донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.01.2011 р. справа №25/144
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівЛомовцевої Н.В.
Колядко Т.М., Скакуна О.А.
при секретарі судового засіданняБратченко Т.А.
за участю представників:
від позивача:Мацегорін А.О. -довір.
від відповідача:Шаров В.В. -довір.
від третьої особи 1:Вінічук М.В. -довір.
від третьої особи 2:не з'явився.
від третьої особи 3:не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ
на рішення
господарського судуДонецької області
від27.10.2010р.
у справі№25/144 (суддя Бойко І.В.)
за позовомДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ
доВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»м.Донецьк
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Кабінету Міністрів України м.Київ
2. Національної комісії регулювання електроенергетики України м.Київ
3. Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ
про стягнення 24 537 274 грн. 55 коп.
Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»м.Донецьк про стягнення 24 537 274 грн. 55 коп., з яких 15 558 848 грн. 20 коп. боргу за поставлений природний газ, 1 508 974 грн. 89 коп. пені, 6 234 762 грн. 77 коп. індексу інфляції та 1 234 688 грн. 69 коп. 3% річних.
Ухвалою від 21.09.2010р. до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Кабінет Міністрів України, м. Київ, Національну комісію регулювання електроенергетики України, м. Київ та Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України», м.Київ.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. (суддя Бойко І.А.) у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. у справі №25/144 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК «Газ України»задовольнити у повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважає, що судовими актами встановлено факт, що у ДК «Газ України»відсутній обов'язок підписувати коригуючи акти та те, що ВАТ «Донецькоблгаз»не надав до суду доказів, які підтверджують перевищення або зменшення обсягів споживання природного газу, у зв'язку з чим господарський суд Донецької області безпідставно та необґрунтовано, в порушення норм матеріального права -ст. 188 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 632, 651 Цивільного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.1999р. та процесуального -ст.ст. 4-2, 33, 43, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України відмовив у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі та запереченнях на відзив відповідача № 31/10-13056 від 03.12.2010р.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу №15/02-2111 від 12.11.2010р. та просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. без змін, а апеляційну скаргу ДК «Газ України»- без задоволення.
Представник третьої особи 1 - Кабінету Міністрів України м.Київ вважає, предмет по справі №25/144 не стосується прав та обов'язків Кабінету Міністрів України, визначених Конституцією України та Законом України «Про Кабінет Міністрів України»та просив прийняти рішення у відповідності до діючого законодавства.
Представник третьої особи 2 - Національної комісії регулювання електроенергетики України м.Київ заперечував проти задоволення апеляційної скарги ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»м.Київ.
Представник третьої особи 3 - Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення та невиконання вимог суду не повідомив.
Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника третьої особи 3 за наявними матеріалами справи.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Донецькоблгаз»(далі -покупець) укладено договір на постачання природного газу №06/06-793 від 29.12.2006р. (далі - договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей від 23.01.2007р. та додатковими угодами №1 від 31.01.2007р., №2 від 14.03.2007р., №3 від 30.03.2007р., №4 від 27.04.2007р., №5 від 31.05.2007р., №6 від 05.07.2007р., №7 від 31.07.2007р., №8 від 31.08.2007р., №9 від 28.09.2007р., №10 від 31.10.2007р., №11 від 30.11.2007р., підписаними обома сторонами.
Відповідно до п. 1.1 договору, викладеного в редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2007р. постачальник зобов'язується передати у власність покупцю в 2007 році природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) (далі -газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Згідно п. 1.2 договору газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі обсяги розбалансування газу (відтоків/притоків). Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.
Пунктом 1.3 договору визначено, що за даним договором передається газ, видобутий на території України.
Відповідно до п. 1.4. договору в разі нестачі або відсутності газу, передбаченого п. 1.3., за даним договором може передаватись газ іншого походження. Походження газу, що передається за даним договором, коригується постачальником в односторонньому порядку в залежності від наявності відповідних ресурсів газу.
Згідно п.п. 3.1., 3.3. договору постачальник передає покупцю газ, видобутий на території України, в загальному потоці газу в пунктах виміру газу, які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему. Кількість газу, що передається, визначається у відповідності з наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 „Про затвердження Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання”. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцю у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу. В акті приймання-передачі газу окремим рядком визначається обсяг притоків або відтоків газу.
Пунктом 3.4 договору визначено, що це пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою.
На виконання умов договору з урахуванням додаткових угод до нього позивачем протягом січня 2007-грудня 2007р. було передано відповідачу природний газ на загальну суму 243 792 855 грн. 11 коп., про що були складені акти передачі-приймання природного газу від 31.01.2007р. за січень 2007р., від 28.02.2007р. за лютий 2007р., від 31.03.2007р. за березень 2007р., від 30.04.2007р. за квітень 2007р., від 31.05.2007р. за травень 2007р., від 30.06.2007р. за червень 2007р., від 31.07.2007р. за липень 2007р., від 31.08.2007р. за серпень 2007р., від 30.09.2007р. за вересень 2007р., від 31.10.2007р. за жовтень 2007р., від 30.11.2007р. за листопад 2007р., від 31.12.2007р. за грудень 2007р.
Згідно п. 4.3 договору, викладеного в редакції протоколу розбіжностей від 23.01.2007р. сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в даному договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів. У разі зміни ціни на газ в сторону зменшення або збільшення, сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та підписується відповідна додаткова угода на зміну ціни.
При цьому, як вірно зазначено господарським судом, в договорі не визначено кількість споживачів, яка буде споживати газ у кожній категорії.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що загальна сума договору буде дорівнювати вартості переданого покупцю газу.
Пунктом 4.1.1 договору визначено вартість газу за умовою, що споживання не буде перевищувати певний обсяг газу на рік.
Таким чином сторони встановили остаточний розрахунок вартості переданого протягом року природного газу за підсумками року і визначення його фактичної вартості.
Статтею 4 Цивільного кодексу України визначено, що актами цивільного законодавства є Конституція України, Цивільний кодекс України, закони України, які приймаються відповідно до конституції України та цього Кодексу, актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
В договорі на постачання природного газу № 06/06-793 від 29.12.2006р. сторони визначили, що при його виконанні, вони керуються Законом України „Про нафту і газ”, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 „Про забезпечення споживачів природним газом”, Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 року № 355, іншими нормативними документами, які регламентують поставку та розподіл природного газу.
Відповідно до ст. 8 Закону України „Про ціни і ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.
Згідно п. 8 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” Національна комісія регулювання електроенергетики України, зокрема, встановлює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки; роздрібні ціни на природний газ для потреб населення; тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України; тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу; тарифи на розподіл природного газу та його постачання.
Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого указом Президента України від 14 березня 1995 року № 213/95 „Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України” передбачено, що Національна комісія регулювання електроенергетики України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень. Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 року № 1697 „Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів” з метою надійного забезпечення природним газом населення, підприємств комунальної теплоенергетики та бюджетних організацій і установ, стимулювання економного споживання ресурсів газу затверджено Тимчасовий порядок установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення (далі -Тимчасовий порядок).
Пункт 7 Тимчасового порядку установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення встановлює, що закупівельні ціни на природний газ для газопостачальних підприємств визначаються виходячи з роздрібних цін, затверджених для окремих категорій населення залежно від річних обсягів споживання, за вирахуванням цільової надбавки, що установлена законодавством, загального тарифу на транспортування природного газу та тарифу на його постачання.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.12.2006 року № 1672, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.12.2006 року за № 1330/13204, затверджено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, передбачивши диференціацію цін в залежності від обсягу споживання на рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246 з метою підвищення якості та надійності надання населенню послуг з газопостачання, посилення відповідальності виконавців цих послуг затверджено Правила надання населенню послуг з газопостачання (далі -Правила) та покладено на Національну комісію регулювання електроенергетики надання роз'яснень щодо застосування цих Правил.
Пунктом 10 Правил встановлено, що розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 1 січня 2007 р. за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. Застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, у поточному році для споживачів здійснюється залежно від річного обсягу фактичного використання природного газу (зафіксованого на кожному особовому рахунку споживача) у попередньому році.
Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їм договором або актами цивільного законодавства.
Таким чином, сторони, укладаючи договір на постачання природного газу № 06/06-793 від 29.12.2006, метою якого є реалізація природного газу населенню, визначаючи свої майново-господарські зобов'язання, повинні були враховувати вищезазначені обов'язкові для виконання акти державних органів, які регулюють галузь постачання та реалізації природного газу населенню та є обов'язковими для виконання.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевим господарським судом зроблено вірний аналіз застосування нормативних актів щодо ціноутворення на ринку поставки та споживання природного газу.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
На виконання умов договору з урахуванням додаткових угод до нього позивачем протягом січня 2007-грудня 2007р. було передано відповідачу природний газ на загальну суму 243 792 855 грн. 11 коп., про що були складені акти передачі-приймання природного газу.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246 „Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання”, із змінами, внесеними постановою КМУ від 13.06.2007 № 821 „Про внесення змін до Правил надання населенню послуг з газопостачання”, ВАТ по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” було здійснено перерахунок оплати вартості використаного природного газу окремо по кожному особовому рахунку споживача залежно від обсягу його фактичного використання у попередньому році та від роздрібних цін, що діяли в зазначеному році.
Вартість природного газу, спожитого відповідачем протягом спірного періоду, з урахуванням здійсненого перерахунку, становить 228 234 006 грн. 91 коп.
Відповідач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, оплатив отриманий природний газ в розмірі 228 234 006 грн. 91 коп.
З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем сума боргу у розмірі 15 558 848 грн. 20 коп. є різницею між сумою 243 792 855 грн. 11 коп., визначеною в актах прийому-передачі природного газу без перерахунку та сумою 228 234 006 грн. 91 коп. -вартість газу з урахуванням перерахунку згідно постанови КМУ № 2246 від 09.12.1999р., сплаченою відповідачем.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, оплативши за газ суму 228 234 006 грн. 91 коп.
Позивач, в порушення умов договору, приписів постанови КМУ від 09.12.1999 № 2246 „Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання”, постанови КМУ від 08.12.2006 № 1697 „Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів”, постанови НКРЕ України від 19.12.2006 № 1672, якими визначені порядок поставки та розподілу природного газу, його ціна, та положень ст. ст. 6, 11, 13 Цивільного кодексу України, відповідне коригування не здійснив, а тому господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості за газ, спожитий протягом січня-грудня 2007р., в розмірі 15 558 848 грн. 20 коп.
Судова колегія не може погодитись з доводами позивача щодо невірного застосування до спірних відносин постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання” від 09.12.1999 р. № 2246, оскільки виходячи з умов договору, укладеного саме між позивачем та відповідачем визначено, що отриманий відповідачем газ використовується виключно для подальшої реалізації населенню.
Посилаючись на судові рішення у справі №37/583 (рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2008р. та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2008р.), позивачем не враховано, що спірний договір не передбачає можливості корегування актів приймання-передачі природного газу і зазначені судові акти не містять обставин, визначених судом загальновідомими в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 508 974 грн. 89 коп. за період з 12.02.2010р. по 12.08.2010р., індекс інфляції в розмірі 6 234 762 грн. 77 коп. за період з вересня 2007р. по березень 2010р. та 3% річних в розмірі 1 234 688 грн. 69 коп. за період з 11.09.2007р. по 12.08.2010р.
Як вірно визначено господарським судом, відповідач реалізував населенню у 2007 році природний газ, виконав вимоги вищевказаних обов'язкових до виконання актів Кабінету Міністрів України та Національної комісії регулювання електроенергетики України, здійснив приладовий облік реалізованого споживачам газу, визначивши його ціну у відповідності з встановленим диференційованим тарифом та перерахував вартість спожитого природного газу на рахунок ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, чим виконав свої зобов'язання щодо оплати спожитого газу у відповідності з вимогами закону та договору в повному обсязі, у зв'язку з чим підстави для нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних відсутні.
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови позивачу у задоволенні вимог в частині стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних.
На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. у справі №25/144 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. у справі №25/144 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. у справі №25/144 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: Т.М. Колядко
О.А. Скакун
Надруковано 8 прим:
1. Позивачу;
2. Відповідачу;
3-5 Третім особам 1, 2, 3;
6. У справу;
7. ДАГС;
8. ГСДО.