Справа №521/21787/25
Номер провадження 3/521/416/26
19 лютого 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Федоренко Т.І., при секретарі Чорній В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса протокол про порушення митних правил від 08.10.2025 року №0647/UA500000/2025, який надійшов з Одеської митниці Держмитслужби у відношенні громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 27.11.2024 року, виданий органом 2314, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України,
Відповідно до протоколу від 08.10.2025 року №0647/UA500000/2025 встановлено, що 08.10.2025 року приблизно о 01:30 годині в зону митного контролю пункту пропуску «Орлівка» митного поста «Придунайський» Одеської митниці у напрямку руху «виїзд», прямуючи з Україна (м. Запоріжжя) - Болгарія (м. Свєті Влас) по смузі руху «червоний коридор» заїхав рейсовий автобус NEOPLAN VIN: НОМЕР_3 сполученням Запоріжжя-Стамбул дн: НОМЕР_4 під керуванням громадянина України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт України для виїзду закордон № НОМЕР_5 виданий 10.07.2024 року, орган що видав 2301, з пасажирами.
Згідно ч.2 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої ПКМУ від 21.05.2012 № 451, митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється виключно митними органами відповідно до законодавства, вибірково, у формах та обсязі, що визначені на підставі результатів системи управління ризиками.
При візуальному огляді та усному опитуванні, в порядку ст. 342 Митного кодексу України, пасажирка вказаного транспортного засобу, громадянка України ОСОБА_1 , заявила посадовій особі митного органу про відсутність товарів та предметів, які підлягають письмовому декларуванню та оподаткуванню митними платежами, або які заборонені чи обмежені до переміщення через митний кордон України.
Під час проведення поглибленого митного огляду рейсового автобусу NEOPLAN VIN: НОМЕР_3 сполученням Запоріжжя-Стамбул дн: НОМЕР_4 , та особистих речей, ручної поклажі та багажу громадянки України ОСОБА_1 , було виявлено предмети, переміщувані нею з приховуванням від митного контролю, та які мають характерні ознаки, що можуть свідчити про їх приналежність до культурних або історичних цінностей, а саме: у наплічному рюкзаку сірого кольору, а саме в одній із кишень, доступ до яких став можливим тільки після вивантаження речей, що переміщувалися через митний кордон України з приховуванням, та способом, що утруднює їх виявлення, було виявлено один альбом з марками сірого кольору, загальна кількість 576 шт. Зазначені предмети мають ознаки культурних (історичних) цінностей.
Виявлені предмети було попередньо поміщено в наплічний рюкзаку сірого кольору, а саме в одну із кишень, де зверху розкладено особисті речі та одяг, й поміщено в салон рейсового автобусу NEOPLAN VIN: НОМЕР_3 сполученням Запоріжжя-Стамбул дн: НОМЕР_4 , де слідувала громадянка України ОСОБА_1 , що ускладнювало їх виявлення.
На момент перетину митного кордону України жодних дозвільних документів на переміщення вищевказаних предметів громадянка України ОСОБА_1 , співробітникам митного органу не надала.
Відповідно до ч. 1ст. 197 МК України вбачається, що у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України.
Частиною 6 статті 372 МК України визначено, що тимчасове вивезення (пересилання) громадянами-резидентами за межі митної території України культурних цінностей здійснюється з поданням відповідних документів, які підтверджують право вивезення за межі митної території України культурних цінностей та дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо тимчасового вивезення таких товарів за межі митної території України.
Згідно з ч. 2 ст. 373 МК України, порядок вивезення (пересилання) громадянами за межі митної території України дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.13 Закону України від 21.09.1999 року № 1068-ХІV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва забороняється.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 448 "Про порядок вивезення (пересилання) за межі митної території України громадянами дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження" встановлено, що вивезення громадянами за межі митної території України культурних цінностей незалежно від їх сумарної фактурної вартості здійснюється на підставі зазначеного вище свідоцтва та з обов'язковим письмовим декларуванням.
Відповідно до пункту 1.6 Інструкції «Про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 № 258 встановлено, що вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання, культурних цінностей за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України» від 20.06.2000 № 984.
Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 № 8 (зі змінами): «використанням інших засобів чи способів, що утруднюють виявлення предметів, можуть визнаватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини чи тварини, а також надання одним предметам вигляду інших (зміна їхніх зовнішніх ознак - форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо)».
Частиною 1 статтею 483 Митного кодексу України передбачено адміністративну відповідальність щодо переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Митним органом у протоколі зазначено, що громадянка України ОСОБА_1 переміщувала через митний кордон України з приховуванням від митного контролю з використанням засобів та способів, що утруднюють виявлення, предмети, які мають характерні зовнішні ознаки, що можуть свідчити про їх приналежність до культурних або історичних цінностей, а саме. Відповідно до відомостей модуля «Провадження в справах про ПМП» АСМО «Інспектор» та інформації, наявної в реєстрі порушників митних правил ЄАІС, громадянка України ОСОБА_1 протягом 2023-2024 років не притягувалась до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.483 Митного кодексу України.
Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) частиною 1 статті 483 Митного кодексу України.
Також, відповідно до ст. 511 МК України за протоколом про порушення митних правил від 08.10.2025 року №0647/UA500000/2025 було вилучено альбом сірого кольору на 14 аркушів, згідно фототаблиці (1 альбом з марками 576 штук).
За даним фактом працівниками митниці складено протокол про порушення митних правил від 08.10.2025 року №0647/UA500000/2025 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, викликалась до суду, зокрема шляхом направлення смс-повістки на контактний номер телефону, вказаний в протоколі та шляхом розміщення оголошення про виклик особи в судове засідання на веб-сайті Судова влада України. Відповідно до довідки про доставку смс-повідомлення, смс-повідомлення про явку в судове засідання доставлено 07.01.2025 року.
Крім того, протокол про порушення митних правил містить підпис ОСОБА_1 , зокрема, в графі з інформацією, що розгляд справи відбудеться у Хаджибейському районному суді м. Одеси.
Беручи до уваги рішення Європейського Суду з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу на приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття1КУпАП).
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
16.02.2026 року ОСОБА_1 надіслала на адресу суду письмове клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до клопотання зазначила, що вину у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 с.483 МК України, не визнає, оскільки співробітник митного органу, що склав протокол, невірно кваліфікував її дії за ч.1 ст.483 МК України як «переміщення через митний кордон України культурних (історичних) цінностей», оскільки належний їй альбом з поштовими марками не має історичної або культурної цінності. Відсутні підстави для кваліфікації її дій за ч.1 ст.483 МК України, оскільки дана норма передбачає відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю - проте вона альбом з поштовими марками не приховувала, повідомила співробітнику митного органу, що вона його перевозить та при проходженні митного контролю надала його для огляду, доказів зворотнього митним органом не надано. Крім того, відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України - а саме прямий умисел з її боку на незаконне переміщення товарів через митний кордон України. Навіть якщо припустити, що належні їй поштові марки мали б історичну або культурну цінність, за перевезення таких поштових марок через митний кордон України без декларування передбачено настання адміністративної відповідальності згідно ст. 471 МК України (недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами). Проте, співробітник митного органу склав відносно неї протокол за ч.1 ст.483 МК України. Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, визначеного ч.1 ст.483 МК України, передбачає наявність суспільно шкідливих наслідків - проте її дії, спрямовані на перевезення з України в Болгарію поштових марок, які є частиною її сімейного архіву і вартість яких митний орган оцінив у 576 грн., що не завдало жодної шкоди Державі Україна та/або третім особам. Крім того, ОСОБА_1 16.02.2026 року надіслала до суду клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у Одеської митниці Держмитслужби відеозапис з камер відеоспостереження, які знаходяться у приміщенні прикордонного пункту пропуску «Орлівка» митного поста «Придунайський» Одеської митниці, а саме з приміщення, в якому здійснюється прикордонний і митний контроль громадян, які пересікають кордон України на виїзд, за період 08.10.2025 р. з 00:00 год. по 03:00 год., на якому зафіксовано проходження митного контролю ОСОБА_1 .
За вказаних обставин, враховуючи строки розгляду справи та обізнаність ОСОБА_1 про розгляд її справи судом, суд вважає можливим розглянути справу, за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, на підставі наявних матеріалів.
Представник митниці Берназ В.П. у судовому засіданні вважала, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до відповідальності за ч.1 ст.483 МК України та застосувати стягнення відповідно до санкції вказаної статті. Крім того, просила вирішити питання про стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання товарів за результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних правил.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст.7 КУпАП).
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, ст.486 МК України, завданням у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов'язаний з'ясувати обставини, передбачені ст.280 КУпАП, ст.489 МК України, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах.
Відповідно до вимог ст. 489 Митного кодексу України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 487 Митного кодексу України передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП та ч.1 ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Судом досліджено надані докази, серед яких протокол про порушення митних правил, пояснення ОСОБА_1 , фототаблиця, акт митного огляду, контрольний талон, повідомлення про протиправне діяння, що містять ознаки злочину, довідку про витрати митного органу. Отже, будь-яких інших доказів суду не надано.
Що стосується клопотання ОСОБА_1 про витребування відеозаписів з пунктів митного пропуску, то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки матерівали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення у справі.
Згідно з ч.1,2 ст.197 МК України встановлено, що у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються митними органами на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій, уповноважених на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідних дозвільних документів та/або відомостей про включення (виключення) товару до (з) відповідного реєстру у формі електронних документів, на які накладено електронний підпис, які підтверджують дотримання встановлених обмежень щодо пропуску таких товарів через митний кордон України та/або їх випуску, якщо використання таких дозвільних документів та/або відомостей для здійснення митних формальностей передбачено законами України.
Частиною 6 статті 372 МК України визначено, що тимчасове вивезення (пересилання) громадянами-резидентами за межі митної території України культурних цінностей здійснюється з поданням відповідних документів, які підтверджують право вивезення за межі митної території України культурних цінностей та дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо тимчасового вивезення таких товарів за межі митної території України.
Згідно з ч. 2 ст. 373 МК України, порядок вивезення (пересилання) громадянами за межі митної території України дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 21.09.1999 року № 1068-ХІV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва забороняється.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 448 "Про порядок вивезення (пересилання) за межі митної території України громадянами дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження" встановлено, що вивезення громадянами за межі митної території України культурних цінностей незалежно від їх сумарної фактурної вартості здійснюється на підставі зазначеного вище свідоцтва та з обов'язковим письмовим декларуванням.
Відповідно до пункту 1.6 Інструкції «Про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 № 258 встановлено, що вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання, культурних цінностей за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України» від 20.06.2000 № 984.
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 №8 (зі змінами): «використанням інших засобів чи способів, що утруднюють виявлення предметів, можуть визнаватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини чи тварини, а також надання одним предметам вигляду інших (зміна їхніх зовнішніх ознак - форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо)».
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, зокрема, це рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування, а також предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури.
Процес вивезення об'єктів культурної цінності передбачає певну процедуру, та підлягають обов'язковій державній експертизі, за результатами якої центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, приймає рішення про можливість або неможливість вивезення культурних цінностей та у разі прийняття рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей власнику культурних цінностей чи уповноваженій ним особі видається свідоцтво встановленого зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей. Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва забороняється (ст. 11, 12, 13 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей»).
При цьому, зазначеним законом визначено, що порядок вивезення культурних цінностей застосовується до всіх культурних цінностей незалежно від форми власності та є обов'язковим до виконання для всіх фізичних та юридичних осіб, які перебувають чи ведуть свою діяльність на території України.
Згідно зі ст.508 Митного кодексу України, у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.
Ч.1 та 2 ст.515 МК України визначено, що експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.
Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил.
Як вбачається з матеріалів справи, вилучені предмети на експертне дослідження не надсилалися, відповідного висновку експерта про визнання предметів, що вилучені у ОСОБА_1 , такими, що відносяться до культурних цінностей суду не надано.
Крім того, згідно з диспозицією ст.483 МК України, об'єктивна сторона складу правопорушення, за якою притягується ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, характеризується діями, спрямованими на приховування переміщуваного через митний кордон України товару, що спричиняє певні негативні наслідки, а суб'єктивна сторона лише прямим умислом.
Митний кодекс України визначає приховуванням від митного контролю як використання спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, що переміщуються через митний кордон України, або надання одним товарам вигляду інших, чи подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів, або одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані.
Що стосується питання приховування зазначених марок, то суддею встановлено, що жодного приховування вилученого товару (марок) ОСОБА_1 здійснено не було. Так виявлення марок мало місце у наплічному рюкзаку сірого кольору, а саме в одній із кишень. На думку судді упакування, в яке були поміщені марки, не свідчить про приховування, оскільки виявлення зазначеного предмету можливо було вільно при відкритті вказаного рюкзака.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суду не надано беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 зазначеного у протоколі адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, суд не наділений повноваженнями збирати докази та кваліфікувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому за таких обставин суд позбавлений можливості встановити вину ОСОБА_1 у вчинені нею адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 251-252, 280 КУпАП, ст.3, 95, 458-459, 483, 495, 522, 527 МК України, суддя-
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.
Вилучені предмети згідно протоколу про порушення митних правил від 08.10.2025 року №0647/UA500000/2025, а саме: альбом сірого кольору на 14 аркушів, згідно фототаблиці (1 альбом з марками 576 штук) - повернути ОСОБА_1 або уповноваженій нею особі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Т.І.Федоренко