19 лютого 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4
та сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024262140000372 від 22.11.2024 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Ожеве Сокирянського району Чернівецької області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, який не працює, одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,
Вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, і призначено йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян у прикордонних районах та прикордонних зонах України строком на 3 (три) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено попередній - у вигляді застави.
ЄУНСС: 722/176/25 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/57/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 332 КК України
Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислено з моменту фактичного затримання для доставлення в установу відбування покарання на виконання вироку, що набрав законної сили.
Зараховано ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення за період з 22.11.2024 року по 25.11.2024 року.
Вирішено питання про долю речових доказів та заходів забезпечення у даному кримінальному провадженні.
На вказане рішення районного суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи правильності кваліфікації та доведеності його вини, просить вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2025 року змінити в частині призначення покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Зазначає, що вирок є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням положень ст. 75 КК України, що зумовило невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі через суворість, що відповідно до ст. 409 КПК України, є підставою для зміни судового рішення.
Уважає, що районним судом при призначенні йому реальної міри покарання у повній мірі не враховано ступеня тяжкості вчиненого злочину та суспільної небезпеки, його наслідків та інших обставин справи.
Також стверджує, що районним судом не враховано дані, які характеризують його особу, а саме те, що він є особою з інвалідністю 2 групи, його стан здоров'я, утримання неповнолітньої дитини, постійно надає допомогу та підтримку матері, яка має хронічні захворювання і самостійно не пересувається.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_6 достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-1Х, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжувався, востаннє відповідно до Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв?язку з чим введено обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою на даний час органом досудового розслідування особою, вчинив злочин, пов?язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, а також на виконання раніше розробленого невстановленою слідством особою плану, 22.11.2024 близько 13.00 год., точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на території Сокирянської ОТГ Дністровського району Чернівецької області, точне місце органом досудового розслідування не встановлено, зустрів раніше підшуканих невстановленою слідством особою чоловіків з числа громадян України, а саме: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя м. Київ, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя м. Івано-Франківськ, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя м. Хмельницький, які за вказівкою невстановленої слідством особи приїхали у визначене нею місце на території Дністровського району автомобілем марки «Renault» із закріпленим номерним знаком НОМЕР_1 . При цьому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 невстановленою слідством особою було обумовлено суму грошової винагороди у розмірі 10000 доларів США з кожного за незаконне переправлення через кордон, яку вони мали оплатити після перетину кордону.
Надалі ОСОБА_6 , діючи на виконання раніше розробленого невстановленою слідством особою плану, сів за кермо автомобіля марки «Renault» із закріпленим номерним знаком НОМЕР_2 та розпочав рух в напрямку лінії розмежування державного кордону України та Республіки Молдова, а саме в напрямку с. Новоолексіївка Дністровського району Чернівецької області.
Близько 13.20 год, 22.11.2024 автомобіль марки «Renault» із закріпленим номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 , в салоні якого знаходились ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, був виявлений працівниками ДПС України під час руху по території прикордонно-контрольованого району, а саме на відстані близько 300 метрів до 0080/1 прикордонного знаку в адміністративних межах с. Новоолексіївка Дністровського району Чернівецької області.
У цей час ОСОБА_6 зупинив керований ним автомобіль та надав вказівку пасажирам виходити з автомобіля та бігти, під час чого ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були зупинені прикордонним нарядом.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та діючого в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, посилаючись на доводи в ній викладені, заперечення прокурора, який просив вирок районного суду, як законний та обґрунтований, залишити без змін, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 , доведеність його винуватості у вчиненому, а також призначене основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України та додаткове покарання апелянтом не оспорюються, водночас апеляційним судом встановлено, що районний суд, викладаючи у вироку фактичні обставини кримінального провадження, зазначив про наявність у діях обвинуваченого корисливого мотиву, хоча ч. 2 ст. 332 КК України не передбачає корисливий мотив як обов'язкову ознаку складу цього кримінального правопорушення.
За таких обставин, керуючись положеннями ст. 404 КПК України щодо меж апеляційного перегляду та права суду апеляційної інстанції вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе виключити з мотивувальної частини вироку посилання на корисливий мотив як таке, що не впливає на правову кваліфікацію дій обвинуваченого.
Що стосується тверджень ОСОБА_6 про можливість застосування до нього положень ст. 75 КК України, то такі є обґрунтованими, оскільки районний суд взагалі не розглянув питання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та не навів жодних мотивів щодо неможливості застосування цієї норми, як те передбачено у ст.368, 374 КПК України.
За змістом ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків, прямо визначених цією нормою, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше п'яти років, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Колегія суддів враховує, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, однак також оцінює дані про його особу, зокрема стан здоров'я (захворювання на гепатит С, стан після трансплантації печінки), необхідність постійного медичного нагляду і лікування, а також рекомендації лікаря-інфекціоніста щодо протипоказаного перебування у закритих організованих колективах (а.к.п. 225, 264, 267-271).
Також апеляційний суд бере до уваги надані докази перерахування коштів на підтримку Збройних Сил України (а.к.п. 234), що позитивно характеризує обвинуваченого, а також його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що він від органів досудового розслідування та суду не переховувався, готовий нести відповідальність за вчинене, висловив жаль з приводу вчиненого та запевнив у недопущенні подібного в майбутньому.
Крім цього, колегія суддів зважає на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання має відповідати тяжкості правопорушення та не становити для особи особистого надмірного тягаря.
Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, зокрема характер і ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу обвинуваченого, відсутність корисливого мотиву, стан його здоров'я, поведінку після вчинення кримінального правопорушення, а також відсутність передбачених ч. 1 ст. 75 КК України перешкод для застосування випробування, колегія суддів доходить висновку, що мета покарання може бути досягнута без ізоляції ОСОБА_6 від суспільства, а тому вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, та здійсненням контролю за його поведінкою протягом іспитового строку, що є необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд враховує і практику Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к), згідно з якою загальні засади призначення покарання, визначені у ст.65 КК, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
На думку колегії суддів, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням цілком відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Отже, враховуючи усе вищенаведене, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а вирок районного суду - змінити у частині призначеного покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Сокирянського районного суд Чернівецької області від 12.11.2025 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст. 332 КК України в частині призначеного покарання змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на корисливий мотив у діях обвинуваченого ОСОБА_6 .
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покласти на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2