Справа №576/3106/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Усенко Л. М.
Номер провадження 33/816/957/26 Суддя-доповідач Шинкаренко А. І.
Категорія 172-6 КУпАП
20 лютого 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Шинкаренко А. І. ,з участю секретаря судового засідання Сіденко К.Л., прокурора Мороза В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за те, що з 08 вересня 2020 року по 16 листопада 2022 року займала посаду провідного спеціаліста Центрального відділу з питань нотаріату Управління нотаріату Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно подала без поважних причин щорічну декларацію за 2022 рік, подавши її 01 лютого 2024 року (останнім днем подання 31 січня 2024 року), чим вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 2 розд. ХІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про запобігання корупції».
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі просить постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП або звільнити її від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначає, що не мала умислу приховати інформацію щодо свого матеріального стану або уникнути обов'язку декларування, проте через важкі сімейні обставини, не змогла своєчасно подати щорічну декларацію та всього із запізненням в один день подала декларацію. Таким чином, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції мав законні підстави звільнити її від адміністративної відповідальності, обмежившись лише усним зауваженням.
Окрім цього, апелянт зауважує про те, що саме Управління стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України самостійно проводив перевірку своєчасності подання декларації, чим вийшов за межі власних повноважень, адже матеріали справи не містять письмового повідомлення Національного агентства за результатами проведення ними перевірки.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, що діяла станом на дату виникнення правовідносин), особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену в підпунктах «а», «в», «г» п. 2 ч. 1 ст. 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому ч. 1 цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Тобто, у разі припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування у 2022 році, то декларація мала бути подана до 01 квітня 2023 року, а не як у 2024 році, про що зазначено в протоколі.
Відповідно, строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, сплинули, зважаючи також на те, що спеціально уповноважені органи у сфері протидії корупції знали про дату фактичного подання декларації 19 лютого 2024 року, що і є днем виявлення інкримінованого правопорушення.
Також, протокол не містить посилання на порушення п. 2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції».
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, проте подала заяву про розгляд справи без її участі. Апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, постанову судді вважав законною та обґрунтованою.
Заслухавши думку прокурора Мороза В.О., перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП доведена належними та допустимими доказами, яким надано об'єктивну правову оцінку.
Так, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколом № 404/2025 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП від 24 листопада 2025 року;
- повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 13 жовтня 2025 року № 00054143450;
- наказом начальника управління від 08 вересня 2020 року № 4208/04 про переведення ОСОБА_2 на посаду провідного спеціаліста Центрального відділу з питань нотаріату Управління нотаріату Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з 08 вересня 2020 року;
- наказом виконуючої обов'язки начальника управління від 14 листопада 2022 року № 4454/04, яким звільнено ОСОБА_2 із займаної посади 16 листопада 2022 року за згодою сторін;
- особовою карткою державного службовця, ОСОБА_2 ;
- послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 із 31 грудня 2022 року по 02 лютого 2024 року.
Згідно з приміткою до статті 172-6 КУпАП, суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частини першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що наказом начальника управління від 08 вересня 2020 року № 4208/04, ОСОБА_2 переведено на посаду провідного спеціаліста Центрального відділу з питань нотаріату Управління нотаріату Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з 08 вересня 2020 року, а тому відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 з 08 вересня 2020 року по 16 листопада 2022 року, відносилася до суб'єктів на яких поширюється дія вказаного Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави в умовах воєнного стану» (12 жовтня 2023 року набрав чинності) установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 році.
Таким чином, ОСОБА_1 після припинення діяльності, несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік, 2024 рік, подавши її 01 лютого 2024 року, хоча останнім днем подачі було 31 січня 2024 року.
Отже, матеріалами справи повністю доведено, що ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно подала декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що лише Національне агентство з питань запобігання корупції уповноважено перевіряти своєчасність подання декларації, є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», органи Національної поліції є спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції.
Згідно зі ст. 255 КУпАП, правом на складання протоколів про адміністративні правопорушення передбачені статтями 172-4 - 172-9 КУпАП є уповноважені посадові особи органів Національної поліції, за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про запобігання корупції» з урахуванням особливостей, встановлених п. 2-11 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону, Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що дає можливість уповноваженим органам (посадовим особам) та громадськості аналізувати дані, що містяться у публічній частині Реєстру, виявляти ознаки корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, та вживати відповідні заходи реагування в межах своєї компетенції.
Таким чином, посадові особи органів Національної поліції можуть самостійно користуватися засобами публічної частини Реєстру для встановлення ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП в межах збору доказів, передбачених ст. 251 КУпАП та складати відповідні протоколи про адміністративні правопорушення на підставі вказаних відомостей, незалежно від наявності надісланого повідомлення про факт несвоєчасного подання декларації державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також юридичними особами публічного права в яких працює суб'єкт декларування.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що посадові особи управління стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не мали повноважень на складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язане з корупцією щодо ОСОБА_1 та проведення перевірки щодо неї є такими, що не ґрунтуються на законі.
Доводи апелянта про те, що у разі припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування у 2022 році, декларація мала бути подана до 01 квітня 2023 року, а не у 2024 році, як зазначено в протоколі, є безпідставними.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Порядок подання декларації» наказу Національне агентство з питань запобігання корупції від 23.07.2021 № 449/21 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерство юстиції України 29 липня 2021 року за № 987/36609, щорічна декларація подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), а також абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому вона подається, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Водночас законом можуть бути встановлені інші строки подання щорічної декларації.
Пунктами 2-7 Прикінцевих положень Закон України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк подання яких настав до дня набрання чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена з посади провідного спеціаліста Центрального відділу з питань нотаріату Управління нотаріату Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16 листопада 2022 року. З урахуванням наведених норм законодавства, які набрали чинності 12 жовтня 2023 року, остання була зобов'язана подати щорічну декларацію за відповідний звітний період не пізніше 31 січня 2024 року.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що фактичним днем виявлення правопорушення є 19 лютого 2024 року, а тому на момент розгляду справи спливли строки, передбачені ст. 38 КУпАП є безпідставними з огляду на таке.
Так, складанню протоколу про адміністративне правопорушення передувала передбачена антикорупційним законодавством перевірка, а саме уповноваженими особами вживалися заходи, спрямовані на виявлення ознак правопорушення на підставі яких і складено протокол.
Початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли особою уповноваженою на складання протоколу зібрано та проаналізовано необхідні докази та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у виді протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, початком строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід вважати дату виявлення правопорушень 24 листопада 2025 року - дати складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що за правилами ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення, а тому з огляду на встановлені фактичні обставини, датою виявлення правопорушення слід вважати 24 листопада 2025 року, у зв'язку з чим оскаржувана постанова ухвалена 26 вересня 2025 року, в межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу можливості звільнення апелянта від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення за ст. 22 КУпАП, то слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, окрім як до тих, що визначенні в примітці до ст. 22 КУпАП (положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2,1 22-4 ,частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130,161-1 і 173-2цього Кодексу.).
Тобто законодавець не ввів заборону на застосування ст. 22 КУпАП у справах, передбачених ст. 172-6 КУпАП.
Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року ЄСПЛ у справі «Ізмайлов проти Росії»).
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що при накладенні стягнення за дане адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги, передбачені ст. ст. 22, 23 та 33 КУпАП, а саме: характер вчиненого правопорушення, особу винної, ступінь її вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують відповідальність.
Зокрема, поза увагою суду залишилися доводи ОСОБА_1 про причини несвоєчасної подачі нею декларації. Так, із кінця 2021 року вона переживала важкі сімейні обставини пов'язані з розлученням, з початком повномасштабного вторгнення РФ, змушена була вивозити дитину в більш безпечне місце, до м. Івано-Франківськ, згодом через тяжку хворобу та смерть батька, вона повернулася до прикордонного міста Глухів, яке перебуває під постійними обстрілами.
Таким чином, вище вказані обставини в сукупності стали причиною порушення ОСОБА_1 строку подачі декларації, на один день.
А тому, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 свою вину визнає, раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, шкоду громадським та державним інтересам, внаслідок вчинення даного правопорушення не завдано, дане правопорушення вчинене нею вперше і мети приховати свій матеріальний стан у неї не було, жодних зауважень по змісту декларації не надходило, а також зважаючи на те, що м. Глухів Сумської області знаходиться під постійними обстрілами через воєнні дії, апеляційний суд приходить до висновку, що скоєне ОСОБА_1 правопорушення є малозначним.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та провадження у справі закрити.
На переконання апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова судді першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та якою на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 850 грн, скасувати.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуШинкаренко А. І.