79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.12.10 Справа № 14/60
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув апеляційну скаргу ДМП «Карпати»УТОГ від 07.07.2010р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2010р.
у справі № 14/60
за позовом Дрогобоцького міжрайонного прокурора в інтересах держави від імені Дрогобицької міської ради в особі Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», м. Дрогобич (надалі КП «Дрогобичтеплоенерго»)
до відповідача ДМП «Карпати»УТОГ, м. Дрогобич
про стягнення 31 391, 30 грн.
за участю представників
прокуратури: не з'явився;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Постанова оформлена і підписана 10.01.2011р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2010 р. у справі № 14/60 (суддя Кітаєва С.Б.) позовні вимоги прокурора, згідно Уточнення від 20.05.10р за №791, задоволено. З ДМП «Карпати»УТОГ на користь КП «Дрогобичтеплоенерго»стягнуто 31 391,30 грн. боргу, в доход державного бюджету -судові витрати.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст.ст. 174, 175, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 599 ЦК України та, зокрема, тим, що доказів погашення боргу в сумі 31 391,30 грн., яка заявлена до стягнення, відповідач суду не надав, а рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №51 від 27.02.2007 року, яким затверджено нові тарифи на послуги з теплопостачання на 2007 рік, не скасовано, у встановленому чинним законодавством порядку недійсним не визнано, є чинним, тому є обов'язковим до виконання.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДМП «Карпати»УТОГ звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2010р. по справі №14/60 та закрити провадження у справі, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що спір у даній справі не підсудній господарському суду, оскільки рішення може вплинути на права та обов'язки мешканців гуртожитку. Окрім того, рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №51 від 27.02.2007 року, на яке суд покликається як на правомірність заявлених позовних вимог, офіційно оприлюднене в березні 2007р., доведене до відповідача в квітні 2007р., в той час як перерахунок позивачем проведено з січня 2007р.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі залишити без змін з підстав, викладених у ньому.
Розпорядженням голови суду від 06.10.2010р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.
У дане судове засідання прокурор та сторони участі своїх представників не забезпечили.
Скаржник подав на розгляд суду клопотання (телеграма, вх. № канцелярії суду 1308 від 02.12.2010р.), в якому підтримує доводи апеляційної скарги та просить розглядати справу без участі його представника.
Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін та прокурора.
Розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено наступне.
4 січня 2007 року між ДМП“Карпати” УТОГ (споживач) та КП “Дрогобичтеплоенерго” (енергопостачальна організація) було укладено Договір №25 про постачання теплової енергії для потреб опалення приміщень, вентиляції та гарячого водопостачання виробничих приміщень та гуртожитку, відповідно до ст.1 якого енергопостачальна організація зобов'язувалась постачати споживачу теплову енергію в обсягах, що передбачені проектними тепловими навантаженнями даної будівлі чи споруди з врахуванням кількості споживачів гарячої води, а споживач -оплачувати за спожиту теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, що зазначені в цьому договорі.
Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах, що вказані в додатку №1 до цього договору для потреб :
: опалення та вентиляції -цілодобово в період опалювального сезону, початок і закінчення якого визначають місцеві органи самоврядування;
: гарячого водопостачання -цілодобово ( в період опалювального сезону) в разі влаштування в споживача ІТП, або згідно з розпорядженнями, що погоджені з енергопостачальною організацією (в разі відсутності ІТП).
Відповідно до п.3.2 договору споживач теплової енергії зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати за спожиту теплову енергію в обсягах і в терміни, що передбачені даним договором.
Відповідно до п.5.1 договору облік спожитої теплової енергії проводиться, зокрема, за приладами обліку (лічильниками теплової енергії чи води).
Згідно ст.6 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць; у випадку обліку спожитої теплової енергії або гарячої води по лічильнику, оплата за надані послуги проводиться споживачем до 5-го числа наступного за поточним місяцем, згідно “Відомості обліку спожитої теплової енергії”, яка складається щомісячно представниками сторін з ініціативи споживача до 20-го числа поточного місяця.
Як встановлено місцевим господарським судом, Договір №25 про постачання теплової енергії є чинним та виконується сторонами.
Внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг, за період 2007-2009рр. та включно по лютий місяць 2010 року у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 31 391,30 грн., яка не була несплачена останнім у добровільному порядку, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Як свідчать матеріали справи, заявлену до стягнення суму боргу відповідач не визнає лише в сумі 4 182,63 грн., яка була донарахована у зв'язку зі зміною тарифів на підставі рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №51 від 27.02.2007 року, оскільки, на його думку, позивачем не вірно застосовано тарифи на послуги з теплопостачання за 2007р.
Місцевий господарський суд позовні вимоги задоволив в повному обсязі. При цьому, суд виходив з того, що доказів погашення боргу в сумі 31 391,30 грн., яка заявлена до стягнення, відповідач суду не надав, а рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №51 від 27.02.2007 року, яким затверджено нові тарифи на послуги з теплопостачання на 2007 рік, не скасовано, у встановленому чинним законодавством порядку недійсним не визнано, є чинним, тому є обов'язковим до виконання.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»державне регулювання цін/тарифів базується, зокрема, на принципі нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами /тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.
Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги визначаються як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем житлово-комунальних послуг слід вважати суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживачем таких послуг є фізична та юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, що являє собою результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм , стандартів, порядків і правил.
Поряд з цим, згідно з п.22 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. № 208, адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобов'язана утримувати гуртожиток відповідно до встановлених санітарних правил, єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового фонду, а керівники цих підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за правильну експлуатацію та утримання гуртожитків.
З огляду на викладене, споживачами житлово-комунальних послуг, у тому числі і послуг з теплопостачання, є мешканці гуртожитків, оскільки обов'язок по проведенню господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у цих приміщеннях відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил покладено на адміністрацію позивача, як виконавця таких послуг.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначення виконавця житлово-комунальних послуг віднесено до відання органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, положення ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»при визначенні поняття виконавця передбачають необхідність діяльності суб'єкта господарювання по наданню житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ст.127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Проживання у гуртожитку є оплатним для осіб, що мешкають там з відома адміністрації. Той факт, що проживання у гуртожитках є оплатним, сторонами не оспорюється. Порядок надання жилої площі в гуртожитку, користування гуртожитком та його утримання, а отже права і обов'язки мешканців гуртожитку та адміністрації навчального закладу, у віданні якого перебуває гуртожиток, визначені Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. № 208.
Відповідно до п.38 вказаного Положення плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.
Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Зважаючи на очевидну обставину, що в гуртожитку проживають мешканці, то між мешканцями та адміністрацією позивача, на балансі якого знаходяться гуртожитки, існують фактичні договірні відносини із чіткими правилами та обов'язками як щодо умов та порядку проживання у гуртожитку, так і щодо оплати такого проживання.
Відтак, доводи відповідача про вимушене здійснення ним перерахунку квартплати за січень-лютий 2007р. та про те, що рішення у даній справі вплине на права та обов'язки мешканців гуртожитку, є безпідставними, оскільки спростовуються вищенаведеним.
Щодо доводів скаржника про те, що місцевим господарським судом, при вирішенні спору, безпідставно взято до уваги рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №51 від 27.02.2007 року, судова колегія зазначає наступне.
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2006 року виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради було прийнято рішення №245 “Про тарифи на послуги з теплопостачання”, яким встановлено тарифи на послуги з теплопостачання для трьох категорій споживачів.
Згідно з додатком до цього Рішення “Тарифи на послуги з теплопостачання по КП “Дрогобичтеплоенерго”, для категорії споживачів “населення”(перша група) встановлено тариф 198,84 грн. за 1 Гкал. При цьому 1 група -населення: мешканці, які проживають в житлових будинках державного житлового фонду, незалежно від відомчої підпорядкованості, в будинках кооперативних та громадських організацій, в будинках житлово-будівельних кооперативів, дачно-будівельних кооперативів, в будинках, які належать громадянам на правах особистої власності, а також громадяни, які проживають в гуртожитках підприємств, установ і організацій в тих випадках, коли розрахунки проводяться з житловими організаціями (незалежно від їх підпорядкованості), які діють на основі госпрозрахунку і є в договірних відносинах безпосередньо з теплопостачальним підприємством.
Для 111 групи споживачів -і нші споживачі (до них відносяться всі інші підприємства, установи , організації, які не належать до двох попередніх категорій , при цьому до 11 групи -інші споживачі відносяться: бюджетні установи і організації, які повністю або частково фінансуються з бюджетів усіх рівнів) в додатку до рішення №245 від 19.10.2006 року встановлено тариф 294,02 грн. за 1 Гкал.
27 лютого 2007 року виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради прийнято рішення №51 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 19.10.2006 року №245 “Про тарифи на послуги з теплопостачання”.
Як вбачається з преамбули рішення №51 воно було прийнято на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1697 “Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів”, доручення голови Львівської облдержадміністрації від 18 січня 2007 року №7, клопотання КП “Дрогобичтеплоенерго” від 09.02.2007 року №191, ст. 7 Закону України від 24 червня 2004 року №1875-1У “Про житлово-комунальні послуги”, постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року №955 “Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води” та відповідно до ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до п. 1 цього Рішення, у зв'язку зі зміною ціни на природний газ у 2007 році, тарифи на послуги з теплопостачання для бюджетних установ і організацій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, та інших споживачів встановлено згідно з додатком.
В п.5 вказано Рішення, що воно набирає чинності з 1 січня 2007 року.
У п.6 рішення №51 вказується , що рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 19.10.2006 року №245 в частині тарифів для бюджетних установ і організацій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, та інших споживачів теплової енергії (крім населення ) вважати таким, що втратило чинність.
Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що для групи споживачів “населення” ( а до даної категорії споживачів входять і мешканців гуртожитку відповідача) рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №245 від 19.10.2006 року, яким затверджено тарифи на послуги по теплопостачанню, не втратило чинності, є правомірними.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог, а тому правомірно задоволив позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували безпідставність заявленого позову.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2010 р. у справі № 14/60 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.