969247,89 грн і перебувають на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області.
Суд також встановив, що 19.11.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (теперішня назва - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України") (Іпотекодержатель або Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть" (Іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010 (кредитний договір) укладено Іпотечний договір №3-01/2010 (Іпотечний договір), за яким позивач передав в іпотеку відповідачу-1 нерухоме майно, а саме, приміщення офісу загальною площею 442,4 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Сакко і Ванцетті, будинок 2 (далі - предмет іпотеки). Іпотечний договір посвідчений державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О., зареєстрований в реєстрі за №2-10034.
Відповідного до пункту 6.3 Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі, на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення господарського суду у встановленому законодавством та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в пункті 6.8. цього договору.
У разі не реалізації предмета іпотеки або визнання аукціону таким, що не відбувся, іпотекодержатель має право залишити предмет іпотеки за собою, на що Іпотекодавець цим надає свою згоду і надання додаткової згоди не потрібно (пункт 6.7. Іпотечного договору).
Умовами пункту 6.8 Іпотечного договору передбачені застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання, а саме, за цим договором іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмету іпотеки будь-якій особі на підставі цього іпотечного договору, який містить це застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, та/або набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі цього застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або укладеного договору про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку, встановленому законодавством.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірного об'єкта нерухомого майна (приміщення офісу за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2) підтверджується внесення реєстратором - Перша Краматорська державна нотаріальна контора записів про реєстрацію 19.11.2010 обтяження щодо заборони відчуження нерухомого майна позивача та іпотеки.
Банк не звертався ні до суду, ні до нотаріуса з питання звернення стягнення на предмет іпотеки.
У процесі виконавчого провадження позивач оскаржив у судовому порядку бездіяльність органу примусового виконання рішень. За результатами розгляду скарги Господарський суд Запорізької області ухвалою від 12.09.2019 у справі № 905/3777/14 визнав неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень щодо невжиття заходів в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна ТОВ "ВФ "Донремпуть", а саме приміщення офісу загальною площею 442,4 кв.м, розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, в межах зведеного виконавчого провадження № 57765385, до складу якого входить виконавче провадження № 49049691 з примусового виконання наказу № 905/3777/14, виданого Господарським судом Запорізької області 19.05.2015, суд зобов'язав Відділ примусового виконання рішень вжити невідкладні заходи відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" в частині реалізації на прилюдних електронних торгах вказаного спірного нерухомого майна позивача. Вказана ухвала набрала чинності.
Органом Державної виконавчої служби в межах зведеного виконавчого провадження з примусового виконання наказів суду про стягнення на користь Банка кредитної заборгованості вчинялися виконавчі дії, пов'язані з реалізацією арештованого предмета іпотеки: обтяжене іпотекою нерухоме майно позивача було виставлено на публічний продаж, однак призначені на 16.04.2021 та 19.05.2021 (перші і другі торги відповідно) не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників.
Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 543231 Державного підприємства "СЕТАМ" від 22.06.2021 треті електронні торги з реалізації предмета іпотеки нежитлового приміщення (приміщення офісу) загальною площею 442, 4 кв. м, розташованого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, 2, за стартовою ціною 2 409 785,70 грн, призначені на 22.06.2021, не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
02.07.2021 АТ "Ощадбанк" звернулось до Відділу примусового виконання рішень з заявою, в якій у порядку частини 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку" виявило бажання придбати предмет іпотеки: нерухоме майно (будівлю офісу) загальною площею 442, 4 кв. м, розташоване за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, 2, за початковою ціною 2409785,70 грн, шляхом часткового заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна, а в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про іпотеку", видати АТ "Ощадбанк" відповідну постанову та акт державного виконавця. Вказану заяву відповідач отримав 02.07.2021, що підтверджується відповідною відміткою на заяві.
В липні 2021 року ТОВ "ВФ "Донремпуть" звернулось до суду з позовом до АТ "Ощадбанк" та Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про заборону набуття права власності на предмет іпотеки та вчинення певних дій (справа № 905/1263/21).
Державним виконавцем 05.07.2021 та 19.07.2021 відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" винесені постанови про відкладення проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчих документів через подання ТОВ "ВФ "Донремпуть" вищевказаного позову.
У зв'язку з закінченням строку, на які були відкладені проведення виконавчих дій, банк повторно звернувся до відповідача з заявою вих. №104.20-12/1/6333 від 28.07.2021 про видачу банку акту про реалізацію предмета іпотеки та інших, передбачених законом документів для оформлення свідоцтва про залишення за банком майна з прилюдних торгів. Вказану заяву відповідач отримав 30.08.2021, що підтверджується відповідною відміткою на заяві.
Також до матеріалів справи додано копію заяви банку вих. №104.20-12/1/6828/59485/2021-04/вих від 14.09.2024, адресовану відповідачу, про видачу банку акту про реалізацію предмета іпотеки та інших, передбачених законом документів для оформлення свідоцтва про залишення за банком майна з прилюдних торгів.
Суд також встановив, що Господарський суд Донецької області рішенням від 04.04.2024 у справі № 905/1263/21, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, відмовив повністю в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть" до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що діє в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області про заборону ПАТ "Ощадбанк" набуття права власності на нежитлове (офісне) приміщення, яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, 2, на термін дії Закону України № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та про заборону Відділу примусового виконання рішень проводити будь-які дії щодо реалізації набуття АТ "Ощадбанк" права власності на нежитлове (офісне) приміщення, яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, 2, на термін дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Не передача банку виконавчою службою відповідних документів та спірного майна стала підставою звернення позивача до суду з даним позовом. Вказані дії не здійснені виконавчою службою і на даний час.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У ч. 2. ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії (подібний висновок міститься у п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої зазначеної статті).
Розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (такий висновок наведено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Предметом позову у даній справі є вимога АТ "Ощадбанк" до відповідача (Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області) про зобов'язання відділу винести постанову державного виконавця про передачу нерухомого майна (приміщення офісу) загальною площею 442,4 кв.м, яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, за початковою ціною 2 409 785,70 грн стягувачу в рахунок погашення боргу, а також видати акт про передачу такого нерухомого майна за початковою ціною 2 409 785,70 грн стягувачу в рахунок погашення боргу.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем відкриті відповідні виконавчі провадження на підставі наказу № 905/3777/14, виданого Господарським судом Запорізької області 19.05.2015, №905/1659/17, виданого Господарським судом Донецької області 04.10.2017, № 905/1673/18, виданого Господарським судом Донецької області 08.01.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть" на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" грошової заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем частини 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку" та пункту 9 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" та не видачею акту про передачу спірного нерухомого майна за початковою ціною 2 409 785,70 грн банку в рахунок погашення боргу.
Заперечення відповідача обґрунтовані обставинами знаходження зазначеного майна (предмет іпотеки) на території проведення антитерористичної операції та поширення на таке майно заходів, передбачених статтею 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у частині зупинення дії відповідних законодавчих норм, якими урегульовано питання реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки.
Положеннями пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення. Частиною другою статті 129-1 Конституції України визначено позитивний обов'язок держави забезпечити виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України "Про виконавче провадження". Статтею 1 наведеного Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання, зокрема, судових рішень, є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин.
Розділом VІІ Закону України "Про виконавче провадження" (статті 48 - 61) передбачено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника під час примусового виконання судових рішень. Так, частинами першою, другою статті 48 цього Закону, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення на майно боржника виконавець виносить ухвалу. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (частина п'ята статті 48 цього Закону).
Звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частини перші статей 50, 52 цього Закону).
З наведених правових норм випливає, що під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону України "Про виконавче провадження" застосовуються положення Конституції України, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону.
Разом з визначенням особливостей процедури виконавчого провадження Закон України "Про виконавче провадження" має бланкетні та відсильні норми, які передбачають застосування правових приписів інших нормативних актів при здійсненні виконавчого провадження.
Особливості звернення стягнення на заставлене майно передбачені статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження", частиною сьомої якої визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Зазначена норма є відсильною та надає виконавцю повноваження застосувати до реалізації іпотеки у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення боргу положення Закону України "Про іпотеку", які визначають особливості звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону).
Розділом V Закону України "Про іпотеку", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки (статті 33) та регламентовано особливості реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах (статті 41 - 50).
Відповідно до частини першої статті 33 вказаного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачене законом.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина четверта статті 33 цього Закону).
За змістом частини першої статті 41 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Оскільки статтею 575 Цивільного кодексу України іпотеку визначено як окремий вид застави, положення Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, за змістом наведених правових норм підставою для застосування положень Закону України "Про іпотеку" до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса, та вже в процесі виконавчого провадження його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Норми Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодержателя на користь іпотекодавця. Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.01.2019 у справі № 522/10127/14-ц.
За судовими рішеннями стягнуто заборгованість за кредитним договором, тому виконання рішень суду має здійснюватися за рахунок усього майна, що належить боржнику. Судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в матеріалах справи відсутні.
Будь-яке арештоване у виконавчому провадженні майно реалізується відповідно до процедури, визначеної частинами першою, п'ятою, шостою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням порядку проведення електронних торгів, визначеного відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5 "Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна".
Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів.
На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Тобто акт є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Таким чином, акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.
Зважаючи на викладені обставини, суд наголошує, що спірні правовідносини сторін виникли в межах здійснення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням судових рішень про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором виключно на користь іпотекодержателя - АТ "Ощадбанк". Натомість, державним виконавцем не вчинялися дії на виконання судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі частини четвертої статті 33 Закону України "Про іпотеку".
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.09.2019 у справі №905/3777/14, що набрала чинності та є обов'язковою для виконання, зобов'язано орган державної виконавчої служби вжити невідкладних заходів відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна ТОВ "ВФ "Донремпуть", а саме, приміщення офісу загальною площею 442,4 кв. м за вказаною адресою.
У своїх письмових поясненнях відповідач констатував, що дії, які ним були здійснені щодо реалізації майна на прилюдних торгах здійснені саме на виконання вказаного рішення суду.
Дослідивши доводи відповідача про поширення на спірне нерухоме майно положень статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" в частині зупинення дії окремих норм Закону України "Про іпотеку" щодо реалізації предмета іпотеки суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Верховною Радою України 2 вересня 2014 року прийнято Закон України № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VІІ), яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Положеннями статті 1 наведеного Закону (в редакції, чинній на момент проведення електронних торгів) визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
В той же час, Президентом України до теперішнього часу не видавалось жодного Указу про завершення проведення антитерористичної операції, а наявність Указу Президента України від 30.04.2018 №116/2018, яким введено широкомасштабну антитерористичну операцію.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону (частина 3 статті 11 Закону статті 11 Закону №1669-VIІ).
Відповідно до статті 1 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил. Також, відповідно до підпункту 8 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів, зокрема, статтю 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" доповнено абзацом десятим такого змісту: "антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України".
Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян та/або юридичних осіб на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації.
Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 за №1275-р, в редакції розпорядження Кабінету міністрів України від 23 січня 2019 року № 28-р, до них відноситься м. Краматорськ Донецької області (Краматорська міська рада).
Тобто, спірний предмет іпотеки знаходиться на території проведення антитерористичної операції.
Приписами частини першої статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у редакції до 19.05.2021, унормовано, що протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №905/633/19, зазначені норми під час дії мораторію не допускають можливості реалізації іпотекодержателем такого позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки як набуття права власності на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Запроваджений законом мораторій зупиняє можливість реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, а відтак унеможливлює укладення оспорюваного договору та наступну реєстрацію за відповідачем права власності на предмет іпотеки.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 908/1245/15-г вказано, що у разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень слід виходити із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження".
Надавши оцінку встановленим обставинам та сутності позовних вимог, здійснивши правовий аналіз та співставлення положень статей 48 - 61 Закону України "Про виконавче провадження", статей 37, 38, 41, 43 - 47, 49 Закону України "Про іпотеку" та статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суд дійшов висновку про те, що Законом №1669-VII не внесено змін в частині заборони реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки та реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", на підставі якого державним виконавцем вчинені дії щодо звернення стягнення на спірне нерухоме майно позивача у порядку виконання рішення суду щодо стягнення кредитної заборгованості, за умови відсутності судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо передачі на реалізацію на прилюдних торгах спірного нерухомого майна в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя та на підставі рішення суду, що є обов'язковим для виконання (ухвали Господарського суду Запорізької області від 12.09.2019 у справі № 905/3777/14), відповідають вимогам чинного законодавства.
Як на даний час, так і станом на момент виникнення спірних правовідносин, позивач мав право залишити за собою майно, яке не було реалізовано в межах виконавчого провадження на електронних торгах, за ціною третіх електронних торгів.
Відповідно до частин 6, 8, 9 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
У подальшому у вказану норму внесені зміни лише щодо того, що проводиться електронний аукціон, а не електронні торги з продажу майна боржника в виконавчому провадженні.
Суд також зазначає, що реалізація майна, яке перебуває в іпотеці, здійснюється відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, визначених в Законі України "Про іпотеку".
Згідно до положень статті 49 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
У разі оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною третіх прилюдних торгів у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.
У подальшому у вказану норму також були внесені зміни щодо того, що проводиться електронний аукціон, а не електронні торги з продажу предмету іпотеки.
Як вже встановив суд, що підтверджено матеріалами справи, орган Державної виконавчої служби в межах зведеного виконавчого провадження з примусового виконання наказів суду про стягнення на користь АТ "Ощадбанк" кредитної заборгованості вчиняв виконавчі дії, пов'язані з реалізацією арештованого предмета іпотеки: обтяжене іпотекою нерухоме майно позивача було виставлено на публічний продаж, однак перші і другі торги не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників, треті електронні торги з реалізації предмета іпотеки, призначені на 22.06.2021, також не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Таким чином, право позивача залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна у разі оголошення третіх електронних торгів такими, що не відбулися, передбачено законом.
Суд встановив, що на даний час орган примусового виконання рішень так і не прийняв відповідне рішення стосовно заяви іпотекодержателя - АТ "Ощадбанк" від 02.07.2021 про залишення за ним предмета іпотеки шляхом заліку ціни предмета іпотеки за третіми торгами в рахунок часткового погашення заборгованості, яка стягнута за відповідними рішеннями судів. Державним виконавцем проведення виконавчих дій з примусового виконання судових наказів відкладено.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (довідка №460203630 від 14.01.2026) приміщення офісу, яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, 2, загальною площею 442,4 кв.м, на підставі Свідоцтва про право власності САВ № 725531 від 01.06.2010 належить на праві власності ТОВ "Виробнича фірма "Донремпуть" (запис № 495-Н/Ф від 23.06.2010 в реєстровій книзі № 3 Краматорського міського бюро технічної інвентаризації).
Враховуючи, що Закон передбачає обов'язок державного виконавця винести відповідну постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та скласти за фактом такої передачі акт, які є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно, а також те, що без вказаних документів банк не може оформити за собою право власності на спірне нерухоме майно та не може захистити свої права в інший спосіб, суд вважає, що позивач обрав ефективний спосіб захисту, а заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 4 540,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45752470) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області винести постанову державного виконавця (ВП № 57765385) про передачу нерухомого майна (приміщення офісу) загальною площею 442,4 кв.м, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, за початковою ціною 2 409 785,70 грн, Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" в рахунок погашення боргу.
Зобов'язати Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45752470) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області видати Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" акт про передачу нерухомого майна (приміщення офісу), загальною площею 442,4 кв.м, яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, за початковою ціною 2 409 785,70 грн, в рахунок погашення боргу (ВП № 57765385).
Стягнути з Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, б.26, код 45752470) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області (84313, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, 32) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, б. 12-Г, код 00032129) в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сіверська, б. 54, код ВП 09334702) витрати по сплаті судового збору в сумі 4 540,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2026.
Суддя Т. О. Лобода