Справа №642/6442/20 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/512/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 537, 539 КК України
Іменем України
16 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадженняза апеляційною скаргою захисника на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.12.2025 року стосовно ОСОБА_8 ,-
Вищевказаною ухвалою відмовлено у задоволенні подання Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від відбування покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку, відносно засудженого ОСОБА_8 .
Суд першої інстанції вказав, що закінчення іспитового строку не означає, що засуджений визнається звільненим від відбування призначеного покарання, оскільки правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням визначаються поведінкою засудженого протягом іспитового строку, а саме: виконанням покладених на нього обов'язків та невчиненням протягом цього строку інших кримінальних чи адміністративних правопорушень.
З особової справи засудженого судом вбачається, що ОСОБА_8 , будучи присутнім під час проголошення як вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 22.07.2021, так і ухвали Полтавського апеляційного суду від 08.09.2022, знаючи про обов'язки, покладені на нього судом, не виконав жодного обов'язку, зокрема, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати та постановити ухвалу, якою задовольнити подання Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області звільнення від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку відносно ОСОБА_8 . Оскільки вважає ухвалу незаконною, адже суд дійшов неправильних висновків та істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з положень п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку
Частиною 1 ст. 539 КПК України передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст.78 КК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який протягом іспитового строку виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Статтею 165 КВК України визначено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 23 січня 2024 року (справа № 486/858/21), іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення рішення суду, яким особу звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та визначенням іспитового строку.
Як слідує з матеріалів судового провадження, вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 22.07.2021, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.09.2022, до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
З клопотання Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області вбачається, що іспитовий строк, призначений засудженому ОСОБА_8 , закінчився 22.07.2024 року.
Разом з цим, як вбачається з оскарженого рішення, при вирішенні клопотання Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення засудженого ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеного клопотання, з огляду на те, що вирок надійшов на виконання до Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області 30.12.2022. В матеріалах особової справи наявні фотокопії письмових пояснень, які іменовані від ОСОБА_8 із відміткою про направлення їх через Вайбер.
Згідно копій таких пояснень, засуджений ОСОБА_8 начебто вказує, що він із сім'єю виїхав до Німеччини, у зв'язку з воєнними діями на території України, та повертатись в Україну не збирається. (а. с. 33, 56, 63, 70, 76, 84 особової справи). Однак із вказаних копій письмових пояснень неможливо достовірно ідентифікувати те, що вони виконані саме засудженим ОСОБА_8 .
Також матеріали особової справи ОСОБА_8 , не містять документів на підтвердження дати його виїзду за межі України.
В суді першої інстанції представник ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_9 зазначила, що ОСОБА_8 виїхав за межі України, у зв'язку із вторгнення РФ на території України, із селища Циркуни, яке перебувало під окупацією але суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність даних, що ОСОБА_8 перебував у цьому селищі оскільки згідно судових рішень він мешкав у м. Харкові.
Надана адвокатом аргументація щодо помилкової дати у довідці з місця мешкання не спростовує вищенаведених обставин і істотно не впливає на правильність висновків суду, що ОСОБА_8 не виконував протягом іспитового строку покладених на нього обов'язків, що відповідно до ст. 165 КВК України не дозволяє звільнити його від призначеного покарання,
Крім того у ч. 2 ст. 78 КК України, ч. 2 ст. 166 КВК України йдеться про систематичне невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, покладених на нього та передбачені правові наслідки такої поведінки.
Систематичним невиконанням покладених на засудженого обов'язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов'язків без поважних причин.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про не дотримання засудженим ОСОБА_8 умов відбування покарання, а саме не виконання покладених на нього обов'язків, а це унеможливлює вирішення питання про звільнення засудженого від призначеного йому покарання через закінчення іспитового строку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою. Підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому підстави, для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.12.2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді