Справа №523/17469/25
Пр. №2/521/1162/26
17 лютого 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Жулего М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
У серпні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка») звернулось до Пересипського районного суду м. Одеси із зазначеним позовом до Доган Ахмет, посилаючись на те, що 23 грудня 2024 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу марки «Тoyota Land Cruiser Prado» д.р.н. НОМЕР_1 .
Зазначив, що 06 березня 2025 року о 18-й годині 29 хвилин в м. Одесі по вул. Італійська, кут вул. Мала Арнаутська, водій Доган Ахмет, керуючи транспортним засобом марки «Toyota Camry», н.з. знак НОМЕР_2 , здійснив виїзд на перехрестя на червоний сигнал світлофора та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser Prado», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався на зелений сигнал світлофора. чим порушив вимоги п.8.7.3.е. Правил дорожнього руху, а саме порушення проїзду на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій Доган Ахмет - тілесні ушкодження.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2025 року, Доган Ахмет, було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого
ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Позивач зазначав, що на момент ДТП автомобіль марки «Тoyota Land Cruiser Prado» д.р.н. НОМЕР_3 , був застрахований у ПрАТ «СК «Уніка» за Договором добровільного страхування транспортного засобу №082009/4615/0000044/1, який був укладений 23 грудня 2024 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 , предметом якого є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором.
Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №082009/4615/0000044/1 від 23 грудня 2024 року, ПрАТ «СК «Уніка» зобов'язувалася у разі настання страхового випадку сплатити ОСОБА_2 страхове відшкодування.
10 березня 2025 року ОСОБА_2 , звернулася до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №082009/4615/0000044/1 від 23 грудня 2024 року.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, вартість страхового відшкодування складає 2064809,34 грн. (3183709,34 грн. (страхова сума з урахуванням знецінення згідно умов договору) - 1118900,00 грн. (залишкова вартість транспортного засобу після ДТП).
ПрАТ «СК «Уніка» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №082009/4615/0000044/1 від 23 грудня 2024 року, страхового акту № 26896397012 від 27 березня 2025 року перерахувало згідно ПІ №026669 від 01 квітня 2025 року на рахунок страхувальника 1991715,34грн., та 73094,00 грн. було зараховано в рахунок майбутніх/несплачених страхових платежів.
Вказував, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Toyota Camry», н.з. знак НОМЕР_2 , на час ДТП не була застрахована.
Оскільки позивач повністю виконав покладені на нього обов'язки щодо виплати страхового відшкодування потерпілому, посилаючись на положення ст.27 Закону України «Про страхування» та ст. ст. 993, 1111 ЦК України, ПрАТ «СК «Уніка» просило суд винести рішення, яким стягнути з Доган Ахмет, страхове відшкодування в розмірі 2064809,34 грн., судовий збір в розмірі 30972,14 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеса від 18 вересня 2025 року вищевказану справу було передано на розгляд до Хаджибейського районного суду м. Одеси за підсудністю (а.с.97-98).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2025 року, справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М.
Справа отримана суддею 15 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 99).
Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду (а.с.105).
Представник позивача, діючий за довіреністю від 06 січня 2025 року, в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, разом з позовом заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 5, 83, 84).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с.103, 106, 109, 111).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п'ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими вказані правовідносини регулюються.
Судом встановлено, що ПрАТ «СК «Уніка» є юридичною особою, якадіє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. ).
Встановлено, що 06 березня 2025 року о 18-й годині 29 хвилин в м. Одесі по вул. Італійська, кут вул. Мала Арнаутська, водій Доган Ахмет, керуючи транспортним засобом марки «Toyota Camry», н.з. знак НОМЕР_2 , здійснив виїзд на перехрестя на червоний сигнал світлофора та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser Prado», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався на зелений сигнал світлофора. чим порушив вимоги п.8.7.3.е. Правил дорожнього руху, а саме порушення проїзду на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій Доган Ахмет - тілесні ушкодження.
Вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2025 року, за якою відповідач був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. (а.с. 71-73).
Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, суд при винесенні рішення не з'ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю марки «Toyota Land Cruiser Prado», р.н. НОМЕР_3 .
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки «Toyota Camry», д.н.з. знак НОМЕР_2 на час ДТП не був застрахований.
Встановлено, що на момент ДТП автомобіль марки «Тoyota Land Cruiser Prado» д.р.н. НОМЕР_1 , був застрахований у ПрАТ «СК «Уніка» за Договором добровільного страхування транспортного засобу №082009/4615/0000044/1, який був укладений 23 грудня 2024 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 , предметом якого передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором (а.с.16-21).
Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №082009/4615/0000044/1 від 23 грудня 2024 року, ПрАТ «СК «Уніка» зобов'язувалось у разі настання страхового випадку сплатити ОСОБА_2 страхове відшкодування.
Судом встановлено, що автомобіль марки «Тoyota Land Cruiser Prado» д.р.н. НОМЕР_1 , належить на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 (а.с. 15).
10 березня 2025 року власник автомобіля марки «Тoyota Land Cruiser Prado» д.р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №082009/4615/0000044/1 від 23 грудня 2024 року (а.с.14).
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 24 березня 2025 року вартість матеріального збитку на дату оцінки 06 березня 2025 року складає 2037555,48грн. (а.с.24-50).
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, вартість страхового відшкодування складає 2064809,34 грн. (3183709,34 грн. (страхова сума з урахуванням знецінення згідно умов договору) - 1118900,00 грн. (залишкова вартість транспортного засобу після ДТП), що підтверджується страховим актом № 26896397012 від 27 березня 2025 року (а.с.8).
Встановлено, що ПрАТ «СК «Уніка» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №082009/4615/0000044/1 від 23 грудня 2024 року, страхового акту № 26896397012 від 27 березня 2025 року визнало вказану подію страховим випадком та здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 2064809,34 грн., з яких 1991715,34грн. - на рахунок страхувальника та 73094,00 грн. були зараховані в рахунок майбутніх/несплачених страхових платежів, що підтверджується платіжної інструкції №026669 від 01 квітня 2025 року (а.с.9).
Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Такі ж положення закріплені у статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, до позивача, як до страховика, що виплатив страхове відшкодування в межах сплаченої суми в розмірі 2064809,34 грн., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа, на підставі ст. ст. 1187, 1188 ЦК України, мала би до відповідача.
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача на свою користь страхове відшкодування в порядку регресу.
Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом для досудового врегулювання спірних правовідносин.
Відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутнім у судових засідання відповідач також розпорядився на свій розсуд.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь страхового відшкодування в розмірі 2064809,34 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених ним витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.
Статтею 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Встановлено, що 01 листопада 2025 року між ПрАТ «СК «Уніка»та ФОП « ОСОБА_5 укладено договір доручення №1 ННМ на правові (юридичні-консультативні послуги) (а.с.75-76,77).
02 листопада 2023 року між ФОП « ОСОБА_5 та Адвокатським бюро «Білий» було укладено договір про надання правової допомоги від 02 листопада 2025 року (а.с.78,79-81).
Відповідно до акту приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 09 серпня 2025 року Адвокатським бюро «Білий» були виконані, а ФОП « ОСОБА_5 » прийняти роботи, передбаченими вищевказаним Договором, вартість яких складає 30000,00 грн. (а.с.79-81).
Оскільки суд стягнув з відповідача на користь ПрАТ «СК «Уніка»страхове відшкодування у повному розмірі, то вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню.
На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у справі складає 30972,14 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду та підлягають стягненню з відповідача (а.с.7).
Керуючись ст. ст. 15, 16, 993, 1166, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Туреччини, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_5 , видана 30 вересня 2022 року, орган видачі 5103, дійсна до 30 вересня 2032 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» ( вул. О. Теліги, 6-В, корп.4, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20033533, п/р НОМЕР_6 в (АТ «Райффайзен Банк Аваль») суму сплаченого відшкодування, пов'язаного з регламентованою виплатою в розмірі 2064809 (два мільйони шістдесят чотири тисячі вісімсот дев'ять) гривень 34 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Туреччини, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_5 , видана 30 вересня 2022 року, орган видачі 5103, дійсна до 30 вересня 2032 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» ( вул. О. Теліги, 6-В, корп.4, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20033533, п/р НОМЕР_6 в (АТ «Райффайзен Банк Аваль») суму сплаченого судового збору у розмірі 30972 (тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 14 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Туреччини, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_5 , видана 30 вересня 2022 року, орган видачі 5103, дійсна до 30 вересня 2032 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» ( вул. О. Теліги, 6-В, корп.4, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20033533, п/р НОМЕР_6 в (АТ «Райффайзен Банк Аваль») витрати на правову допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складено 23 лютого 2026 року.
Суддя: О.М. Сегеда