Справа № 521/22377/25
Номер провадження:1-кс/521/907/26
20 лютого 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
слідчої ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника, адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , яке погоджене з прокурором Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимого,
у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.12.2025 року за № 12025163470001206, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України,
Старший слідчий слідчого відділення відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 , звернулась до слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси з клопотанням, яке погоджене з прокурором, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.12.2025 року за № 12025163470001206, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 26 грудня 2025 року приблизно о 21 год. 15 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 разом своїм знайомим ОСОБА_7 , перебував у приміщенні спальній кімнаті квартири їх спільної знайомої ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , де вживали алкогольні напої, з нагоди святкування дня народження господарки.
Надалі, в ході вживання спиртних напоїв між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник конфлікт на ґрунті неприязних відносин. Під час якого у ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своєму знайомому ОСОБА_7 .
Так, ОСОБА_5 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини, переслідуючи свій прямий злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, розуміючи противоправний характер своїх дій і передбачаючи наслідки їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, кулаком лівої руки наніс ОСОБА_7 декілька ударів по голові, спричинивши потерпілому небезпечні для життя тілесні ушкодження у вигляді тяжкої черепно-мозкової травми, забою-компресії головного мозку, двобічних субдуральних гематоми субарахноїдального крововиливу, коми ІІІ ступеню, перелому щелепи праворуч, переломів поперечних відростків тіл 7-10 грудних хребців, гематоми лівої вушної раковини.
Після нанесення тілесних ушкоджень 28.12.2025 приблизно о 08 годині ОСОБА_5 зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а потерпілого з заподіяними тілесними ушкодженнями було доставлено до КНП «КНЛ № 11», де 28.12.2025 останній помер.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть безпосередньо смерть потерпілого ОСОБА_7 настала у результаті набряку головного мозку та інших внутрішньочерепних травм.
В подальшому того ж дня, за підозрою у вчиненні даного кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_5
28.12.2025: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відповідальність за вчинення якого передбачає позбавлення волі від семи до десяти років, що згідно ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Строк дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 20 лютого 2026 року, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілих та свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК, останньому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор та слідча підтримали клопотання, просили його задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді цілодобового домашнього арешту. Захисник зазначив, що підозрюваний має двох неповнолітніх дітей, а також матір, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Перевіривши та дослідивши надані матеріали до клопотання, заслухавши думки учасників процесу, суд вважає, що подане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадження, спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вимогами ч.2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження дії запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя наділений лише повноваженнями на перевірку обґрунтованості підозри, яка за своїм змістом до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (ч. 1 ст. 276 КПК України). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.
При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України. Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності:
- протоколом огляду місця події від 27.12.2025;
- протокол огляду від 28.12.2025;
- довідкою з КНП «МКЛ № 11» OMP;
- протоколом огляду трупа ОСОБА_7 від 28.12.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ;
- лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_7
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя приходить до висновку про наявність в матеріалах клопотання достатніх даних, які указують на факти, що ОСОБА_5 міг вчинити вказане у клопотанні правопорушення і такі є переконливими для суду, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою. З наведених обставин, проводячи оцінку наданих суду матеріалів, доводів учасників процесу, слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.
Крім того, слідчий суддя доходить висновку про доведеність слідчим ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
-п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду
-п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні;
-п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На теперішній час зазначені ризики, на думку слідчого судді, не зменшились.
При вирішенні питання про ризики, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 , раніше не судимий, має місце реєстрації та постійне місце проживання, має двох неповнолітніх дітей, матір, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, неодружений, має постійне місце проживання, а також ту обставину, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що вказує на наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - є однією з обставин, що враховуються при продовженні запобіжного заходу.
Щодо наданих заперечень захисником ОСОБА_6 слідчий суддя зазначає наступне.
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відносно ризику переховування від суду, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. Слідчий суддя враховує, що ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
В судовому засідання захисник повідомив, що не може пояснити, чому строк дії запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою закінчується саме 20.02.2026 року, зазначивши, що це є технічною опискою суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя не погоджуючись з твердженням захисника щодо порядку відліку строку досудового розслідування, зазначає наступне.
Строк досудового розслідування регулюються ст. 219 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
З огляду на положення ст. ст. 115, 219 КПК України при обчисленні двомісячного строку досудового розслідування день, коли особу було повідомлено про підозру, не береться до уваги як день, від якого починається вказаний строк. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 369/16172/20.
Таким чином початком строку досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні є 29.12.2026 року.
Щодо соціальних зв'язків слідчим судом враховані наступні обставини: наявність місця проживання та реєстрації, той факт, що ОСОБА_5 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, мати пенсіонерку, інваліда ІІ групи.
Щодо факту наявності та утриманні третьої дитини підозрюваного ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 суд зазначає, наступне. Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Стороною захисту не надано відомостей та документів, що їх підтверджують обов'язок ОСОБА_5 відповідно до ст. 199 СК України, утримувати повнолітню дочку у випадку продовження навчання, або зазначення будь-яких інших обставин, які мають значення.
Додатково захисником зазначається, що ОСОБА_5 є єдиним годувальником в родині, натомість адвокат в якості запобіжного заходу просив застосувати цілодобовий домашній арешт, не надавши підтверджень, яким чином цілодобовий домашній арешт відносно підозрюваного зможе вплинути на утримання родини ОСОБА_5 .
Слідчий суддя не погоджується з твердженням адвоката про нівелювання ризику впливу підозрюваним на свідків, оскільки вони вже допитані органом досудового розслідування.
Крім того, захисником подано до суду як додаток до заперечень пояснення, які були ним отримані від ОСОБА_5 та ОСОБА_11 .
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Однією із засад кримінального провадження, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Відповідно до положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Згідно з ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя критично оцінює твердження захисника про те, що ОСОБА_5 не має впливу на свідків.
Щодо неможливості більш м'яких запобіжних заходів запобігти існуючим ризикам, суд зазначає таке.
Адвокатом ОСОБА_6 надано документи на підтвердження можливості матері ОСОБА_15 забезпечити перебування ОСОБА_5 під час цілодобового домашнього арешту: письмова заява ОСОБА_15 , договір поділу житлового будинку, що є спільною частковою власністю від 09.06.2023 року.
Більш м'яким запобіжним заходом порівняно з триманням під вартою, є: домашній арешт.
Враховуючи те, що домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного, обвинуваченого.
Так, домашній арешт є менш жорсткою формою ізоляції особи та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування обвинуваченого як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з свідками, з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення.
Зважаючи на викладене, на думку слідчого судді, застосування до ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зможе ефективно запобігти зазначеним прокурором ризикам.
Відтак, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя враховує ту обставину, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а також враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, вимог наведеного законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підстав для обрання більш м'яких запобіжних заходів слідчим суддею не встановлено.
Також слідчий суддя враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного та характер висунутого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв'язку з наявними ризиками доходить висновку, що потреби досудового розслідування та суспільний інтерес на даному етапі досудового розслідування виправдовують безальтернативний запобіжний захід у вигляд тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя доходить висновку про те, що обраний обвинуваченому запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні органом досудового розслідування дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Доводи сторони захисту в обґрунтування заперечень щодо клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідних для тримання під вартою та не є такими, що гарантують виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного суду від 02.02.2026 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 без визначення розміру застави залишений без змін.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 183, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 9 (дев'ять) днів до 28 лютого 2026 року включно в межах строку досудового розслідування з триманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали становить до 28.02.2026 року включно.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1