Справа № 947/43320/25
Провадження № 2/947/817/26
23.02.2026 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий виклад позовних вимог
ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 17.01.2025 № 17.01.2025-100002878 в розмірі 7100,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування зазначає, що 17.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір (оферти) № 24.04.2025 № 17.01.2025-100002878, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн, строком на 155 днів, дата повернення кредиту - 20.06.2025. Процентна ставка фіксована - 1% за один день користування кредитом. Комісія за надання кредиту - 9% від суми кредиту, та дорівнює 360,00 грн. Денна процентна ставка становить 0,97%. Неустойка становить 60,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов'язання.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, перерахував на картку відповідача 4441-11хх-хххх-4472.
Між тим, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на день звернення до суду розмір заборгованості складає 7100,00грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1240,00 грн - за процентами, 1860 грн -неустойка.
У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором в добровільному порядку не виконав, заборгованість не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача.
Також в обґрунтування правомірності нарахування та стягнення розміру неустойки у розмірі 1860,00 грн посилається на те, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX від 22.11.2023) були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Кредитний договір з відповідачем був укладений 24.04.2025, тобто після набуття чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому позивач стверджує, що вимога про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
При цьому зазначив, що у пункті 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lexposteriorderogatpriori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lexspecialisderogatgenerali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lexposteriorgeneralisnonderogatpriorispeciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Вищезазначений підхід до подолання колізії у законодавстві є поширеним у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, про перевагу норм lexspecialis над іншими загальними нормами зазначено у рішеннях у справах «Barankevich v. Russia» (заява № 10519/03, п. 15); «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші заяви, п. 18); «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, п. 27); «Панченко та інші проти України» (заява № 66179/14 та інші заяви).
Крім того, ЄСПЛ у низці рішень визначив, що ст. 6 (щодо права на справедливий суд), у співвідношенні зі ст. 13 Конвенції (щодо права на ефективний засіб правового захисту), є lexspecialis, оскільки вимоги ст. 13 поглинаються більш суворими вимогами ст. 6 (рішення у справах «Baka v. Hungary», заява № 20261/12, п. 181; «CarmelinaMicallef v. Malta», заява № 24788/17, п. 43-44).
Відзив на позовну заяву
Правом подання відзиву відповідач на скористався.
Процесуальні дії та рух справи
Позивач через систему «Електронний суд» 17.11.2025 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом (позовна заява зареєстрована у канцелярії суду 18.11.2025).
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Скриль Ю.А.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 29.11.2025 № 2044962, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2025відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначений п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на подання відзиву на позов.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Згідно з Довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення поштового відправлення, останнє повернулось на адресу суду з відміткою від 11.12.2025 «невірна адреса».
Копія ухвали про відкриття провадження повторно направлення за зареєстрованою адресою відповідача.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 14.01.2025.
Відзив та інші процесуальні документи, у тому числі заяви та/або клопотання із запереченнями проти розгляду справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, від відповідача до суду не надходили.
Позивач у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Встановлені фактичні обставини справи
17.01.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладений кредитний договір № 17.01.2025-100002878 в електронній формі, підписаний з боку ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е626.
Згідно з п.п. 1.12.-1.15 Договору, порядок дій фінансової установи в разі невиконання позичальником обов'язків згідно з договором про споживчий кредит: у випадку невиконання позичальником обов'язків згідно з договором про споживчий кредит Товариство діятиме у порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема, Товариство має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту. Спосіб надсилання (повторного надсилання) підписаного договору Позичальнику: примірник укладеного Сторонами договору направляється на електронну адресу Позичальника, яку він вказав при реєстрації у особистому кабінеті Позичальника на веб-сайті Кредитодавця, а також відбувається автоматичне завантаження договору в особистому кабінеті Позичальника в браузері. Позичальнику надається можливість з дати укладення договору до дати виконання ним повністю всіх зобов'язань за договором в особистому кабінеті Позичальника на веб-сайті Кредитодавця завантажити Договір та/або надіслати його на будь-яку електронну адресу, яку вкаже Позичальник власноруч у момент ініціалізації відправлення. Умови виготовлення та отримання засвідчених копій договору на папері з електронного документа: Позичальник має право отримати засвідчені копії договору на папері з електронного документа шляхом особистого надсилання паперового письмового звернення про надсилання засвідчених копій договору на папері з електронного документа за місцезнаходженням Кредитодавця, у відповідь на яке отримати зазначені копії у строки, встановлені законодавством про звернення громадян.
Електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті Кредитодавця, заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (2.1.-2.2.3 Договору).
Як вбачається з п.п.2.3.2-2.3.6. Договору, позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір. У випадку погодження Кредитодавця на обрані Позичальником умови Кредитодавець в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця направляє Позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання Позичальником. Також для підписання Позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті. Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку.
Із зазначеного договору встановлено, що він підписаний одноразовим ідентифікатором E626, який був надісланий на фінансовий номер телефону відповідача 0991366056.
Пунктами 3.1.-3.3.8. Договору передбачено, що за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Позичальник зобов'язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на наступних умовах: 3.3.1. Дата надання/видачі кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.2. Сума Кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.3. Тип кредиту: кредитна лінія; 3.3.4. Вид фінансової послуги: надання коштів та банківських металів у кредит 3.3.5. Строк, на який надається Кредит: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.6. Дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.7. Проценти за користування Кредитом (Проценти): встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.8. Графік платежів: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Пунктом 4.1. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-4472.
Так, згідно з Заявкою кредитного договору, який є невід'ємною частиною кредитного договору № 17.01.2025-100002878, з якою Позичальник ознайомився 17.012025 за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanil згідно зі ст.11 ЗУ "Про електронну комерцію" «Кредитодавець», позичальник ОСОБА_1 надав реквізити 4441-11XX-XXXX-4472 для перерахунку коштів.
Так, відповідно до умов кредитного договору та акцепту кредитного договору від 17.01.2025 № 17.01.2025-100002878, позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 17.01.2025; 2. Сума Кредиту: 4000,00 грн; 3. Строк, на який надається Кредит - 155 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 26.06.2025; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми Кредиту та дорівнює 360,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 360,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. 10. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. 11. Протягом строку дії договору тарифи та комісія (ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. 12. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.97% (денна процентна ставка) = (6040 / 4000)/ 155 ? 100%. 13. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Крім того, у п.14 Заявки сторонами погоджено Графік платежів.
П.п. 16-18 Заявки передбачено, що ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 3209,43%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 11385,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 6040,00 грн. Неустойка: 60,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 547,5 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.
Позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" (за виключенням випадку, коли надання паспорта споживчого кредиту не є обов'язковим) (п.22 Заявки).
Зазначена Заявка підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором Е626, який був надісланий на фінансовий номер телефону відповідача 0991366056.
Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.11.2025 № 150-0711 вбачається, що 17.01.2025 о 23:12:16 годині було успішно перераховано кошти в сумі 4000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 627417957, призначення платежу: «Видача за договором кредиту №17.01.2025-100002878».
Позичальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифіковано згідно з інформацією, отриманою з центрального вузли Системи BankId НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача.
Відповідно до Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором від 17.01.2025 №17.01.2025-100002878, у ОСОБА_1 наявна заборгованість, яка становить 7100,00 грн та складається з: 4000 грн - основний борг; 1240 грн - проценти; 1860 грн - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 17.01.2025 по 20.06.2025, тобто в межах строку кредитування.
Мотиви суду
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч.3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.12 ст.11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2025 між сторонами укладено кредитний договір №17.01.2025-100002878 в електронному вигляді, шляхом підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е626 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки.
Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку, комісію, неустойку та строк кредитування.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів, підтверджується копією довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» від 07.11.2025 року про перерахування коштів.
Крім того у п.п. 16 заяви передбачено, що ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 3209,43%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 11385,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 6040,00 грн.
Ураховуючи, що відповідач не виконав зобов'язання за укладеним договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 17.01.2025 № 17.01.2025-100002878, а саме: заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4 000,00 грн.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до умов договору та заявки кредитного договору, позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку кредитування та у розмірі, передбаченому умовами договору, що й відображено в розрахунку заборгованості, а саме у розмірі 1240 грн за період з 17.01.2025 по 20.06.2025.
Водночас доказів, які б спростовували неправильність долученого позивачем розрахунку нарахований процентів, відповідачем не надано, а тому проценти в розмірі 1240,00 грн нараховані правомірно та підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 1860,00 грн, суд зазначає наступне.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив, у тому числі, крім тіла кредиту та процентів, стягнути заборгованість за неустойкою в розмірі 1860,00 грн.
Свої вимоги обґрунтував тим, що у пункті 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lexposteriorderogatpriori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lexspecialisderogatgenerali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lexposteriorgeneralisnonderogatpriorispeciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Вищезазначений підхід до подолання колізії у законодавстві є поширеним у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, про перевагу норм lexspecialis над іншими загальними нормами зазначено у рішеннях у справах «Barankevich v. Russia» (заява № 10519/03, п. 15); «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші заяви, п. 18); «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, п. 27); «Панченко та інші проти України» (заява № 66179/14 та інші заяви).
Крім того, ЄСПЛ у низці рішень визначив, що ст. 6 (щодо права на справедливий суд), у співвідношенні зі ст. 13 Конвенції (щодо права на ефективний засіб правового захисту), є lexspecialis, оскільки вимоги ст. 13 поглинаються більш суворими вимогами ст. 6 (рішення у справах «Baka v. Hungary», заява № 20261/12, п. 181; «CarmelinaMicallef v. Malta», заява № 24788/17, п. 43-44).
Також позивач зазначає, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX від 22.11.2023) були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Кредитний договір з відповідачем був укладений 24.04.2025, тобто після набуття чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому позивач стверджує, що вимога про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
Проаналізувавши доводи та аргументи позивача, суд дійшов таких висновків.
Згідно з пунктом 7.6. Договору, у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником будь-яких грошових зобов'язань за Договором Кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.
Пунктом 9.1 Договору також передбачено, що у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії(ій) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню Кредиту та/або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії(ій) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до п. 12.4 Договору, до правовідносин, пов'язаних з укладанням, виконанням, невиконанням цього Договору, включаючи правовідносини з нарахування та сплати неустойки, застосовується строк позовної давності тривалістю у десять років (ст.ст. 257, 259 ЦК України).
Пунктом 17 Заявки, неустойка складає 60,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 1054 Цивільного кодексу України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX від 22.11.2023) були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. Вказаний закон набрав чинності з 24.12.2023.
Окрім змін, внесених до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", на який посилався позивач, вказаним Законом № 3498-IX від 22.11.2023 також був виключений з Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» пункт 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Також суд бере до увагу приписи пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Норма пункту 18 у викладеній редакції включена до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на підставі Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022. Вказана норма пункту 18 наразі є чинною.
Отже, виходячи з юридичної практики формул застосування норм загального та спеціального закону, викладеної у пункті 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України, суд зазначає, що вказані формули мають застосовуватись у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня.
По-перше, Цивільний кодекс України та Закон України «Про споживче кредитування» належать до нормативно-правових актів різного рівня ієрархії: ЦК України - є основним актом цивільного законодавства та має вищу законну силу над іншими Законами України, які мають йому відповідати.
По-друге, має мати місце наявність суперечливих норм у відповідних нормативно-правових актах.
Виходячи з аналізу норм, закріплених у пункті п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням виключення з останнього закону п. 6-1, який за своїм правовим змістом відповідав нормам, закріпленим у пункті 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, суд зазначає, що приписами пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 24.12.2023) споживачі за договорами про споживчий кредит звільняються від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) лише у період з 01.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (тобто до 22.01.2024), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Суд також звертає увагу на те, що вказаною нормою питання щодо звільнення споживачів від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором після закінчення строку, визначеного у пункті 6, не регулюється. Врегулювання цього питання вказаним Законом було передбачено пунктом 6-1, який Законом № 3498-IX від 22.11.2023 був виключений.
Натомість вказане питання щодо звільнення від відповідальності за ст. 625 ЦК України (у тому числі від обов'язку сплати неустойки, штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування врегульовано нормами пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, оскільки споживчий кредит є різновидом кредитних правовідносин, а споживач належить до категорії позичальника у кредитних правовідносинах з кредитодавцем в розумінні норм ЦК України.
З огляду на викладене, суд не вбачає наявність колізії між застосуванням норм п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а тому не вбачає підстав для застосування принципу lexspecialisderogatgenerali, суть якого полягає в тому, що спеціальний закон у межах вирішення індивідуального спору скасовує (зупиняє) дію загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Отже, ураховуючи, що кредитний договір між сторонами укладений 24.04.2025, тобто під час дії воєнного стану, суд вбачає наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до яких позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення нарахованої неустойки у розмірі 1860,00 грн не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд виснував про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості в розмірі 5240,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 1240,00 грн - заборгованості за процентами.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог - на 73,8% (розрахунок: 5240 х100/ 7100), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1787,73 грн (2422,40 х 73,8%) покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.10, 12, 77, 78, 81, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.509, 510, 546, 625, 611, 1050, 1054, п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 17.01.2025 № 17.01.2025-100002878 у розмірі 5 240 (п'ять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 гривень, заборгованості за процентами - 1240,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1787 (одна тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 73 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду підписане 23.02.2026.
Суддя Ю. А. Скриль