вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2026 р. Справа№ 910/8582/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача-1: Колосюк С.Л.;
від відповідача-2: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Національного банку України
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 (повний текст складено 15.12.2025)
у справі № 910/8582/25 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікосервіс»
до 1) Національного банку України,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестенергоконсалт»,
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:
Акціонерне товариство «Прозорро. Продажі»,
про визнання недійсними протоколів електронного аукціону та стягнення 1 281 630,00 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікосервіс» (далі - ТОВ «Нікосервіс», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення судового рішення у справі (далі - заява), у якій просило стягнути на свою (Товариства) користь з Національного банку України (далі - НБУ) 10 112,18 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестенергоконсалт» (далі - ТОВ «Укрінвестенергоконсалт») 10 112,18 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат заявник надав у матеріали справи: договір №02.07.25 від 08.07.2025 про надання правничої допомоги; розрахунок від 08.07.2025 суми гонорару за правничу допомогу, надану в межах договору №02.07.25 від 08.07.2025 про надання правничої допомоги; акт від 04.11.2025 про надання правничої допомоги; ордер від 08.07.2025 серії ВЕ №1161611, виданий Адвокатським бюро «БАРТОШУК ЄВРОЛЕКС» на представництво інтересів клієнта у судових органах; свідоцтво від 21.06.2019 серії МК №001636 про право адвоката Бартошук В.О. на заняття адвокатською діяльністю.
Позиції учасників справи.
НБУ надав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просило у задоволенні заяви Товариства відмовити.
НБУ зазначає, що наданий Товариством акт від 04.11.2025 про надання правничої допомоги за договором від 08.07.2025 № 02.07.2025 свідчить про його підписання з урахуванням додаткової угоди від 01.05.2024. Проте подані позивачем документи не містять у собі додаткової угоди від 01.05.2024 до договору про надання правничої допомоги №02.07.2025. Тому, на думку НБУ, складений між виконавцем та клієнтом акт виконаних робіт та зазначений в ньому обсяг наданої правничої допомоги, за відсутності додаткової угоди, не може бути належним доказом підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Як вважає НБУ, за відсутності відомостей про витрачений адвокатом час на підготовку матеріалів, за нескладності юридичної кваліфікації правовідносин у справі заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.
НБУ також вважає, що підготовка позовної заяви не потребувала дослідження великого обсягу документів, оскільки вимоги гуртуються на одному аукціоні. При цьому підготовка відзиву, заперечень, опрацювання нормативної бази та судової практики є одним видом правової допомоги й не потребувала додаткового часу на їх підготовку, оскільки відзив та заперечення дублюють один одного. НБУ відзначає, що консультаційна та організаційна робота з клієнтом, узгодження правової позиції, участь у судових засіданнях є необґрунтованими, оскільки фактично адвокат узяв участь лише в одному засіданні, яке відбулось 03.11.2025. Окрім цього, адвокат подавав заяви про розгляд справи за її відсутності, а участь у інших засіданнях приймали інші представники позивача.
НБУ просило у задоволенні заяви Товариства відмовити.
04.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестенергоконсалт» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 заяву ТОВ «Нікосервіс» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з НБУ на користь Товариства витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» на користь Товариства витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн; у задоволенні решти заяви відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також з часом, витраченим на їх виконання, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат відповідача у розмірі у сумі 40 000,00 грн є обґрунтованою.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви про стягнення з відповідачів судового збору, суд зазначив, що питання щодо судових витрат у вигляді судового збору суд вже вирішив рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025, НБУ звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
НБУ вважає, що суд не вжив усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, не надав оцінку змісту заявлених вимог, не здійснив дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених положеннями ГПК України.
Скаржник зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що матеріали справи не містять у собі додаткової угоди від 01.05.2024 до договору про надання правничої допомоги № 02.07.2025. За доводами НБУ, за відсутності додаткової угоди складений між виконавцем та клієнтом акт виконаних робіт, а також зазначений у ньому обсяг наданої правничої допомоги не може бути належним доказом підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки замовником і виконавцем могли бути внесені зміни до істотних умов договору, які є вирішальними у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.
На думку апелянта, за таких обставин суд дійшов передчасного висновку про обґрунтованість поданої Товариством заяви, чим фактично здійснив вибіркову оцінку доказів та неповне дослідження умов договору, оскільки на час розгляду заяви у суду була відсутня його невід'ємна частина - додаткова угода.
Також НБУ зауважує на тому, що суд не надав належної оцінці його (НБУ) доводам про те, що виконання доручення замовника на здійснення / забезпечення адвокатом участі у судових засіданнях є необґрунтованим, оскільки фактично адвокат узяв участь лише в одному засіданні, яке відбулось 03.11.2025; поза увагою суду залишились доводи НБУ про те, що зазначений в акті обсяг наданих послуг у вигляді підготовки відзиву, заперечень, опрацювання нормативної бази та судової практики є одним видом правової допомоги, який не потребував додаткового часу на його підготовку, оскільки відзив та заперечення дублюють одне одного.
Позиції учасників справи.
ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» подало клопотання про відкладення розгляду справи, у якому просило відкласти розгляд справи, а у разі розгляду справи №910/8582/25 за відсутності його представника - задовольнити апеляційну скаргу НБУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/8582/25 з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів відзначає, що згідно зі ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити в т. ч. обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.
Отже, з огляду на зміст прохальної частини заяви ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» (поіменованої як клопотання) у якій заявник просить апеляційну скаргу задовольнити та наводить підстави цього - з підстав, викладених в апеляційній скарзі, фактично приєднанням до апеляційної скарги.
Так, відповідно до ст. 265 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До заяви про приєднання до апеляційної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання копії заяви іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.
Однак оскільки до клопотання не долучено документ про сплату судового збору та доказів надсилання копії цього клопотання Товариству і таке залишення такого клопотання без руху не передбачено нормами ГПК України, клопотання ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» у відповідній частині суд залишає без розгляду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 19.12.2025 апеляційну скаргу Національного банку України передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8582/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою НБУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 до надходження матеріалів справи №910/8582/25.
25.12.2025 матеріали справи №910/8582/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НБУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/8582/25. Розгляд справи призначено на 11.02.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 справа № 910/8582/25 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. (у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 прийнято апеляційну скаргу НБУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/8582/25 до провадження у визначеному складі суду.
У судовому засіданні 11.02.2026 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 18.02.2026, про що повідомив ТОВ «Нікосервіс», ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» та АТ «Прозорро. Продажі».
У судовому засіданні 18.02.2026 суд розглянув клопотання ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» про відкладення розгляду справи та дійшов висновку про відмову у його задоволенні.
Колегія суддів зазначає, що неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Наведені заявником обставини в обґрунтування причин його неявки у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Відповідач як учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді або здійснити самопредставництво.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника, відповідача та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суд визнав, що розгляд справи можливо здійснити за відсутності представника ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» на підставі наявних у ній матеріалів; неявка представника ТОВ «Укрінвестенергоконсалт», який не є скаржником, у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, яка написана чітко та зрозуміло, без зміни правової позиції НБУ
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з НБУ та ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» 1 281 630, 00 грн. У позовній заяві Товариство зазначило, що у зв'язку з розглядом цієї справи будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн. До позовної заяви Товариство надало розрахунок від 08.07.2025 суми гонорару за правничу допомогу, надану в межах договору від 08.07.2025 № 02.07.25 про надання правничої допомоги (далі - договір).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним протокол електронного аукціону №BSE001-UA-20240705-51629 від 20.08.2024 та протокол електронного аукціону №BSE001-UA-20240705-51629 від 17.09.2024.
Товариство подало заяву про ухвалення судового рішення, у якій просило стягнути з НБУ та ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» по 20 000,00 грн понесених ним витрат на правничу допомогу, а також по 10 112,18 грн судового збору.
Обґрунтування заяви наведено вище за текстом цієї постанови.
НБУ надав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (відмову в їх стягненні), які підлягають розподілу між сторонами, у якому просив у задоволенні заяви Товариства відмовити.
Обґрунтування клопотання наведено вище за текстом цієї постанови.
ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» надало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просило у задоволенні заяви Товариства відмовити повністю.
З наявних у справі матеріалах суд встановив, що 08.07.2025 Товариство (клієнт) уклало з Адвокатським бюро «БАРТОШУК ЄВРОЛЕКС» (виконавець) уклали договір №02.07.25 про надання правничої допомоги (далі - договір).
За умовами п. 1 цього договору в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, клієнт доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо здійснення представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів клієнта, надання клієнту правової допомоги, у т. ч. за окремими дорученнями.
Згідно з п. 2.1, 3.1 договору виконавець зобов'язався на підставі письмових або усних доручень клієнта: надавати клієнту усні та письмові консультації з питань діючого законодавства України; здійснювати юридичний аналіз первинної документації клієнта з наданням висновків та рекомендацій відносно дотримання вимог чинного законодавства України; здійснювати представництво та захист інтересів клієнта в органах державної влади, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності з будь-яких питань, які стосуються прав та інтересів клієнта; представляти інтереси клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (господарських, адміністративних та загальних), з наданням виконавцю усіх прав, передбачених процесуальним законодавством та Законом України «Про виконавче провадження»; здійснювати підготовку та підписання листів, претензій та інших документів в інтересах клієнта; здійснювати складання, підписання та подання в інтересах клієнта позовних заяв, відзивів, заперечень, заяв, клопотань, скарг, апеляційних скарг, касаційних скарг та інших процесуальних документів; повідомляти клієнту інформацію про хід виконання доручень клієнта; усю надану виконавцю інформацію та документи використовувати виключно в інтересах клієнта і лише у зв'язку з виконанням доручень і наданням послуг, що є предметом даного договору, а клієнт прийняв на себе зобов'язання оплачувати послуги та витрати виконавця в порядку та у строки, передбачені даним договором та/або додатковими угодами та/або додатками до нього.
Відповідно до п. 4.1 договору винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) виплачується у фіксованому розмірі, який становить 2000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень (без ПДВ) за одну годину роботи.
Гонорар за виконання окремих доручень може бути узгоджений сторонами у фіксованому розмірі. У такому випадку розмір гонорару визначається сторонами в розрахунку суми гонорару за виконання кожного окремого доручення та відповідному акті про надання правничої допомоги (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 4.3 договору гонорар підлягає сплаті на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами акта про надання правничої допомоги, або в інший строк, визначений сторонами в Розрахунку суми гонорару та/або Акті про надання правничої допомоги. Гонорар за узгодженням сторін може бути сплачений у формі авансу згідно з розрахунком суми гонорару.
08.07.2025 сторони підписали розрахунок суми гонорару за правничу допомогу, надану в межах договору, у якому узгодили гонорар 40 000,00 грн за послуги: дослідження та аналіз наявної у клієнта документації, надання клієнту консультацій щодо законодавства та судової практики у відповідній категорії спорів, роз'яснення ймовірних перспектив вирішення спору в судовому порядку; збір доказів; складання та подання до суду позовної заяви; підготування та подання суду документів по суті відповідної справи та процесуальних документів; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях у відповідній справі).
Гонорар у розмірі 40 000,00 грн підлягає сплаті на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту прийняття рішення у справі судом першої інстанції та підписання сторонами акта про надання правничої допомоги.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т. ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Окрім цього, у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З огляду на відсутність доказів оплати правничої допомоги, суд звертається до висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Так, в абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Дослідивши надані Товариством докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ним витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 40 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є обґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Суд вважає, що такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірними з виконаною роботою у суді першої інстанції.
Щодо доводів НБУ в частині, що стосується посилання у акті про надання правничої допомоги від 04.11.2025 на додаткову угоду від 01.05.2024 колегія суддів вважає, що зазначене є технічною помилкою, оскільки дата додаткової угоди (01.05.2024) передує даті укладення договору (08.07.2025).
Водночас суд встановив, що у день підписання договору (08.07.2025) сторони підписали розрахунок суми гонорару, у якому узгодили фіксований гонорар у розмірі 40 000,00 грн та перелік послуг, які виконавець надасть у межах виконання договору. Цей розрахунок Товариство надало суду разом з позовною заявою.
Заявлена у позовній заяві сума витрат на професійну правничу допомогу згодом не змінилась і була підтверджена актом про надання правничої допомоги від 04.11.2025. Будь-яка додаткова угода, якщо така дійсно мала місце, цієї суми також не змінила.
Також суд оцінює критично доводи НБУ в частині, що стосується наданих Товариству послуг, в т. ч. витраченого виконавцем часу, оскільки розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Національного банку України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/8582/25 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/8582/25залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.02.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова