14.12.2010 року Справа № 6/282-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А (доповідача),
суддів: Джихур О.В., Тищик І.В.
при секретарі Ковзикові В.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, фізична особа-підприемєць, свідоцтво про ДР ФОП № 541386 від 16.03.99;
від відповідача: Магаленець В.В., представник, довіреність № 33 від 15.09.10;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Овен” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2010 року у справі № 6/282-10
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 49114)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Овен” (с. Оленівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, 51105)
про стягнення 27 243 грн. 99 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2010 року у справі № 6/282-10 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги задоволено частково ( в частині стягнення інфляційних втрат) та стягнуто з відповідача на користь позивача 18 063,50 грн. основного боргу, 1 806,35 грн. інфляційних втрат, 834,15 грн. 3 % річних, 2 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 207,04 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
07.10.2010 року на виконання рішення суду видано наказ.
Рішення мотивоване тим, що в порушення ст.ст.525, 526 ЦК України, умов договору № 31М про надання послуг з перевезення вантажу від 18.08.2008 року відповідач не провів повний розрахунок за виконані позивачем на його користь роботи. Факт виконання робіт та їх вартість підтверджується наявними у справі актами приймання-здачі виконаних робіт. Всього заборгованість становить 18 063,50 грн.
Стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд обґрунтував положеннями ст.625 ЦК України.
Розрахунок зазначених сум господарський суд не навів.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить оскаржуване рішення скасувати з причини порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неналежної оцінки доказів.
Зазначає, що акти приймання-здачі робіт, на які послався суд, не мають посилання на договір, тому виконані роботи слід вважати позадоговірними. Відповідно до положень ст.530 ЦК України строк оплати для відповідача не настав, вимогу від позивача він не одержував. Тому рішення про часткове задоволення позову є незаконним.
Також скаржник зауважує на завищену позивачем вартість послуг адвоката.
Відзив на апеляційну скаргу позивач до суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення передбачено і ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 18.08.2008 року укладений договір №31М про надання послуг,
Відповідно до п.1.1 договору замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов'язання по наданню послуг автомобілем-бетоновозом по перевезенню готового бетону на будівельний майданчик об'єкта будівництва “Мар'янівська птахофабрика” (а.с.12).
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до розділу 6 договору факт надання послуг підтверджується актом приймання виконаних робіт, підписаним сторонами договору. Послуги вважаються фактично виконаними з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних робіт. Підписаний сторонами акт є підставою для проведення розрахунків по договору.
Відповідно до п.5.2 договору оплата за надані послуги проводиться готівкою протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних робіт.
На виконання умов договору позивач надав товариству з обмеженою відповідальністю “Агро-Овен” послуги на загальну суму 97 841,50 грн., що підтверджується актами виконаних робіт: від 26.08.2008 року на суму 5 250 грн., від 27.08.2008 року на суму 4 500 грн., від 30.08.2008 року на суму 4 500 грн., від 02.09.2008 року на суму 4 500 грн., від 06.09.2008 року на суму 4 500 грн., від 08.09.2008 року на суму 4 500 грн., від 15.09.2008 року на суму 6 000 грн. та 4 500 грн., від 20.09.2008 року на суму 6 762 грн., від 22.09.2008 року на суму 4 500 грн., від 27.09.2008 року на суму 11 266 грн., від 04.10.2008 року на суму 9 379,50 грн., від 11.10.2008 року на суму 11 265,50 грн., від 18.10.2008 року на суму 8 919,50 грн. та від 25.10.2008 року на суму 7 499 грн.
Дані акти підписані представниками сторін, скріплені їх печатками. Посилання скаржника на відсутність в актах ( крім акту №9 та №10) посилання на договір не є беззаперечним доказом наявності інших, позадоговірних відносин між сторонами, оскільки акти підтверджують виконання позивачем саме тих робіт, що передбачені договором № 31М про надання послуг з перевезення вантажу від 18.08.2008 року, в часі ці акти складені в період дії договору, наявність інших відносин відповідач не довів.
Крім того, форма акту приймання-здачі виконаних робіт ні законом, ні договором сторін не визначена.
Відповідно до ч.1ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи докази про виконання позивачем робіт саме за договором № 31М, ТОВ “Агро-Овен” відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України мало виконати зобов'язання у встановлений договором строк.
Звертаючись до господарського суду, позивач просив стягнути заборгованість ( з урахуванням вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій) в розмірі 27 243,99 грн. Заявою від 01.09.2010 року позивач зменшив заявлені вимоги та зазначив, що заборгованість складає 18 063,50 грн., на яку ним нараховано 3% річних та інфляційні.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів про оплату відповідачем виконаних робіт на 18 063,50 грн., господарський суд дійшов правильного висновку про порушення ТОВ “Агро-Овен” умов договору, в тому числі і щодо строків виконання зобов'язання, правомірно стягнув заборгованість та застосував до відповідача санкції, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.1 договору.
Відповідно до п.7.1 договору у випадку порушення сторонами його умов передбачена відповідальність, встановлена діючим законодавством України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку розміру заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, то їх розмір, стягнутий судом, не заперечується сторонами.
Не є підставою для задоволення апеляційної скарги і доводи апелянта про завищену позивачем вартість послуг адвоката.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат.
В матеріалах справи наявний договір позивача з адвокатом ОСОБА_3 від 24.03.2010 року, згідно якого позивач отримав послуги з підготовки позовної заяви по даній справі та доданих до неї документів.
Позивач згідно квитанції №б/11 від 12.04.2010 року сплатив адвокату ОСОБА_3 витрати на оплату її послуг в розмірі 2 000 грн., що визначений сторонами договором від 24.03.2010 року.
Тому відповідно до вимог ст.49 ГПК України оплата витрат на допомогу адвоката правомірно стягнута на користь позивача.
Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем доводи апеляційної скарги не доведені.
Підстав для її задоволення та скасування рішення господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2010 року у справі № 6/282-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: І.В. Тищик
Суддя: О.В. Джихур