79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" лютого 2026 р. Справа №914/1661/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
позивача: Трофимчук О.В.,
відповідача: не з'явився,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького, 267» б/н від 20.10.2025 (вх. суду від 21.10.2025 № 01-05/3080/25)
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 (повне рішення складено 29.09.2025, суддя Король М.Р.)
у справі № 914/1661/25
за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького, 267», м. Львів
про: встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького,267» з вимогою про встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що звертався до відповідача із повідомленням про встановлення загального будинкового вузла обліку гарячої води в будинку за адресою: м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 267, однак згоди на встановлення відповідного вузла обліку від мешканців будинку та голови правління отримано не було, працівників позивача не було допущено до місця встановлення обладнання.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі №914/1661/25 позов задоволено повністю. Встановлено Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» безстроковий та безоплатний сервітут на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі) для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води згідно паспорта (який буде виготовлений після надання доступу до об'єкту) вузла обліку гарячої води для житлового будинку за адресою вул. Богдана Хмельницького, 267 м. Львів. Здійснено розподіл судових витрат.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що з моменту повідомлення співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті позивача будь-яких рішень з самостійного встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю - відповідачем не прийнято, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького,267» звернулося до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 18 вересня 2025 у справі №914/1661/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог .
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на таке:
- ОСББ є неналежним відповідачем, адже позов повинен пред'являтися до усіх співвласників будинку по вул. Богдана Хмельницького, 267 у м. Львові;
- позивач не повідомив письмово кожного мешканця про намір встановити власне обладнання у місці, що є спільною власністю мешканців будинку;
- позивач належним чином не узгодив умови встановлення вузла обліку гарячої води, не надав відповідачу проєктної документації, технічних параметрів лічильника та чітких умов його встановлення,. що унеможливило прийняття рішення співвласниками. Також позивач в односторонньому порядку, без залучення співмешканців будинку, склав Акт про не допуск до підвального приміщення;
- встановлення сервітуту обмежує абсолютне право власника на майно, зокрема співвласники втратять можливість використання належної їм частини нежитлового приміщення за іншим призначенням;
- позивач хибно трактує норми Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» як такі, що мають абсолютний пріоритет над будівельним законодавством, зокрема над Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Хоча перший і скасовує необхідність отримання технічних умов та погоджень для оснащення будівлі вузлом обліку, проте це лише адміністративне спрощення і не скасовує обов'язку дотримуватися технічних вимог безпеки, встановлених Державними будівельними нормами України;
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 залишити без змін.
Позивач вважає, що суб'єктний склад є належним у даних правовідносинах. Позивач зауважує, що намагався отримати доступ до приміщення, однак не був допущений, у зв'язку з чим був змушений звернутися до суду х позовом.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 справу № 914/1661/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького, 267» б/н від 20.10.2025 (вх. суду від 21.10.2025 № 01-05/3080/25) на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі № 914/1661/25; витребувано матеріали справи з місцевого господарського суду.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 призначено справу № 914/1661/25 до розгляду у судовому засіданні на 20.01.2026.
Врахувавши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, апеляційний суд ухвалою від 20.01.2026 відклав розгляд справи № 914/1661/25 на 10.02.2026.
У судовому засіданні 10.02.2026 взяв участь представник позивача, відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Апеляційний суд враховує, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького, 267» є скаржником у справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, на підставі яких він не погоджується з рішенням суду першої інстанції.
У постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 916/3011/21 вказано, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.
Водночас колегія суддів враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
За таких обставин, колегія суддів вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу за участі представника, який з'явився у судове засідання 10.02.2026.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, надав суду пояснення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
20.05.2021 Львівська міська рада (5-та сесія 8-го скликання) прийняла Ухвалу №768 «Про продовження на 2021-2022 роки дії Програми про оснащення житлових будинків м. Львова вузлами комерційного обліку гарячої та холодної води», якою ухвалила, зокрема: продовжити на 2021-2022 роки дію Програми про оснащення житлових будинків м. Львова вузлами комерційного обліку гарячої та холодної води; внести зміни у додаток до ухвали міської ради від 12.12.2019р. № 6009 «Про затвердження Програми про оснащення житлових будинків м. Львова вузлами комерційного обліку гарячої та холодної води».
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією, яке здійснює господарську діяльність з оснащення будівель вузлами комерційного обліку гарячої води.
До об'єктів, на яких позивач планує встановити вузол комерційного обліку на гаряче водопостачання, входить багатоквартирний будинок під номером 267 за адресою: м. Львів, вул. Богдана Хмельницького.
22.12.2021 на офіційному вебсайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» (https://lmkp.lte.lviv.ua) було розміщено повідомлення про намір встановлення вузла комерційного обліку на гаряче водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , відповідь на яке потрібно було надати у термін до 22.02.2022. Відповідне повідомлення розміщено за покликанням: https://old.lte.lviv.ua/index.php/meshkantsiam/povidomlennya-pro-namir-vstanovlennia-vuzla-komertsiinoho-obliku-na-hariache-vodopostachannia.
На виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та «Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку» ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до голови правління ОСББ «Б.Хмельницького,267» про встановлення загальнобудинкового вузла обліку гарячої води в будинку за адресою: м.Львів, вул. Б. Хмельницького, 267. Однак, допуску працівників підприємства для виконання покладених на них обов'язків до приміщення надано не було, про що складено акт від 04.07.2024.
У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надано роз'яснення, що оснащення будівель вузлами комерційного обліку води є вимогою Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Водночас, у вказаному листі зауважено, що норма п. 2 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» зазначеного закону не забороняє здійснювати оснащення будівель вузлами комерційного обліку за рахунок власників (співвласників) будівлі, коштів місцевого або державного бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законом.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами велося активне листування щодо встановлення вузла комерційного обліку гарячої води в будинку за адресою: м.Львів, вул. Б. Хмельницького, 267, згоди щодо погодження умов та встановлення обладнання учасники спору не дійшли.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не забезпечив позивачу можливості встановити вузол комерційного обліку на ГВП, про що свідчать Акт про недопуск виконавців робіт по встановленню загальнобудинкового комерційного вузла обліку гарячої води від 04.07.2024.
У матеріалах справи відсутні докази того, що за адресою: м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 267, позивач встановив вузол комерційного обліку гарячого водопостачання.
Відповідач не заперечує, що обладнання не було встановлено, однак вказує, що позивач не виконав умови щодо належного повідомлення кожного мешканця про встановлення обладнання.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, інші правочини, а також дії осіб, які породжують такі права і обов'язки. Однією з форм реалізації цивільного права на користування чужим майном є сервітут.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України сервітут належить до речових прав на чуже майно. Стаття 401 ЦК України передбачає, що сервітут може бути встановлений щодо іншого нерухомого майна, у тому числі будівлі, для задоволення потреб осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
У разі недосягнення домовленості між власником майна та заінтересованою особою, яка має потребу у користуванні таким майном, ст. 402 ЦК України надає останній право звернутися до суду з вимогою про встановлення сервітуту. Таким чином, закон прямо передбачає можливість судового захисту права користування чужим нерухомим майном у випадку, коли інші способи реалізації цього права недоступні.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 ст. 403 ЦК України сервітут не позбавляє власника майна його основних прав, а лише обмежує їх у певному обсязі задля забезпечення права іншої особи. Цей інститут встановлює баланс інтересів між власником майна та особою, яка потребує його часткового використання.
Частина 1 та ч. 3 ст. 404 ЦК України уточнюють, що сервітут може бути встановлений з метою забезпечення, зокрема, водопостачання, прокладання та експлуатації мереж, і може стосуватись не тільки земельних ділянок, а й іншого нерухомого майна зокрема технічних приміщень у будівлях.
Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі - Закон №2119-VIII) оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил згідно із Порядком оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №206 від 09.08.2018. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг. Забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону. Такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналіз вказаних положень свідчить про імперативність обов'язкового оснащення будівель вузлами комерційного обліку, оскільки законом встановлено заборону приєднання будівель до зовнішніх інженерних мереж без їх наявності. Вказана стаття Закону №2119-VIII не передбачає дискреції для суб'єктів господарювання чи споживачів, а також установлює загальне правило, відповідно до якого всі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлю мають бути обладнані вузлами обліку, за винятком прямо визначених законом випадків. Відсутність таких вузлів суперечить прямій вимозі закону та виключає правомірність приєднання і споживання відповідної комунальної послуги без комерційного обліку.
Сервітут не передбачає передачу права власності чи розпорядження майном, а встановлюється виключно для задоволення потреб іншої особи часто немайнового характеру, таких як доступ, підключення до мереж, прохід, обслуговування тощо. При цьому він забезпечує баланс між правами власника майна та особи, що має об'єктивну необхідність у його частковому використанні.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2025 у справі № 904/3032/24.
Ключовою ознакою встановлення сервітуту за рішенням суду є неможливість задоволення законного інтересу заінтересованої особи будь-яким іншим способом. Якщо між сторонами відсутня домовленість про встановлення сервітуту, а відмова або перешкоди з боку власника унеможливлюють ефективне використання майна позивача, суд за наявності відповідних доказів може встановити сервітут примусово.
Таким чином, у разі звернення до суду позивач повинен довести наявність об'єктивної необхідності у користуванні частиною чужого нерухомого майна (наприклад, технічним приміщенням), а також те, що використання його власного майна без встановлення сервітуту є неможливим або істотно ускладненим. Такий підхід узгоджується з вимогами ст. ст. 401, 404 ЦК України і відповідає загальним принципам цивільного права щодо забезпечення правомірного інтересу при збереженні прав власника.
З урахуванням положень статті 3 Закону №2119-VIII у разі створення перешкод для встановлення вузла комерційного обліку у місцях введення зовнішніх інженерних мереж до будівлі, оператор таких мереж має право звернутися до суду з вимогою про встановлення сервітуту на відповідну частину будівлі.
Водночас відповідно до абзацу третього статті 1 та статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників (ОСББ) є юридичною особою, яка створена для управління, утримання та користування спільним майном багатоквартирного будинку. До компетенції ОСББ належить, зокрема, встановлення сервітутів, визначення порядку користування майном, а також представництво інтересів співвласників у суді та перед іншими суб'єктами.
Крім того, згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», саме ОСББ здійснює управління спільним майном, до якого, відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, належить і підвальне приміщення. У зв'язку з цим, незалежно від наявності чи відсутності господарських (договірних) відносин між оператором зовнішніх інженерних мереж та ОСББ, вимога про встановлення сервітуту має речово-правовий характер та повинна бути адресована саме ОСББ як уповноваженій юридичній особі, що здійснює управління спільним майном будинку.
У постанові Верховного Суду від 11.11.2025 у справі №904/3032/24 вказано, що саме ОСББ, яке відповідно до закону володіє повноваженнями щодо розпорядження спільним майном, є належним відповідачем у правовідносинах з оператором зовнішніх інженерних мереж у справі про встановлення сервітуту для облаштування та обслуговування вузла комерційного обліку.
Отже, ОСББ є належним відповідачем у категоріях справи щодо встановлення сервітуту для облаштування та обслуговування вузла комерційного обліку.
Щодо тверджень скаржника про обов'язок позивача повідомити кожного власника про намір встановити вузол комерційного обліку, колегія суддів зазначає, що позивачем здійснено шляхом розміщення повідомлення на офіційному вебсайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» про намір встановлення вузла комерційного обліку на гаряче водопостачання за адресою: м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 267.
Сторони вели активне листування щодо встановлення обладнання у приміщенні житлового будинку за адресою м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 267. Отже, відповідачу було відомо про необхідність встановлення вузла комерційного обліку, проте фактично створювалися перешкоди для вчинення дій позивачем.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника в частині не повідомлення відповідача про намір встановити вузол комерційного обліку.
Щодо тверджень скаржника про неповідомлення позивача вартості встановлення обладнання, колегія суддів вказує, що у листі ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 20.05.2024 №09-6488-05/24 вказано, що встановлення вузлів комерційного обліку гарячої води в будинку буде проведено безкоштовно, також вказано, що ОСББ має надати згоду на встановлення такого обладнання, для подальшого виготовлення технічної документації.
Твердження апелянта про те, що встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту буде обтяжливим для ОСББ та значним обмеженням прав власності співвласників, оцінюються судом критично, позаяк таке встановлення обумовлене, по-перше, необхідністю виконання вимог Закону №2119-VIII, по-друге, бездіяльністю відповідача у виконанні покладеного на нього на законодавчому рівні обов'язку із самостійного встановлення вузла обліку.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій справі.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі № 914/1661/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), тому сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького, 267» б/н від 20.10.2025 (вх. суду від 21.10.2025 № 01-05/3080/25) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі № 914/1661/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець