Справа № 496/7828/24
Провадження № 1-кс/496/224/26
16 лютого 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
представник заявника - адвокат ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Біляївського районного суду Одеської області клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про витребування відомостей, -
Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області із клопотанням у кримінальному провадженні №12024162250000730, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.
У клопотанні зазначає, що СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024162250000730 від 24.10.2024 року за фактом вчинення шахрайських дій групою осіб відносно ОСОБА_4 . Протягом півтора року він звертався з клопотаннями про проведення відповідних слідчих дій (витребування інформації, вилучення документів), однак його клопотання ігноруються. Керуючись ст. 160 КПК України просить витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 відомостей про перетин державного кордону України громадянкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01.01.2015 року по даний час.
У судовому засіданні представник заявника - адвокат ОСОБА_3 , підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Слідчий у кримінальному провадженні в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, його неприбуття не є перешкодою для розгляду даного клопотання. Будь-яких заяв, клопотань чи заперечень з приводу даного клопотання до суду не надходило.
Заслухавши представника заявника, дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, та частиною 2 статті 131 КПК визначено, що заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Відповідно до ч. 1 ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу.
Вимоги до змісту клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів визначені ч. 2 ст. 160 КПК України, зокрема в клопотанні має бути зазначено: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; 4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; 7) обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.
Згідно з п.19 ч.1 ст.3 КПК України сторонами кримінального провадження є - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів, перевірок; ініціювання проведення слідчий (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Відповідно до ч.3 ст. 93 КПК України ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до статті 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Отже, під час досудового розслідування потерпілий може ініціювати питання про тимчасовий доступ до речей і документів перед слідчим або прокурором, шляхом подання відповідного клопотання в порядку, передбаченому ст. 220 КПК.
Судом встановлено, що 18.11.2024 та повторно 05.12.2024 року адвокат ОСОБА_3 звертався до слідчого ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області з відповідним клопотанням у порядку ст. 220 КПК України.
Листом від 26.09.2025 року № 56-2904 вих-25 прокурором Біляївської окружної прокуратури було надано відповідь адвокату ОСОБА_3 , з якої встановлено, що 10.07.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 скеровані запити щодо надання відомостей про перетин кордону громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Суд зазначає, що нормами КПК не передбачено такого виду заходів забезпечення кримінального провадження як витребування документів, оскільки зокрема пунктом 5 частини 2 статті 131 КПК передбачений саме тимчасовий доступ до речей і документів.
Відповідно до статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом, та недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення, й відтак витребування судом документів поза межами визначених КПК повноважень призведе до недопустимості отриманих доказів.
Відповідно до статті 84 КПК, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно із частиною 1 статті 87 КПК, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відтак суд вважає, що клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.159, 160, 162, 309 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про витребування відомостей - відмовити.
Відповідно до норм ст. 309 КПК України, ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1