ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 лютого 2026 року Справа № 902/532/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Хабарова М.В.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників учасників справи:
позивача - Андрощук С.В.,
відповідача - Базалицький Р.В.
розглянувши апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффітекс» на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.01.2026 року, повний текст якої складено 20.01.2026 року, у справі №902/532/23 (суддя Нешик О.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффітекс» (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина» (м.Калинівка Хмільницького р-ну Вінницької обл.)
про стягнення 1253089,65 грн заборгованості за договором найму
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.01.2026 року у справі №902/532/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффітекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина» про стягнення 1253089,65 грн заборгованості за договором найму призначено повторну судову економічну експертизу. Проведення повторної судової економічної експертизи доручено експерту Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-оціночне бюро Зубрицької». Крім того, провадження у справі №902/532/23 зупинено на час проведення повторної судової експертизи.
Не погоджуючись із ухвалою, ТОВ «Еффітекс» у встановлений процесуальний строк подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.01.2026 року у справі №902/532/23 та ухвалити нове судове рішення, яким доручити проведення експертизи ТОВ «Центр експертизи власності».
Обґрунтовуючи скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції суд помилково ототожнив рекомендації для державних установ з імперативними вимогами для приватних експертів. Апелянт вважає, що зони регіонального обслуговування стосуються насамперед державних науково-дослідних інститутів судових експертиз (НДІСЕ) для регулювання їх навантаження. Чинний ГПК України не містить норм, які б зобов'язували суд призначати приватну експертну установу або приватного експерта виключно за місцем знаходження суду. Скаржник наголошує, що обмеження права сторони на обрання експерта лише через його знаходження в іншій області є проявом надмірного формалізму та порушує право на вільний вибір засобів доказування. При цьому, звертає увагу, що відповідач не пропонував жодної установи.
На думку скаржника суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що територіальна наближеність експертної установи до суду є гарантією дотримання розумних строків розгляду справи. Натомість вважає, що ігнорування судом негативного досвіду співпраці з місцевими експертами та повторне призначення експертизи місцевому експерту створює ризик повторного затягування процесу, що є прямим порушенням завдань господарського судочинства та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апелянт наголошує, що обравши ТОВ «Експертно-оціночне бюро Зубрицької» у м.Вінниця суд керувався лише географічним принципом та формальною наявністю в реєстрі, не вживши належних заходів для оцінки її фактичної готовності виконати завдання без затримок. Суд не з'ясував поточне навантаження експерта, тоді як альтернативний кандидат для проведення експертизи Шульга Л.Д. запропонований позивачем з гарантіями, що вона негайно приступить до роботи. Таким чином, призначення експертизи без перевірки реальної працездатності вибраної установи, особливо після дворічного затягування процесу, є необґрунтованим ризиком нового відкладення, що суперечить принципам розумного строку судочинства.
Апелянт звертає увагу апеляційного суду, що суд першої інстанції свавільно застосував дискрецію, реалізуючи своє право на призначення експерта, у ситуації, коли відповідач не надав власної альтернативної пропозиції, суд безпідставно надав перевагу власній ініціативі над обґрунтованим клопотанням позивача, незважаючи, що саме останній був ініціатором проведення повторної експертизи. Таке рішення не відповідає засадам верховенства права, оскільки створює нерівні умови для сторін та демонструє упередженість суду у виборі експертної установи. Позивач наполягає, що ухвала господарського суду Вінницької від 19.01.2026 року про призначення експертизи в частині визначення експертної установи - обравши ТОВ «Експертно-оціночне бюро Зубрицької» постановлена з порушенням положення ст.99 ГПК України та не відповідає вимогам ст.36 ГПК України, оскільки суд не навів переконливих мотивів відхилення кандидатури експерта, запропонованої позивачем, та обґрунтував свій вибір обставинами, які не підтверджуються та фактично спростовуються матеріалами справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Олексюк Г.Є., суддя Хабарова М.В.
Ухвалою від 28.01.2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффітекс» на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.01.2026 року у справі №902/532/23.
10.02.2026 року від позивача та 11.02.2006 року від відповідача надійшли до апеляційного суду заяви про участь їх представників у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 12.02.2026 року задоволено заяви сторін про участь їх представників у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/532/23 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
16.02.2026 року надійшов відзив відповідача, в якому він просить залишити оскаржувану ухвалу господарського суду першої без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, відповідач просить поновити пропущений строк на подання відзиву, обґрунтовуючи пропуск строку тривалими та непередбачуваними відключеннями електроенергії, які унеможливили роботу з електронним судом ТОВ «Агромаш-Калина». Представник відповідача наголосив, що отримав копію апеляційної скарги 13.02.2026 року від суду у відповідь на заяву про ознайомлення із матеріалами апеляційної скарги та внесення відомостей про нього до складу учасників справи та після цього одразу подав відзив. Таким чином, відповідач вважає причини пропуску строку подання відзиву поважними та просить суд поновити такий строк.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав клопотання про поновлення строку на подання відзиву. Представник позивача заперечив проти задоволення такого клопотання та наголосив, що відключення електроенергії стосуються усіх учасників справи, однак позивач виконує свої процесуальні обов'язки належним чином, а система «Електронний суд» дозволяє отримувати доступ до документів з будь-яких засобів з інтернетом.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання відзиву колегія суддів виходить з того, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 267 ГПК України суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.
За змістом статті 262 ГПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу; якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 року про відкриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ «Еффітекс» на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.01.2026 року у справі №902/532/23 встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) скаржнику копії відзиву в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. Попереджено учасників справи, що заяви, клопотання, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до ч.2 ст.207 ГПК України.
Як вбачається бази даних «Діловодство спеціалізованого суду», ухвалу від 28.01.2026 року ТОВ «Агромаш-Калина» отримало 28.01.2026 року о 15:09 год, що додатково підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Із вказаним клопотанням відповідач звернувся 15.02.2026 року, тобто з пропуском строку на його подання.
За змістом статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
З огляду на зазначене, подане відповідачем клопотання про поновлення строку на подання відзиву у справі №902/532/23 підлягає залишенню судом без розгляду як таке, що подане із пропуском встановленого строку.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідач не обмежений колом представників, а тому посилання представника на відсутність у нього можливості раніше подати відзив є безпідставними.
Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції 16.02.2026 року представник позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині вибору експертної установи, якій доручено проведення експертизи та ухвалити нове судове рішення, яким доручити проведення експертизи ТОВ «ЦЕНТР ЕКСПЕРТИЗИ ВЛАСНОСТІ». Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як стверджується матеріалами справи, 18.04.2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффітекс» з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина» 1253089,65 грн заборгованості, нарахованої в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про передачу в користування робочого одягу та надання послуг з його обслуговування №108 від 08.10.2018 року, з якої: 145083,58 грн - основний борг; 0,01 грн - 3% річних; 0,01 грн - інфляційні втрати; 995877,36 грн - штраф та 112128,69 грн - вартість одягу.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.04.2023 року відкрито провадження у справі №902/532/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 25.07.2023 року Господарський суд першої інстанції призначив у справі №902/532/23 комплексну судову експертизу (економічну та товарознавчу), проведення якої доручив експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; зупинив провадження у справі на час проведення у ній судової експертизи. А також прийняв до розгляду заяву ТОВ «Еффітекс», якою позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних до 12540,66 грн та суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, до 52540,31 грн; позов в частині заявлених вимог про стягнення 112128,69 грн вартості одягу залишено без розгляду.
На вирішення судової експертизи були поставлено такі питання:
- чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача розмір заборгованості за надані послуги з оренди та обслуговування спецодягу, компенсації погіршення стану товарно-матеріальних цінностей в оренді за договором про передачу в користування робочого одягу та надання послуг з його обслуговування №108 від 08.10.2018 року, відповідно до актів надання послуг №3634 від 31.12.2022 року на суму 62093,80 грн та №3732 від 31.01.2023 року на суму 82989,78 грн, за період з грудня 2022 року по січень 2023 року?;
- яка вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Еффітекс» в грудні 2022 року та січні 2023 року послуг з оренди та обслуговування одягу згідно договору про передачу в користування робочого одягу та надання послуг з його обслуговування №108 від 08.10.2018 року?;
- яка вартість одягу, що перебував в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина» за договором про передачу в користування робочого одягу та надання послуг з його обслуговування №108 від 08.10.2018 року, станом на 31.01.2023 року з урахуванням його зношення?
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.12.2023 року роз'яснено питання, поставлене на вирішення комплексної судової експертизи (економічної та товарознавчої) ухвалою суду від 25.07.2023 року та сформульовано пункт 4.1. резолютивної частини ухвали, в такій редакції:
«Чи документально підтверджується розрахунок розміру заборгованості ТОВ «Агромаш-Калина» за договором про передачу в користування робочого одягу та надання послуг з його обслуговування №108 від 08.10.2018 року на суму 145083,58 грн за період з грудня 2022 року по січень 2023 року?».
22.04.2024 року до місцевого господарського суду надійшов лист Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1809/3244-4-23/21 від 11.04.2024 року, в якому повідомлено про залишення без виконання ухвали суду від 25.07.2023 року в частині проведення товарознавчої експертизи в справі №902/532/23.(а.с.35, т.5).
24.07.2025 року до суду першої інстанції надійшов висновок експерта, складений за результатами проведення судової економічної експертизи №5080/23-21 від 18.07.2025 року, разом з матеріалами справи №902/532/23.(а.с.180-213, т.5).
За результатами дослідження експерт дійшов висновку, що розрахунок розміру заборгованості ТОВ «Агромаш-Калина» за договором про передачу в користування робочого одягу та надання послуг з його обслуговування №108 від 08.10.2018 року на суму 140247,57 грн за період з грудня 2022 року по січень 2023 року документально не підтверджується. За наданими матеріалами підтвердити розрахунок розміру заборгованості ТОВ «Агромаш-Калина» за договором про передачу в користування робочого одягу та надання послуг з його обслуговування №108 від 08.10.2018 року на суму 4836,01 грн. за період з грудня 2022 року по січень 2023 року вартість компенсації 12 одиниць одягу за січень 2023 року не вбачається за можливе.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.10.2025 року призначено додаткову судову економічну експертизу. Проведення додаткової судової економічної експертизи в справі доручено експерту Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-оціночне бюро Зубрицької». На розгляд додаткової судової економічної експертизи поставлено наступне питання: Який розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина» за надані послуги з оренди та обслуговування спецодягу, компенсації погіршення стану товарно-матеріальних цінностей в оренді за договором про передачу в користування робочого одягу та надання послуг з його обслуговування №108 від 08.10.2018 року за період з грудня 2022 року по січень 2023 року? Вирішити також інші питання, які можуть виникнути в процесі проведення судової експертизи.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що проведення додаткової експертизи в цій справі слід доручити Товариству з обмеженою відповідальністю «Експертно-оціночне бюро Зубрицької», місцезнаходження якого є м.Вінниця, поклавши витрати на проведення такої експертизи на Товариство з обмеженою відповідальністю «Еффітекс».
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 року ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.10.2025 року скасовано. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що товарознавча експертиза експертною установою не проводилася, а висновок експерта містить недостовірні дані щодо предмету спору (кількісні показники), які судовий експерт Наталія Голеня визначила на власний розсуд. Таким чином, неповнота проведення судової експертизи, істотні розбіжності, які експерт виклав у дослідницький частині, у тому числі і щодо кількісних показників поставленого робочого одягу та подальшого його використання відповідачем, є підставою для проведення повторної експертизи, а не додаткової.
Як вже зазначалось вище, Господарським судом Вінницької області ухвалою від 19.01.2026 року у справі №902/532/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффітекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина» про стягнення 1253089,65 грн заборгованості за договором найму призначено повторну судову економічну експертизу. Проведення повторної судової економічної експертизи доручено експерту Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-оціночне бюро Зубрицької». Крім того, провадження у справі №902/532/23 зупинено на час проведення повторної судової експертизи.
Постановляючи ухвалу господарський суд першої інстанції виходив з того, що скасовуючи ухвалу від 03.10.2025 року про призначення в справі №902/532/23 додаткової судової економічної експертизи, суд апеляційної інстанції в постанові від 03.12.2025 року зазначив, що судовим експертом Наталією Голеня не у повному обсязі досліджені об'єкти, що надані на експертизу, містять суттєву розбіжність у висхідних даних, які містяться у первинних бухгалтерських документах та відображені у дослідницькій частині висновку експерта у межах поставлених питань, відсутність у експертному висновку дослідницької частини щодо товарознавчої експертизи та власне висновку по цьому виду експертизи суду першої інстанції слід було призначити повторну експертизу, а не додаткову експертизу. Обираючи експертну установу суд першої інстанції виходив з того, що експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування. Під час проведення судової експертизи може виникнути ряд процесуальних питань, пов'язаних з витребуванням додаткових матеріалів, призначення судових засідань за участю експертів та сторін, а тому проведення експертизи в територіально віддаленій від суду експертній установі в умовах обмежень воєнного стану, періодичного припинення електропостачання, може ускладнити вирішення цих процесуальних питань. Водночас відповідно до Реєстру атестованих судових експертів (https://rase.minjust.gov.ua) в складі Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-оціночне бюро Зубрицької» наявний судовий експерт Зубрицька І.Ю., яка є спеціалістом у сфері економічних експертиз. З вищевикладених мотивів суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність доручення проведення експертизи в цій справі Товариству з обмеженою відповідальністю «Експертно-оціночне бюро Зубрицької», місцезнаходження якого є м.Вінниця.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частинами 1, 3, п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.п.1,2,4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права..
Відповідно до п.11, п.12 ч.1 ст.255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.(ст.271 ГПК України).
За приписами частин 1 та 5 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
При цьому до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.
Висновок експерта, за приписами ч.ч. 1, 2 ст.98 ГПК України, це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Доказова цінність висновків експерта залежить від його логічної форми. Значущість експерта полягає у тому, що у результаті проведення експертизи він надає суду нову інформацію, встановлює факти, відповідно до яких суд робить певні висновки.
В рішенні Європейського суду з прав людини «Дульський проти України» від 01.06.2006 року, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Згідно з частинами 2, 3 ст.99 ГПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Частиною 1 статті 100 ГПК України передбачено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч.5 ст.100 ГПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, у пункті 4 резолютивної частини оскаржуваної ухвали від 19.01.2026 року суд першої інстанції попередив експерта, який безпосередньо проводитиме судову експертизу, про відповідальність, передбачену ст.384 і 385 Кримінального Кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що суд першої інстанції свавільно застосував дискрецію, реалізуючи своє право на призначення експерта у ситуації, коли відповідач не надав власної альтернативної пропозиції.
Крім того, згідно зі ст.7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом (ст. 9 Закону України «Про судову експертизу»).
За приписами ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно з п.1.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 (далі - Інструкція) експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 року за №1431/20169, з дотриманням строків проведення експертиз, встановлених пунктом 1.13 цього розділу.
Відповідно до Реєстру атестованих судових експертів (https://rase.minjust.gov.ua) в складі Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-оціночне бюро Зубрицької» наявний судовий експерт Зубрицька І.Ю., яка є спеціалістом у сфері економічних експертиз.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що у обраного судом експерта відсутня кваліфікація для виконання призначеного експертного дослідження.
Натомість, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що альтернативний кандидат для проведення експертизи Шульга Л.Д., запропонований позивачем з гарантіями, негайно приступить до роботи, оскільки за приписами статті 3 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Крім того, за приписами статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Таким чином, апелянт не позбавлений права додатково подати суду висновок експерта, складений на його замовлення з вибором експертної установи, яку він вважає за необхідне.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу апеляційний господарський суд в даному випадку враховує, що вимоги щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовані на дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд).
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію.
Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права.
Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
У розумінні положень пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відтак, посилання апелянта на те, що призначення експертизи саме ТОВ «Експертно-оціночне бюро Зубрицької» призведе до затягування розгляду справи в порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не доведені допустимими доказами, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини, експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Відповідно, законодавчу вимогу щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовано саме на дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд), а не навпаки.
При цьому, під час призначення та проведення експертного дослідження провадження по справі зупиняється, що свідчить про зупинення всіх процесуальних дій та строків розгляду цієї справи, що вказує на неможливість їх порушення під час проведення судової експертизи.
Тому, на думку колегії суддів, зупинення провадження, у зв'язку із призначенням у справі експертизи не призведе до порушення розумного строку розгляду цієї справи.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність доказів неможливості проведення експертизи обраним судом експертом, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. Необґрунтованими є також доводи апелянта, що оскільки відповідач не запропонував кандидатуру експерта, то суд мав би погодитись із запропонованим позивачем експертом. При цьому, суд першої інстанції правомірно скористався своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 99 ГПК України.
Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).(ст.100 ГПК України).
Відповідно до статей 228, 229 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження по справі у випадку, зокрема, призначення судом експертизи на час її проведення.
Колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно зупинив провадження у справі на час проведення експертизи до отримання висновку експерта.
Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 34, 86, 232, 233, 240, 271, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффітекс» на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.01.2026 року, у справі №902/532/23 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Матеріали справи №902/532/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "20" лютого 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Хабарова М.В.