ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття апеляційного провадження
18 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/959/22
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богатиря К.В.,
Поліщук Л.В.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.
за участю представників учасників судового процесу:
від прокуратури: Шафарчук О.В., за посвідченням;
від Одеської міської ради: Явченко Д.В., у порядку самопредставництва;
від ПП «Люкс-КВ»: Савицька О.М., за ордером;
від ОСОБА_1 : не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області
від 16 листопада 2023 року (повний текст складено 08.12.2023)
у справі № 916/959/22
за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Приватного підприємства ,,Люкс-КВ»
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення володіння правом приватної власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкту будівництва,
суддя суду першої інстанції: Лічман Л.В.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 18.02.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
У травні 2022 року Керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі також - позивач, ОМР, Міська рада) до Приватного підприємства “Люкс-КВ» (далі також - відповідач, ПП “Люкс-КВ», Підприємство), в якому (з урахуванням заяви прокурора про зміну предмету позову, яку було подано при новому розгляді даної справи після касаційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022, залишеного постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі №916/959/22 без змін) просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганни Станіславівни від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 про внесення змін Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 183598151 101);
- припинити володіння ПП “Люкс-КВ» правом приватної власності на нежитлові будівлі площею 448,4 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 183598151101);
- зобов'язати ПП “Люкс-КВ» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 м2 за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. “Б» площею 197,5 м2.
В обґрунтування позову прокурор послався на те, що рішення державного реєстратора від 23.12.2020, яким фактично змінено площу об'єкта нерухомого майна з 250,9 кв. м на 448,4 кв. м за рахунок самочинно збудованої будівлі під літ. ,,Б», прийнято без належної перевірки поданих документів, що є порушенням ст.ст.5,10,18,24 Закону України ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації для новозбудованих об'єктів нерухомого майна, визначеного в п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2005 за №1127 (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення державним реєстратором), за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а також за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування ПП ,,Люкс-КВ» на земельну ділянку.
Таким чином, за твердженням прокурора, вбачається здійснення самочинного будівництва будівлі під літ. ,,Б» площею 197,5 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 75/1 на земельній ділянці комунальної власності за відсутності права користування такою ділянкою, за відсутності містобудівних умов та обмежень щодо об'єкта будівництва, за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а також без введення об'єкту в експлуатацію.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22 (новий розгляд за результатом винесення постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у даній справі) позов задоволено повністю.
Місцевий господарський суд визнав цілком обґрунтованими твердження прокурора про те, що оспорюване рішення державного реєстратора від 23.12.2020, яким фактично змінено площу об'єкта нерухомого майна з 250,9 кв. м на 448,4 кв. м за рахунок збудованої будівлі під літ. ,,Б», прийнято без належної перевірки поданих документів, у порушення приписів законодавства, наведених прокурором у позовній заяві, а також за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Тому, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Г.С. від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 про внесення змін Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 183598151101) підлягає задоволенню.
Крім того, господарський суд встановив, що будівництво нежитлової будівлі під літ. ,,Б» площею 197,5 кв. м здійснено не в 2011 році та погодився з твердженнями прокурора про те, що земельна ділянка з метою побудови спірного об'єкту не надавалась, адже договір оренди землі між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП ,,Люкс-КВ» припинив дію 02.08.2011 після закінчення строку, на який його було укладено; рішення Ради щодо відведення у власність чи в орендне користування цієї земельної ділянки для цілей нового будівництва не приймалось; відповідна угода в установленому Земельним кодексом України порядку на виконання такого рішення Ради не укладалась, а договір на резервування місць таким правочином не є. Отже, місцевий господарський суд встановив, що ПП ,,Люкс-КВ» здійснило самочинне будівництво без введення об'єкту в експлуатацію на земельній ділянці комунальної власності за відсутності права користування нею, у зв'язку з чим також задовольнив позовні вимоги про припинення володіння ПП ,,Люкс-КВ» правом приватної власності на нежитлові будівлі площею 448,4 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 та про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. ,,Б» площею 197,5 кв. м.
ПП ,,Люкс-КВ» не погодилось зі вказаним рішенням Господарського суду Одеської області, у зв'язку з чим звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило вищенаведене рішення від 16.11.2023 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову прокурора.
Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що ПП «Люкс-КВ» дотримано строки звернення з заявою про продовження договору оренди, а матеріали справи не містять жодних доказів неналежного виконання відповідачем умов вказаного договору, а також доказів його розірвання. При цьому, ПП ,,Люкс-КВ» до теперішнього часу користується земельною ділянкою.
Апелянт зауважив, що чинним законодавством обов'язок підготувати додаткову угоду та привести умови договору у відповідність до нормативно-правових актів покладено не на відповідача, а, відтак, останній мав ,,законні очікування» стосовно добросовісної поведінки уповноваженого органу та застосування процедур, передбачених законом.
Між тим, Рада як розпорядник земель територіальної громади міста не вжила заходів щодо належного оформлення та реєстрації прав на спірну земельну ділянку, що спричинило певні суперечності щодо належного власника землі, яким відповідач вважає Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області, тобто легітимного орендодавця на момент здійснення будівництва автомийки та СТО у 2011-2012 роках.
Апелянт стверджував, що висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди закінчився 02.08.2011 є неправомірним, оскільки судом залишено поза увагою відповідь на адвокатський запит ГУ Держгеокадастру в Одеській області за вихідним номером ПІ-903/00-915/0/63-20, в якому Держгеокадастр повідомив, що станом на 31.12.2012 наявна інформація про зареєстрований договір оренди землі за ПП “Люкс-КВ» на земельну ділянку площею 0,0600 га з кадастровим номером 512375580:00:001:0163, терміном на 5 років від 06.08.2006, реєстраційний №040652900019, що також підтверджено інформацією, викладеною у листі ГУ Держгеокадастру в Одеській області за вих. №1559/340-22 від 26.07.2022, яким останнє повідомило, що за інформацією відділу №5 Управління надання адміністративних послуг ГУ від 11.07.2022 згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що зберігається у секторі, станом на 31.12.2012 була наявна інформація про зареєстрований договір оренди землі за відповідачем на земельну ділянку загальною площею 0,0600га з кадастровим номером 5123755800:00:001:0163 терміном на 5 років від 06.08.2006 реєстраційний номер №040652900019.
Відповідач вказав, що судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що будівлю з площею 448,4 кв. м (літ ,,А» та літ ,,Б») побудовано ПП ,,Люкс-КВ» у 2011 році, що підтверджується наданим ним висновком експерта №26/2023 судової будівельно-технічної експертизи у справі від 07.08.2023, згідно до якого, враховуючи надані на дослідження товарні чеки та факт того, що перелік, кількість будівельних матеріалів та конструкцій, використаних для будівництва нежитлової будівлі під літ. ,,Б» за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні 75/1, відповідають переліку, кількості будівельних матеріалів, конструкцій, зазначених в товарних чеках, а також те, що готовий бетон для улаштування фундаментів, армопоясів та колон - це будівельний матеріал, який укладається по факту доставки на будівельний майданчик, орієнтовним періодом будівництва нежитлової будівлі літ. ,,Б» за адресою м. Одеса, просп. Небесної Сотні 75/1 є перша половина 2011 року.
Крім того, ПП «Люкс-КВ» звернув увагу на те, що місцевий господарський суд неправильно зазначив про недоречність посилань відповідача на висновок експерта №16/2022, оформлений за наслідками судової будівельно-технічної експертизи у справі, яким підтверджується те, що об'єкт нерухомого майно (нежитлова будівля літ. ,,Б») за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 75/1 відповідає вимогам будівельної нормативно-технічної документації, які пред'являються до нежитлових будівель в частині підключення інженерних комунікацій, площі та висоти приміщень, забезпечення освітленням приміщень, технічного стану несучих та огороджуючих конструкцій. Відтак вказана нежитлова будівля не порушує права та законні інтереси інших осіб та не суперечить суспільним інтересам.
За твердженням апелянта, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення також не надано оцінки поведінці власника земельної ділянки, а саме тому, що своїми діями щодо укладення 24.10.2014 договору №220 на резервування (використання) місця розташування об'єкту та надання дозволу ПП ,,Люкс-КВ» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0600 га за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 75/1, для експлуатації автомийки, Рада висловила своє позитивне ставлення та погодила наміри відповідача щодо оформлення права користування ПП ,,Люкс-КВ» відповідною земельною ділянкою.
Крім того, ПП «Люкс-КВ» наголошувало на тому, що задоволення позову у даній справі призведе до припинення господарської діяльності відповідача повністю чи у значній частині, а її відновлення буде потребувати значного часу, що, з огляду на недоотримання податків, не буде відповідати суспільним інтересам та порушує ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №916/959/22:
- апеляційну скаргу ПП ,,Люкс-КВ" задоволено частково;
- рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22 скасовано частково;
- припинено володіння ПП ,,Люкс-КВ'' правом приватної власності на нежитлові будівлі площею 197,5 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 183598151101);
- зобов'язано ПП ,,Люкс-КВ'' звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. ,,Б'' площею 197,5 кв. м;
- у задоволенні інших позовних вимог прокурора - відмовлено.
22.04.2024 на виконання вищевказаної постанови Господарським судом Одеської області видано наказ №916/959/22 про зобов'язання ПП ,,Люкс-КВ'' звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 кв.м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. ,,Б'' площею 197,5 кв.м.
31.05.2024 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Сульжиком Валерієм Вікторовичем (далі також - державний виконавець) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №75189188 для примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області у справі №916/959/22 про зобов'язання ПП ,,Люкс-КВ'' звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 кв.м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. ,,Б'' площею 197,5 кв.м.
15.10.2024 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №75189188 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження», зв'язку з невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі, попередньо, на підставі ст. 63 Закону України ,,Про виконавче провадження'', наклавши на боржника штраф та надіславши до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення шляхом невиконання судового рішення.
В подальшому, 14.02.2025 Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою (за вх. № 2-895/25) про встановлення на підставі ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України порядку виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №916/959/22.
У вказаній заяві Одеська міська рада просила Господарський суд Одеської області встановити порядок виконання постанови суду апеляційної інстанції, відповідно до якого звільнення Приватним підприємством “Люкс-КВ» самовільно зайнятої земельної ділянки площею 140,8 кв.м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної сотні (Маршала Жукова), 75/1, здійснити шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. “Б» площею 197,5 кв.м, силами і за рахунок Одеської міської ради.
Зазначена заява обґрунтована невиконанням відповідачем у добровільному порядку постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №916/959/22 після набрання законної сили та свідоме ухилення ПП “Люкс-КВ» від такого виконання на стадії примусового виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Оскільки рішення суду станом на день подання цієї заяви залишається невиконаним, що є неприпустимим, Одеська міська рада зазначала, що наявні підстави для встановлення порядку виконання судового рішення у запропонованій редакції з метою забезпечення ефективності наданого судового захисту та належного, реального виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2025 у справі №916/959/22 заяву Одеської міської ради (вх. № 2-895/25 від 14.02.2025) про встановлення порядку виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 916/959/22 задоволено. Встановлено порядок виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №916/959/22, відповідно до якого звільнення Приватним підприємством ,,Люкс-КВ'' самовільно зайнятої земельної ділянки площею 140,8 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Небесної сотні (Маршала Жукова), 75/1 здійснити шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. ,,Б'' площею 197,5 кв.м силами і за рахунок Одеської міської ради.
Господарський суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача, виходив з того, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду по цій справі набрала законної сили ще 20.03.2024, проте з боку ПП ,,Люкс-КВ'' не було вжито жодних дій щодо добровільного виконання рішення суду, що суперечить конституційному принципу обов'язковості судових рішень. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку Одеська міська рада не просить застосувати новий спосіб захисту порушеного права та/або змінити судове рішення по суті, а пропонує механізм, який забезпечить відновлення прав територіальної громади. За іншого розуміння ситуації, що склалась, виконання судового рішення буде поставлено в залежність від волевиявлення боржника, а, отже, може ніколи не відбутись.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі №916/959/22 апеляційну скаргу ПП “Люкс-КВ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.03.2025 у справі №916/959/22 залишено без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.
01.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22, з яким остання не погоджується в частині зобов'язання Приватного підприємства ,,Люкс-КВ» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. “Б» площею 197,5 кв. м., у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить скасувати дане рішення в зазначеній частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Київської окружної прокуратури м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства ,,Люкс-КВ» у цій частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є єдиним засновником (учасником) ПП «Люкс-КВ» з часткою 100% статутного капіталу і рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині має прямий вплив на її права та інтереси, оскільки обмежує право як учасника (засновника) ПП «Люкс-КВ» на належне майно (дивіденди) від господарської діяльності Підприємства, та фактично вказаним рішенням вирішено питання, які безпосередньо впливають на корпоративні права ОСОБА_1 та корпоративні відносини у ПП «Люкс-КВ».
Водночас, зазначаючи про незаконність, необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, та ухвалення останнього з порушенням вимог процесуального та матеріального права, апелянт вказує наступне.
ПП «ЛюксС-КВ» на підставі права власності належать нежитлові будівлі автомийки та станції технічного обслуговування за адресою м. Одеса, проспект Небесної Сотні (Маршала Жукова) буд 75/1.
01.08.2006 між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області як орендодавцем та ПП «Люкс-КВ» як орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0600 га. Договором передбачено, що земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості), у встановленому законом порядку на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації №638 від 30.05.2006 для будівництва та обслуговування автомийки і станції техообслуговування. Вказана земельна ділянка була передана орендарю за Актом приймання -передачі об'єкту оренди від 02.08.2006.
За умовами договору, він укладений терміном на 5 (п'ять) років та може бути поновленим, за письмовим зверненням орендаря не пізніше, ніж за 2 місяця до його закінчення. На виконання вищезазначеної умови договору, з метою продовження його дії, 01.06.2011 ПП «Люкс-КВ» звернулось до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області як орендодавця з повідомленням щодо продовження дії договору оренди на новий термін.
З огляду на вказане, на переконання апелянта, по закінченні терміну дії вказаного договору оренди останній не був припинений, оскільки жодних повідомлень про припинення дії договору оренди не надходило, ПП «Люкс- КВ» користується об'єктом оренди належним чином та сплачує орендну плату.
З огляду на наведене, апелянт наполягає на тому, що посилання прокурора на те, що будівництво здійснюється на земельній ділянці, строк оренди якої закінчився, є безпідставним.
Апелянт вказує, що після затвердження меж міста Одеси, Одеська міська рада як розпорядник земель територіальної громади міста не вжила заходів щодо належного оформлення та реєстрації прав на спірну земельну ділянку, що спричинило певні суперечності щодо належного власника землі, оскільки вважаючи Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області належним і легітимним орендодавцем, відповідач на момент здійснення будівництва автомийки та СТО у 2011-2012 роках очікував на правомірне набуття права оренди.
Посилаючись на п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, апелянт зазначає, що у разі наявності в особи права власності саме на об'єкт нерухомості, відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не може бути перешкодою для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об'єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки.
При цьому, Міщенко О.І. зазначає, що 24.10.2014 між Одеською міською радою як власником земельної ділянки та ПП «Люкс-КВ» як місцевикористувачем було укладено договір №220 на резервування (використання) місця розташування об'єкту (далі - договір №220), яким встановлено, що власник надає, а місцевикористовувач приймає в строкове, платне користування місце розташування об'єкту, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для експлуатації автомийки та станції технічного обслуговування. Даним договором також визначена плата за резервування (використання) місця розташування об'єкту у розмірі 5% від розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 50292,0 грн. на рік. Таким чином, уклавши зазначений договір №220 на резервування, Одеська міська рада як власник земельної ділянки надала право на використання об'єкту, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м, усвідомлюючи, що під таким резервуванням мається на увазі договір оренди, який буде укладено в подальшому. Також, Міською радою рішенням №7119-VІ від 10.09.2015 надано дозвіл ПП «Люкс-КВ» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0600 га за адресою м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 75/1, для експлуатації автомийки.
Отже, на переконання апелянта, зазначені дії Одеської міської ради свідчать про відповідні погодження власника щодо оформлення в користування земельної ділянки площею 0,0600 га за адресою м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 75/1. Тому, посилаючись на доктрину римського права «venire contra factum proprium» (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), апелянт наполягає на тому, що уклавши зазначені договори та прийнявши рішення щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, Одеська міська рада висловила свою поведінку та наміри щодо зазначеної земельної ділянки, а відтак, звернення у подальшому з позовом про зобов'язання звільнити її суперечить її попередній поведінці і є недобросовісними.
Також, апелянт зауважує, що у даному випадку обсяг заявлених вимог до ПП «Люкс-КВ» явно несправедливий та невиправдано обтяжливий, оскільки прийняття рішення про зобов'язання звільнити вказану земельну ділянку, призведе до припинення господарської діяльності Підприємства, з якої сплачувались та сплачуються податки та збори, чим поповнюється місцевий та державний бюджети, забезпечуються робочі місця для працевлаштування. Відтак, наведене не буде відповідати суспільним інтересам та не є пропорційним переслідуваним цілям, а також порушує ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Крім того, задоволення позовних вимог у цій справі не поновить будь-яких прав громади, як наслідок, навпаки, призведе до додаткових бюджетних витрат, а для ПП «Люкс-КВ» - до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря, який змушений буде звертатись з позовами про відшкодування витрат та належної компенсації за позбавлення права власності на приватне майно.
Окремо апелянт зауважує, що знесення будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи. При цьому, при винесенні спірного рішення взагалі не з'ясовано питання можливості перебудови зазначеного об'єкту нерухомості, що також свідчить про порушення вимог ст. 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності та обґрунтованості рішення.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 01.12.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 апелянту поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22; продовжено розгляд апеляційної скарги у даній справі на розумний строк та призначено її до розгляду (з урахуванням ухвали від 12.12.2025 про виправлення описки) на 21.01.2026 року о 12:30 год; встановлено прокурору та Одеській міській раді строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
22.12.2025 Виконувач обов'язків керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор зазначає, що рішення, яке оскаржується, вже скасоване постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №916/959/22, яким також винесено нове рішення про часткове задоволення позову, а відтак, апелянтом не дотримано вимог, які передбачені до змісту апеляційної скарги.
Крім того, прокурор заперечує проти доводів апелянта щодо правомірності та добросовісності останнього у користуванні земельною ділянкою на підставі договору оренди, а також проти твердження ОСОБА_1 про те, що Одеська міська рада не заперечує щодо користування ПП «Люкс-КВ» земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки уклала з відповідачем договір резервування (використання) місця розташування об'єкту та надала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, наслідками яких, як зазначає апелянт, є укладення договору оренди.
З огляду на вказане, прокурор вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення.
Водночас, також 22.12.2025, Одеська міська рада подала суду апеляційної інстанції заяву про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування якої Міська рада наполягає на тому що права інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 жодним чином не порушуються, у зв'язку з ухваленням рішення суду першої інстанції.
Так, узагальнено, позиція Одеської міської ради полягає у тому, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 не містить жодних висновків про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , а також у цьому рішенні взагалі не зазначено про права, інтереси та (або) обов'язки останньої. Апеляційна скарга подана у зв'язку з «порушенням» виключно майнових прав скаржника, які жодним чином не пов'язані із майновими правами ПП «Люкс-КВ», які були предметом спору у справі №916/959/22. При цьому, апеляційна скарга подана під час відсутності у ПП «Люкс-КВ» державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , а суд апеляційної інстанції у постанові від 20.03.2024 у справі №916/959/22 вже фактично розглянув доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які є ідентичними доводам апеляційної скарги ПП «Люкс-КВ» у цій справі.
Детальніше доводи позивача викладені у відповідній заяві про закриття апеляційного провадження у справі №916/959/22.
Судове засідання, яке було призначено на 21.01.2026 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 не відбулось у зв'язку з знеструмленням серверного обладнання через розгерметизацію системи опалення та здійснення ремонтних робіт з метою усунення вказаних наслідків, про що складено відповідну довідку судового засідання.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.01.2026 учасників справи №916/959/22 повідомлено про те, що її розгляд відбудеться 18.02.2026 о 14:30 год.
У судове засідання 18.02.2026 з'явились представники прокуратури, позивача та відповідача.
Представник апелянта в судове засідання 18.02.2026 не з'явився, але надіслав до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутністю (вх. №4852/25/Д5 від 16.02.2026), яке було враховано судовою колегією.
Представник прокуратури просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, предятавник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, представник позивача просив закрити апеляційне провадження у даній справі з підстав, наведених у письмовому вигляді та наданих у заяві про закриття апеляційного провадження.
Розглянувши аргументи апелянта, прокурора та позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, дослідивши наявність права ОСОБА_1 на оскарження ухваленого рішення суду першої інстанції (враховуючи, що у даному випадку з апеляційною скаргою звернулась особа, яка не приймала участі у справі) та проаналізувавши приписи чинного процесуального законодавства, колегія вважає, що існують підстави для закриття апеляційного провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Так, перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 пп. 3 п. 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №800/570/17.
Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи.
У частині 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України закріплено норму, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
З наведеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Таким чином, наведеними нормами передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є апелянт, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Слід враховувати і те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 09.07.2019 у справі №905/257/18, від 12.09.2019 у справі №905/946/18, від 12.09.2019 у справі №905/947/18, від 09.10.2020 у справі №910/12465/18, від 06.11.2020 у справі №910/12490/18, від 23.11.2020 у справі №914/1643/19.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право (1), інтерес (2), обов'язок (3), причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі №914/1643/19, від 05.11.2020 у справі №912/837/19, від 20.09.2021 у справі №910/6681/20, від 19.01.2023, від 18.09.2023 у справі №914/1334/20, від 04.10.2023 у справі №910/1005/23, від 16.10.2023 у справі №914/794/21, від 07.02.2024 у справі №5023/3214/11, від 12.03.2024 у справі №910/6180/20, від 17.05.2024 у справі №910/5094/23, від 22.05.2024 у справі №910/4552/23, від 10.06.2024 у справі № 910/4552/23.
У свою чергу суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
Водночас пунктом 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Застосування вказаної норми передбачено законодавцем, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 року у справі №911/2635/17.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.
Отже, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 06.10.2020 у справі №910/21451/16, від 03.12.2020 у справі №908/3338/19, від 16.01.2021 у справі №904/379/19, від 01.04.2021 у справі №910/17428/19, від 21.04.2022 у справі №34/200.
Вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, не залученої до участі у справі, буде мати місце, якщо такі права, інтереси та (або) обов'язки особи виникають саме із оскарженого судового рішення, а не із інших юридичних фактів, із яких виходив суд, приймаючи своє рішення.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №916/2179/17.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи вирішує оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення таких осіб як третіх осіб та розгляд апеляційної скарги по суті, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку такі особи не мають права на апеляційне оскарження рішення суду.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15.
Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та (або) обов'язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 та у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19).
Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов'язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22, яке ухвалене за результатом розгляду позовних вимог керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ПП «Люкс-КВ» про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення володіння правом приватної власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкту будівництва.
При цьому, головним питанням даного спору було те, чи здійснено з боку ПП «Люкс-КВ» самочинне будівництво відповідної будівлі на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1.
У контексті наведеного апеляційний суд вказує, що спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок зведення ПП «Люкс-КВ» самочинно збудованої будівлі літ. «Б» площею 197,5 кв.м на земельній ділянці комунальної власності за відсутності оформленого права користування нею, а зобов'язання ПП «Люкс-КВ» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта не перебуває у будь-якій залежності між апелянтом та відповідачем у цій справі.
З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції у даній справі питання про права, інтереси та (або) обов'язки особисто ОСОБА_1 не вирішувались; остання будь-яким чином у вказаному рішенні не згадується; оскаржуване рішення ні прямо, ні опосередковано не містить жодних посилань на права, інтереси чи обов'язки ОСОБА_1 , як у мотивувальній, так і в резолютивній частинах.
Оскаржуваним рішенням обов'язок щодо знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна покладено виключно на ПП «Люкс-КВ».
Тобто, вказане рішення ухвалене виключно в межах позовних вимог, у ньому немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав та інтересів особисто ОСОБА_1 .
Разом з тим, апелянт зазначає, що оскаржуваним рішенням задоволено, зокрема, вимогу про зобов'язання ПП ,,Люкс-КВ» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. “Б» площею 197,5 кв. м., а враховуючи те, що ОСОБА_1 є єдиним засновником ПП «Люкс-КВ» з часткою 100% статутного капіталу, то задоволення вказаної вимоги обмежує право ОСОБА_1 як засновника ПП «Люкс-КВ» на належне майно (дивіденди) від господарської діяльності Підприємства, так і корпоративні права останньої. Тому, відповідне рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтом лише в частині - відносно зазначеної вимоги.
Проте, судова колегія зауважує, що зазначене рішення не змінює обсяг корпоративних прав ОСОБА_1 , не покладає жодних обов'язків та не порушує саме корпоративні права та інтереси останньої, а також не створює особисто для ОСОБА_1 жодних додаткових обов'язків, у зв'язку з чим відсутні підстави для перегляду оскаржуваного рішення на підставі поданої апеляційної скарги.
Наслідки рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22 стосуються виключно юридичної особи - ПП «Люкс-КВ».
Так, Київська окружна прокуратура міста Одеси, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради, не оскаржувала законність права власності ПП «Люкс-КВ» на нежитлові приміщення площею 250,9 кв.м, які належать на законних підставах останньому, що підтверджується, зокрема, свідоцтвом про право власності на відповідне нерухоме майно від 17.10.2013 №197207. Водночас, Київська окружна прокуратура міста Одеси зазначала про те, що будівля під літ. «Б» площею 197,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1, є самочинно збудованою ПП «Люкс-КВ», а, отже, підлягає знесенню.
При цьому, з огляду на самочинне будівництво об'єкту нерухомості, а відтак, - відсутністю в нього правового статусу як об'єкта цивільних прав, фактично у ПП «Люкс-КВ» не виникало право власності на відповідний об'єкт, свідчить про відсутність порушення відповідних прав та інтересів ОСОБА_1 .
Судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься Статут ПП «Люкс-КВ» зі змінами (том 1 а.с. 159-173) (далі - Статут).
Згідно з п. 1.7 розділу 1 Статуту, підприємство є власником належного йому майна і коштів та відповідає за своїми зобов'язаннями цим майном. Учасники не відповідають за зобов'язання підприємства та несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю підприємства в межах своїх вкладів.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 розділу 5 Статуту, майно підприємства складають фонди, готівкові, залучені та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на балансі підприємства або його відокремлених підрозділів. Підприємство здійснює згідно з законодавством України володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідно до цілей своєї діяльності та призначенням майна.
Для забезпечення діяльності підприємства статутний капітал підприємства може утворюватися з грошових коштів, матеріальних цінностей (будинки, споруди, обладнання тощо), прав користування землею, водою та іншими природними ресурсами, а також будь-якими майновими та немайновими правами (у тому числі на інтелектуальну власність) учасників підприємства (п. 6.1 розділу 6 Статуту).
У матеріалах справи не міститься доказів того, що спірне нерухоме майно було внесене до статутного капіталу ПП «Люкс-КВ» або було надано ПП «Люкс-КВ» саме ОСОБА_1 .
Також, судова колегія звертає увагу на те, що апеляційні доводи ОСОБА_1 є майже ідентичними доводам ПП «Люкс-КВ», яке вже оскаржувало рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22, а посилання останньої на те, що вона не буде отримувати чи не отримує дивіденди від господарської діяльності ПП «Люкс-КВ» оцінюються судом критично, враховуючи те, що спірне рішення було ухвалене майже 2 роки тому і жодних доказів порушення її прав та інтересів вказаним рішенням протягом цього строку апелянтом не надано.
У контексті вказаного судова колегія зазначає, що саме лише припущення апелянта, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги, оскільки апелянтом не доведено прямого та безпосереднього зв'язку між оскаржуваним рішенням та його впливом на його права, інтереси, та/або обов'язки.
Разом з тим, як зазначалось вище, постановою суду апеляційної інстанції від 20.03.2024 у даній справі були розглянути доводи та вимоги апеляційної скарги ПП «Люкс-КВ», які є ідентичними доводам та вимогам Міщенко О.І. (у тому числі, відносно порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950), надано їм відповідну оцінку, перевірено законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в наслідок чого винесено відповідне рішення. Отже, вказане свідчить про намагання Міщенко О.І. знову переглянути чинне рішення суду першої інстанції та скасувати останнє у відповідній частині, не зважаючи на те, що останнім питання щодо прав та обов'язків Міщенко О.І. судом не вирішувалось; ані мотивувальна, ані резолютивні частини оскаржуваного рішення не містять жодних висновків суду про права/інтереси та обов'язки апелянта.
Таким чином, зазначене судове рішення само по собі не вирішує питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , не створює для останньої прав та/чи обов'язків та не зачіпає їх.
Зважаючи на викладене, матеріали справи і доводи апелянта не свідчать про те, що суд першої інстанції вирішив питання про права, інтереси та/або обов'язки ОСОБА_1 (ні особисті, ні корпоративні), що надавало б останній право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на підставі приписів ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України.
Європейський суд з прав людини вказував, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції у разі якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").
За таких обставин, з огляду на те, що ОСОБА_1 не є учасником даної справи, і оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалося, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22 підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст. ст. 234, 235, п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Закрити апеляційне провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22.
Поновити дію рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку та строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 23.02.2026.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук