Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/4224/25
Номер провадження: 2/511/428/26
17 лютого 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді- Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.,
розглянувши у відкритому засіданні в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст позову.
У грудні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (далі ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС») через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області, з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року у розмірі 9 136,90 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн., а також витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
В позові зазначили, що 02.07.2019 року між Акціонерним Товариством «ОТП БАНК» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір № 2024599937, відповідно до якого, Банк надав Позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі.
11.12.2020 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладеного договір факторингу № 11/2/20, згідно якого АТ «ОТП Банк» відступив на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАС» право вимоги за кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року.
Далі, 11.12.2020 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «УКРФІНАС ГРУП» було укладеного договір факторингу № 437/ФК-20, згідно якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відступив на користь ТОВ « ФК «УКРФІНАС ГРУП» право вимоги за кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року.
Крім того, 12.04.2021 року між ТОВ «ФК «УКРФІНАС ГРУП» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладеного договір факторингу № 12/4/21, згідно якого ТОВ «ФК «УКРФІНАС ГРУП» відступив на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року.
Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 9 136,9 грн., з яких: 7 212,01 грн. - тіло кредиту; 0,96 грн. - заборгованість по відсотках; 1 923,93 грн. - заборгованість по комісії.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 05.01.2026 року відкрито провадження по справі і справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадження з викликом сторін в судове засідання. Витребувано у АТ "ОТП БАНК" розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів по рахунках боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року.( а.с.45-46)
17.02.2026 року від АТ "ОТП БАНК" надійшли витребувані матеріали. ( а.с.55-59)
Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач - ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" позов підтримали та посили його задовольнити, про що надали відповідну письмову заяву. Також просили розгляд справи провести без участі їх представника, крім цього не заперечували проти винесення у справі заочного рішення у випадку неявки відповідача в судове засідання.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток. ( а.с.51)
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
В порядку ст.280 ЦПК України, суд, враховуючи вказані факти, згоду позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів.
В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
02.07.2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2024599937, відповідно до якого, Банк надав Позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі.
До кредитного договору позичальник ОСОБА_1 також підписав паспорт споживчого кредиту; Орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту; Анкету - заяву на отримання кредиту.
Відповідно до п. 1.1 Договору загальний розмір кредиту 7752,04 грн.; дата остаточного повернення кредиту 02.07.2021 року; річна база нарахування процентів для розрахунку використовується фактична кількість днів у календарному місяці та у календарному році; комісія за управління кредитом - щомісячно, у розмірі 3,% від суми кредиту.
11.12.2020 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладеного договір факторингу № 11/2/20, згідно якого АТ «ОТП Банк» відступив на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАС» право вимоги за кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року.
Далі, 11.12.2020 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «УКРФІНАС ГРУП» було укладеного договір факторингу № 437/ФК-20, згідно якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відступив на користь ТОВ « ФК «УКРФІНАС ГРУП» право вимоги за кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року.
Крім того, 12.04.2021 року між ТОВ «ФК «УКРФІНАС ГРУП» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладеного договір факторингу № 12/4/21, згідно якого ТОВ «ФК «УКРФІНАС ГРУП» відступив на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року.
Відповідно до витягу з реєстру з боржників та розрахунку сума заборгованості ОСОБА_1 у загальному розмірі по кредитному договору № 2024599937 від 02.07.2019 року складає: 9136,9 грн., з яких: 7212,01 грн. - тіло кредиту; 0,96 грн. - заборгованість по відсотках; 1923, 93 грн. - заборгованість по комісії.
Нормативно правове обґрунтування та висновки суду.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідноположень статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Крім того, згідно частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду письмові докази, прийшов до наступного висновку .
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 02.07.2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2024599937, відповідно до якого, Банк надав Позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі.
Факт користування кредитними коштами підтверджується витребуваною судом випискою по рахунку № НОМЕР_2 , який було відкрито для погашення боргових зобов'язань за Кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року, за період 02.07.2019 - 11.12.2020 року (а.с. 56-57)
11.12.2020 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладеного договір факторингу № 11/2/20, згідно якого АТ «ОТП Банк» відступив на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАС» право вимоги за кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року.
Далі, 11.12.2020 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «УКРФІНАС ГРУП» було укладеного договір факторингу № 437/ФК-20, згідно якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відступив на користь ТОВ « ФК «УКРФІНАС ГРУП» право вимоги за кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року.
Крім того, 12.04.2021 року між ТОВ «ФК «УКРФІНАС ГРУП» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладеного договір факторингу № 12/4/21, згідно якого ТОВ «ФК «УКРФІНАС ГРУП» відступив на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року.
Таким чином, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» наділено правом грошової вимоги до відповідача відповідно до Кредитного договору № 2024599937 від 02.07.2019 року.
Відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, кредит, відсотки у встановлені договором строки не сплачені.
ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним Кредитним договором № 2024599937 від 02.07.2019 року у розмірі 9 136,9 грн., з яких: 7 212,01 грн. - тіло кредиту; 0,96 грн. - заборгованість по відсотках; 1 923, 93 грн. - заборгованість по комісії.
Відповідачем такий розрахунок жодним чином не спростовано, не надано доказів повної та своєчасної сплати заборгованості перед банком та відсутності заборгованості за договором або її наявності у розмірі, що відрізняється від запропонованої Банком.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача правомірні, регулюються умовами укладених між сторонами договорів та нормами чинного законодавства України і підлягають задоволенню.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь перед ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 9 136,9грн. в межах заявлених позовних вимог.
Щодо стягнення процесуальних витрат по справі.
Відповідно до ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні. Зокрема, згідно платіжної інструкції № СЗ-2626 від 05.12.2025 року, позивачем було сплачено 2422,40 гривень судового збору ( при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), який підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., слід зазначити наступне.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: договір про надання правової допомоги №43453613/1 від 25.08.2025 року, додаткова угода №2023137786 від 14.11.20025 року до договору №43453613/1 про надання правової допомоги; акт №2023137786 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 14.11.2025 року; детальний опис виконаних робіт адвокатом
Клопотань про зменшення витрат на адресу суду не надходило.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц вказав на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18 роз'яснив, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власною ініціативою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях: від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Між тим з урахуванням вимог законодавства, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг, з урахуванням зазначених обставин, а також відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат заявлених позивачем суд вважає, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 гривень.
Висновки суду.
Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку що з відповідача має бути стягнуто 9 136,90 гривень за Кредитним договором №2024599937 від 02.07.2019 року, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40гривеньта витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
На підставі ст.525,526,530,549,611,624,629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 4,18,19,48,76- 81,95,211, 223, 247,258-259, 263, 265,280-284,288,289 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" (04112, м. Київ, р -н Шевченківський, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_3 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346) заборгованість за Кредитним договором №2024599937 від 02.07.2019 року у розмірі 9 136,90грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту-7 212,01грн; заборгованість по відсотках -0,96грн.; заборгованість по комісії- 1 923,93грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" (04112, м. Київ, р -н Шевченківський, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_3 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" (04112, м. Київ, р -н Шевченківський, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_3 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346) витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст виготовлено та підписано суддею 23 лютого 2026 року.
Суддя: С. І. Гринчак