Справа № 950/3350/25
Провадження № 1-кп/950/98/26
23 лютого 2026 року м. Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Лебедині кримінальне провадження № 12025200590000322 за обвинуваченням
ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженка м. Лебедин, Сумської області; громадянка України; неодружена; освіта середня; фактично проживає: АДРЕСА_1 ; не працює; раніше неодноразово судима, останнього разу вироком Лебединського районного суду Сумської області від 28.10.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць, звільнена з місць позбавлення волі 28.11.2023)
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачена - ОСОБА_3 ,
Суд визнав доведеним, що 11.09.2025 близько 17 год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийшли свого знайомого ОСОБА_6 , який проживає по АДРЕСА_2 де в будинку спільно вживали спиртне. Того ж дня, близько 22 год. 00 хв., перебуваючи в будинку за вищевказаною адресою, після того як ОСОБА_6 заснув, а ОСОБА_5 пішла додому, у ОСОБА_3 виник злочинний корисливий умисел, спрямований на протиправне збагачення, шляхом таємного викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_3 , діючи повторно, умовах воєнного стану, впевнившись, що її дії не помітні для потерпілого та інших осіб, таємно, шляхом вільного доступу викрала з полички шафи в спальній кімнаті будинку золоту печатку 585 проби вагою 3 грами вартістю, відповідно до висновку товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-25/1762 від 27.10.2025 15033,93 грн., яка належить ОСОБА_6 та 1100 доларів США в еквіваленті 45335,18 грн., згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют станом на 11.09.2025, які належать ОСОБА_7 .
Указане майно ОСОБА_3 відразу винесла з господарства та розпорядилася ним на власний розсуд, завдавши ОСОБА_6 збитку на суму 15033,93 грн., ОСОБА_7 - на суму 45335,18 грн., а всього на загальну суму 60369,11 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_3 вину визнала повністю. Суду пояснила, що 11.09.2025 вона приїхала в м. Лебедин відвідати лікарню. Після лікарні побачила свою знайому - ОСОБА_8 , вони пішли до неї додому, де разом вживали алкоголь. До ОСОБА_8 зайшов потерпілий ОСОБА_6 , який запросив їх до себе. Вони утрьох пішли до нього, дорогою узяли ще пляшку. Вдома у ОСОБА_6 сиділи на кухні, випивали втрьох. Випили багатенько. ОСОБА_8 пішла додому близько 19 години, оскільки вони з ОСОБА_6 посварилися і він її вигнав. Вона залишилась в будинку. ОСОБА_6 сп'янів і пішов відпочивати. Коли він заснув, вона зайшла до кімнати де він спав та у шухляді, в чорному мішечку, знайшла гроші та печатку, які узяла і пішла з будинку потерпілого. Після цього зайшла до ОСОБА_8 , залишила їй печатку на зберігання. На наступний день обміняла гроші, скільки отримала за обмін не знає, так як не рахувала. Частину грошей витратила, частину залишила у ОСОБА_8 . У судових дебатах повідомила, що злочин вчинила під дією алкоголю, кається, зобов'язалась виплачувати потерпілим збитки.
Потерплій ОСОБА_6 у судовому засіданні 13.02.2026 суду показав, що 11.09.2025 обвинувачена з ОСОБА_8 прийшли удвох до нього. Вони разом випивали на кухні. Коли ОСОБА_8 пішла він запитав у обвинуваченої чому вона не йде, на що та відповіла, що їй погано і вона ще посидить. Він пішов спати, а коли прокинувся десь о 23:30 - 00:00 год. її вже не було у будинку. Він подивився у будинку, усе було на місці, тільки в спальні розкидані речі. На другий чи третій день прийшла ОСОБА_9 та виявила крадіжку коли знайшла чорний мішечок під шафою, де як він дізнався вона зберігала гроші та його золоту печатку, яку він передав їй на зберігання.
Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні 13.02.2026 суду показала, що вона постійно працює в Польщі. 30.08.2025 вона повернулась до м. Лебедина, пішла до своєї квартири по АДРЕСА_3 , щоб там прибрати, оскільки звідти виселились військовослужбовці. Приблизно 11 чи 12 вересня вона пішла до ОСОБА_6 , з яким вони періодично проживають разом, та на підлозі в спальні будинку знайшла чорний мішечок, де вона раніше заховала гроші та золоту печатку, яка належить ОСОБА_6 . Там були також і інші коштовні речі. Мішечок був добре захований, просто так його не можливо було виявити. Гроші вона заробляла тяжкою працею за кордоном, це для неї значна сума.
Інші докази щодо обставин, які ніким не оспорювались, судом не досліджувались.
Ураховуючи те, що обвинувачена визнала вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті у повному обсязі, приймаючи до уваги, що прокурор, обвинувачена та потерпілі не оспорювали обставини, встановлених органом досудового розслідування, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
За встановлених обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану та її дії кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.
При призначенні покарання, на підставі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення є тяжким злочином. Вивченням даних про особу обвинуваченої встановлено, що вона не працювала і не працює, за місцем проживання характеризується нейтрально, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Перебуває на обліку у лікаря нарколога. Раніше була неодноразово засуджена за вчинення злочинів проти власності, відбувала покарання. Злочин вчинила повторно, будучи засудженою за крадіжку.
В якості обставин, що пом'якшують покарання, прокурор зазначив щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19, щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
У даному випадку судом не встановлено обставин щирого каяття у діях обвинуваченої. Так, остання була неодноразово засуджена за вчинення крадіжок, відбувала покарання, однак протиправності такої поведінки і такого способу життя не усвідомила. Досягши на момент розгляду справи достатньо зрілого віку, ОСОБА_3 не спромоглася переосмислити свій усталений спосіб життя, знайти роботу, усвідомити необхідність виправлення свєї звичайної поведінки після чергового відбутого строку.
Таким чином, суд вважає, що каяття, про яке зазначала у своїх виступах обвинувачена, носить формальний характер, не свідчить про критичну оцінку вчиненого та серйозні наміри виправитися. Указане також підтверджується і словами обвинуваченої про обов'язок відшкодувати завдану потерпілим шкоду, однак яким чином особа, яка не працювала і не працює, в умовах сьогодення не має жодного доходу, може відшкодувати значну як для потерпілих та і для себе шкоду, ОСОБА_3 не пояснила.
При цьому в якості пом'якшуючої обставини суд враховує сприяння розкриттю кримінального правопорушення з боку обвинуваченої.
Частиною 2 ст. 61 Конституції України визначено принцип індивідуалізації покарання. З урахуванням положень ст. 65 КК України суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи таке покарання. Призначене покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути співмірним злочину. Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
З огляду на вчинення ОСОБА_3 тяжкого злочину повторно, враховуючи її особу, зважаючи на думку прокурора, суд вважає за можливе призначити їй покарання у мінімальних розмірах, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта, розмір яких складає 1782,80 грн., докази на підтвердження яких містяться в матеріалах кримінального провадження (а.с. 39).
До набрання вироком законної сили запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосоувати, оскільки обов'язки, покладені на обвинувачену ухвалою слідчого судді від 31.10.2025 продовжені не були, а на момент ухвалення вироку підстави для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу відсутні.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувати.
Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_3 на виконання вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1782,80 грн.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_10