05.02.2026 року м. Дніпро Справа № 904/3154/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Мороз В.Ф.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю:
від Відділу: Воронкова Ю.С. (поза межами суду) - самопредставництво;
від ФОП Захарін С.В.: Невська І.В. (в залі суду) - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 (повне рішення складено 18.08.2025 року; суддя Новікова Р.Г.) у справі №904/3154/25
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький
до фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича
про:
- зобов'язання відповідача поставити позивачу паливну деревину у кількості 970,20м3 на умовах договору від 20.01.2025 №29;
- стягнення штрафу у розмірі 233800 грн, пені у розмірі 53467 грн 59 коп.
за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький
про:
- розірвання у судовому порядку договору від 20.01.2025 №29 поставки деревини, укладеного між сторонами;
- визнання відсутніми правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених договором від 20.01.2025 №29, у зв'язку з розірванням договору з підстав істотної зміни обставин,
1. Короткий зміст позовних вимог
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить зобов'язати фізичну особу-підприємця Захаріна Сергія Володимировича поставити позивачу паливну деревину у кількості 970,20м3 на умовах договору №29 від 20.01.2025 та стягнути штраф у розмірі 233 800,00 грн, пеню у розмірі 53467 грн 59 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором від 20.01.2025 №29 поставки деревини.
В свою чергу, фізична особа-підприємець Захарін Сергій Володимирович звернувся із зустрічним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про розірвання у судовому порядку договору від 20.01.2025 №29 поставки деревини, укладеного між сторонами, та визнання відсутніми правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених договором від 20.01.2025 №29, у зв'язку з розірванням договору з підстав істотної зміни обставин.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані наявністю всіх підстав для розірвання договору від 20.01.2025 №29, у зв'язку із істотною зміною обставин.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025, позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича про зобов'язання відповідача поставити позивачу паливну деревину у кількості 970,20м3 на умовах договору від 20.01.2025 №29; стягнення штрафу у розмірі 233800 грн, пені у розмірі 53467 грн 59 коп - задоволено частково.
Зменшено розмір штрафу на 50% з 233 800 грн до 116 900 грн.
Зобов'язано фізичну особу-підприємця Захаріна Сергія Володимировича поставити Квартирно-експлуатаційному відділу міста Хмельницький паливну деревину у кількості 970,20м3 на умовах договору від 20.01.2025 №29.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький штраф у розмірі 116900 грн, пеню у розмірі 53467 грн 59коп, витрати зі сплати судового збору у розмірі 5869 грн 61коп.
Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про розірвання у судовому порядку договору від 20.01.2025 №29 поставки деревини, укладеного між сторонами; визнання відсутніми правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених договором від 20.01.2025 №29, у зв'язку з розірванням договору з підстав істотної зміни обставин.
Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази припинення зобов'язання постачальника поставити замовнику товар за договором від 20.01.2025 (з урахуванням специфікації) у кількості 970,20м3. Докази припинення з інших підстав зобов'язання постачальника поставити товар за договором від 20.01.2025 також відсутні.
Окрім цього, суд першої інстанції вказав, що порушення постачальником зобов'язання своєчасно та у повному обсязі поставити замовнику товар за договором від 20.01.2025 підтверджено матеріалами справи, тому суд дійшов висновку, що відсутні підстави звільнення постачальника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Господарський суд перевірив складений замовником розрахунок пені у розмірі 53 467 грн 59 коп за період 01.05.2025-02.06.2025 та штрафу у розмірі 233 800 грн. та встановив, що розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства. Врахувавши сплату забезпечення виконання договору (завдатку) у розмірі 133 600 грн., місцевий суд зменшив розмір штрафу на 50% з 233 800 грн до 116 900 грн.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що договір від 20.01.2025 №29 поставки деревини підписаний постачальником без зауважень та заперечень, тому замовник мав право розраховувати на поставку товару у повному обсязі. Фактично суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій. У листах замовник наполягав на збережені чинності договору, зважаючи на нагальну потребу у товарі. Оголошення воєнного стану в країні та економічні наслідки такої події в повному обсязі стосуються обох сторін договору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Захаріна Сергія Володимировича, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 14.08.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені первісного позову; задовольнити зустрічний позов. Вирішити питання про розподіл судових витрат за результатами апеляційного розгляду (стягнути з позивача на користь відповідача понесений останнім судовий збір за подання цієї скарги).
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 651, 652, 614, 617, 629, 653 ЦК України, та норми Господарського кодексу щодо відповідальності за порушення зобов'язань. Суд не врахував актуальну судову практику Верховного Суду за зазначеними нормами. Крім того, допущено порушення принципу справедливості та співмірності відповідальності, оскільки одночасне зобов'язання до виконання і стягнення штрафів фактично призводить до подвійної відповідальності відповідача за одне порушення.
На думку скаржника, усі чотири необхідні умови істотної зміни обставин у даному випадку наявні:
-неочікуваність змін. На час укладення договору (20.01.2025) ні відповідач, ні позивач не могли розумно передбачити, що протягом першого півріччя 2025 року відбудеться стрімке здорожчання паливної деревини на 30- 40%. Такий різкий стрибок вартості товару явно виходить за межі звичайних коливань цін і не був закладений у комерційний розрахунок сторін. У публічній закупівлі фіксованою ціною, що проводилася на початку 2025 року, сторони, укладаючи договір, виходили з тодішнього рівня цін на деревину і обґрунтовано очікували їх відносної стабільності. Жодних індикаторів неминучості настільки значного подорожчання не було. Верховний Суд зазначає, що істотна зміна обставин - це така зміна, яка настала після укладення договору і яку сторони при укладенні не могли передбачити. У даному випадку раптове підвищення цін відповідало цим критеріям непередбачуваності. В матеріалах справи наявні докази (довідка ТПП), що протягом 2025 року ціни на деревину зросли значно більше, ніж у попередні періоди, що підтверджує надзвичайний характер зміни;
-об'єктивні зовнішні причини. Причини подорожчання деревини не пов'язані з поведінкою відповідача або позивача; вони мають зовнішній характер щодо правовідносин сторін. Як убачається з загальнонаціональних економічних тенденцій, значний ріст цін був спричинений сукупністю факторів: загальною інфляцією, воєнними діями на території України та пов'язаними з ними перебоями в постачанні деревини, підвищеним попитом на паливні ресурси тощо. Це не залежать від волі чи дій відповідача; він не міг їм запобігти чи нейтралізувати їх наслідки. Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що істотна зміна обставин має бути не наслідком поведінки сторін, а зовнішньою щодо їхнього правочину. Ця вимога тут дотримана - зростання цін сталося через форс-мажорні економічні обставини на ринку;
-порушення рівноваги інтересів, disproportionality. Різке здорожчання товару зробило виконання договору для відповідача надмірно обтяжливим та економічно невигідним. Ситуація кардинально відрізняється від тієї, на яку розраховував відповідач, укладаючи контракт. Виконання зобов'язання стало для нього у рази дорожчим, а отже баланс інтересів сторін порушився. Натомість позивач, у разі збереження старої ціни отримав би невиправдано вигідні умови - товар за значно нижчою ринковою ціною. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що істотна зміна обставин - це оціночна категорія, яка полягає у такій зміні договірного зобов'язання, за якої виконання для однієї зі сторін стає істотно більш обтяжливим, складним, наприклад, через зростання вартості виконання для цієї сторони або зменшення цінності зустрічного виконання. Саме це і сталося: собівартість поставки для відповідача підскочила на 30-40%, що позбавляє його очікуваного прибутку і навіть ставить під загрозу покриття витрат. Рівновага договірних відносин суттєво змінилася на користь іншої сторони, що є класичним проявом істотної зміни обставин;
- відсутність прийняття на себе ризику таких змін. Договір №29 від 20.01.2025 не містить умов, які б покладали на відповідача весь ризик будь-яких цінових коливань або дозволяли односторонньо змінити ціну у разі їх настання. Навпаки, як договір, укладений за результатами публічних торгів, він передбачає фіксовану ціну та жорсткі умови постачання, що є типовим для публічних закупівель. Звичай ділового обороту у сфері державних закупівель не передбачає, що учасник тендеру бере на себе необмежений ризик цінових стрибків. Відповідач не міг розраховувати, що ціна зросте аж настільки, і не погодився б на укладення договору на запропонованих умовах, якби наперед знав про майбутнє 40% здорожчання (що підтверджує умову №1 про непередбачуваність). Отже, жодних доказів того, що відповідач добровільно прийняв на себе ризик подібної істотної зміни обставин, немає; такий ризик не випливає ані з договору, ані зі звичаїв (умова №4 дотримана).
Крім того, апелянт вказав, що стаття 652 ЦК України вимагає також оцінки, чи не призведе розірвання договору до надмірного збитку для обох сторін або до порушення публічних інтересів (ч.4 ст.652). Розірвання договору №29 від 20.01.2025 є якраз найменш шкідливим варіантом для сторін. Продовження виконання на старих умовах завдасть відповідачу гарантованих великих збитків, тоді як позивач, розірвавши договір, може в найкоротший строк закупити необхідну деревину в іншого постачальника за актуальними ринковими цінами (через систему Prozorro). Ніяких критичних суспільних інтересів договір не зачіпає - мова йде про постачання палива для потреб військової установи, яке в разі чого може бути забезпечене іншим шляхом. Таким чином, розірвання контракту не суперечитиме суспільним інтересам і не спричинить дисбалансу шкоди, натомість збереже сторони від непропорційних втрат. Це узгоджується з принципом «найменшого зла» в контексті ст.652 ЦК.
Скаржник стверджує, що у цій справі він надав суду докази та пояснення, що не мав жодного умислу ухилятися від виконання договору і що затримка поставки спричинена об'єктивними обставинами, які від нього не залежали. Зокрема, листами від 01.12.2024 та 15.01.2025 відповідач звертався до позивача із пропозиціями врегулювати ситуацію: відстрочити поставку або переглянути ціну у зв'язку з різким подорожчанням товару (копії листів у матеріалах справи). Тобто відповідач вжив всіх можливих заходів для пошуку виходу: він заздалегідь попереджав замовника про проблеми з виконанням, намагався добитися взаєморозумного рішення, аби задовольнити потреби позивача і не зазнати краху власного бізнесу. Однак позивач зайняв категоричну позицію і відмовився від будь-яких змін чи відстрочки, наполягаючи на виконанні точно у встановлений строк і за фіксованою ціною. По суті, відповідач постав перед дилемою: виконати договір ціною повного розорення або допустити порушення строків (невиконання) з подальшим вирішенням спору в суді. Він обрав другий варіант як менше зло, при цьому невідкладно заявив у суді вимогу про розірвання договору. Така поведінка не є злим умислом чи грубою необережністю - це вимушений крок підприємця, що опинився у надзвичайній ситуації, не з власної вини.
Апелянт вказує, що згідно з ч.1 ст.617 ЦК України, особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення зобов'язання сталося внаслідок випадку або непереборної сили. На нашу думку, стрімкий ріст цін, це надзвичайна та невідворотна за даних умов подія, що суттєво вплинула на можливість виконання договору. Він сумлінно намагався мінімізувати негативні наслідки, але об'єктивно не міг виконати зобов'язання в строк без надзвичайних втрат. Така ситуація, відповідно до принципів ст.614, 617 ЦК, свідчить про відсутність в його діях вини.
Окремо заявник звертає увагу суду на внутрішню суперечність резолютивної частини рішення першої інстанції, а саме: суд з одного боку зобов'язав відповідача виконати зобов'язання в натурі (поставити 970,2 м3 деревини), тобто фактично не звільнив сторони від договору і надалі наполягає на його виконанні. З іншого боку - наклав на відповідача штрафні санкції за невиконання/прострочення виконання. Така комбінація рішень створює для відповідача непропорційно обтяжливе становище і, по суті, означає подвійне стягнення за одне порушення.
На думку скаржника, якщо ж суд зобов'язує боржника реально виконати зобов'язання, то тим самим поновлюється становище, яке б мало місце, якби порушення не сталося. Відтак, інтерес кредитора буде повністю задоволено шляхом отримання ним належного товару. Накладання додатково до цього ще й грошових штрафних санкцій призводить до необґрунтованого покарання боржника понад необхідне. Позивач отримає і товар (деревину), і значну суму грошей, що явно виходить за межі покриття будь-яких можливих збитків.
Додатково до наведеного вище, апелянт підкреслив, що станом на сьогодні поставити товар у кількості 970,2 м3 для відповідача є фізично неможливо. На час укладення контракту відповідач укладав попередні угоди з постачальниками деревини. Відповідач не має власних складів та не має необхідного обсягу деревини. Придбати ж її на ринку зараз - проблематично, з огляду на високі ціни. По суті, об'єкт поставки не існує у розпорядженні відповідача.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
07.11.2025 від представника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу; прийняти відзив та долучити його до матеріалів справи; у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши клопотання позивача за первісним позовом про поновлення строку на подання відзиву, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, у зв'язку з тим, що останнім не наведено та не підтверджено належними та допустимими доказами поважності причин пропуску встановленого судом процесуального строку на подання відзиву, оскільки викладені КЕВ м. Хмельницький причини мають суб'єктивний характер, зумовлені організацією та забезпеченням КЕВ м. Хмельницький власної діяльності з представництва інтересів у суді.
Відтак, наданий відзив на апеляційну скаргу залишено судом без розгляду в порядку ст.118 ГПК України.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Мороз В.Ф., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3154/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3154/25.
17.09.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2025 апеляційну скаргу скарги ФОП Захарін С.В. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі №904/3154/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору (доплати), на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
29.09.2025 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору (доплати) у розмірі 3 688,00 грн, відповідно до квитанції від 29.09.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Захарін С.В. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі №904/3154/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 05.02.2026 о 11 год. 50 хв.
У судове засідання 05.02.2026 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник ФОП Захаріна С.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник Відділу заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 05.02.2026 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
За результатами проведення відкритих торгів з особливостями (UA-2024-12-25-006583-a) між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницький (далі - замовник) та фізичною-особою підприємцем Захаріним Сергієм Володимировичем (далі - постачальник) був укладений договір від 20.01.2025 №29 поставки деревини (далі - договір від 20.01.2025).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору від 20.01.2025 постачальник зобов'язується до 30.04.2025 поставити замовникові товар, передбачений у додатку №1 «Специфікації» (далі - товар), а саме: Паливна деревина (деревина дров'яна непромислового використання 1 групи) з доставкою, за кодом ДК 021:2015: 03413000-8 Паливна деревина, в кількості - 2000куб.м.
Замовник зобов'язується забезпечити приймання та оплату товару виключно в кількості та за цінами згідно положень договору. Зобов'язання щодо сплати виникають при наявності у замовника відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування) на 2025рік.
Ціна товару, його кількість, асортимент визначаються у специфікації (додаток №1), строки (терміни) виконання договору - у рознарядці (додаток №2).
У пункті 2.1 договору від 20.01.2025 вказано, що постачальник зобов'язаний поставити замовнику передбачений цим договором товар, який повинен відповідати ТУУ 00994207-005:2018 та специфікації (додаток №1).
Згідно з пунктами 3.1 - 3.3 договору від 20.01.2025 ціна договору становить: 3340000грн. Ціна за одиницю товару - відповідно до специфікації (додаток №1).
Ціна цього договору залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та відповідного зменшення сторонами ціни договору,
Вартість тари, упаковки, витрати, пов'язані з перевезенням товару на склад замовника, з її прийманням, включені до загальної вартості товару.
Пунктом 4.1 договору визначено. що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок КЕВ м. Хмельницький за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.5 договору від 20.01.2025 строк поставки товару визначається рознарядкою, шо є невід'ємною частиною цього договору (додаток №2).
Місце поставки товару згідно з реквізитами замовника у відповідності з рознарядкою (додаток №2) з обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси замовника.
Доставка товару здійснюється постачальником. Місце прийому товару є склад замовника. Витрати щодо перевезення товару від постачальника до місця приймання (склад) несе постачальник.
Датою виконання зобов'язання з постачання продукції є дата підписання замовником актів приймання-передачі.
Підпунктами 6.3.1, 6.3.2 пункту 6.3 договору від 20.01.2025 на постачальника покладені обов'язки забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II договору.
Підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 договору від 20.01.2025 постачальнику надане право дострокової поставки товару за письмовим погодженням замовника.
Згідно з підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 договору від 20.01.2025 за порушення строків виконання зобов'язання з вини постачальника, він сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30днів постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% відсотків ціни договору.
Підпунктом 7.3.5 пункту 7.3 договору від 20.01.2025 передбачено, що сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов'язків, не звільняють сторони від виконання зобов'язань за договором, крім випадків, передбачених законодавством України та пунктом 10.1 договору.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору від 20.01.2025 розірвання договору за згодою сторін допускається в порядку ч.1 ст. 651, ст. 654 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України,
Зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки у письмовій формі, шляхом укладання відповідних додаткових угод, які будуть додаватися до тексту цього договору як невід'ємні його частини.
У пункті 11.1 договору від 20.01.2025 вказано, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення воєнного стану на території України, а в частині своїх зобов'язань та розрахунків - до їх повного виконання сторонами. Крім того даний договір припиняє свою дію у разі завершення воєнного стану на території України, однак у разі продовження строку воєнного стану на території України договір автоматично продовжує свою дію на строк дії воєнного стану на території України, але не пізніше 31.12.2025.
У специфікації (додаток №1 до договору від 20.01.2025) сторони узгодили найменування товару - паливна деревина (деревина дров'яна непромислового використання 1 групи); якісні характеристики товару (вид дерева (порода), довжина, вологість, рік заготівлі та інш) - береза, дуб, бук, ясен, граф, клен, в'яз, модрина; довжина 1-2м, діаметр до 40см; вологість природна, 2024-2025роки; кількість товару - 2000куб.м; ціна за одиницю (без ПДВ) - 1670грн; загальну вартість товару (без ПДВ) - 3340000грн.
Специфікацією також було передбачено, що продукція має відповідати ТУУ 00994207-005:2018, технічним вимогам замовника, має бути новою, не раніше 2024року виготовлення та такою, що не була в експлуатації, очищена від сучків та гілок, без гнилі та трухляви. Строк поставки товару до 30.04.2025.
У рознарядці на відвантаження паливної деревини (деревина дров'яна непромислового використання 1 групи) (додаток №2 до договору від 20.01.2025) сторони визначили місце доставки та адресу, кількість -2000куб.м, строки поставки - до 30.04.2025.
На виконання договору від 20.01.2025 постачальник поставив замовнику до 30.04.2025 товар у кількості 1029,80куб.м. Ця обставина сторонами визнається та не оспорюється.
Протягом березня - травня 2025 року між сторонами відбувалось листування щодо внесення змін/розірвання договору, виконання договору від 20.01.2025.
Так, у листах від 24.03.2025 №1, від 04.04.2025 №2 постачальник вказував про підвищення ціни виробниками деревини, вартості паливно-мастильних матеріалів та, посилаючись на результати проведених Українською енергетичною біржою у квітні 2025року аукціонів, інформаційну довідку Полтавської торгово-промислової палати від 21.03.2025 №24.14-05/110, пропонував збільшити ціну товару на 20% (9,9%) шляхом укладення додаткової угоди.
У листі від 17.04.2025 №3 постачальник пропонував укласти додаткову угоду про продовження строк поставки товару до 31.05.2025, посилаючись на вологу погоду у регіонах, з яких постачається деревина.
Листом від 23.04.2024 №23/04 постачальник послався на погіршення погодних умов протягом лютого-березня 2025 року, підвищення вартості деревини у березні 2025року на 20-30%, інформаційну довідку Полтавської торгово-промислової палати від 21.03.2025 №24.14-05/110, відмову замовника від збільшення ціни товару та пропонував укласти додаткову угоду про розірвання договору від 20.01.2025, в якій також зазначалось про повернення замовником постачальнику суми завдатку у розмірі 133600грн, сплаченого постачальником в якості забезпечення виконання договору.
У листах-відповідях від 01.04.2025 №577/1475, від 18.04.2025 №577/2/1780, від 28.04.2025 №577/2/1925, від 28.04.2025 №577/2/1927 замовник не погодився з пропозиціями постачальника збільшити ціну товару на 20% (9,9%), продовжити строк поставки товару до 31.05.2025, укласти додаткову угоду про розірвання договору від 20.01.2025. Замовник зазначав про те, що
- збільшення вартості товару на 20% призводить до того, що ціна постачальника стає економічно невигідною та неконкурентною. Торги відбувались на конкурентній основі і кожен з учасників знижував ціну з метою отримання перемоги. Відповідно до результатів аналізу цін на аналогічні закупівлі відсутнє збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару.
- самі по собі відомості, викладені у довідці Полтавської торгово-промислової палати не можуть підтверджувати наявність/відсутність коливання ціни протягом 20.01.2025 - 04.04.2025. Збільшення ціни на 9,9% призведе до необґрунтованих витрат та збитків державного бюджету. Ціни в інших постачальників деревини аналогічної якості дорівнюють ціні товару, передбаченої договором від 20.01.2025.
- оголошуючи аукціон, замовник розрахував строки виконання договору. З моменту укладення договору постачальник мав достатньо часу для аналізу і передбачення розвитку подій для успішного та вчасного виконання зобов'язань за договором.
- замовник зацікавлений у поставці деревини у визначені договором строки та за ціною, встановленою договором за результатами проведеного аукціону. Розірвання договору призведе до додаткової розтрати бюджетних коштів, можливості не встигнути забезпечити дровами об'єкти до опалювального сезону.
Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (замовник) стверджує про порушення фізичною особою-підприємцем Захаріним С.В. (постачальник) строків поставки товару за договором від 20.01.2025 та просить стягнути пеню у розмірі 53467 грн 59 коп. за період 01.05.2025 - 02.06.2025, штраф у розмірі 233800 грн.
У свою чергу, фізична особа-підприємець Захарін С.В. (постачальник) вказує про істотну зміну обставин та наявність підстав для розірвання договору від 20.01.2025 з одночасним визнанням відсутніми правових підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених договором від 20.01.2025 №29, у зв'язку з розірванням договору з підстав істотної зміни обставин.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 626, 628, 629 ЦК України).
За змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зі змісту правовідносин, що склались між сторонами у справі убачається, що сторонами укладено договір, який є договором про закупівлю товару у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».
Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» договором про закупівлю є господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (ст. 1 Закону).
Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Умови такого договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Також укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За змістом положень ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. При цьому, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 693, ч. 1 ст. 694 ЦК України).
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України, де за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 Цивільного кодексу України.
Приписами ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися на стільки, що якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Апелянт обґрунтовує наявність істотної зміни обставин, що є підставою для розірвання договору, зростанням цін на 30-40%, що було непередбачуваним та надзвичайним.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).
Необхідно зауважити, що фізична особа-підприємець Захарін Сергій Володимирович є суб'єктом підприємницької діяльності. При цьому, у разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Колегія суддів виходить з того, щоб будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики й одразу закладати їх у ціну договору.
Зазначена позиція знайшла своє відображення зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2021 (справа № 927/550/20), від 04.08.2021 (справа № 912/994/20), від 16.02.2023 (справа № 903/383/22).
Колегія суддів звертає увагу, що умови закупівлі, зокрема обсяги товару, строки постачання, а також вимоги до якості продукції були визначені у тендерній документації. А учасник тендеру (ФОП Захарін С.В.), який став переможцем, самостійно запропонував ціну, яка була визнана найвигіднішою для відповідача за зустрічним позовом.
Апеляційний суд не приймає цінову довідку Полтавської ТПП від 21.03.2025 до уваги в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження істотної зміни обставин за ст. 652 ЦК України.
Таким чином, уклавши договір від 20.01.2025 № 29 на певних умовах, в тому числі погодивши ціну, ФОП Захарін С.В. діяв самостійно, ініціативно та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Фактично апелянт, здійснюючи господарську діяльність приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір від 20.01.2025 №29, позивач за зустрічним позовом мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, з урахуванням того, що договір між сторонами укладено відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі».
Сам факт того, що за збереження фіксованої ціни замовник отримає товар дешевше за поточну ринкову вартість, не свідчить про порушення балансу інтересів, а є прямим наслідком погодженої сторонами моделі публічної закупівлі.
Обставини зміни політичної, економічної ситуації в країні, коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та повною мірою стосуються обох сторін договору, а не лише постачальника, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору і виходили, що вони не настануть. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/4590/17, від 18.09.2020 у справі №916/4693/15.
Оголошення воєнного стану в країні та економічні наслідки такої події в повному обсязі стосуються обох сторін договору.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що договір від 20.01.2025 №29 поставки деревини підписаний постачальником без зауважень та заперечень, тому замовник мав право розраховувати на поставку товару у повному обсязі. У листах замовник наполягав на збережені чинності договору, зважаючи на нагальну потребу у товарі.
Підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 договору від 20.01.2025 постачальнику надане право дострокової поставки товару за письмовим погодженням замовника. Постачальник не надав докази звернення до замовника про узгодження дострокової поставки товару з метою виконання договору від 20.01.2025.
Апеляційним судом враховується, що у відповідності до п.7.3.7 розірвання договору не звільняє постачальника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором до дати його розірвання.
Наведені у апеляційній скарзі обґрунтування щодо кожної із підстав для розірвання договору є необґрунтованими, припущеннями або такими, що стосуються лише економічної невигідності виконання, що саме по собі не створює підстав для судового втручання у договірні відносини.
З урахуванням вищезазначеного, дослідивши докази та встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для розірвання договору від 20.01.2025 №29 поставки деревини, укладеного між сторонами; визнання відсутніми правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених договором від 20.01.2025 №29, у зв'язку з розірванням договору з підстав істотної зміни обставин.
З матеріалів справи слідує, що ФОП Захарін С.В. мав виконати свої зобов'язання з поставки товару у строк до 30.04.2025.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач виконав укладений договір від 20.01.2025 частково, поставивши на адресу позивача до 30.04.2025 товар у кількості 1029,80 куб.м. Ця обставина сторонами визнається та не оспорюється.
В іншій частині договір відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав. Постачальник не поставив замовнику товар, визначений у специфікації (додаток №1 до договору від 20.01.2025), у кількості 970,20м3.
Наведені обставини справи постачальником - відповідачем за первісним позовом не заперечуються та не спростовані.
Посилання на відсутність у відповідача необхідного обсягу товару не є обставиною, що звільняє від виконання зобов'язання, оскільки постачальник не довів об'єктивної неможливості придбати товар на ринку, а лише вказує на його високу вартість.
Тому господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про зобов'язання фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича поставити позивачу паливну деревину у кількості 970,20м3 на умовах договору від 20.01.2025 №29.
Фізична особа-підприємець Захарін Сергій Володимирович прострочив виконання зобов'язання за договором і тим самим порушив умови укладеного між сторонами спору договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Постачальник не довів наявності об'єктивної неможливості виконання зобов'язання, наведені в апеляційній скарзі обставини свідчать лише про економічну невигідність виконання, що не є підставою для звільнення від відповідальності.
Порушення постачальником зобов'язання своєчасно та у повному обсязі поставити замовнику товар за договором від 20.01.2025 підтверджено матеріалами справи.
Доводи апелянта про відсутність вини у порушенні зобов'язання також не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції. Сам факт направлення листів із пропозиціями змінити ціну або відстрочити поставку товару не свідчить про належне виконання договірного обов'язку та не звільняє від відповідальності за його порушення.
У підпункті 7.3.3 пункту 7.3 договору № 29 від 20.01.2025 сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання з вини постачальника, він сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% відсотків ціни договору.
Також підпунктом 7.3.5 пункту 7.3 договору від 20.01.2025 передбачено, що сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов'язків, не звільняють сторони від виконання зобов'язань за договором, крім випадків, передбачених законодавством України та пунктом 10.1 договору.
Таким чином, уклавши договір, сторони договору, керуючись принципом свободи договору, врегулювали їхні взаємовідносини на майбутнє встановивши міру відповідальності. Підписанням договору скаржник з такими умовами погодився.
У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено на таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Отже, враховуючи обставини порушення відповідачем за первісним позовом строків виконання зобов'язань за укладеним договором, до відповідача підлягає застосуванню відповідальність встановлена договором у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, та, за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вартості товару.
Здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу, з урахуванням встановлених обставин у справі, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 53467 грн 59 коп за період 01.05.2025 - 02.06.2025 та штрафу у розмірі 233 800 грн є правомірними.
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Тому є хибними твердження апелянта на необґрунтованість та несправедливість одночасного задоволення судом першої інстанції позовних вимог про зобов'язання поставити товар та стягнення штрафних санкцій за порушення строку поставки товару.
Разом з цим, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вказаної норми вбачається право суду зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати (відповідна правова позиція викладена в п.7.31 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі №911/2269/22).
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Крім того, у постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У правових висновках від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.
Судова колегія враховує, що договір від 20.01.2025 забезпечений грошовим забезпеченням у розмірі 4% вартості договору, яке позивач за первісним позовом фактично отримав за невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Статтями 570, 571 Цивільного кодексу України передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
Сума забезпечення, яку перерахував відповідач за первісним позовом позивачу складає 133 600,00 грн.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).
Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень законодавства, тобто в межах судового розсуду.
Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Судова колегія, оцінивши обставини справи, погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про можливість зменшення розміру штрафу на 50% з 233 800 грн до 116 900 грн.
За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання фізичну особу-підприємця Захаріна Сергія Володимировича поставити Квартирно-експлуатаційному відділу міста Хмельницький паливну деревину у кількості 970,20м3 на умовах договору від 20.01.2025 №29 та стягнення з фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький штрафу у розмірі 116 900 грн та пені у розмірі 53 467 грн 59 коп, витрат зі сплати судового збору у розмірі 5869 грн 61коп.
Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі №904/3154/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі №904/3154/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 23.02.2026
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя М.О. Дармін